Рішення № 130429774, 22.09.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/23153/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення №344046 (о.с.) від 16.08.2023 Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області Про скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданого громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданого 13.05.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що процедура скасування дозволу на імміграцію передбачає суворо визначений алгоритм дій органів ДМС. Відповідачем лише на основі зазначеної у поданні інформації, без будь-якої перевірки та з`ясування обставин скасовано дозвіл на імміграцію в Україну та посвідку на постійне проживання в Україні. Оскаржуване рішення відповідача є такими, що ухвалене без здійснення належної оцінки відомостей суб`єкта ініціювання скасування дозволу, який би включав запитування додаткової інформації та без запрошення для пояснень іммігранта, є таким, що прийняте необгрунтовано, упереджено, недобросовісно, нерозсудливо, непропорційно, без урахування права особи на участь у процесі прийнята рішення. Таким чином, позивач вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам статті 2 частини 2 КАС України, що свідчить про його протиправність. При цьому відповідачем не враховано, що позивач тривалий час, а саме з 22.01.2015, тобто більше 8 років мешкав однією сім`єю з громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також відповідачем не враховано, що на утриманні у позивача перебуває неповнолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Тобто відповідачем не враховано, що позивач має сім`ю на території України, а прийняте рішення відповідача про скасування дозволу на імміграцію в Україну позивача, фактично розлучає його з його сім`єю.

Відповідач подав до суду відзив, згідно якого позов не визнає, просить в його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що 17.07.2023 до Головного управління ДМС в Одеській області надійшло подання Головного управління СБУ у м. Києві та Київської області від 06.07.2023 № 51/1/3-4808 про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до інформації зазначеної у поданні, Головним управлінням СБУ у м. Києві та Київській області отримано інформацію стосовно ОСОБА_1 , який за наявними даними причетний до організації та функціонування каналу нелегальної міграції співвітчизників, вихідців з країн так званого «міграційного ризику» та їх подальшої легалізації за фіктивними підставами на території України. Згідно зазначеного подання, наявні у Головного управління СБУ у м. Києві та Київської області дані свідчать, що діяльність ОСОБА_1 становить загрозу національній безпеці України в міграційній сфері, що в своєму розвитку може завдати шкоди інтересам держави, а також правам і законним інтересам громадян, у зв`язку із чим Головним управлінням СБУ планується прийняти рішення про заборону в`їзду на територію України вказаному іноземному громадянину. Таким чином, інформація, викладена у поданні Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, є підставою для скасування іноземцю дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 3 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію». На підставі вищевикладеного, керуючись п. 3 ч.1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію» 16.08.2023 ГУ ДМС в Одеській області прийнято рішення про скасування громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дозволу на імміграцію в Україну, виданого 13.05.2013 року. Посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_1 , видана 13.05.2013 скасована на підставі вимог пп. 1 п.64, пп.4 п.72 Порядку оформлення Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 № 321.

Представником позивача до суду надано відповідь на відзив, в якій представник позивача вказав, що зі змісту подання головного управління СБУ у м. Київ та Київської області вбачається, що ОСОБА_1 нібито причетний до організації та функціонування каналу нелегальної імміграції співвітчизників, вихідців з країн т. зв. «міграційного ризику» та їх подальшої легалізації за фіктивними підставами на території України. Однак, зазначені відомості не підтверджуються жодними документами (підозра, обвинувальний акт, вирок суду тощо) або якимось іншими належними доказами, що підтверджують причетність або участь позивача в зазначених у поданні діях. Відповідачем навіть не долучено витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, який би свідчив про проведення будь-яким правоохоронним органом досудового розслідування кримінального провадження за ст. 332 КК України. Отже, процедура скасування дозволу на імміграцію відповідачем не дотримана, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Від представника третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що ГУ СБУ підтверджує достовірність викладеної у листі № 51/1/3-4808 від 06.07.2023 інформації про дії Позивача, які становлять загрозу національній безпеці України, інформації, що отримана у ході виконання завдань, визначених Законом України «Про Службу безпеки України». Ця інформація грунтується на результатах проведення уповноваженим функціональним підрозділом ГУ СБУ, зокрема до 06.07.2023, згідно із Законом України «Про Службу безпеки України» заходів, спрямованих на усунення й нейтралізацію загроз національній безпеці, попередження наслідків їх (загроз) реалізації в умовах правового режиму воєнного стану.

Ухвалою від 11.09.2023 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою судді від 02 квітня 2025 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області. Витребувано від Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області належним чином засвідчені копії документів, що стали підставою для прийняття Подання від 06.07.2023 року № 51/1/3-4808 про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Вірменії ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1

01.05.2025 року від третьої особи до суду надійшли письмові пояснення щодо позову, згідно яких ГУ СБУ у м.Києві та Київській області заперечує проти позовних вимог ОСОБА_1 , вважаючи, що подання від 06.07.2023 року, внесене до ГУ ДМС України в Одеській області має законні підстави та грунтується на достовірній інформації, отриманій в ході виконання завдань, визначених Законом України «Про Службу безпеки України». Разом з тим, на виконання ухвали суду про витребування доказів третя особа не надала суду копії документів, що стали підставою для прийняття Подання від 06.07.2023 року № 51/1/3-4808 про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні позивачу.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є громадянином Вірменії, проживає в Україні та був документований посвідкою на постійне проживання від 13.05.2013 року НОМЕР_1 .

З матеріалів особової справи, заведеної Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області, вбачається, що 24.12.2012 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну на підставі п. 1 ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про імміграцію».

13 травня 2013 року Головним управлінням ДМС України в Одеській області видано громадянину Вірменії ОСОБА_1 дозвіл на імміграцію на підставі п. 1 ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про імміграцію».

17.07.2023 року за вхід. №7923/1/5101-23 до Головного управління ДМС України в Одеській області надійшло подання Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 06.07.2023 № 52/1/3-4807 про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_1 (а.с. 76).

Подання обґрунтовано тим, що Головним управлінням за результатами виконання визначених законодавством завдань у сфері забезпечення державної безпеки отримано інформацію стосовно громадянки Вірменії ОСОБА_1 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , який за наявними даними причетний до організації та функціонування каналу нелегальної імміграції співвітчизників, вихідців з країн так званого «міграційного ризику» та їх подальшої легалізації за фіктивними підставами на території України. Наявні дані свідчать, що діяльність ОСОБА_1 становить загрозу національній безпеці України в міграційній сфері, що в своєму розвитку може завдати шкоди інтересам держави, а також правам і законним інтересам громадян, у зв`язку із чим Головним управлінням планується прийняти рішення про заборону вказаному іноземцю в`їзду на територію України. Враховуючи викладене, з метою забезпечення національної безпеки України, захисту громадського порядку та правоохоронних інтересів громадян, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про імміграцію», підпунктом 1 пункту 64 «Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання» від 25.04.2018 № 321, Головне управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області просило відповідача розглянути питання щодо скасування громадянину Вірменії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні № НОМЕР_1 .

16.08.2023 року начальником Головного управління ДМС України в Одеській області затверджений Висновок за результатами розгляду подання про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_1 (а.с. 79-84).

Згідно Висновку за результатами розгляду подання про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_1 , відповідно до пункту 3 частини першої статті 12 ЗУ «Про імміграцію», пунктів 21-23 Порядку провадження, підпункту 1 пункту 64, підпункту 4 пункту 72 Порядку оформлення, рекомендовано прийняти рішення, яким скасувати рішення ГУ ДМС України в Одеській області від 13.05.2013 № 344046 про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасувати, визнати недійсною та такою, що підлягає вилученню та знищенню, видану на підставі цього дозволу посвідку на постійне проживання НОМЕР_1 .

Висновок мотивований тим, що питання щодо скасування дозволу мають право порушувати, зокрема регіональні органи СБУ, якщо було встановлено обставини, за яких дозвіл на імміграцію підлягає скасуванню відповідно до статті 12 Закону України Про імміграцію, згідно пунктів 21-23 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданням про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983.

Крім того, Головним управлінням ДМС в Одеській області встановлено, що громадянин Республіки Вірменія ОСОБА_1 отримав дозвіл на імміграцію в Україну на підставі пункту 1 частини 3 статті 4 ЗУ «Про імміграцію», оскільки його батько є громадянином України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 від 05.09.2008 р.

Попередньо проект Висновку про скасування дозволу на імміграцію громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_1 був опрацьований у Департаменті у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України, який підтримав проект висновку та рекомендував його до затвердження (а.с. 78).

16.08.2023 року Головним управлінням ДМС в Одеській області прийнято рішення №344046 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Вірменії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі пункту 3 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію» (а.с. 14. 83).

Вважаючи прийняте відповідачем рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України Про імміграцію іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про імміграцію» імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.

Іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.

Дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Відповідно до ст.2, ст.3 Закону України «Про імміграцію» питання імміграції регулюються Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, що не повинні їм суперечити. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Правовий статус іммігранта в Україні визначається Конституцією України, цим Законом, іншими законами України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України Про імміграцію, дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.4 Закону України Про імміграцію, дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про імміграцію» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів:

1) організовує роботу з прийняття заяв разом із визначеними цим Законом документами щодо надання дозволу на імміграцію від осіб, які перебувають в Україні на законних підставах;

2) організовує роботу з перевірки правильності оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутності підстав для відмови у його наданні;

3) організовує роботу з прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видання копій цих рішень особам, яких вони стосуються;

4) організовує роботу з видання та вилучення у випадках, передбачених цим Законом, посвідок на постійне проживання;

5) забезпечує ведення обліку осіб, які подали заяви про надання дозволу на імміграцію, та осіб, яким надано такий дозвіл.

Статтею 11 Закону України Про імміграцію визначений порядок в`їзду іммігрантів в Україну і видачі посвідки на постійне проживання, згідно якої особі, яка постійно проживає за межами України і отримала дозвіл на імміграцію, дипломатичне представництво чи консульська установа України за її зверненням оформляють довгострокову візу. Зазначена особа в`їжджає на територію України в порядку, встановленому законодавством України.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:

1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;

2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;

3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;

4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України;

5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;

6) в інших випадках, передбачених законами України.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про імміграцію» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.

Особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення.

Якщо за цей час особа не виїхала з України, вона підлягає видворенню в порядку, передбаченому законодавством України. У разі скасування дозволу на імміграцію стосовно особи, яка була до його надання визнана біженцем в Україні, її не може бути вислано або примусово повернуто до країни, де її життю або свободі загрожує небезпека через її расу, національність, релігію, громадянство (підданство), належність до певної соціальної групи або політичні переконання.

Якщо особа оскаржила рішення про скасування дозволу на імміграцію до суду, рішення про її видворення не приймається до набрання рішенням суду законної сили.

У разі скасування дозволу на імміграцію та вилучення посвідки на постійне проживання у зв`язку із засудженням до позбавлення волі за вироком суду особа повинна виїхати з України протягом місяця з дня відбуття покарання.

Якщо особа, стосовно якої прийнято рішення про відмову у наданні їй дозволу на імміграцію, за час розгляду її заяви втратила інші законні підстави для перебування в Україні, на неї поширюються положення частин другої - четвертої цієї статті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року № 1983 затверджено Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі-Порядок №1983).Вказаний порядок визначає процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1983 рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймають: 1) ДМС - стосовно іммігрантів, які є: діячами науки та культури, імміграція яких відповідає інтересам України; особами, які здійснили іноземну інвестицію в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше 100 (ста) тис. доларів США; особами, імміграція яких становить державний інтерес.

У разі необхідності ДМС може приймати рішення стосовно інших категорій іммігрантів; 2) територіальні органи ДМС (далі - територіальні органи) - стосовно іммігрантів, які підпадають під квоту імміграції (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає ДМС), а саме: висококваліфікованих спеціалістів і робітників, гостра потреба в яких є відчутною для економіки України; осіб, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України; осіб, які раніше перебували в громадянстві України; батьків, чоловіка (дружини) іммігранта та його неповнолітніх дітей; осіб, які безперервно проживали на території України протягом трьох років з дня встановлення їм статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми.

Пункт 21 Порядку № 1983 визначено, що дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

Згідно з пунктом 22 Порядку № 1983 для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

Відповідно до пункту 23 Положення № 1983 ДМС територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.

Предметом спору у зазначеній справі є правомірність прийняття відповідачем рішення про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 3 частини 1 статті 12 Закону України «Про імміграцію», тобто на тій підставі, що дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення №344046 (о.с.) від 16.08.2023 року прийняте ГУ ДМС України в Одеській області за результатами розгляду подання Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 06.07.2023 № 52/1/3-4807 про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в України громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_4 .

При цьому, в поданні зазначено, що Головним управлінням за результатами виконання визначених законодавством завдань у сфері забезпечення державної безпеки отримано інформацію стосовно громадянки Вірменії ОСОБА_1 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , який за наявними даними причетний до організації та функціонування каналу нелегальної імміграції співвітчизників, вихідців з країн т.зв. «міграційного ризику» та їх подальшої легалізації за фіктивними підставами на території України. Наявні дані свідчать, що діяльність ОСОБА_1 становить загрозу національній безпеці України в міграційній сфері, що в своєму розвитку може завдати шкоди інтересам держави, а також правам і законним інтересам громадян, у зв`язку із чим Головним управлінням планується прийняти рішення про заборону вказаній іноземці в`їзду на територію України.

У той же час, зі змісту висновку за результатами розгляду подання про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_4 випливає, що ГУ ДМС України в Одеській області в основу оскаржуваного рішення про скасування дозволу на імміграцію покладено подання Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 06.07.2023 № 52/1/3-4807 без жодної додаткової перевірки інформації щодо вчинення або можливості вчинення саме позивачем конкретних протиправних дій на шкоду державній безпеці України.

Відповідач обмежився тим, що інформація, викладена у поданні складала достатні підстави для прийняття рішення про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну.

Верховний Суд у постанові від 13.02.2020 у справі № 823/1499/17, вирішуючи спір у подібних правовідносинах про скасування особі дозволу на імміграцію, згідно з пунктом 3 частини першої статті 12 Закону № 2491-III дійшов висновку, що підставою для скасування дозволу на імміграцію в Україну є саме дії іммігранта, що становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні. При цьому, Суд підкреслив, що зазначена норма не визначає такої умови для прийняття рішення про скасування відповідного дозволу, як вина іммігранта.

За змістом статті 2 Закону № 2229-XII на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці. До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень проти миру і безпеки людства, тероризму та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 24 Закону № 2229-XII Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов`язана брати участь у розробці заходів і вирішенні питань, що стосуються в`їзду в Україну та виїзду за кордон, перебування на її території іноземців та осіб без громадянства, прикордонного режиму і митних правил, приймати рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства, про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України, про примусове повернення іноземця або особи без громадянства в країну походження або третю країну.

Отже, саме Служба безпеки України наділена компетенцією надавати оцінку наявності у діях відповідних суб`єктів загроз (реальних та/або потенціальних) національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, а також повноваженнями щодо вжиття заходів превентивного характеру з метою протидії розвідувальній, розвідувально-підривній діяльності проти України, тим більше в умовах воєнного стану.

У той же час, Верховний Суд у постанові від 14.04.2020 у справі № 480/296/19 наголошував, що подання спеціально уповноважених органів про скасування особі дозволу на імміграцію не містить ознак управлінського рішення з регулюючим впливом на права чи законні інтереси інших суб`єктів права, у зв`язку з чим не може бути самостійним предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, на відміну від рішення органу ДМС. Тож обґрунтованість такого подання має перевірятися органом ДМС, який на підставі цього подання приймає рішення, яке у свою чергу повинно відповідати критеріям, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, на відповідність яких його і має перевірити адміністративний суд. Також Суд зазначив, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім вимогам, зазначеним у частині другій статті 2 КАС України, а не просто констатувати, що оскаржуване рішення прийняте суб`єктом владних повноважень в межах наданих йому законом повноважень. Цей обов`язок витікає із завдань адміністративного судочинства, змістом яких є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Також Верховний Суд неодноразово висловлювався з приводу важливості принципу правової (справедливої) процедури (постанова від 16.04.2020 року у справі № 495/5105/17, постанова від 13.03.2020 року у справі № 805/2340/17-а), яка є невід`ємною частиною верховенства права. Указаний принцип спрямований на забезпечення справедливого ставлення до особи під час прийняття актів суб`єктом владних повноважень. Правова (справедлива) процедура встановлює стандарти у процесі прийняття актів суб`єктами владних повноважень, які відображені в рішеннях Європейського суду з прав людини, у яких здійснюється застосування статті 6 Конвенції, яка передбачає дотримання процесуальних (процедурних) гарантій у судовому провадженні.

У постанові від 30.07.2020 року у справі № 824/875/19-а Верховний Суд наголосив, що указані гарантії поширюються і на адміністративні процедури за участі суб`єкта владних повноважень. Згідно з цією статтею має бути забезпечене право особи: бути поінформованим; мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника; ознайомитися з матеріалами справи; вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення; обґрунтувати органом влади прийняття несприятливих актів; визначити порядок їх оскарження, відшкодувати заподіяну шкоду.

У постанові від 02.12.2021 у справі № 120/1859/19-а Верховний Суд наголосив, що із змісту норми пункту 23 Порядку № 1983 не слідує, що особа запрошується для надання пояснень лише у разі необхідності з`ясування обставин, які мають значення для вирішення питання про скасування дозволу на імміграцію, а тому висновки суду про те, що відсутність запрошення позивача для надання пояснень щодо підстав скасування дозволу на імміграцію не є порушенням пункту 23 Порядку № 1983 - є помилковими.

Верховний Суд у постанові від 10.06.2022 року по справі № 640/13572/20 наголосив, що особа, якої стосується рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна мати у своєму розпорядженні ефективний засіб юридичного захисту, що дає йому змогу брати участь у провадженні під час розгляду його справи у компетентному судовому або адміністративному органі влади або в компетентному органі, члени якого є безсторонніми і які користуються гарантіями незалежності. Тож не запрошення для надання пояснень іммігранта, стосовно якого розглядається питання скасування дозволу на імміграцію, є позбавленням процесуальних гарантій останнього щодо безпосередньої участі у процедурі прийняття відповідного рішення компетентним органом.

Отже, рішення ДМС як суб`єкта управлінської діяльності повинно відповідати критеріям, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, розуміння змісту вимог щодо дотримання яких має бути однаковим для усіх суб`єктів управлінської (адміністративної) діяльності, що регулюється іншими нормативними актами.

Верховний Суд в постанові від 17 квітня 2025 року по справі № 420/17661/23 вказав, що якщо йдеться про критерій обґрунтованості рішення ДМС, то таке рішення має прийматися з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття (вчинення дій). Дискреція дозволяє адміністративному органу прийняти найбільш зважене в конкретних умовах рішення, засноване на особистих (власних) оцінках обставин, а не на чіткому приписі норми права (не формально). Для цього законодавець у пункті 23 Порядку № 1983 передбачив, що ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі необхідності запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Тобто, Порядок № 1983 передбачає своєрідний алгоритм дій органів ДМС задля прийняття обґрунтованого рішення. Норма Порядку № 1983 не містить імперативних приписів щодо запитування органом ДМС додаткової інформації чи запрошення іммігранта для надання ним пояснень. Утім, саме органи ДМС, володіючи дискрецією щодо прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинні визначати потребу в отриманні додаткової інформації, документів тощо чи у наданні іммігрантом пояснень, ураховуючи фактичні обставини, як-от наприклад: довготривале проживання особи в Україні, наявність стійких соціальних зв`язків, сім`ї, роботи, тобто встановлення особи іммігранта. Це дасть змогу визначити чи є необхідність у застосуванні до особи обмеження у вигляді скасування дозволу на імміграцію. Більше того, дослідження такої інформації буде свідчити, що при прийнятті відповідного рішення орган ДМС діяв розсудливо, сумлінно та обґрунтовано.

У цьому контексті принагідно урахувати, що у постанові від 18.04.2018 у справі № 820/2262/17 Верховний Суд підкреслював, що право особи на безпосередню участь у проведенні процедури про скасування дозволу на імміграцію в Україну гарантовано національним законодавством України, а саме: пунктом 23 Порядку № 1983. Тож не запрошення для надання пояснень іммігранта, стосовно якого розглядається питання скасування дозволу на імміграцію, є позбавленням процесуальних гарантій останнього щодо безпосередньої участі у процедурі прийняття відповідного рішення компетентним органом.

Отже, орган ДМС при прийнятті рішення повинен виходити із конкретних обставин, ураховувати особу іммігранта, його спосіб життя та поведінку, а також оцінити чи є достатньою наявна у нього інформація для прийняття відповідного рішення з огляду на те, які наслідки воно матиме для іммігранта.

Разом з тим, як у поданні Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 06.07.2023 № 52/1/3-4807, так і в оскаржуваному рішенні ГУ ДМС України в Одеській області № 344046 (о.с.) від 16.08.2023 року, не зазначено фактичних даних щодо вчинення або можливості вчинення саме позивачем конкретних протиправних дій на шкоду державній безпеці України, громадському порядку в Україні.

Тобто на час прийняття оскаржуваного рішення ГУ ДМС України в Одеській області не мало належних та допустимих доказів вини позивача у вчинені тяжких злочинів, зазначених у поданні Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області. У ході розгляду справи відповідачем не надано доказів існування вироку суду, яким позивача засуджено за вчинення злочинів, чи постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, де були б встановлені обставини, що мали б для суду преюдиційне значення.

Відповідно до пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Отже, загальні підстави, умови, форми, основні ознаки правопорушення, що створюють їх склад, за що особу може бути притягнуто до одного з видів відповідальності та процедуру такого притягнення має визначати закон. Вина у вчиненні злочину або адміністративному правопорушенні встановлюється в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення відповідно.

Стаття 62 Конституції України закріплює принцип презумпції невинуватості, відповідно до якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 480/296/19.

При прийнятті рішень про скасування дозволу на імміграцію, суб`єкту владних повноважень слід враховувати усі обставини, що мають значення: проживання іноземця або особи без громадянства на території України разом із родиною, період проживання на території України, вчинення будь-яких дій, які є підставою для скасування дозволу на імміграцію, наявність подружжя із громадянством України, наявність дітей та підстави їх перебування в Україні.

Крім того, відповідач, скасовуючи дозвіл на імміграцію позивача, мав би також виходити з правових та фактичних наслідків такої дії, а тому був зобов`язаний обґрунтувати суттєву суспільну необхідність прийняття такого рішення.

Так, оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень, в разі набрання законної сили, неминуче призведе до негативних наслідків для позивача. Такими наслідками відповідно до ст. 13 ЗУ «Про імміграцію» є безальтернативний обов`язок особи, стосовно якої прийняте рішення про скасування дозволу на імміграцію, виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії рішення про скасування дозволу на імміграцію. Особа яка не виїхала протягом місяця підлягає видворенню в порядку, передбаченому Законом.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що відповідачем не доведено, що скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну є необхідним та пропорційним законній меті. За фактичних обставин справи цей захід є «невиправдано суворим».

На підставі вищевикладеного, розглянувши справу на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають повному задоволенню.

За приписами ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн. Тому, задовольняючи позов повністю, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 1073,60 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (адреса: вул. Преображенська, 44, м. Одеса, 65045, код ЄДРПОУ 37811384), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області (адреса: пров. Аскольдів, 3-А, м. Київ, 01010, код ЄДРПОУ 20001792) - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення №344046 (о.с.) від 16.08.2023 Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області Про скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданого громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданого 13.05.2013.

Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Андрухів