Рішення № 130429808, 19.09.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/15978/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, у якому позивач просить суд:

1.Визнати протиправними дії Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 окладу за військовим званням старшого лейтенанта юстиції у період з 29.01.2020 по 30.11.2020 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року та коефіцієнту, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» та зобов`язати Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 оклад за військовим званням старший лейтенант юстиції у період з 29.01.2020 по 30.11.2020 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року та коефіцієнту, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» з урахуванням здійснених виплат,

2. Визнати протиправними дії Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 окладу за військовим званням старшого лейтенанта юстиції у період з 01.12.2020 по 31.12.2020 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року та коефіцієнту, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» та зобов`язати Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 оклад за військовим званням капітан юстиції у період з 01.12.2020 по 31.12.2020 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року та коефіцієнту, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» з урахуванням здійснених виплат,

3. Визнати протиправними дії Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 окладу за військовим званням старшого лейтенанта юстиції у період з 01.01.2021 по 14.03.2021 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року та коефіцієнту, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» та зобов`язати Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 оклад за військовим званням капітан у період з 01.01.2021 по 14.03.2021 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року та коефіцієнту, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» з урахуванням здійснених виплат,

4. Стягнути зі Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на користь ОСОБА_1 496 562,40 грн. в якості середнього заробітку за час затримки розрахунку про звільненні за період з 15 березня 2021 року по 20 січня 2023 року.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач вказав, що у період з січня 2020 року по березень 2021 року оклад за військовим (спеціальним) званням позивачу виплачувався в розмірі, який не був визначений з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року та 1 січня 2021 року, як це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (з урахуванням приписів Додатку 14) та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18. Позивач зазначає, що з 29.01.2020, тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18, пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» втратив чинність та була відновлена дія п. 4 постанови № 704 у первісній редакції, тобто в редакції, що передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Також позивач вказує, що наказом виконуючого обов`язки керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону № 152-к від 10 березня 2021 року ОСОБА_1 звільнено з посади військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України. Приписами КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. У разі несвоєчасної виплати належних звільненому працівникові сум, працівник має право на відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України. Тобто ОСОБА_1 має право на компенсацію середнього заробітку за час не нарахування та невиплати йому окладу за військовим званням у період з 29.01.2020 по 14.03.2021 в порядку та розмірах, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» за період з: - 15 березня 2021 року по 18 липня 2022 року (за редакцією КЗпП України від 17 червня 2022 року); - 19 липня 2022 року по 20 січня 2023 року (за редакцією КЗпП України від 19 липня 2022 року).

Ухвалою суду від 27.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 . Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти заявлених ОСОБА_1 вимог, просив відмовити у задоволенні позову.

У своїх доводах відповідач вказує, що Кабінетом Міністрів України за наслідками скасування п. 6 Постанови № 103 не було внесено зміни в п. 4 Постанови № 704, а тому фактичне правозастосування вказаного пункту відбувалося в редакції, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, тобто в розмірі 1762 гривні. Ані КАС України, ані інші акти законодавства не визначають в якості наслідку визнання нормативно-правового акту протиправним і не чинним автоматичне поновлення дії акту (актів) законодавства, що регулювали відповідні відносини раніше. Натомість суд у такому випадку має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти новий нормативно-правовий акт на заміну нормативно-правового акта, визнаного незаконним повністю або у відповідній частині, не визначаючи змісту такого нормативно-правового акту. У даному випадку відповідний обов`язок прийняти новий нормативно-правовий акт у судовому рішенні від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 не визначено. Як свідчать наявні у відкритому доступі редакції Постанови № 704 (від 03.11.2020, 17.07.2021), які розміщені на офіційному сайті Верховної Ради за посиланням https://zakon.rada.gov.ua, п. 4 відповідної постанови був викладений у наступній редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Тобто, Кабінет Міністрів України не приймав жодного нормативного акту, який би відновлював дію п. 4 Постанови № 704 в редакції від 29.12.2017. За таких обставин, міркування позивача з приводу того, що з дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 діє редакція п. 4 Постанови № 704, яка була чинною до зазначених змін, є безпідставними та хибними. В період з 29.01.2020 дотепер розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб повинні розраховуватись, виходячи з розміру 1762 грн, та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 Постанови № 704. Враховуючи це, відповідач правомірно, законно та обґрунтовано нараховував та виплачував позивачу в період з 29.01.2020 по 14.03.2021 оклад за військовим званням із розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01.01.2018. Отже, будь-яких протиправних дій з боку СП СО ПР під час нарахування та виплати ОСОБА_1 в період з 29.01.2020 по 14.03.2021 окладу за військовим званням не було, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, через що такі позовні вимоги задоволенню не підлягають. Оскільки позовні вимоги про зобов`язання СП СО ПР нарахувати та виплатити у період з 29.01.2020 по 14.03.2021 оклад за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року (2020, 2021), є похідними від вимог про визнання протиправними дій відповідача, то в цій частині вимоги також є безпідставними.

Також, на думку відповідача відсутні правові підстави і для задоволення вимоги позивача щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позивач надав відповідь на відзив, у якому наголосив на необхідності задоволення його вимог.

Відповідач в свою чергу надав заперечення на відповідь позивача на відзив, у яких наголошує на обґрунтованості власної правової позиції щодо відсутності правових підстав для задоволення цього позову.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач ОСОБА_1 у період з січня 2020 року по березень 2021 року проходив військову службу за контрактом осіб офіцерського складу на посаді прокурора Військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України.

09 жовтня 2016 року ОСОБА_1 присвоєно військове звання лейтенант юстиції, 09 жовтня 2018 року старший лейтенант юстиції, 01 грудня 2020 року капітан юстиції.

У зв`язку з цим позивачу виплачувався оклад за військовим званням, у розмірі 1200,00 грн. виходячи з коефіцієнту, передбаченого для військового звання старший лейтенант (за період з 01.12.2020 по 14.03.2021) та виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого законодавством для працездатних осіб станом на 01.01.2018 (за період з 29.01.2020 по 14.03.2021), що підтверджується доданими до матеріалів справи письмовими доказами (розрахунковими листами за 2020, 2021 роки).

Наказом виконуючого обов`язки керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону № 152-к від 10 березня 2021 року ОСОБА_1 звільнено з посади військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України, відповідно до п. 19 Розділу І «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-IX та у зв`язку зі звільненням із військової служби у запас на підставі пункту «г» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку зі скороченням штату або проведенням організаційних заходів).

На думку позивача, у період з 29.01.2020 по 30.11.2020 оклад за військовим званням старшого лейтенанта ОСОБА_1 повинен становити: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом а 1 січня 2020 року 2102 грн. * тарифний коефіцієнт передбачений додатком 14 Постанови за звання капітан 0,68 = 1430 грн. У період з 01.12.2020 по 31.12.2020 оклад за військовим званням капітана ОСОБА_1 повинен становити: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом а 1 січня 2020 року 2102 грн. * тарифний коефіцієнт передбачений додатком 14 Постанови за звання капітан 0,72 = 1510 грн. В свою чергу, у період з 01.01.2021 по 14.03.2021 оклад за військовим званням капітана ОСОБА_1 повинен становити: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом а 1 січня 2021 року 2270 грн. * тарифний коефіцієнт передбачений додатком 14 Постанови за звання капітан 0,72 = 1630 грн.

Відтак, вважаючи, що відповідач виплачував протягом спірного періоду ОСОБА_1 оклад за військовим званням у неналежному розмірі, позивач звернувся до суду із цим позовом. Також, позивач вважає, що має право на отримання середнього заробітку відповідно до приписів ст.117 КЗпП України, за несвоєчасний розрахунок при звільненні, а саме: за час не нарахування та невиплати йому окладу за військовим званням у період з 29.01.2020 по 14.03.2021 в порядку та розмірах, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За приписами ч.ч.1-3 ст.9 Закону України № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Частиною 4 ст.9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 14 до Постанови №704 визначено Схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову №103 пунктом 6 якої внесено зміни, зокрема до постанови Кабінету Міністрів України №704, пункт 4 якої викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Отже, пункт 4 постанови № 704 (в редакції Постанови № 103) визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р.", тоді як згідно приміток до вказаних додатків розрахунковою величиною визначено процентний показник від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Згідно п. 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинність 01 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11 грудня 2019 року, у справі № 240/4946/18, щодо застосування п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VІІІ, після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.

Отже, суд зауважує на неможливості застосування приміток та мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення розміру складових грошового забезпечення позивача у спірному періоді, водночас звертає увагу на те, що прохання позивача перерахувати його грошове забезпечення з 29.01.2020 обґрунтоване тим, що розрахунковою величиною має бути саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.

Оцінюючи доводи сторін та правомірність виплати позивачу відповідачем протягом спірного періоду окладу за військовим званням у сумі 1200,00 грн, суд враховує, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Отже, з 29.01.2020р. відповідні зміни, які були внесені до п.4 Постанови КМ України №704 втратили чинність.

Таким чином, з 29 січня 2020 року не діє норма п.6 постанови КМУ №103, якою були внесені зміни до п.4 постанови КМУ №704 стосовно того, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Також, суд зауважує, що Закон України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

У свою чергу, базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (ст.6 Закону №2017-III).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому, згідно із ч.2 ст.92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (п.1) та порядок встановлення державних стандартів (п.3).

Разом з цим, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

При цьому п.8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII?«Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон №294-IX) та Закони №1082-IX, №1928-IX таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020, 2021, 2022 роки, відповідно, не містять.

Тобто, положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом №294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Проте з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року уже не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік.

Відповідно до ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 по справі №913/204/18, від 10.03.2020 по справі №160/1088/19, від 09.06.2022 у справі №520/2098/19).

Отже, з огляду на передбачені в ч.3 ст.7 КАС України правила, а також враховуючи те, що з 29.01.2020 положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення посадових окладів, окладів за військовим званням, тощо, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для розрахунку посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин належить застосувати пункт 4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу Закону України про Державний бюджет на відповідний рік із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Слід зазначити, що питання застосування п.4 Постанови КМ України №704 при вирішення спорів неодноразово було предметом розгляду у Верховному Суді, зокрема, у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, від 09.05.2023 у справі №380/5158/22 суд касаційної інстанції дійшов висновку що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.

Аналогічні правові висновки в подальшому були підтримані Верховним Судом у постановах від 31.08.2022 у справі №120/8603/21-а, від 16.11.2022 у справі №120/648/22-а, від 22.03.2023 у справі №340/10333/21, від 09.05.2023 у справі №380/5158/22, від 10.01.2024 у справі №№400/3128/23 та інших, на які доцільно звертає увагу у своїй позовній заяві позивач.

Таким чином, починаючи з 01.01.2020 протягом 2020 року, та у подальшому з 01.01.2021 протягом 2021, визначення розміру окладу за військовими (спеціальними) званнями позивача мало здійснюватися виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 01 січня відповідного року.

Приймаючи до уваги наведене суд погоджується з обрахунками позивача у позовній заяві, згідно яких: у період з 29.01.2020 по 30.11.2020 оклад за військовим званням старшого лейтенанта ОСОБА_1 повинен становити: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом а 1 січня 2020 року 2102 грн. * тарифний коефіцієнт передбачений додатком 14 Постанови за звання старшого лейтенанта 0,68 = 1430 грн.; у період з 01.12.2020 по 31.12.2020 оклад за військовим званням капітана ОСОБА_1 повинен становити: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом а 1 січня 2020 року 2102 грн. * тарифний коефіцієнт передбачений додатком 14 Постанови за звання капітан 0,72 = 1510 грн.; у період з 01.01.2021 по 14.03.2021 оклад за військовим званням капітана ОСОБА_1 повинен становити: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом а 1 січня 2021 року 2270 грн. * тарифний коефіцієнт передбачений додатком 14 Постанови за звання капітан 0,72 = 1630 грн.

Втім, як встановлено з наявних у матеріалах справи письмових доказів, у спірний період оклад за військовим званням виплачувався у розмірі 1200,00 грн. виходячи з коефіцієнту, передбаченого для військового звання старший лейтенант (за період з 01.12.2020 по 14.03.2021) та виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого законодавством для працездатних осіб станом на 01.01.2018 (за період з 29.01.2020 по 14.03.2021), що не узгоджується з приписами чинного законодавства, з урахуванням викладених вище висновків суду.

Відповідачем у своєму відзиві на позовну заяви та запереченнях на відповідь позивача на відзив не доведено правомірності та обґрунтованості своєї поведінки у спірних правовідносинах, не обґрунтовано правомірності застосування для визначення окладу за військовим званням позивача протягом періоду служби з 29.01.2020 по 14.03.2021 із застосуванням розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму встановленого законом на 01.01.2018.

Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в указаній вище частині.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, суд виходить з наступного.

Спеціальним законодавством, яке регулює грошове забезпечення військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, тому суд приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 Кодексу законів про працю України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.

За правилами статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 Кодексу законів про працю України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з частиною другою статті 117 Кодексу законів про працю України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Водночас Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (далі - Закон №2352-ІХ) положення статті 117 Кодексу законів про працю України викладені в такій редакції:

"У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті".

Закон №2352-ІХ та відповідно і нова редакція статті 117 Кодексу законів про працю України набрали чинності з 19.07.2022.

Водночас, варто зазначити, що для задоволення позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні необхідно точно визначити період такої затримки.

Для точного визначення періоду затримки розрахунку при звільненні необхідно встановити день фактичного розрахунку, як кінцеву дату нарахування середнього заробітку за час затримки всіх виплат при звільненні.

Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 30.04.2020 року у справі №140/2006/19.

Тобто, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, оскільки в спірному випадку, вимога позивача щодо нарахування та виплати середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні заявлено у зв`язку із ненарахуванням та невиплатою йому окладу за військовим званням у період з 29.01.2020 по 14.03.2021 в порядку та розмірах, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», та така сума ще не нарахована і не виплачена відповідачем, а її нарахування і виплата буде здійснення лише на виконання цього рішення суду, підстави для задоволення вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення зі Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на його користь середнього заробітку за ст.117 КЗпП України, наразі відсутні, з огляду на передчасність такої вимоги.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи усе викладене вище, детально дослідивши спірні обставини справи, доводи сторін та надані письмові докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність підстав для їх часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати не розподіляються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 окладу за військовим званням старшого лейтенанта юстиції у період з 29.01.2020 по 30.11.2020 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року та коефіцієнту, передбаченого додатком №14 постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу».

Зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Південного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 оклад за військовим званням старший лейтенант юстиції у період з 29.01.2020 по 30.11.2020 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року та коефіцієнту, передбаченого додатком №14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» для військового звання старший лейтенант з урахуванням здійснених виплат.

Визнати протиправними дії Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 окладу за військовим званням старшого лейтенанта юстиції у період з 01.12.2020 по 31.12.2020 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року та коефіцієнту, передбаченого додатком №14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу».

Зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Південного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 оклад за військовим званням капітан юстиції у період з 01.12.2020 по 31.12.2020 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року та коефіцієнту, передбаченого додатком №14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» для військового звання капітан з урахуванням здійснених виплат.

Визнати протиправними дії Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 окладу за військовим званням старшого лейтенанта юстиції у період з 01.01.2021 по 14.03.2021 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року та коефіцієнту, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» для військового звання старший лейтенант.

Зобов`язати Спеціалізовану прокуратури у сфері оборони Південного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 оклад за військовим званням капітан у період з 01.01.2021 по 14.03.2021 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року та коефіцієнту, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» для військового звання капітан з урахуванням здійснених виплат.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону, код ЄДРПОУ 38296363, адреса: вул.Пироговська, 11, м.Одеса, 65012.

СуддяМарина ХЛІМОНЕНКОВА