Рішення № 130426033, 23.09.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2025 рокуСправа №160/14727/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №047350007531 від 25.04.2025 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового та спеціального (педагогічного) стажу роботи періоди роботи позивача: 15.08.1990-10.08.1994 вчитель початкових класів Перевальської загальноосвітньої школи №1; 15.08.1994-31.08.1994 вихователь групи подовженого дня Кіровської загальноосвітньої школи №4; 01.09.1994-20.04.1995 вчитель початкових класів Кіровської загальноосвітньої школи №4; 21.04.1998-31.12.1998 вчитель української мови та літератури Кіровської загальноосвітньої школи №4; 25.03.2002-24.05.2002 вчитель початкових класів Кіровської загальноосвітньої школи №4; 01.01.2004-27.08.2004 вчитель початкових класів Кіровської загальноосвітньої школи №4; 28.08.2004-01.09.2004 вчитель початкових класів Кіровської загальноосвітньої школи №1; 02.03.2007-09.05.2007 вчитель початкових класів Кіровської загальноосвітньої школи №1; 08.06.2007-24.09.2007 вчитель початкових класів Кіровської загальноосвітньої школи №1; 01.07.2014-04.11.2014 вчитель початкових класів Кіровської загальноосвітньої школи №2;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до спеціального (педагогічного) стажу роботи періоди роботи позивача: 01.09.1986-28.06.1990 навчання у Стаханівському педагогічному училищі Луганської області за спеціальністю викладання в початкових класах; 21.04.1995-20.04.1998 вчитель початкових класів Кіровської загальноосвітньої школи №4; 01.01.1999-31.12.2000 вчитель початкових класів Кіровської загальноосвітньої школи №4; 25.05.2002-31.12.2003 вчитель початкових класів Кіровської загальноосвітньої школи №4; 23.01.2011-31.01.2011 вчитель початкових класів Кіровської загальноосвітньої школи №2;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію за вислугу років на підставі пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з дня звернення до органів ПФУ, а саме: 17.04.2025.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою та відповідними документами про призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працівник освіти. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №047350007531 від 25.04.2025 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного спеціального стажу. Крім того, з розрахунку стажу позивачем встановлено, що пенсійним органом не у повному обсязі зараховано спірні періоди роботи та навчання до страхового та спеціального стажу позивача. Не погоджуючись із такою позицією пенсійного органу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою відповідачам надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

На адресу суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що за результатами розгляду заяви позивача від 17.04.2025 згідно із наданими документами та індивідуальними відомостями страховий стаж станом на дату звернення становить 25 років 10 місяців 12 днів, у тому числі спеціальний стаж роботи як працівника освіти станом на 11.10.2017 10 років 6 місяців 22 дні. За результатом розгляду документів, доданих до заяви, не зараховано: до страхового стажу та до стажу роботи в якості працівника освіти періоди роботи з 15.08.1990 по 10.08.1994, з 15.08.1994 по 31.12.1998 згідно трудової книжки від 15.08.1990 серії НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки дата народження позивача дописана чорнилом іншого кольору, печатка установи (або відділу кадрів), якою вперше заповнювалася трудова книжка, непридатна для сприйняття змісту; період догляду за дитиною до трирічного віку з 01.01.2004 по 31.08.2004 за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про народження від 10.06.2002 серії НОМЕР_2 , оскільки довідка управління соціального захисту населення про отримання допомоги по догляду за дитиною не надавалася. Період здійснення догляду до 3-х років за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 21.04.1995 по 20.04.1998 зараховано до страхового стажу згідно свідоцтва про народження від 05.09.2024 серії НОМЕР_3 . За наведених обставин, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення відмовити у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону №1788-ХІІ у зв`язку із відсутністю права на призначення пенсії та необхідного спеціального стажу роботи 26 років 6 місяців станом на 11.10.2017. За наведених обставин, вважає позов необґрунтованим.

На адресу суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не розглядало заяву позивача про призначення пенсії по суті та не приймало рішення про відмову в призначенні пенсії. Наголошував на тому, що відповідно до п. «е» ст. 55 закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01.04.2015 не менше 25 років та після цієї дати: з 01.04.2017 по 31.03.2018 не менше 26 років 6 місяців (станом на 11.10.2017, тобто вступу в силу Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій»). До стажу роботи зараховується період роботи на відповідних посадах у відповідних закладах згідно із Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (із внесеними змінами). Результати розгляду документів, доданих до заяви: до страхового стажу та до стажу роботи в якості працівника освіти не зараховано періоди роботи з 15.08.1990 по 10.08.1994, з 15.08.1994 по 31.12.1998 згідно трудової книжки від 15.08.1990 НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки дата народження позивача дописана чорнилом іншого кольору, печатка установи (або відділу кадрів), якою вперше заповнювалася трудова книжка, непридатна для сприйняття змісту. Не зараховано період догляду з 01.01.2004 по 31.08.2004 за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про народження від 10.06.2002 НОМЕР_2 , оскільки довідка управління соціального захисту населення про отримання допомоги по догляду за дитиною не надавалася. Період з 21.04.1995 по 20.04.1998 зараховано здійсненням догляду до 3-х років за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно свідоцтва про народження від 05.09.2024 НОМЕР_3 . Страховий стаж особи складає 25 років 10 місяців 12 днів, у тому числі станом на 11.10.2017 10 років 6 місяців 22 дні спеціального стажу роботи як працівника освіти. За наведених обставин, вважає позов необґрунтованим.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд зазначає таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 17.04.2025 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».

Згідно принципу екстериторіальності заява позивача розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, яким прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугу років від 25.04.2025 №047350007531 та яке мотивоване наступним:

«Відмова у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ).

Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України засобами порталу 17.04.2025.

Вік заявниці: 54 роки 2 місяці.

Необхідний стаж відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» незалежно від віку у працівників освіти, охорони здоров`я та соціального, забезпечення на відповідних посадах не менше як 26 років 6 місяців станом на 11 жовтня 2017 року за Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909.

Відповідно до статті 7 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення»: пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Страховий стаж особи складає 25 років 10 місяців 12 днів, у тому числі станом на 11 жовтня 2017 року 10 років 6 місяців 22 дні спеціального стажу роботи як працівника освіти.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

- до страхового стажу та до стажу роботи в якості працівника освіти не зараховано періоди роботи з 15.08.1990 по 10.08.1994, з 15.08.1994 по 31.12.1998 згідно трудової книжки від 15.08.1990 НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки дата народження заявниці дописана чорнилом іншого кольору, печатка установи (або відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка, непридатна для сприйняття змісту.

Не зараховано період догляду з 01.01.2004 по 31.08.2004 за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про народження від 10.06.2002 НОМЕР_2 , оскільки довідка управління соціального захисту населення про отримання допомоги по догляду за дитиною не надавалася.

Додатково повідомляємо, що період з 21.04.1995 по 20.04.1998 зараховано здійсненням догляду до 3-х років за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно свідоцтва про народження від 05.09.2024 НОМЕР_3 .

Заявниця працює на посаді працівника освіти.

За наведених обставин, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення відмовити заявниці у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» у зв`язку із відсутністю права на призначення пенсії та необхідного спеціального стажу роботи 26 років 6 місяців станом на 11 жовтня 2017 року.».

Крім того, як зазначає позивач та встановлено судом зі змісту до форми РС-право, доданої до рішення про відмову у призначені пенсії, судом встановлено, що наступні періоди роботи позивача були зараховані лише до страхового стажу, однак не зараховані до спеціального (педагогічного) стажу позивача: період навчання з 01.09.1986 по 28.06.1990 та періоди роботи: з 21.04.1995 по 20.04.1998, з 01.01.1999 по 31.12.2000, з 25.05.2002 по 31.12.2003, з 23.01.2011 по 31.01.2011.

Також, відповідно до форми РС-право, доданої до рішення про відмову у призначені пенсії, судом встановлено, що наступні періоди роботи позивача не були зараховані ні до страхового стажу, ані до спеціального (педагогічного) стажу: з 15.08.1990 по 10.08.1994, з 15.08.1994 по 31.08.1994, з 01.09.1994 по 20.04.1995, з 21.04.1998 по 31.12.1998, з 25.03.2002 по 24.05.2002, з 01.01.2004 по 27.08.2004, з 28.08.2004 по 01.09.2004, з 02.03.2007 по 09.05.2007, з 08.06.2007 по 24.09.2007, з 01.07.2014 по 04.11.2014.

Не погодившись із такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до положень статті 46 Конституції України передбачено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спірні правовідносини регулюються, зокрема, Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV.

Згідно із приписами ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень ст. 2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Статтею 52 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров`я відповідно до пункту «е» статті 55 цього Закону.

Згідно із п. «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції Закону до 01.04.2015) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі Закон № 213-VІІІ) статтю 55 Закону № 1788-ХІІ викладено у новій редакції, у тому числі і пункт «е», за змістом якого право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати не менше 30 років.

Ці зміни набрали чинності 01.04.2015.

Законом України від 24.12.2015 № 911-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (набрав чинності 01.01.2016; далі за текстом Закон № 911-VІІІ) у п. «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ в абзаці першому слова «незалежно від віку» замінено словами та цифрами «після досягнення 55 років». Також пункт доповнено абзацами дванадцятим - двадцять п`ятим, які визначають умови виходу на пенсію за вислугу років до досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту.

Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 у справі № 1-13/2018 (1844/16, 3011/16) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. «а» ст. 54, ст. 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами № 213-VIII, № 911-VIII.

Пунктом 2 Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 встановлено, що положення п. «а» ст. 54, ст. 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами № 213-VIII, № 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Як наслідок, приведена норма ст. 55 Закону № 1788-XII підлягає застосуванню з 04.06.2019 в редакції, яка діяла до змін, унесених Законами № 213-VIII, № 911-VIII, і передбачає право на пенсію за вислугу років працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Разом з тим Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі Закон № 2148-VIII; набрав чинності 11.10.2017) розділ ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV доповнено пунктом 2-1, згідно з яким особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Також, Законом № 2148-VIII абзац 2 п. 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV викладено в такій редакції: «Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо підвищення пенсій мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії».

Суд зазначає, що вказаною нормою лише збережено гарантії певної категорії осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148-VIII мають всі підстави для призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону «Про пенсійне забезпечення».

За таких умов, особа, яка станом на момент звернення до органів Пенсійного фонду України здобула від 25 до 30 років спеціального стажу роботи, має право на обчислення її спеціального стажу відповідно до положень статті 55 Закону № 1788-XII в редакції, яка діяла до змін, унесених Законами № 213-VIII, № 911-VIII.

Крім того, зі змісту п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» слід дійти висновку про те, що законодавець уповноважив Кабінет Міністрів України визначати перелік робіт, посад у закладах й установах охорони здоров`я, виконання яких зараховується до спеціального стажу, необхідного для набуття права на призначання пенсії за вислугу років за п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі Перелік № 909).

Відповідно до розділу 1 «Освіта» Переліку № 909, закладами і установами освіти є загальноосвітні навчальні заклади, військові загальноосвітні навчальні заклади, музичні і художні школи (посади: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи); дошкільні навчальні заклади всіх типів (посади: директори (завідуючі), всіх типів вихователі-методисти, вихователі, асистенти вихователів дошкільних навчальних закладів в інклюзивних групах, музичні керівники, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи).

Отже, на день звернення позивача із заявою про призначення пенсії за вислугу років, п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Із урахуванням викладеного, суд зазначає, що доводи відповідачів про необхідність набуття пільгового стажу станом на 11.10.2017 не менше 26 років 6 місяців для призначення пенсії за вислугу років є помилковими.

Зі змісту спірного рішення судом встановлено та відповідачем зазначено, що страховий стаж позивача становить 25 років 10 місяців 12 днів, у тому числі станом на 11.10.2017 10 років 6 місяців 22 дні спеціального стажу роботи як працівника освіти.

При цьому відповідачем до стажу роботи позивача по спеціальності не враховано спірні періоди роботи та навчання згідно відомостей Форми РС-право.

Судом встановлено, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 від 15.08.1990 містить наступні записи щодо роботи позивача:

15.08.1990 призначена вчителем початкових класів в СШ №1 с. Перевальське, наказ №197/к від 15.08.1990, наказ №510/к від 07.08.1990 (запис №1);

10.08.1994 звільнена з займаної посади у зв`язку зі зміною місця проживання, наказ №113-к від 13.06.1994 (запис №2);

15.08.1994 прийнята до Кіровської СШ №4 на посаду вихователя групи подовженого дня, наказ №170 від 15.08.1994 (запис №3);

01.09.1994 переведена вчителем початкових класів, наказ №195 від 01.09.1994 (запис №4);

01.09.1997 переведена вчителем української мови та літератури, наказ №131(4)/к від 01.09.1997 (запис №5);

01.09.1999 переведена вчителем початкових класів, наказ №139 від 01.09.1999 (запис №6);

25.04.2000 присвоєна ІІ категорія, наказ №35/1 від 25.04.2000 (запис №7);

27.08.2004 звільнена у зв`язку з переведенням на роботу загальноосвітню школу №1 п. 5 ст. 36 КЗпП України, наказ №49щс від 27.06.2004 (запис №8);

28.08.2004 прийнята на посаду вчителя початкових класів загальноосвітньої школи №1 за переведенням з ЗОШ №4, наказ №64ос від 30.08.2004 (запис №9);

01.09.2004 переведена на посаду вихователя групи подовженого дня, наказ №77ос від 31.08.2004 (запис №10);

01.09.2005 переведена на посаду вчителя початкових класів, наказ №50ос від 01.09.2005 (запис №11);

31.08.2009 звільнена у зв`язку з переведенням на роботу у дошкільний навчальний заклад «Білосніжка» п. 5 ст. 36 КЗпП України, наказ №34ос від 31.08.2009 (запис №12);

01.09.2009 прийнята на посаду вихователя в я/сад №16 «Білосніжка», наказ №70ос від 01.09.2009 (запис №18);

06.01.2011 звільнена у зв`язку з переведенням на роботу в ЗОШ №2 м. Кіровське п. 5 ст. 36 КЗпП України, наказ №7освід 06.01.2011 (запис №19);

10.01.2011 прийнята на посаду вчителя початкових класів загальноосвітньої школи №2 по переводу з я/саду №16 «Білосніжка», наказ №1оос від 10.01.2011 (запис №20);

04.11.2014 звільнена за власним бажанням у зв`язку зі зміною місця проживання ст. 38 КЗпП України, наказ №17ос від 04.11.2014 (запис №21).

Крім того, дипломом серії НОМЕР_5 від 28.06.1990, виданим Стаханівським педагогічним училищем Луганської області, підтверджено здобуття у період з 1986 року по 1990 рік позивачем спеціальності викладання у початкових класах.

Щодо незарахування до страхового і спеціального стажу позивача періодів роботи згідно трудової книжки з підстав наявності недоліків у заповненні трудової книжки, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 48 КЗпП України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеним нормам відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі персоніфікований облік), є трудова книжка.

Відповідно до п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, законодавець визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Разом з тим, обов`язок щодо правильного внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

У свою чергу, Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Таким чином, відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, неточності у заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу особи.

Крім того, не зарахування спірного стажу буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки у п. 3.1 Рішення Конституційного Суду України (справа №1-25/2010 від 29.06.2010) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки. Право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Неточність в записах в трудовій книжці та інших документах не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки, інших документів.

Таким чином, періоди роботи позивача зазначені у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 15.08.1990, підлягають зарахуванню до спеціального (педагогічного) стажу роботи позивача.

Щодо незарахування періоду навчання до спеціального (педагогічного) стажу позивача, суд зазначає таке.

Законом України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» №103/98-ВР від 10.02.1998, з наступними змінами і доповненнями, а саме ч. 1 ст. 38 «Гарантії соціального захисту здобувача освіти та випускника закладу професійної (професійно-технічної) освіти», обумовлено, що час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

За змістом статті 17 Закону України «Про професійно-технічну освіту», професійно-технічний навчальний заклад це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я.

Статтею 18 вказаного Закону визначено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійно-технічної освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.

Так, у період з 01.09.1986 по 28.06.1990 позивач навчався у Стаханівському педагогічному училищі Луганської області за спеціальністю викладення в початкових класах.

За результатами навчання позивачу було видано диплом серії НОМЕР_5 .

Разом з тим, згідно трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , вбачається, що 15.08.1990 позивач працевлаштований на посаду вчителя початкових класів середньої школи №1 міста Перевальська. Тобто, початок трудової діяльності позивача за здобутою спеціальністю не перевищує трьох місяців.

Отже, враховуючи вищевикладене, період навчання позивача з 01.09.1986 по 28.06.1990 за педагогічною спеціальністю підлягає зарахуванню до спеціального (педагогічного) стажу роботи позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність спірного рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугу років та наявність підстав для зарахування до спеціального стажу позивача спірних періодів роботи та навчання.

Щодо позовних вимог в частині призначення пенсії суд зазначає таке.

Статтею 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача, у зв`язку з чим, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що при прийнятті спірного рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області діяло всупереч чинному законодавству України.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача, а тому дані позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено документально підтверджену суму судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Відтак, суд приходить до висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог у рівних частинах.

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №047350007531 від 25.04.2025 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового та спеціального (педагогічного) стажу роботи періоди роботи ОСОБА_1 з 15.08.1990 по 10.08.1994, з 15.08.1994 по 31.08.1994, з 01.09.1994 по 20.04.1995, з 21.04.1998 по 31.12.1998, з 25.03.2002 по 24.05.2002, з 01.01.2004 по 27.08.2004, з 28.08.2004 по 01.09.2004, з 02.03.2007 по 09.05.2007, з 08.06.2007 по 24.09.2007, з 01.07.2014 по 04.11.2014.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до спеціального (педагогічного) стажу роботи періоди роботи ОСОБА_1 з 01.09.1986 по 28.06.1990, з 21.04.1995 по 20.04.1998, з 01.01.1999 по 31.12.2000, з 25.05.2002 по 31.12.2003, з 23.01.2011 по 31.01.2011.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.04.2025 про призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04.06.2019 та з урахуванням висновків суду у цій справі.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 302 (триста дві) грн 80 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 302 (триста дві) грн 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька