Рішення № 130425634, 01.09.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2025 рокуСправа №160/17173/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю Сейлтаб в особі представника Воронова Юрія Вікторовича до Головного правління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

11.06.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 11.06.2025 року через систему Електронний суд позовна заяватовариства з обмеженою відповідальністю Сейлтаб в особі представника Воронова Юрія Вікторовича до Головного правління ДПС у Дніпропетровській області, в якій представник позивача просить суд:

- визнати протиправним та скасувати прийняте ГУ ДПС у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення форми ПС за № 0111510902 від 03.03.2025 року на підставі акту перевірки № 244/04-36-09-02/45286029 від 22.01.2025 року, яким до товариства з обмеженою відповідальністю Сейлтаб застосовано штраф в сумі 2040 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про те, що фактична перевірка ТОВ Сейлтаб призначена ГУ ДПС у Дніпропетровській області на підставі пп. пп. 80.2.5, п. 80.2 ст. 80 ПК України. Відповідачем не наведено жодної фактичної інформації про можливі порушення ТОВ Сейлтаб вимог діючого законодавства. Відтак, ані наказ на перевірку, ані акт перевірки не свідчать про наявність обґрунтованої підстави для проведення фактичної перевірки ТОВ Сейлтаб відповідно до пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України. Таким чином, наказ та акт перевірки не доводять наявність обґрунтованої підстави для проведення фактичної перевірки ТОВ СЕЙЛТАБ відповідно до пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, що є підставою для висновку про протиправність оспорюваного наказу. Здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами. Тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення. Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв`язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме спочатку провести податкову перевірку. Нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Так, в якості підстави для призначення перевірки було зазначено п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України. Тобто, приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки, контролюючий орган лише обмежився посиланнями на норми Податкового кодексу України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків. Але, при цьому жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки ТОВ Сейлтаб, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення, а також не вказав мету перевірки, що має визначатися з підстав проведення перевірки. Для призначення та проведення фактичної перевірки платника податків не достатньо вказати номер підпункту статті Податкового кодексу України, особливо якщо такий пункт містить декілька обґрунтувань для проведення перевірки. Спірний наказ не містить жодної інформації щодо того, в рамках яких заходів ГУ ДПС у Дніпропетровській області встановлено невідповідність діяльності ТОВ Сейлтаб вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) встановлені факти сумнівності; сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) встановлена податковим органом. Відповідачем не надано доказів існування чи отримання в установленому законодавством порядку інформації, що свідчила б про можливі порушення ТОВ Сейлтаб законодавства, контроль за якими покладено на органи ДПС України. Формулювання конкретного змісту наказу хоча і є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України щодо змісту наказу про проведення перевірки. Більше того, конкретизація підстав проведення перевірки, як то наявність податкової інформації чи здійснення функцій контролю, дає платнику податків можливість оцінити правомірність конкретно визначеної підстави та, у випадку незгоди, реалізувати своє право на оскарження такого наказу саме з вказаної підстави. Наказ контролюючого органу не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, оскільки в ньому відсутнє посилання на фактичну підставу для проведення перевірки, ГУ ДПС у Дніпропетровській області не зазначено яка саме інформація стала підставою для її призначення. Певні функції має будь-який суб`єкт владних повноважень, однак реалізація таких функцій певним чином обмежена законодавством. Тобто, не в будь-якому випадку за наявності компетенції на проведення перевірки, така перевірка може бути призначена. Жодних правових підстав, які б вказували на необхідність реалізації своїх функцій, ГУ ДПС у Дніпропетровській області не наведено та відповідних доказів не надано. Відтак, у відповідача були відсутні підстави, визначені п.80.2. ст.80 ПК України для призначення фактичної перевірки позивача.

23.06.2025 року від представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив, що наказ ГУ ДПС у Дніпропетровській області №264-п від 13.01.2025 про проведення фактичної перевірки ТОВ "Сейлтаб" складений з дотриманням норм чинного законодавства, а тому посилання позивача на протиправність наказу і, як наслідок, незаконність проведення такої перевірки є безпідставними. За результатами проведення перевірки, посадовими (службовими) особами ГУ ДПС у Дніпропетровській області складений акт від 23.01.2025 №244/04-36-09-02/45286029, в якому зафіксовано зазначене порушення. Особа, яка фактично здійснює розрахункові операції, а саме продавець в кіоску ОСОБА_1 відмовилася від підписання акта фактичної перевірки, що зафіксовано в акті відмови від підпису та отримання другого примірника ату фактичної перевірки від 23.01.2025. На підставі акту перевірки, ГУ ДПС у Дніпропетровській області з посиланням на норми чинного законодавства, було винесено податкове повідомлення-рішення №0111510902 від 03.03.2025 на суму 2040,00 грн. Отже, податкове повідомлення-рішення № 0111510902 від 03.03.2025 на суму 2 040,00 грн є законним та обґрунтованим, складеним на підставі та у відповідності до норм чинного законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

30.06.2025 року від представника товариства з обмеженою відповідальністю Сейлтаб до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено про те, що відповідач не подав будь - якого доказу на спростування зазначених в позовній заяві обставин. Отже висновки, зазначені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими.

14.07.2025 року представника товариства з обмеженою відповідальністю Сейлтаб до суду надійшло клопотання про долучення доказів, в якому представник просить суд долучити до матеріалів справи № 160/17173/25, договір про надання правової допомоги № 264 від 02 квітня 2025 року, акт приймання-передачі юридичних послуг від 02 липня 2025 року складеного в рамках договору № 264 від 02 квітня 2025 року, рахунок № 1 від 02 липня 2025 року та платіжну інструкцію № 508 від 04 липня 2025 року на суму 2000 грн. В даному клопотанні представник позивача зазначає, що серед іншого, позовна заява містить вимогу щодо стягнення на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сейлтаб» (код за ЄДРПОУ 45286029) судових витрат на професійну правничу допомогу. Так, понесені позивачем витрати на правничу допомогу обґрунтовуються договором про надання правової допомоги № 264 від 02 квітня 2025 року, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордером про надання правничої допомоги від 15 травня 2025 року серії АЕ за № 1386983, актом про приймання-передачу юридичних послуг та платіжним дорученням про сплату послуг на правничу допомогу. Відповідно до положень п.1.2. Договору про надання правової допомоги № 264 від 02 квітня 2025 року під юридичними послугами в рамках цього договору Сторони розуміють представництво інтересів Клієнта (підготовка заяв, клопотань, позовних заяв, відповіді на відзив, апеляційної скарги, касаційної скарги) в Дніпропетровському окружному адміністративному суді, Третьому апеляційному адміністративному суді та Верховному суді з питань: оскарження податкового повідомлення-рішення форми «С» від 05 лютого 2025 року за № 0063840708; оскарження податкового повідомлення-рішення форми «ПС» від 05 лютого 2025 року за № 0063850708; оскарження податкового повідомлення-рішення форми «С» від 05 лютого 2025 року за № 0063790708; оскарження податкового повідомлення-рішення форми «ПС» від 05 лютого 2025 року за № 0063770708; оскарження податкового повідомлення-рішення форми «С» від 05 лютого 2025 року за № 0063730708; оскарження податкового повідомлення-рішення форми «ПС» від 05 лютого 2025 року за № 0063750708; оскарження податкового повідомлення-рішення форми «ПС» від 05 лютого 2025 року за № 0063860708; оскарження податкового повідомлення-рішення форми «ПС» від 20 лютого 2025 року за № 0093710901; оскарження податкового повідомлення-рішення форми «С» від 26 лютого 2025 року за № 0103250902; оскарження податкового повідомлення-рішення форми «ПС» від 03 березня 2025 року за № 01115100902; оскарження податкового повідомлення-рішення форми «С» від 03 березня 2025 року за № 0111550902. В свою чергу, п. 4.3. Договору про надання правової допомоги № 264 від 02 квітня 2025 року Сторонами погоджено наступну вартість Послуг за Договором: - Сторони погодили, що вартість послуг з підготовки заяв по суті спору (позовна заява, відповідь на відзив), заяв, клопотань та заперечень на заяви та клопотання інших учасників процесу в рамках справи щодо оскарження податкового повідомлення-рішення форми «ПС» № 0063840708 від 05 лютого 2025 року, яким до товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЙЛТАБ» застосовано штраф в сумі 2040, 00 грн. за ненадання платником податків посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки та податкового повідомлення-рішення форми «С» за № 0063850708 від 05 лютого 2025 року, яким до товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЙЛТАБ» застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 196,50 грн., складає 2000, 00 грн. Сторони погодили, що вартість послуг з підготовки заяв по суті спору (позовна заява, відповідь на відзив), заяв, клопотань та заперечень на заяви та клопотання інших учасників процесу в рамках справи щодо оскарження податкового повідомлення-рішення Форми «ПС» № 0063770708 від 05 лютого 2025 року, яким до товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЙЛТАБ» застосовано штраф в сумі 2040, 00 грн. за ненадання платником податків посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки та податкового повідомлення-рішення форми «С» за № 0063790708 від 05 лютого 2025 року, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЙЛТАБ» застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 5622,00 грн., складає 2000, 00 грн. Сторони погодили, що вартість послуг з підготовки заяв по суті спору (позовна заява, відповідь на відзив), заяв, клопотань та заперечень на заяви та клопотання інших учасників процесу в рамках справи щодо оскарження податкового повідомлення-рішення форми «ПС» № 0063750708 від 05 лютого 2025 року, яким до товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЙЛТАБ» застосовано штраф в сумі 2040,00 грн. за ненадання платником податків посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки та податкового повідомлення-рішення форми «С» за № 0063730708 від 05 лютого 2025 року, яким до товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЙЛТАБ» застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 196,50 грн., складає 2000, 00 грн. Сторони погодили, що вартість послуг з підготовки заяв по суті спору (позовна заява, відповідь на відзив), заяв, клопотань та заперечень на заяви та клопотання інших учасників процесу в рамках справи щодо оскарження податкового повідомлення-рішення форми «ПС» за № 0063860708 від 05 лютого 2025 року, яким до товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЙЛТАБ» застосовано штраф в сумі 2040,00 грн. за ненадання платником податків посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки., складає 2000,00 грн. Сторони погодили, що вартість послуг з підготовки заяв по суті спору (позовна заява, відповідь на відзив), заяв, клопотань та заперечень на заяви та клопотання інших учасників процесу в рамках справи щодо оскарження податкового повідомлення-рішення форми «ПС» за № 0093710901 від 20 лютого 2025 року, яким до товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЙЛТАБ» застосовано штраф в сумі 2040,00 грн. за ненадання платником податків посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки, складає 2000,00 грн. Сторони погодили, що вартість послуг з підготовки заяв по суті спору (позовна заява, відповідь на відзив), заяв, клопотань та заперечень на заяви та клопотання інших учасників процесу в рамках справи щодо оскарження податкового повідомлення-рішення форми «С» за № 0103250902 від 26 лютого 2025 року на підставі акту перевірки № 219/04-36-09-01/45286029 від 23 січня 2025 року, яким до ТОВ «СЕЙЛТАБ» застосовано штраф в сумі 16 000, 00 грн., складає 2000,00 грн. Сторони погодили, що вартість послуг з підготовки заяв по суті спору (позовна заява, відповідь на відзив), заяв, клопотань та заперечень на заяви та клопотання інших учасників процесу в рамках справи щодо оскарження податкового повідомлення-рішення форми «ПС» за № 0111510902 від 03 березня 2025 року на підставі Акту перевірки № 244/04-36-09-02/45286029 від 22 січня 2025 року, яким до ТОВ «СЕЙЛТАБ» застосовано штраф в сумі 2040,00 грн., складає 2000,00 грн. Сторони погодили, що вартість послуг з підготовки заяв по суті спору (позовна заява, відповідь на відзив), заяв, клопотань та заперечень на заяви та клопотання інших учасників процесу в рамках справи щодо оскарження податкового повідомлення-рішення форми «С» за № 0111550902 від 03 березня 2025 року на підставі акту перевірки № 245/04-36-09-02/45286029 від 22 січня 2025 року, яким до ТОВ «СЕЙЛТАБ» застосовано штраф в сумі 16 000, 00 грн., складає - 2000,00 грн.; участь в одному судового засіданні 2000,00 грн. (у випадку призначення судом справи до розгляду в порядку з проведенням судових засідань). Сторонами встановлено фіксовану суму оплати наданих Послуг. Разом із тим Сторонами, ТОВ «Сейлтаб» (код за ЄДРПОУ 45286029), як Клієнтом та АБ «Воронова Юрія Вікторовича», як Консультантом, враховано позицію Великої Палати Верховного Суду виказану у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21. Відтак представник позивача вважає, що враховуючи той факт, що законодавчо не встановлено форми подання детального опису, що в рамках підготовки та супроводу справи адвокатом виконано наступні дії: аналіз чинного законодавства що регулює спірні правовідносини; підготовка заяв по суті спору; супровід судової справи.

16.07.2025 року від представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до суду надійшла заява, в якій представник просить суд: 1. Долучити до матеріалів справи №160/17173/25 заперечення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області. 2. В задоволенні заяви представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі №160/17173/25 відмовити в повному обсязі. Аргументи даної заяви зводяться до того, що на адресу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області 14.07.2025 надійшло клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Сейлтаб» про долучення доказів, в якому позивач просить стягнути з ГУ ДПС у Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 2000 грн та долучити до матеріалів справи договір про надання правничої допомоги, акт приймання передачі юридичних послуг, рахунок із платіжною інструкцією. ГУ ДПС у Дніпропетровській області заперечує проти задоволення даної заяви. Так, на підтвердження розміру понесених ТОВ «Сейлтаб» витрат на професійну правничу допомогу представником останнього до суду надано: копію Договору про надання правової допомоги від №264 від 02.04.2025 (далі Договір), укладеного між адвокатом Вороновим Ю.В., як Адвокатом, та ТОВ «Сейлтаб»., як Клієнтом; копію акту приймання-передачі послуг від 02.07.2025; копію рахунку № від 02.07.2025; копію платіжної інструкції №508 від 04.07.2025. Разом з цим, означені документи не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, адже розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Щодо оцінки співмірності розміру здійснених стороною витрат із часом, витраченим адвокатом на виконання робіт та врахування при цьому витраченого адвокатом часу на виконання конкретного виду робіт, а саме: скільки часу адвокат витратив на юридичний аналіз, збір доказів, підготовку документів тощо. На вимогу положень КАС України сторона, яка заявляє про відшкодування витрат, повинна надати докази щодо часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, чи доказів на підтвердження того, що саме таку, а не іншу кількість часу фактично адвокат витратив на виконання робіт. Загалом на думку ГУ ДПС, у ході вирішення питання щодо задоволення заяви представника позивача про стягнення вартості послуг, пов`язаних з наданням правової допомоги судом має бути досліджено у повній мірі питання співмірності витраченого часу на виконання відповідних робіт з представництва інтересів ФОП ОСОБА_2 у ході судового розгляду справи №160/7625/24 у суді першої інстанції, оскільки на думку відповідача, заявлені до відшкодування представником позивача витрати є не співмірними із складністю цієї справи, наданими адвокатом послуг у ході розгляду справи безпосередню у суді першої інстанції та не відповідають критерію термальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Так, оцінюючи співмірність здійснених стороною витрат на представництво адвокатом її інтересів у суді із часом, витраченим адвокатом на візит до суду й участь у засіданні, відповідно до усталеної судової практики, суди вдаються до дослідження журналів (протоколів) судових засідань і враховують указану в них тривалість засідання. При цьому суди вважають, що до відшкодування витрат належить ураховувати лише той час, який адвокат провів у засіданні. Інститут відшкодування судових витрат не має на меті надання стороні, на користь якої вирішено справу, можливості отримання додаткового доходу за рахунок іншої сторони. Заявляючи вимогу щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу представник позивача мав надати докази понесення судових витрат ТОВ «Сейлтаб». Проте, такі докази не надано до суду. Матеріали справи не містять фактичних доказів в розумінні ст.73 КАС України на підтвердження здійснення ТОВ «Сейлтаб» витрат на професійну правничу допомогу. До того ж, справа є нескладною, а задоволений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, окрім того, за аналогічними спорами існує стала судова практика, тому стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає критеріям розумності, співрозмірності та справедливості. Отже, заявлені вимоги представника ТОВ «Сейлтаб» задоволенню не підлягають. ГУ ДПС у Дніпропетровській області вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн, що становить частину від «підтвердженої належним чином» суми витрат на професійну правничу допомогу, є необґрунтованим та недоведеним.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2025 року, зазначена вище справа була розподілена та 12.06.2025 року передана судді Пруднику С.В.

16.06.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду. Витребувано у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області: засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копії усіх документів, які слугували підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення форми ПС за № 0111510902 від 03.03.2025 року на підставі акту перевірки № 244/04-36-09-02/45286029 від 22.01.2025 року, яким до товариства з обмеженою відповідальністю Сейлтаб застосовано штраф в сумі 2040 грн. Судом зобов`язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 15 липня 2025 року. Судом попереджено Головне управління ДПС у Дніпропетровській області про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвалисуду.

В період з 15.08.2025 року по 29.08.2025 року суддя Прудник С.В. перебував у щорічній основній відпустці.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що засобами поштового зв`язку на адресу позивача надійшло поштове відправлення, а саме винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення форми «ПС» за № 0111510902 від 03 березня 2025 року винесеного на підставі акту перевірки № 244/04-36-09-02/45286029 від 22 січня 2025 року, яким до ТОВ «СЕЙЛТАБ» застосовано штраф в сумі 2040,00 грн.

Як зазначає представник позивача у поданій до суду позовній заяві, на адресу позивача не надходило в будь-якій формі акту перевірки. Про хід процедури, що передувала винесенню оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивачу стало відомо з тексту рішення ДПС України від 12 травня 2025 року за № 13477/6/99-00-06-03-02-06.

Так, в рішенні ДПС України від 12 травня 2025 року за № 13477/6/99-00-06-03-02-06 вказано, що ГУ ДПС у дніпропетровській області проведено фактичні перевірки торгових точок позивача де здійснюється його господарська діяльність за результатами яких складено наступні акти перевірок: №245/04-36-09-02/45286029 від 22 січня 2025 року; №244/04-36-09-02/45286029 від 22 січня 2025 року; №219/04-36-09-02/45286029 від 22 січня 2025 року.

Наказом ГУ ДПС у Дніпропетровській області № 264-п від 13 січня 2025 року «Про проведення фактичної перевірки господарської одиниці за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Артеківська, буд.20, КІОСК» з посиланням на пп. 80.2.5. п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України призначено проведення фактичної перевірки господарської одиниці позивача.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що порушує законні права та інтереси, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходячи з положень норм законодавства, які діяли на момент їх виникнення, суд виходив із такого.

Відповідно до частини другої статті6, частини другої статті19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цієюКонституцієюмежах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюютьсяПодатковим кодексом України (далі ПК України).

Функції контролюючих органів (територіальних органів ДПС) визначені статтею 19-1 ПК України, серед яких:

19-1.1.1. здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків;

19-1.1.4. здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для виконання платіжних операцій (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари(послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають відповідно до закону, наявністю торгових патентів;

19-1.1.46. використовують під час виконання своїх посадових (службових) обов`язків податкову інформацію з інформаційно телекомунікаційних систем та інших джерел, отриману в порядку та спосіб, визначений цим Кодексом;

19-1.1.54. здійснюють інші функції, визначені законом.

Права контролюючих органів (територіальних органів ДПС) визначені статтею 20 ПК України, серед яких:

20.1.4. контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

20.1.10. здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів;

20.1.11. проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій. Товари, отримані службовими (посадовими) особами контролюючих органів під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів;

20.1.14. у разі виявлення порушення вимог податкового чи іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, надсилати платникам податків письмові запити щодо надання засвідчених належним чином копій документів;

20.1.46. під час проведення перевірки та розгляду результатів перевірки отримувати письмові пояснення від посадових (службових) осіб з питань, що стосуються предмета перевірки, та їх документальне підтвердження, у тому числі щодо здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації;

20.1.49. здійснювати інші повноваження, передбачені законом.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України, податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (п. 75.1.3 ст. 75 ПК України).

Відповідно до підпункту 80.2.6 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3.

Враховуючи положення пункту 69.22 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, фактична перевірка під час дії воєнного стану проводилась за наявності безпечних умов для її проведення.

Суд зазначає, що наказ ГУ ДПС у Дніпропетровській області №264-п від 13.01.2025 «Про проведення фактичної перевірки» винесений на підставі пп.80.2.5, 80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України з метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання порядку здійснення, ведення касових операцій, наявності ліцензій та дозвільних документів, вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки), дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.

Крім того, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, згідно з яких контролюючому органу достатньо зазначити підпункт статті 80 ПК України у наказі на проведення перевірки.

Верховний Суд у постанові від 21 січня 2021 року по справі №460/1239/19 (адміністративне провадження № К/9901/31029/19) також зазначив, що не зазначення конкретної підстави в наказі на проведення на перевірки не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до п.п.81.1 ст. 81 ПК України, в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом.

Вищезазначена позиція також висловлена в постанові Верховного Суду від 12.08.2021 року по справі №140/14625/20.

Тобто, достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин.

Також, Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі №520/3328/2020, відмітив, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу з обов`язковим, однак, дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК щодо змісту наказу про проведення перевірки. При встановленні однією правовою нормою декількох самостійних підстав для проведення перевірки конкретна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

Релевантні висновки відображені у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 №460/12391/19, з позиції якого «… не зазначення конкретної підстави в наказі на проведення перевірки не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до п. 81.1 ст. 81 Кодексу, в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17, підставами для скасування рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Суд також зазначає, що згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 30.01.2019 по справі 755/10947/17, суди при вирішенні спорів мають враховувати останню правову позицію Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 26.03.2024 у справі №420/9909/23 судом зазначив про достатність відображення в наказі підстави для проведення фактичної перевірки як нумераційного позначення відповідного пункту статті Податкового кодексу України без розкриття його змісту.

Верховний суд касаційну скаргу ГУ ДПС задовольнив повністю, рішення судів попередній інстанцій скасував та у позові ТОВ було відмовлено повністю.

Призначаючи фактичну перевірку, достатньо покликатися в наказі на відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України без розкриття його змісту, яким охоплюється предмет перевірки, але за умови, що цей підпункт містить лише одну фактичну підставу. Об`єктивну наявність або відсутність у контрольного органу підстав (обставин), визначених в підпунктах пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, як умови призначення фактичної перевірки, перевіряє суд. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, який містить покликання на порядковий номер підпункту пункту статті Податкового кодексу України, як підстави для проведення перевірки, але не відображає конкретні обставини, які в цих підпунктах розкриваються та мають об`єктивно існувати.

Враховуючи, наявність позиції Верховного Суду, суд вважає, що посилання позивача на відсутність підстав для проведення перевірки є необґрунтованими.

Пунктом 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні вищевказаних документів платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від ознайомлення та/або отримання вищезазначених документів, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що наказ ГУ ДПС у Дніпропетровській області №264-п від 13.01.2025 про проведення фактичної перевірки ТОВ "Сейлтаб" складений з дотриманням норм чинного законодавства, а тому посилання позивача на протиправність наказу і, як наслідок, незаконність проведення такої перевірки є безпідставними.

Таким чином, посадовими особами контролюючого органу виконано вимоги пункту 81.1 статті 81 ПК України.

Так, працівниками ГУ ДПС у Дніпропетровській області, на підставі наказу на проведення фактичної перевірки №264-п від 13.01.2025 та направлень на проведення перевірки від 13.01.2025 №472, №473 проведено фактичну перевірку кіоску за адресою: м. Дніпро, вул. Артеківська, буд.20.

В ході проведення перевірки встановлено порушення: п.85.2 ст.85 ПК України, в частині не надання у повному обсязі посадовим особам контролюючого органу документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Щодо порушення п.85.2 ст.85 ПК України.

Під час проведення перевірки, в порушення п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби не надано у повному обсязі всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Так, всупереч п.85.2 ст.85 ПК України, посадовим (службовим) особам контролюючого органу не надано у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зокрема, підпунктами 20.1.2 та 20.1.5 п. 20.1 ст. 20 ПК України встановлено, що для здійснення функцій, визначених законом, контролюючим органам надано право отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом, а також довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків.

Згідно з п.44.3 ст.44 ПК України, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 392 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії)

Відповідно до абзацу першого п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 85.4 ст. 85 ПК України визначено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Аналогічно п. 85.8 ст. 85 ПК України передбачено право посадових (службових) осіб контролюючих органів, які проводять перевірку, у випадках, передбачених ПКУ, отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Варто зазначити, що у постанові Верховного Суду від 17.10.2024 року у справі №160/9989/22 суд касаційної інстанції зазначив наступне: «Крім того, Суд зауважує, що в акті перевірки зафіксовано не надання платником податків на запит податкового органу запитуваних документів. Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів.

Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК до їх відсутності.

Така позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 05 травня 2020 року (справа №826/678/16), від 16 квітня 2020 року (справа №826/7760/15), а також у постановах від 06 серпня 2019 року (справа №160/8441/18), від 29 травня 2020 року (справа №826/27811/15), від 13 листопада 2020 року (справа №813/6362/13-a), від 28 жовтня 2021 року (справа №802/880/18-а), від 06 вересня 2022 року (справа №640/772/21), від 14 грудня 2022 року (справа № 640/637/19), від 07 лютого 2023 року (справа №640/9880/19).».

Відповідальність за вищезазначене порушення передбачена п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями).

В свою чергу, відповідно до правової позиції колегії суддів, викладеної у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.06.2020 №140/388/19, акт перевірки є службовим документом податкового органу, в якому фіксуються виявлені порушення платником податкового законодавства, контроль за дотриманням якого здійснюється податковим органом, водночас акт містить доказову інформацію про факти і зміст самого порушення платника податків

За результатами проведення перевірки, посадовими (службовими) особами ГУ ДПС у Дніпропетровській області складений акт від 23.01.2025 №244/04-36-09-02/45286029, в якому зафіксовано зазначене порушення.

Особа, яка фактично здійснює розрахункові операції, а саме продавець в кіоску ОСОБА_1 відмовилася від підписання акта фактичної перевірки, що зафіксовано в акті відмови від підпису та отримання другого примірника ату фактичної перевірки від 23.01.2025.

На підставі акту перевірки, ГУ ДПС у Дніпропетровській області з посиланням на норми чинного законодавства, було винесено податкове повідомлення-рішення №0111510902 від 03.03.2025 на суму 2040,00 грн.

Отже, у даному випадку суд вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0111510902 від 03.03.2025 на суму 2040,00 грн є законним та обґрунтованим, складеним на підставі та у відповідності до норм чинного законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

Згідно із ч. 1ст. 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У рішенні по справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно із його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Частиною першоюстатті 77 Кодексу адміністративного судочинства Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене вище, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю Сейлтаб.

Враховуючи відмову у задоволені позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю Сейлтаб в особі представника Воронова Юрія Вікторовича до Головного правління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбачені статтею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник