Рішення № 130425830, 22.09.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2025 рокуСправа №160/10069/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лозицька І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому позивач просять суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Драгана О.Є. про відкриття виконавчого провадження від 24.01.2025 року ВП № 76954910;

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Драгана О.Є. про арешт коштів боржника від 30.01.2025 року ВП № 76954910.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що після блокування банківських рахунків позивач дізнався про те, що значиться боржником у виконавчому провадженні № 76954910 з примусового виконання виконавчого документа постанови Синельникіського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.10.2024 року у справі №191/3864/24 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та стягнення штрафу. Позивач наголошує на тому, що про притягнення його до адміністративної відповідальності та про відкриття виконавчого провадження відносно нього обізнаний не був, а після ознайомлення представника позивача з матеріалами справи ініційоване апеляційне оскарження означеного вище виконавчого документа. Позивач вважає винесені старшим державним виконавцем Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження та арешт коштів боржника є протиправними та такими, що підлягають скасуванню судом. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з цією позовною заявою.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 11.08.2025 року, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача та витребувано у Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) належним чином завірені копії виконавчого провадження № 76954910.

Проте, станом на дату розгляду справи по суті відповідач своїм правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, витребуваних судом матеріалів виконавчого провадження не надав.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд зазначає таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що постановою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.10.2024 року у справі № 191/3864/24 визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в особі органу, за матеріалами якого судом прийнято рішення Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Цією ж постановою зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

24.01.2025 року старшим державним виконавцем Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Драганом О.Є. відкрито виконавче провадження № 76954910 з примусового виконання постанови Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.10.2024 року у справі № 191/3864/24 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у сфері безпеки дорожнього руху у справі про адміністративне правопорушення у розмірі 34 000,00 грн.

30.01.2025 року старшим державним виконавцем Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Драганом О.Є. винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 37767,81 грн.

У позовній заяві позивач зазначає, що про відкрите виконавче провадження № 76954910 дізнався з моменту блокування його банківських рахунків, постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності та про відкриття виконавчого провадження не отримував.

Після ознайомлення з матеріалами справи № 191/3864/24 представник позивача звернувся до Дніпровського апеляційного суду з апеляційною скаргою.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03.03.2025 року у справі № 191/3864/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.10.2024 року стосовно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишено без змін.

Постанови Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.10.2024 року та Дніпровського апеляційного суду від 03.03.2025 року у справі № 191/3864/24 набрали законної сили 03.03.2025 року.

Судом встановлено, що під час апеляційного розгляду справи № 191/3864/24 Дніпровським апеляційним судом було встановлено: «Вирішуючи клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, апеляційний суд доходить висновку про його задоволення, оскільки матеріали справи не містять відомостей про повідомлення ОСОБА_1 про час та дату судового засідання в суді першої інстанції».

Позивач вважає, що винесені старшим державним виконавцем Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження та арешт коштів боржника є протиправними та такими, що підлягають скасуванню судом, що стало підставою для звернення до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішень інших державних органів, рішень Національного банку України, наказів Голови Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України або осіб, які виконують їхні обов`язки, що законом визнані виконавчими документами.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 13 Закону №1404-VІІІ під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VІІІ).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Частиною 1 ст. 28 Закону №1404-VІІІ передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

З аналізу зазначеної вище статті вбачається, що копія постанови виконавця про відкриття виконавчого провадження надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

У позовній заяві позивач наголошує, що оскаржувану постанову не отримував.

У матеріалах справи докази направлення постанови про відкриття виконавчого провадження відсутні.

Разом з тим, судом встановлено, що під час апеляційного розгляду справи № 191/3864/24 Дніпровським апеляційним судом було встановлено: «Вирішуючи клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, апеляційний суд доходить висновку про його задоволення, оскільки матеріали справи не містять відомостей про повідомлення ОСОБА_1 про час та дату судового засідання в суді першої інстанції».

Суд зазначає, щ відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, суд дійшов висновку про необізнаність позивача ні про розгляд Синельникіським міськрайонним судом Дніпропетровської області справи про адміністративне правопорушення № 191/3864/24, ані про відкриття виконавчого провадження №76954910 Синельниківським відділом державної виконавчої служби Синельниківського району Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Як зазначено у частині восьмій Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270 (зі змінами згідно постанови Кабінету Міністрів України № 1071 від 10.10.2023 року), оператори поштового зв`язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів. Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на прості та реєстровані. Реєстровані поштові відправлення поділяються на відправлення без оголошеної цінності (рекомендовані) та відправлення з оголошеною цінністю.

Із аналізу Правил надання послуг поштового зв`язку вбачається, що Кабінет Міністрів України визначив в окрему категорію поштових відправлень, а саме реєстровані поштові відправлення (рекомендовані).

У статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII законодавець чітко визначив категорію (рекомендований лист) поштового відправлення, якою надсилається постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 62 Правил підтвердженням оплати послуг поштового зв`язку з пересилання письмової кореспонденції є: поштові марки, наклеєні на письмову кореспонденцію або нанесені типографським способом на поштові конверти, поштові картки; електронні марки; відбитки державного знака, нанесені маркувальними машинами; відбитки про оплату письмової кореспонденції, нанесені друкарським чи іншим способом; розрахунковий документ про оплату послуги поштового зв`язку.

Згідно з частиною 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Аналізуючи вказані норми, суд робить висновок, що належним доказом надіслання органом виконавчої служби постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику в сукупності є квитанція, касовий чек або інший розрахунковий документ пошти про оплату, опис вкладення, який містить підпис працівника відділення поштового зв`язку, відбиток календарного штемпеля цього відділення та номер поштового відправлення.

Суд наголошує, що перед тим, як застосовувати засоби і способи примусу, виконавець повинен пересвідчитися, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження, яка має бути направлена на зазначену у виконавчому документі адресу боржника, та встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою передбачено можливість добровільного виконання вимог виконавчого документа.

Отже, у разі з`ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавець не вправі вчиняти виконавчі дії.

Таким чином, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не надано до суду доказів того, що виконавцем вчинено дії щодо надіслання постанови про відкриття виконавчого провадження у спосіб, визначений законом.

При цьому, оскільки оскаржувану постанову державним виконавцем не було направлено позивачу на виконання вимог Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII, суд, у межах цього спору, вбачає порушення відповідачем основоположних принципів, якими він має керуватися при прийнятті рішення (ч. 2 ст. 2 КАС України), а саме об`єктивності, безсторонності, пропорційності та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, відтак, спірна постанова про відкриття виконавчого провадження підлягає скасуванню внаслідок процедурних порушень, допущених відповідачем.

Разом з тим, суд зазначає, що постанова старшого державного виконавця Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Драгана О.Є. про арешт коштів боржника від 30.01.2025 року № 76954910 також підлягає скасуванню судом як протиправна, як похідна від постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (Заява №4909/04, 10.02.2010 року) Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) від 09.12.1994 року, серія A, 303-A, п. 29).

Інші аргументи позивача вивчені судом, утім, не вимагають детального аналізу у судовому рішенні, оскільки висновків суду не спростовують та по суті на них не впливають.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем законність оскаржуваних постанов не доведена та не обґрунтована.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено документально підтверджену суму судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Відтак, суд приходить до висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Драгана Олександра Євгенійовича про відкриття виконавчого провадження від 24.01.2025 року №76954910.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Драгана Олександра Євгенійовича про арешт коштів боржника від 30.01.2025 року № 76954910.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 45090712) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька