Рішення № 130425672, 17.09.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2025 рокуСправа №160/19509/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

03.07.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 03.07.2025 через систему Електронний суд позовна заява ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії №045750031537 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548) від 08.04.2025 року щодо призначення пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до страхового стажу період роботи в ТОВ Оріон Трейдінг ЛТД з 15.09.1993 року по 30.06.2000 року на посаді завідувача директора ТОВ Оріон Трейдинг ЛТД згідно дубліката трудової книжки НОМЕР_2 від 27.09.1993 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.02.2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до ч.1 статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Означені позовні вимоги вмотивовані спірністю та протиправністю рішення про відмову у призначенні пенсії №045750031537 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548) від 08.04.2025 року щодо призначення пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

07.08.2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач-2 зазначив наступне. Позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України 27.02.2025. Пенсійний вік, визначений частиною 1 статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування становить 60 років. Вік заявника 60 років. Необхідний страховий стаж, визначений частиною 1 статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування становить 32 роки. Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у разі відсутності страхового стажу передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 63 років за наявності страхового стажу за період починаючи з 01.01.2028 - від 25 до 35 років. Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у разі відсутності страхового стажу передбаченого частинами першою та другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 65 років за наявності страхового стажу починаючи з 01.01.2028 - від 15 до 25 років. Страховий стаж позивача становить 30 років 7 місяців 5 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: за трудовою книжкою від 29.12.1985 НОМЕР_3 з 15.09.1993 по 30.06.2000, оскільки відсутній номер наказу при прийнятті на роботу та на печатці ТОВ Оріон Трейдінг ЛТД відсутній ідентифікаційний код підприємства. Для зарахування зазначеного періоду необхідно надати уточнюючу довідку, видану підприємством, на якому працював заявник, на підставі первинних документів за час виконання робіт. Відмовити в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки заявник не набув необхідного страхового стажу. Право на пенсійну виплату набуде 24.02.2028. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України позивач не перебуває та пенсію не отримує. Згідно зі статтями 74, 75 Закону України Про адміністративну процедуру рішення набирає чинності з дня доведення його до відома особи, яка звернулась за призначенням пенсії. Згідно п.1 ст.4 Закону законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Відповідно до ст. 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж це період, протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України відповідно до вимог Закону № 1058-ІV за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (за період з 01.01.2004), а за період до впровадження цієї системи на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Закону № 1058-ІV (за період до 01.01.2004). Страховий стаж (з 01.01.2004) обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 31.12.2003) на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (трудова книжка, довідки про період роботи, свідоцтва про народження дітей, військовий квиток, диплом про навчання). Згідно з п. 3 Порядку підтвердження наявного стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж, є трудова книжка, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про період роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові угоди і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про період роботи. Відповідно до п. 1.8 постанови правління Пенсійного фонду України про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 25.11.2005 №22-1 із змінами (далі - Порядок № 22-1) у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. Якщо поданих документів достатньо для визнання права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. Відповідно до п. 4 ст. 45 Закону № 1058-ІV у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа. Отже, Головне управління не вбачає в своїх діях порушення чинного Пенсійного законодавства України і вважає, що позовні вимоги позивача не обґрунтовані та безпідставні.

Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не скористалося своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

12.08.2025 року від представника позивача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник зазначив про те, що відповідач-1 не подав будь - якого доказу на спростування зазначених в позовній заяві обставин. Отже висновки, зазначені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2025 року, зазначена вище справа була розподілена та 04.07.2025 року передана судді Пруднику С.В.

08.07.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивачем, ОСОБА_1 27.02.2025 року було подано заяву про призначення пенсії до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області.

Відповідно до наданої заяви від 27.02.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області позивачу призначено пенсію з 24.02.2025 року, що підтверджується відповідною копією скріншоту з веб-сайту порталу ПФУ з інформацією щодо призначення позивачу станом на 26.06.2025 року.

10 березня 2025 року позивачем було направлено заяву на видачу пенсійного посвідчення.

21 березня 2025 року позивачу було видано паперове пенсійне посвідчення.

Першу пенсійну виплату позивач отримав 12 березня 2025 року у сумі 4669 (чотири тисячі шістсот шістдесят дев`ять) гривень 94 (дев`яносто чотири) копійки.

У квітні 2025 року пенсійна виплата позивачу не надійшла.

27 квітня 2025 року позивач звернувся на гарячу лінію ПФУ за роз`ясненням щодо причин зникнення справи з особистого кабінету та припиненням виплати пенсії, однак причини вилучення справи та припинення виплат ГУ ПФУ не пояснило.

01 травня 2025 року позивач написав звернення-скаргу на порталі ПФУ з проханням надати письмову відповідь щодо причин зникнення справи з особистого кабінету та припиненням виплати пенсії.

20.05.2025 року відповідачем-1 було надано відповідь Про розгляд звернення, в якій зазначено наступне: …Документи Вашої пенсійної справи переглянуто. Відповідно до статті 26 зазначеного Закону, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, у період з 01.01.2025 по 31.12.2025 не менше 32 років. У разі відсутності страхового стажу 30 років, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу у період починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років. У разі відсутності страхового стажу від 25 до 35 років, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 15 років. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Записи про прийняття та звільнення з роботи повинні проводитись у відповідності із вимогами Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, а також раніше діючої Інструкції про порядок ведення книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці від 20.06. 1974 №162. З огляду на зазначене, до страхового стажу не підлягає зарахуванню період з 15.09.1993 по 30.06.2000, оскільки відсутній номер наказу про прийняття на роботу, що суперечить вимогам Інструкції, та печатка підприємства якою завірено запис про звільнення не містить коду з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, як вимагається постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 118. Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області приведено у відповідність Вашу пенсійну справу та страховий стаж складає 30 років 7 місяців 5 днів (зарахований по 03.03.2023), а також прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (рішення про відмову №045750031537 від 08.04.2025) …. До страхового стажу не зараховано період роботи з 01.07.2000 по 01.07.2002, оскільки за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомості про нарахування Вам заробітної плати та сплату за Вас страхових внесків відсутні. За відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу, у період після липня 2000 року до січня 2004 року, записи трудової книжки підтверджуються додатковими документами або результатами перевірки, проведеної, в тому числі за заявою власника трудової книжки.

Також аозивач дізнався з особистого кабінету, що 08.04.2025 року Пенсійним Фондом України, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, Управлінням пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг, заступником начальника відділу призначення пенсій Бєлорусець Тетяною було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №045750031537 видаливши з особистого кабінету файл з попереднім рішенням про призначення пенсії.

За результатами розгляду заяви про призначення пенсії за віком відповідно до ч.1 ст.26 ЗУ Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування позивачу було відмовлено, оскільки він не набув необхідного пільгового стажу.

Зазначена відмова мотивована відсутністю в позивача достатнього стажу на думку Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, а саме за наданими документами до страхового стажу не зараховано періоди: за трудовою книжкою від 29.12.1985 НОМЕР_4 з 15.09.1993 по 30.06.2000, оскільки відсутній номер наказу при прийнятті на роботу та на печатці ТОВ "Оріон Трейдінг ЛТД" відсутній ідентифікаційний код підприємства. Для зарахування зазначеного періоду необхідно надати уточнюючу довідку, видану підприємством, на якому працював заявник, на підставі первинних документів за час виконання робіт.

Відповідно до наявних даних в трудовій книжці щодо трудового стажу: З 01.09.1982 по 29.07.1983 роки позивач навчався в ТУ IV 6 м. Дніпропетровська, кінотеатр Родина.

29.07.1983 року позивач зарахований на посаду кіномеханіка ІІ категорії кінотеатру Родина(наказ №1935 від 15.07.1983 р.).

19.10.1983 року був звільнений у зв`язку з проходженням військової служби (наказ №3092 від 12.10.1983 р.).

З 24.10.1983 по 29.11.1985 роки проходив військову службу (військовий квиток серії НОМЕР_5 від 06.10.1983 р).

29.12.1985 року був зарахований на посаду кіномеханіка ІІ категорії кінотеатру Родина(наказ №10891 від 29.12.1985 р.).

15.02.1987 року був переведений на посаду кіномеханіка І категорії (наказ №11 від 15.02.1987 р.).

01.07.1989 року Кінотеатр Родина був перейменований в Об`єднану дирекцію кінотеатрів №2 (наказ №69 ГКД від 15.07.1983 р.).

31.10.1991 року позивач був звільнений через переведення до МП Топаз (наказ №80 §5 від 28.10.1991 р.).

01.11.1991 року був прийнятий в МП Топаз на посаду агента-адміністратора по прокату кіно-відеофільмів (наказ №29-р від 01.11.1991 р.).

01.04.1992 року був звільнений за власним бажанням за статтею 38 КЗоТ УССР(наказ №40-р від 01.04.1992 р.).

11.06.1992 року був прийнятий на роботу в МП ЕОЯ на посаду голови коптильного цеху (наказ №9 від 10.06.1992 р.).

13.07.1992 року переведений на посаду завідувача директора підприємства по комерційній частині (наказ №12 від 13.07.1992 р.).

01.02.1993 року був звільнений за власним бажанням (наказ №21 від 01.02.1993 р.).

02.02.1993 року був прийнятий на посаду завідувача відділом маркетингу та менеджменту в МП ТЕХНОПАРК-СЕРВІС(наказ №5 від 02.02.1993 р.).

14.09.1993 року був звільнений за власним бажанням (наказ №33 від 14.09.1993 р.).

15.09.1993 позивач був прийнятий на посаду завідувача директора ТОВ Оріон Трейдинг ЛТД (наказ б/н від 15.09.1993 р.).

01.07.2002 року позивач був звільнений за власним бажанням відповідно до ст.38 КЗоТ України (наказ №1 від 08.07.2002 р.).

04.07.2002 року позивач був прийнятий на посаду завідувача матеріальним складом до КЗ Дитяча міська клінічна лікарня №3 ім.проф. М.Ф.Руднєва (наказ №90 ос від 08.07.2002 р.).

01.01.2012 року на підставі рішення сесії Дніпропетровської обласної ради від 27.12.2011 року №196-10/II комунальний заклад Дитяча міська клінічна лікарня №3 ім.проф. М.Ф.Руднєва перейменований в комунальний заклад Дніпропетровська дитяча міська клінічна лікарня №3 ім. проф. М.Ф.Руднєва Дніпропетровської обласної ради (наказ №202 від 30.12.2011 р.).

На підставі рішення сесії Дніпропетровської обласної ради від 26.09.2014 року №575-27/II комунальний заклад Дніпропетровська дитяча міська клінічна лікарня №3 ім. проф. М.Ф.Руднєва Дніпропетровської обласної ради перейменований в комунальний заклад Дніпропетровський спеціалізований клінічний медичний центр матері та дитини ім.проф.Руднєва Дніпропетровської обласної ради (наказ №197 від 02.10.2014 р.).

29.11.2018 року звільнений з посади згідно ст.38 КЗпП України (за власним бажанням) (наказ №853 ос від 29.11.2018 р.).

04.12.2018 року позивач був прийнятий на посаду завідувача матеріальним складом до комунального закладу Дніпропетровський спеціалізований клінічний медичний центр матері та дитини ім.проф.Руднєва Дніпропетровської обласної ради (наказ №865 ос від 30.11.2018 р.).

На підставі рішення сесії Дніпропетровської обласної ради від 14.02.2020 року №584-21/VII комунальний заклад Дніпропетровський спеціалізований клінічний медичний центр матері та дитини ім.проф.Руднєва Дніпропетровської обласної ради перейменований в комунальне підприємство Дніпропетровський спеціалізований клінічний медичний центр матері та дитини ім.проф.Руднєва Дніпропетровської обласної ради (наказ №116 від 17.02.2020 р.).

02.08.2021 року на підставі рішення сесії Дніпровської міської ради від 28.07.2021 року №89/9 комунальне підприємство Дніпропетровський спеціалізований клінічний медичний центр матері та дитини ім.проф.Руднєва Дніпропетровської обласної ради перейменований в комунальне некомерційне підприємство Міська багатопрофільна клінічна лікарня матері та дитини ім.проф.Руднєва Дніпровської міської ради (наказ №323 від 29.07.2021 р.).

03.03.2023 року позивач був звільнений з посади згідно ст.38 КЗпП України (за власним бажанням) (наказ №215 ос-тр від 03.03.2023 р.).

Наразі позивач не працює.

Вважаючи спірне рішення протиправним та безпідставним, позивач, з метою захисту своїх порушених прав, звернулася із даною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з офіційним тлумаченням положення статті 1 Конституції України, яке міститься в рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї.

Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип вер ховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші норма тивно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсійне страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду регулюють Закони України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ), від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV).

Частинами 1 та 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, у період з 01.01.2025 по 31.12.2025 не менше 32 років.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Відповідно до п. 1 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У разі, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Також слід зазначити, що у період оформлення трудової книжки позивача порядок ведення трудових книжок визначали постанова Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», наказ Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Згідно пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Відповідно до п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

Таким чином, відповідальність за правильність заповнення трудових книжок покладається на керівника або відповідальну особу підприємства, установи чи організації, а не на працівника. Тобто, будь-які наведення, не можуть спричиняти для позивача негативні наслідки у вигляді недійсності відповідних записів у трудовій книжці, тому, вказаний вище період роботи, протиправно не зарахований до страхового стажу позивача.

Згідно з позицією Верховного Суду у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Отже, виходячи з позиції Верховного Суду у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, щодо зауважень Пенсійного фонду по записам в трудовій книжці щодо відсутності номеру наказу про зарахування, то відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Дана позиція також узгоджується з висновками Верховного Суду в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

Слід також зазначити, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 під час розгляду справи в аналогічних правовідносинах № 754/14898/15-а.

Щодо не зазначення ідентифікаційного коду підприємства на печатці ТОВ Оріон Трейдінг ЛТД, то варто зазначити, опис печаток і штампів був визначений у розділі 4 Інструкції про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 жовтня 1993 року №643. На час її прийняття вимога про зазначення на печатці ідентифікаційного номеру була відсутня.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1994 року № 276 було затверджене Положення про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності (далі - Положення № 276), яким вперше встановлено вимогу щодо зазначення номеру, що присвоюється суб`єкту господарювання під час його державної реєстрації.

Так, у відповідності до абз. 3 п. 11 Положення № 276 на печатках і штампах повинен зазначатися номер свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності.

У зв`язку з прийняттям вказаного Положення, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 липня 1994 року № 379 були внесені зміни до Інструкції № 643.

Зокрема, п. 4.2 вказаної інстанції було доповнено новим абзацом, який передбачав, що на печатках і штампах суб`єктів підприємницької діяльності повинен зазначатися номер свідоцтва про державну реєстрацію.

Разом з тим, зазначені нормативно-правові акти не передбачали визнання недійсними раніше виданих печаток та не встановлювали для суб`єктів підприємницької діяльності обов`язку здійснити заміну печатки у зв`язку із встановленням новим вимог до її оформлення.

З 01 січня 2004 року набув чинності Господарський кодекс України, відповідно до ч. 7 ст. 58 якого на печатках і штампах суб`єкта господарювання повинен зазначатись ідентифікаційний код, за яким цього суб`єкта включено до державного реєстру суб`єктів господарювання, або ідентифікаційний код громадянина-підприємця.

Положеннями п. 4 розділу IX Прикінцеві положення Господарського кодексу України було установлено, що Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов`язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

При цьому, ані Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, ані Порядком №637 не встановлено критерію оцінки оформлення трудової книжки при вирішенні питання щодо призначення пенсії за віком.

Встановлення такого критерію відповідачем у даному випадку не обумовлено жодним нормативно-правовим актом, а тому пенсійний орган діяв поза межами правового регулювання, що суперечить ст. 19 Конституції України.

Дана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду в постанові від 28.01.2025 у справі №300/8132/23.

На момент роботи позивача у ТОВ Оріон Трейдінг ЛТД з 15.09.1993 року по 30.06.2000 року законодавцем не ставились вимоги щодо обов`язкового зазначення ідентифікаційного коду на печатці підприємства.

Варто також зазначити, що з 30.06.2000 року по 01.07.2002 року відповідач-2 не заперечує, що дані в трудовій книжці Позивача серії НОМЕР_4 від 29.12.1985 року за період роботи в ТОВ Оріон Трейдінг ЛТД внесені неправильно.

Отже, суд вважає, що записи в дублікаті трудової книжки позивача серії НОМЕР_4 від 29.12.1985 року, у про період роботи у ТОВ Оріон Трейдінг ЛТД здійснено відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року №110, оскільки містять всю необхідну інформацію, а саме: дати прийняття на роботу, найменування підприємства, де працював позивач, посада, на яку було прийнято позивача, а також зазначено на підставі яких наказів позивач прийнятий на роботу та звільнений з роботи. При цьому, як запис про прийняття на роботу, так і запис про звільнення з роботи містять чіткі відтиски печаток ТОВ Оріон Трейдінг ЛТД, що відповідає вимогам цієї Інструкції.

Тобто відмову у призначенні пенсії відповідачем-2 можна вважати протиправною, оскільки відповідно до чинного законодавства позивач має право на пенсію за віком.

За таких обставин суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії №045750031537 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548) від 08.04.2025 року щодо призначення пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Та як наслідок слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до страхового стажу період роботи в ТОВ Оріон Трейдінг ЛТД з 15.09.1993 року по 30.06.2000 року на посаді завідувача директора ТОВ Оріон Трейдинг ЛТД згідно дубліката трудової книжки НОМЕР_2 від 27.09.1993 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.02.2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до ч.1 статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту 2статті 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною1статті 72 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 968,96 грн.

Враховуючи те, що підставою звернення до суду стало протиправне рішення відповідача-2 про відмову в призначенні пенсії, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області судовий збір в розмірі 968,96 грн.

З приводу стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 12 000 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з положеннямистатті 134 Кодексу адміністративного судочинства Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд в постанові від 21.01.2021 року в справі №280/2635/20 звернув увагу на те, щоКодекс адміністративного судочинства Україниу редакції, чинній з 15.12.2017 року, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями дійсності та співмірності необхідних і достатніх витрат, а також розумності їх розміру.

Відповідно до частини 3статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно з підпунктом 1, 2, 6 частини 1 та частини 2статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Пунктом 3.2рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Верховний Суд в постанові від 21.01.2021 року в справі №280/2635/20 звернув увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.

При цьому, суд зауважує, що при розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

За правилами оцінки доказів, встановленихст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи уКАС, суд враховує таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до суду подано копію ордеру на надання правничої допомоги від 03.07.2025 року (серія АЕ №1398140); копію договору №26/06 від 26.06.2025 року про надання правничої допомоги.

Суд також вважає за необхідне врахувати правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 04.02.2020 року (№ провадження К/9901/95/200), відповідно до якої (п.23) вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Так, суд зауважує, що з урахуванням предмету позову, зазначена справа є справою незначної складності та типовою у спорах, пов`язаних з відмовою у зарахуванні стажу. Також, суд зауважує, що по вказаній категорії справ є значна кількість усталеної судової практики, що вказує на можливість використання адвокатом у своїй діяльності раніше напрацьованих матеріалів та шаблонних документів, які застосовуються при розгляді судових справ даної категорії.

До того ж, розгляд даної справи відбувся в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

З огляду на вищевикладене, враховуючи співмірність заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятоюстатті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, суд доходить висновку, що на користь позивача підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів, внаслідок якого сталось порушення прав позивача, сума витрат на правничу допомогу у розмірі 1500 грн.

З урахуванням викладеного вище, суд доходить висновку про часткове задоволення клопотання представника позивача про розподіл судових витрат.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1500 грн. підлягають стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії №045750031537 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548) від 08.04.2025 року щодо призначення пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до страхового стажу період роботи в ТОВ Оріон Трейдінг ЛТД з 15.09.1993 року по 30.06.2000 року на посаді завідувача директора ТОВ Оріон Трейдинг ЛТД згідно дубліката трудової книжки НОМЕР_2 від 27.09.1993 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.02.2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до ч.1 статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1500 грн. (одна тисяча п`ятсот гривень).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбачені статтею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник