Рішення № 130426031, 23.09.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2025 рокуСправа №160/14496/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №057250006184 від 10.01.2025 про відмову в призначенні пенсії за вислугою років, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в частині незарахування до страхового стажу періоду навчання в Костянтинівському медичному училищі з 01.09.1991 по 28.02.1994;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за вислугою років ОСОБА_1 №113 від 06.01.2025, зарахувавши до страхового стажу період навчання в Костянтинівському медичному училищі з 01.09.1991 по 28.02.1994.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за вислугу років. За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного спеціального стажу. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню судом. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з цією позовною заявою.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та доказів на його обґрунтування, належним чином завіреної копії пенсійної справи позивача.

На адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що страховий стаж позивача складає 29 років 7 місяців, спеціальний стаж за вислугу років 22 роки 8 місяців 10 днів. До страхового стажу позивача не зараховано період навчання, оскільки в дипломі вказано по батькові ОСОБА_2 , що не відповідає паспорту ОСОБА_2 . З огляду на викладене вважає прийняте рішення правомірним та просить відмовити у задоволенні позовної заяви.

Дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми законодавства України, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 06.01.2025 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою №113 про призначення пенсії за вислугою років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі Закон №1058-ІV) та надала необхідні документи.

Заява була відпрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №057250006184 від 10.01.2025 позивачу відмовлено у призначені пенсії за вислугою років у зв`язку із відсутністю необхідного спеціального стажу та зазначено наступне. Пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII було передбачено окремі категорії працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років з дотриманням певних умов, зокрема працівників охорони здоров`я, за наявності спеціального стажу: 25 років на 01.04.2015 року; 25 років 6 місяців на 01.01.2016 року; 26 років 6 місяців на 10.10.2017 року. Згідно наданих до заяви документів страховий стаж складає 29 років 7 місяців 0 днів, спеціальний стаж за вислугу років 22 роки 8 місяців 10 днів. До страхового стажу згідно наданих документів не враховано період навчання, оскільки в дипломі вказано по батькові ОСОБА_2 , що не відповідає паспорту ОСОБА_3 . До спеціального стажу згідно наданих документів враховано всі періоди роботи. Рекомендовано залучити довідку про перебування у відпустках по догляду за дітьми до трьох та шести років, а також у відпустках без збереження заробітної плати за всі періоди трудової діяльності на посадах за основним місцем роботи що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 909.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №057250006184 від 10.01.2025 про відмову в призначенні пенсії за вислугою років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за вислугою років ОСОБА_1 № 113 від 06.01.2025, зарахувавши: до страхового стажу та спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 01.01.2004 по 31.10.2004; до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 11.10.2017 по 31.08.2024 включно з урахуванням висновків суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 у справі №160/4501/25 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області №057250006184 від 10.01.2025 про відмову в призначенні пенсії за вислугою років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу та спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 01.01.2004 по 31.10.2004; до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 11.10.2017 по 31.08.2024 включно та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за вислугою років ОСОБА_1 № 113 від 06.01.2025 року, з урахуванням висновків суду.

Позивач зазначив, що з причин технічної помилки, при поданні позовної заяви не було зазначено позовні вимоги щодо зарахування періоду навчання з 01.09.1991 по 28.02.1994 до страхового стажу, у зв`язку із чим, при розгляді справи №160/4501/25 питання зарахування означеного періоду до страхового стажу позивача судом не вирішувалось.

Позивач вважає протиправним незарахування до страхового стажу періоду навчання, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до положень статті 46 Конституції України передбачено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.

Спірні правовідносини регулюються, зокрема, Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV.

Згідно із приписами ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень ст. 2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Статтею 52 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров`я відповідно до пункту «е» статті 55 цього Закону.

Згідно із п. «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції Закону до 01.04.2015) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (надалі за текстом Закон № 213-VІІІ) статтю 55 Закону № 1788-ХІІ викладено у новій редакції, у тому числі і пункт «е», за змістом якого право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати не менше 30 років.

Ці зміни набрали чинності 01.04.2015.

Законом України від 24.12.2015 № 911-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (набрав чинності 01.01.2016, далі Закон №911-VІІІ) у п. «е» ст. 55 Закону №1788-ХІІ в абзаці першому слова «незалежно від віку» замінено словами та цифрами «після досягнення 55 років». Також пункт доповнено абзацами дванадцятим двадцять п`ятим, які визначають умови виходу на пенсію за вислугу років до досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту.

Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 за № 2-р/2019 у справі № 1-13/2018 (1844/16, 3011/16) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. «а» ст. 54, ст. 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами № 213-VIII, № 911-VIII.

Пунктом 2 Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 встановлено, що положення п. «а» ст. 54, ст. 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами № 213-VIII, № 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 у справі №1-13/2018(1844/16, 3011/16) визнано неконституційними положення про наявність стажу роботи за вислугу років 26 років 6 місяців, а також про віковий ценз.

Разом з тим Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі Закон №2148-VIII, набрав чинності 11.10.2017) розділ ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV доповнено пунктом 2-1, згідно з яким особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Також Законом № 2148-VIII абзац 2 п. 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV викладено в такій редакції: «Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо підвищення пенсій мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії».

Суд зазначає, що вказаною нормою лише збережено гарантії певної категорії осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148-VIII мають всі підстави для призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону «Про пенсійне забезпечення».

За таких умов, особа, яка станом на момент звернення до органів пенсійного фонду здобула від 25 до 30 років спеціального стажу роботи, має право на обчислення її спеціального стажу відповідно до положень статті 55 Закону № 1788-XII в редакції, яка діяла до змін, унесених Законами № 213-VIII, № 911-VIII.

Крім того, зі змісту п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» слід дійти висновку про те, що законодавець уповноважив Кабінет Міністрів України визначати перелік робіт, посад у закладах й установах охорони здоров`я, виконання яких зараховується до спеціального стажу, необхідного для набуття права на призначання пенсії за вислугу років за п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Із урахуванням викладеного, суд зазначає, що доводи відповідача про необхідність набуття пільгового стажу станом на 11.10.2017 року не менше 26 років 6 місяців для призначення пенсії за вислугу років є помилковими.

Судом встановлено та у спірному рішенні зазначено, що до страхового стажу позивача згідно наданих документів не враховано період навчання у Костянтинівському медичному училищі з 01.09.1991 по 28.02.1994, оскільки в дипломі вказано по батькові ОСОБА_2 , що не відповідає паспорту ОСОБА_3 .

Суд зазначає, що у паспорті зазначено по батькові позивача: « ОСОБА_3 ». Натомість, у дипломі молодшого спеціаліста серії НОМЕР_2 від 03.03.1994, виданому Костянтинівським медичним училищем, зазначено по батькові позивача: « ОСОБА_2 ».

За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі № 754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Враховуючи наведене, суд вважає, що виявлені недоліки оформлення диплому позивача не можуть вважатися достатньою підставою для відмови останньому у зарахуванні цього періоду навчання до страхового стажу, оскільки вина позивача в тому, що при заповненні диплому відповідальною посадовою особою допущено помилки, відсутня.

Також відповідачем не надано доказів того, що позивач не навчався або період навчання не відповідає дійсності, а тому, суд вважає за можливе вважати наданий диплом серії НОМЕР_2 від 03.03.1994 як належну інформацію, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пенсійне забезпечення.

Згідно з записом №1 трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 від 01.04.1994 позивач почав працювати за набутою спеціальністю 01.04.1994, тобто менше, ніж через три місяці після закінчення навчання, отже, період навчання позивача у Костянтинівському медичному училищі з 01.09.1991 по 28.02.1994 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період навчання у Костянтинівському медичному училищі з 01.09.1991 по 28.02.1994 та відповідно про зобов`язання здійснити зарахування цього періоду до страхового стажу позивача, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд зазначає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №057250006184 від 10.01.2025, яким позивачу відмовлено у призначені пенсії за вислугою років, визнано протиправним та скасовано рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 у справі №160/4501/25.

Крім того, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 у справі №160/4501/25 вже зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за вислугу років.

З огляду на викладене, враховуючи, що під час розгляду справи №160/4501/25 позивачем не було заявлено позовних вимог про зарахування спірного періоду навчання до його страхового стажу, та судом у справі №160/4501/25 зазначене питання не вирішувалось, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду навчання у Костянтинівському медичному училищі з 01.09.1991 по 28.02.1994 та відповідно зобов`язання відповідача зарахувати означений період.

Відтак, враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з виходом за межі позовних вимог для належного захисту прав позивача.

Згідно з ч. 1ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв всупереч чинному законодавству України.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача, а тому дані позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 КАС України).

Під час звернення до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Відтак, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 484,48 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду навчання з 01.09.1991 по 28.02.1994.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1991 по 28.02.1994.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька