Рішення № 130429863, 22.09.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/23732/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванова Е.А. розглянувши в порядку письмового провадження в приміщені суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом у якому просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з відмови, листом №17826-15836/Ж-02/8-1500/25 від 26.06.2025 року, у поновленні ОСОБА_1 , права на отримання, з 01 лютого 2023 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 березня 2025 року та з 01 червня 2025 року, пенсійної виплати у розмірі 80% грошового забезпечення, яке зазначено в довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 №ЮО97722 від 11.04.2024 року, без обмеження її розміру 10-тикратним розміром прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та з урахуванням, нарахованої за 2021-2022 роки, індексації пенсії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2020 року № 849 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат для окремих категорій осіб у 2021 році та в подальшому» та постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити ОСОБА_1 , порушене право на отримання, з 01 лютого 2023 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 березня 2025 року та з 01 червня 2025 року, пенсійної виплати у розмірі 80% грошового забезпечення, яке зазначено в довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 №ЮО97722 від 11.04.2024 року, без обмеження її розміру 10-тикратним розміром прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та з урахуванням, нарахованої за 2021-2022 роки, індексації пенсії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2020 року № 849 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат для окремих категорій осіб у 2021 році та в подальшому» та постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», шляхом проведення перерахунку пенсії з 01 лютого 2023 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 березня 2025 року та з 01 червня 2025 року, з урахуванням мого права на отримання пенсійної виплати у розмірі 80% грошового забезпечення, яке зазначено в довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 №ЮО97722 від 11.04.2024 року, без обмеження її розміру 10-тикратним розміром прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та з врахуванням, нарахованої за 2021-2022 роки, індексації пенсії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2020 року № 849 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат для окремих категорій осіб у 2021 році та в подальшому» та постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році».

В обґрунтовування вказує, що він перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсіонного фонду України в Одеській області як військовий пенсіонер та отримує пенсію, згідно Закону України № 2262-XII від 09.04.1992 року «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб». На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/28905/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області проведено перерахунок пенсії позивача, про що позивача повідомлено листом ГУПФУ. При цьому під час здійснення перерахунку пенсії відповідач безпідставно зменшив основний розмір пенсії з 80% на 70% грошового забезпечення та з обмеженням пенсії максимальним розміром. Також відповідач при проведенні перерахунку пенсії з 01.02.2023 року не врахувало індексацію за 2021 та 2022 роки встановлені постановами КМу №849 від 16.09.2020 року та №118 від 16.02.2022 року.

Вважаючи таки дії Головного управління ПФУ в Одеській області протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

22.07.2025 ухвалою судді відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач не скористався правом на подачу відзиву.

Дослідивши адміністративний позов, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області і отримує пенсію, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 по справі №420/28905/24, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.02.2023 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення (з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення) станом на 01.01.2023, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.04.2024 №ЮО97722, з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання вищезазначеного рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області 01.05.2025 проведено перерахунок пенсії позивача, що підтверджується відповідними розрахунком пенсії, пенсійна справа №ЮО099772, перераховано з:

- 01 лютого 2023 року. Основний розмір пенсії: 70% грошового забезпечення. Підсумок пенсії (з надбавками): 28227,85грн з урахуванням максимального розміру пенсії: 20930грн.

- 01 березня 2023 року. Основний розмір пенсії: 70% грошового забезпечення. Підсумок пенсії (з надбавками): 28227,85грн з урахуванням максимального розміру пенсії: 20930грн.

- 01 березня 2024 року. Основний розмір пенсії: 70% грошового забезпечення. Підсумок пенсії (з надбавками): 29727,85грн з урахуванням максимального розміру пенсії: 23610грн.

- 01 березня 2025 року. Основний розмір пенсії: 70% грошового забезпечення. Підсумок пенсії (з надбавками): 31227,85грн з урахуванням максимального розміру пенсії: 23610грн.

- 01 червня 2025 року. Основний розмір пенсії: 70% грошового забезпечення. Підсумок пенсії (з надбавками): 31227,85грн з урахуванням максимального розміру пенсії: 23610грн.

Та з протоколів перерахунків пенсії позивача проведених 01.05.2025 року на виконання рішення суду з 01.02.2023 року та з 01.03.2023 року вбачається, що індексація пенсії згідно постанови №118 від 16.02.2022 року не нараховувалась, тоді як раніше нараховувалась та виплачувалась.

Позивач 29.05.2025 року подав до відповідача заяву у якій просив відновити виплату пенсії з 01.02.2023 року виходячи з розрахунку основного розміру пенсії 80% та без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням індексації за 2021 та 2022 роки згідно постанов КМУ №849 від 16.09.2020 року та №118 від 26.02.2022 року .

Відповідач 26.06.2025 року надав відповідь у якій відмовив позивачу у поновлені виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром та відсотковим розрахунком основного розміру пенсії -80 %.

Не погодившись зі зменьшенням відсотку основного розміру пенсії та обмеженням розміру пенсії, та не нарахування індексації позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ визначено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

У зазначеній редакції вказану частину ст.43 Закону №2262-XII викладено відповідно до Закону України « Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 року із змінами, внесеними згідно із Законами №911-VIII від 24.12.2015 року, №1774-VIII від 06.12.2016 року.

Так, відповідно до ст.2 Закону України « Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» , який набрав чинності 01.10.2011 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» , не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» , «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» , «Про пенсійне забезпечення» , не може перевищувати 10 740 гривень.

На підставі вказаного Закону були внесені зміни до ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» .

Водночас, рішенням Конституційного Суду України у справі №1-38/2016 від 20.12.2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

У рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що особи, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, створених відповідно до законів України, а також члени їхніх сімей мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту. Також Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення, встановлене Законом №2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Відповідно до п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, положення ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» , які визнано неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, з 20 грудня 2016 року норма частини 7 статті 43 в Законі України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня.

Водночас відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» , який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01 січня 2017 року, у ч. 7 ст. 43 Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб слова і цифри « у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року» .

Буквальне розуміння змін, внесених Законом України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня ч. 7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.

Вказане означає, що протягом 2017 року статтею 43 Закону України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачено положень про те, що у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16 жовтня 2018 року по справі №522/16882/17, від 31 січня 2019 року по справі №638/6363/17, від 12 березня 2019 року по справі №522/3049/17, від 14 травня 2019 року у справі №591/2109/17, та від 12 березня 2019 року по справі №522/3049/17, від 16.04.2020 року по справі №620/1285/19, від 09.11.2020 року по справі №813/678/18.

Також суд зазначає, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто, заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб у зв`язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.

Отже, оскільки зміст та обсяг досягнутих соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства чи шляхом ігнорування рішень Конституційного Суду України та конституційних прав.

Аналогічна правова позиція була висловлена і Верховним Судом у постанові від 16.12.2021 року по справі №400/2085/19 де зазначено, що застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії, Онер`їлдіз проти Туреччини Megadat.com S.r.l. проти Молдови, Москаль проти Польщі. Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах Лелас проти Хорватії, Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не доведено обґрунтованості та відповідно правомірності власних дій щодо обмеження позивача з 01.02.2023, з 01.03.2023, з 01.03.2024 р., з 01.03.2025 р., з 01.06.2025 року пенсії максимальним розміром.

З огляду на вищезазначене, з метою належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне в цій частині задовольнити позовні вимоги позивача.

Щодо зменшення відсоткового розміру грошового забезпечення для розрахунку пенсії, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України (пункт «б» статті 12): за страховий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний повний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); в) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, які звільняються з військової служби на умовах Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» 1763-15 (пункт «в» статті 12): за вислугу 15 років - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2 проценти за кожний повний рік вислуги понад 15 років, але не більше ніж 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).

Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

Перерахунок призначених відповідно до цього Закону пенсій визначений статтею 63, відповідно до якої перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, яким присвоєні чергові військові (спеціальні) звання під час перебування їх у запасі або у відставці, раніше призначені їм пенсії з урахуванням нових присвоєних військових (спеціальних) звань не перераховуються.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» встановлено, зокрема, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (пункт 2 постанови). Також цією постановою установлені тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схема тарифних розрядів за основними типовими посадами, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями.

У подальшому Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», пунктом 1 якої постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374).

Отже, відсотковий розмір при призначенні пенсії визначається статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на момент призначення пенсії, а розміри складових пенсії визначаються Кабінетом Міністрів України.

Як убачається із наведених норм, такі складові пенсії, як і їх розміри, не є сталими і регулюються постановами Кабінету Міністрів України.

Разом з тим відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії.

Як вбачається з матеріалів справи при призначенні пенсії основний розмір пенсії позивача був визначений у розмірі 80% грошового забезпечення, що підтверджується відповідними протоколами, однак при здійсненні перерахунку пенсії на виконання рішення по справі №420/28905/24 основний розмір пенсії установлений у 70% грошового забезпечення, що враховується для перерахунку починаючи з 01.02.2023.

Таким чином матеріалами підтверджено, а відповідачем не спростовано призначення позивачу пенсії у розмірі 80 % від грошового забезпечення. Відповідно до частини другої статті 13 указаного Закону в редакції, чинній на час призначення, загальний розмір пенсії був обмежений 70 % відповідних сум грошового забезпечення.

У подальшому стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» неодноразово була змінена в частині граничного розміру пенсії у відсотковому співвідношенні до розміру грошового забезпечення.

Так, на момент виникнення спірних правовідносин було установлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення.

Разом з тим застосування цього показника до перерахунку пенсії позивача є протиправним, як тому, що стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.

Отже, порядок перерахунку призначених пенсій військовослужбовців урегульований нормами статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка змін не зазнавала, тому застосування статті 13 цього Закону, яка регулює призначення пенсій, є протиправним, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у частині відсоткового значення розміру основної пенсії при його перерахунку, оскільки при перерахунку пенсії позивача відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 указаного Закону, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, які наведені в постанові від 16.10.2019 у справі № 240/5401/18.

Тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Щодо вимог щодо врахуванням, нарахованої за 2021-2022 роки, індексації пенсії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2020 року № 849 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат для окремих категорій осіб у 2021 році та в подальшому» та постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році.

Згідно п.1 та п.2 Постанови КМУ №849 з 1 березня 2021 р. особам, яким виповнилося 80 років і більше, у яких щомісячний розмір пенсійних виплат з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації, щомісячної компенсації у разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, не досягає розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії за 2020 рік, щомісячну компенсаційну виплату в розмірі до 500 гривень у межах зазначеного розміру.

Щомісячна компенсаційна виплата особам, які отримують пенсію та досягли 80-річного віку після 1 березня 2021 р., встановлюється і виплачується з дати досягнення ними зазначеного віку.

У разі коли після встановлення відповідно до цього пункту щомісячної компенсаційної виплати розмір пенсійних виплат з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації, щомісячної компенсації у разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших доплат до пенсій, встановлених законодавством (крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), у осіб, які отримують пенсію, призначену відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням страхового стажу, передбаченого абзацом другим пункту 4-1 розділу XV Прикінцеві положення зазначеного Закону, не досягає 2600 гривень, таким особам надається доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії.

Установити з 1 липня 2021 р. особам, яким виповнилося 75 років до досягнення 80-річного віку, у яких щомісячний розмір пенсійних виплат з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації, щомісячної компенсації у разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, не досягає розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії за 2020 рік, щомісячну компенсаційну виплату в розмірі до 400 гривень у межах зазначеного розміру.

Щомісячна компенсаційна виплата особам, які отримують пенсію та досягли 75 років до досягнення 80-річного віку після 1 липня 2021 р., встановлюється і виплачується з дати досягнення ними зазначеного віку.

Та судом встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_3 та на час прийняття постанови не досяг ані 75 ані 80 років, проте з 01.03.2023 року пункти постанови КМУ №849, якими визначався розмір доплати (щомісячна компенсаційна виплата) до пенсії згідно постанови КМУ №168 від 24.02.2023 були скасовані, тоді як позивач на час їх скасування, ще не набув права на їх отримання, та йому вона не призначалась та не виплачувалась, а тому в цій частині вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо виплати індексації пенсії встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (далі постанова КМУ №118) , то суд зазначає наступне.

Як встановлено судом позивачу нараховувалась та виплачувалась індексація пенсії встановлена постановою КМУ №118 в 2022 та 2023 роках.

Пунктом 1 Постанови КМУ №118 встановлено, що з 1 березня 2022 року: перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,14;

у разі, коли розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, зазначеного в абзаці другому цього пункту, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії.

Згідно ч.2 Постанови КМУ №118 з 1 березня 2022 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2021 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

Позивач як пенсіонер, який отримує пенсію відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб має право на отримання індексації пенсії з 01.03.2022 року. Та відповідач не надав доказів відсутності права позивача на отримання індексаціє пенсії в 2022 році відповідно до постанови КМУ №118, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведене суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

З огляду на вищенаведене, суд вважає що адміністративний позов позивача підлягає частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем до позову додано платіжну інструкцію від 11.07.2025 року про сплату судового збору у розмірі 1211,20грн.

Таким чином з урахування задоволення позовних вимог позивача, суд доходить висновку про необхідність стягнення судового збору у розмірі 1211,20 грн. сплаченого позивачем з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 80% на 70% грошового забезпечення, обмеження розміру пенсії максимальним розміром починаючи з 01.02.2023та не нарахуванні з 01.02.2022 року індексації пенсії відповідно до постанови КМУ №118 від 16.02.2022року після проведення перерахунку 01.05.2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 по справі № 420/28905/24.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.02.2023р. з 01.03.2023 з 01.03.2024 р., з 01.03.2025р., з 01.06.2025 р. перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ЮО97722 від 11.04.2024 року, без обмеження її розміру 10-тикратним розміром прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з розрахунку 80% грошового забезпечення, та з урахуванням індексації пенсії відповідно до постанови Кабінету міністрів України №118 від 16.02.2022 року з 01.03.2022 року з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20грн..

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) рнокпп НОМЕР_1 .

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385).

Суддя Е.А.Іванов