Рішення № 130429836, 22.09.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/28244/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2025 рокум. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПотоцької Н.В.

розглянувши в порядку ст. 287 КАС України (у письмовому провадженні) справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП № 78555031 від 08.08.2025 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08.05.2024 по справі № 140/2194/24 Головним управлінням повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 30 січня 2024 про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Документами ОСОБА_1 підтверджено постійне проживання (робота) у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - 2 роки 06 місяців.

Відповідно частини 2 статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи особи, потерпілі від Чорнобильської катастрофи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали та додатково або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи але не більше 6 років.

Початкова величина зниження пенсійного віку (на 3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Враховуючи викладене, рішенням від 19.12.2024 №032950009802 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку у зв`язку із відсутністю 3 років постійного проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 року.

Таким чином, визначені рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08.05.2024 по справі № 140/2194/24 зобов`язання виконані в порядку встановленому чинним законодавством та в межах повноважень, покладених на Головне управління.

В подальшому старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області 08.07.2025 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №78555031 за виконавчим листом № 140/2194/24, виданого 05.02.2025.

Відділ примусового виконання рішень було повідомлено рекомендованим листом Головного управління від 17.07.2025 № 1500-0304-5/124230, про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08.05.2024 по справі №140/2194/24 з доданими до нього копіями відповідних документів.

Проте, незважаючи на виконання судового рішення Головним управлінням в межах покладених повноважень, старшим державним виконавцем винесено постанову від 08.08.2025 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

На переконання пенсійного органу, вказана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 27.08.2025 року залишено позовну заяву без руху та надано строк для усунення недоліків.

03.09.2025 року до суду за вхід. №ЕС/91821/25 від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшла заява з доказами сплати судового збору.

Ухвалою суду від 10.09.2025 року відкрито провадження по справі з урахуванням особливостей, визначених приписами ст. 287 КАС України для вказаної категорії справ. Судове засідання призначено на 26.05.2025.

Документ в електронному вигляді "Адміністративний позов" від 19.08.25 по справі №420/28244/25 було надіслано одержувачу Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконаня рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) в його електронний кабінет.

Документ доставлено до електронного кабінету: 19.08.25 о 18:04 годині.

Дата отримання судом повідомлення про доставлення до електронного кабінету : 19.08.25 о 18:30 годині.

Документ в електронному вигляді "Ухвала відкриття (особливе провадження)" від 10.09.25 по справі № 420/28244/25 було надіслано одержувачу Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконаня рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) в його електронний кабінет.

Документ доставлено до електронного кабінету: 10.09.25 о 22:38 годині.

Дата отримання судом повідомлення про доставлення до електронного кабінету : 11.09.25 о 08:00 годині.

Згідно ч.1-3 ст. 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб - порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Справа розглянута в порядку письмового провадження.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду 08.05.2024 у справі №140/2194/24 зобов`язано Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30 січня 2024 року про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Виконавчий лист видано судом 05.02.2025 року.

08.07.2025 старшим державним Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про відкриття виконавчого №78555031. Постановою про відкриття виконавчого провадження боржнику було надано десять робочих днів для виконання рішення суду.

Листом №1500-0304-5/124230 від 17.07.2025 ГУ ПФУ в Одеській області повідомило державного виконавця про виконання рішення та надало копію рішення.

Зазначеним листом, серед іншого, повідомлено наступне: «…На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08.05.2024 по справі № 140/2194/24 Головним управлінням повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 30 січня 2024 про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Документами заявниці підтверджено постійне проживання (робота) у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - 2 роки 06 місяців.

Відповідно частини 2 статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи особи, потерпілі від Чорнобильської катастрофи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали та додатково або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи але не більше 6 років.

Початкова величина зниження пенсійного віку (на 3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Враховуючи викладене, рішенням від 19.12.2024 №032950009802 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку у зв`язку із відсутністю 3 років постійного проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 року.

Таким чином, визначені рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08.05.2024 по справі № 140/2194/24 зобов`язання виконані в порядку встановленому чинним законодавством та в межах повноважень, покладених на Головне управління.…».

08.08.2025 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду, в якій зазначено:

«Зі змісту рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 19.12.2024 №032950009802 вбачається, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишило поза увагою правову оцінку, надану судом у рішенні та протиправно відмовило у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ з тих мотивів, що період проживання (роботи) стягувача на території, яка відноситься до зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993, становить менше 3 років.

Прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області рішення про відмову у призначенні пенсії з таких мотивів очевидно не узгоджується з правовою оцінкою, наданою судом у даному рішенні та не може вважатися фактично виконаним в повному обсязі рішенням згідно з виконавчим документом.».

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки, за положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судовий контроль не суперечить державному контролю, ці види контролю доповнюють один одного та забезпечують збалансовану систему стримувань і противаг.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ч.ч. 1-2 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч.2 та ч.4 ст.372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України №1404-VIII від 02.06.2016 року «Про виконавче провадження» (далі за текстом - Закон №1404-VIII).

Так, статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст.5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження», підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно частин 1, 2 статті 15 Закону №1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Статтею 18 Закону №1404-VIII встановлені обов`язки і права виконавців. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до абз.1 ч.6 ст.26 Закону України №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно з ч.1 ст.63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч.2 вказаної статті у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною 3 ст.63 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до частини 1 статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.

Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов`язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.

З процитованої норми права випливає, що виплати пенсій здійснюються територіальними управліннями Пенсійного фонду України області виключно за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

Тобто, інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління Пенсійного фонду не має.

Окрім того слід акцентувати увагу, що відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

За такого правового регулювання випливає висновок, що негативні наслідки для боржника за невиконання рішення суду наступають лише у випадку, якщо це пов`язано з неповажними причин, а відтак державний виконавець, на час прийняття рішення про накладення штрафу, має встановити такий факт.

Суд враховує, що існує усталена практика Верховного Суду з вирішення подібних судових спорів.

Так, в постанові від 31.03.2021 у справі №360/3573/20 Верховний Суд пояснив, що поважними, в розумінні норм Закону №1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 31.05.2021 у справі №560/594/20 зауважив, що невиконання пенсійним органом рішення суду дозволяє державному виконавцю вжити заходи реагування у вигляді накладення штрафу, проте необхідно встановити, що послугувало причиною до невиконання рішення суду на момент накладення штрафу. Якщо встановлено, що невиконання відбулось без поважних причин, то наявні підстави для накладення штрафу, а у протилежному випадку (наявні реальні обставини, що є перешкодою до виконання), необхідно враховувати їх поважність та у кожному конкретному випадку виходити з цих обставин.

У наведених рішеннях, суд касаційної інстанції наголошував на тому, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.

Це, на думку Верховного Суду, не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Волинського окружного адміністративного суду 08.05.2024 у справі №140/2194/24 зобов`язано Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30 січня 2024 року про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

На підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08.05.2024 по справі №140/2194/24, яке набрало законної сили 26.11.2024, Головним управлінням повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 30 січня 2024 про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

При винесенні спірної Постанови від 08.08.2025 про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100 грн старшим державним виконавцем в обґрунтування зазначено:

«Прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області рішення про відмову у призначенні пенсії з таких мотивів очевидно не узгоджується з правовою оцінкою, наданою судом у даному рішенні та не може вважатися фактично виконаним в повному обсязі рішенням згідно з виконавчим документом.».

Волинський окружний адміністративний суд у рішенні від 08.05.2024 року дійшов наступних правових висновків щодо спірних правовідносин:

«При вирішенні спору суд враховує, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи, а обов`язковою умовою наявності в особи такого права є факт проживання та (або) праця такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років до 01.01.1993, при цьому особам, які додатково до вказаних вище умов проживали у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії по 31.07.1986, встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку (3 роки).

Так, довідкою виконавчого комітету Маневицької селищної ради від 21.11.2023 №5163 підтверджено, що ОСОБА_1 дійсно зареєстрована та постійно проживає з 09.10.1990 по даний час в смт. Маневичі Волинської області.

Також записами у трудовій книжці серії НОМЕР_2 підтверджено, що ОСОБА_1 у період з 03.06.1988 по 01.08.1988 працювала на посаді вихователя дитячого яслі-садка №4 «Сонечко» в Установі ОВ 302/42; з 01.08.1989 по 19.08.1990 на посаді виховательки дитячого садка у колгоспі «Маяк» Маневицького району Волинської області; з 20.08.1990 знову була прийнята на посаду вихователя дитячого яслі-садка №4 «Сонечко» в Установі ОВ 302/42, з 01.01.1991 яслі-садок №4 «Сонечко» переданий на баланс Маневицької селищної ради, а 26.11.1998 звільнена з посади вихователя Маневицького дитячого яслі-садка №4 (записи №№1-7) …

…Судом з копії диплому серії НОМЕР_3 встановлено, що у період з 1985-1989 роках ОСОБА_1 навчалася в педагогічному училищі ім. Ярослава Галана, що розташоване у місті Луцьку Волинської області (вказана обставина позивачем не заперечується), та, як видно із довідки виконавчого комітету Маневицької селищної ради від 21.11.2023 №5163, у цей період вона не була зареєстрована в смт. Маневичі Волинської області.

Проте суд зазначає, що загальновідомим є те, що під час навчання в училищі були вихідні та святкові дні, також навчання переривалося на період канікул, а навчальний заклад знаходився на території Волинської області, та відповідачами не може заперечуватися можливість позивача приїжджати від місця навчання до місця проживання.

Таким чином, відомості диплому самі по собі не можуть спростовувати факт проживання позивача на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, який був перевірений при встановленні їй статусу потерпілої особи від наслідків Чорнобильської катастрофи комісією з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, утвореної уповноваженим органом…

…У розглядуваній справі відповідачем-2 не заперечується наявність у ОСОБА_1 посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи. Підставою для відмови у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку слугувало неможливість підтвердження факту постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення протягом 3 років з моменту аварії до 01.01.1993. Поряд з тим наявність у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи вказує на дотримання умови щодо проживання на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 05.02.2024 №032950009802 позивачу протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ з тих мотивів, що період проживання (роботи) позивача на території, яка відноситься до зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993, становить менше 3 років.

З огляду на встановлені обставини та правове регулювання спірних правовідносин рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 05.02.2024 №032950009802 є протиправним та підлягає скасуванню.»

Оцінивши вказані висновки та підстави відмови у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, які зазначені у рішенні ГУ ПФУ в Одеській області від 19.12.2024 №032950009802, суд приходить до висновку, що Відповідачем проігнорована правова оцінка суду в рішенні №140/2194/24 щодо спірних правовідносин та повторно протиправно відмовлено у призначенні пенсії з ідентичних підстав.

У спірних правовідносинах відповідач, обираючи вид відповідальності, наділений правом адміністративного розсуду й при прийнятті рішення з цього питання враховує характер порушення, обставини його вчинення і поведінку суб`єкта, який його допустив, ступінь його вини, негативні наслідки, які у зв`язку з цим настали, або могли бути спричинені, розмір шкоди, яка завдана або могла бути завдана внаслідок цього, та на власний розсуд визначає відповідну санкцію, яка підлягає застосуванню до порушника, співрозмірно та пропорційно до тяжкості вчиненого порушення.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова містить достатнє обґрунтування неналежного виконання рішення суду в частині прийняття рішення за результатами повторного розгляду заяви про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на приписи законодавства, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення).

Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем.

Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання судового рішення варто з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк.

У цьому взаємозв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону №1404-VIII.

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

При цьому, невиконанням судового рішення в розумінні статті 64-1 Закону №1404-VІІІ є встановлений відповідним актом факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин та винесення відповідної постанови про накладення штрафу.

Узагальнюючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова державного виконавця про накладення на ГУ ПФУ в Одеській області штрафу за невиконання судового рішення є обґрунтованою, правомірною та скасуванню не підлягає

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області не підлягає задоволенню.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Керуючись ст. ст. 2-9, 242, 246, 250, 251, 255, 287 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, ЄДРПОУ 20987385, електронна пошта: upr@od.pfu.gov.ua)

Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (адреса: 65091, м. Одеса, вул. Розумовська, 37, ЄДРПОУ 43315529, електронна пошта: info_prim@od.dvs.gov.ua)

Головуючий суддяНінель ПОТОЦЬКА

.