Рішення № 130424159, 23.09.2025, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/3677/25

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2025 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Захарчук С. С.,

за участю секретаря судового засідання - Обиход В. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зазначало, що 15.01.2020 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1218887.

Позикодавець свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти у розмірі 7 000 грн. та у строк, визначеними умовами кредитного договору.

Свої зобов`язання за договором ОСОБА_1 не виконувала, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за договором у загальному розмірі 22 750 грн. 40 коп., яка складається із суми основної заборгованості - 7 000 грн., заборгованості за відсотками - 11 550 грн., заборгованості за комісією - 700 грн., заборгованості за пенею - 3 500 грн.

01.04.2020 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» було укладено договір факторингу № 01/04, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» передало ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», а ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» прийняло належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними в реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1218887 від 15.01.2020 у загальному розмірі 22 750 грн. 40 коп., яка складається із суми основної заборгованості - 7 000 грн., заборгованості за відсотками - 11 550 грн., заборгованості за комісією - 700 грн., заборгованості за пенею - 3 500 грн.

13.12.2021 ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» та ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» було укладено договір факторингу № 1/6, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» передало ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг», а ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» прийняло належні ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними в реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1218887 від 15.01.2020 у загальному розмірі 22 750 грн. 40 коп., яка складається із суми основної заборгованості - 7 000 грн., заборгованості за відсотками - 11 550 грн., заборгованості за комісією - 700 грн., заборгованості за пенею - 3 500 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 22 750 грн. 40 коп., яка складається із суми основної заборгованості - 7 000 грн., заборгованості за відсотками - 11 550 грн., заборгованості за комісією - 700 грн., заборгованості за пенею - 3 500 грн.

Крім того, просив стягнути судовий збір та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 6 000 грн.

Відповідно до ухвали Подільського районного суду м. Києва від 14.04.2025 було відкрито провадження у цивільній справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до ухвали Подільського районного суду м. Києва від 07.08.2025 залучено до участі у справі правонаступника позивача ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» - ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс».

У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позову заперечила, вказала, що вона не укладала з позивачем кредитного договору, позивачем не було надано належних то допустимих доказів на підтвердження того, що 15.01.2020 між нею то ТОВ «Мілоан» було укладено кредитний договір, на наданому позивачем договорі відсутній електронний підпис.

Крім того, вказала, що позивачем не надано належного доказу на підтвердження факту перерахування грошових коштів згідно з кредитним договором, а надані позивачем докази належним чином не засвідчені.

Посилаючись на вищевикладене, просила у задоволені позову відмовити.

Крім того, відповідачем було подано заяву про застосування строків позовної давності.

Вказана заява обґрунтована тим, що право вимоги позивача виникло 13.12.2021 на підставі укладеного договору факторингу, однак останній звернувся до суду з позовною заявою 17.03.2025, а отже з порушення строку позовної давності.

Посилаючись на вищевикладене, просила застосувати строк позовної давності.

У відповіді на відзив представник позивача вказав, що у відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надіслано на номер мобільного телефону, вказаний Позичальником при укладанні Договору про споживчий кредит № 1218887 від 15.01.2020.

Крім того, вказав, що позивачем до позовної заяви було додано докази, якими доведено відступлення ТОВ «Мілоан» права вимоги до відповідача на користь ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», а відповідно ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» відступило право вимоги ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ».

Посилаючись на вищевикладене, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Крім того, представником позивача на адресу суду було надіслано заперечення на застосування строків позовної давності у зв`язку з тим, що 15 березня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (№ 2120-IX), відповідно до якого прикінцеві та перехідні положення ЦК України були доповнені пунктом 19, згідно з яким, у період дії в Україні воєнного стану, позовна давність, визначена у ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії, що свідчить про те, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач вказала, що позивачем не надано належних на доказів на підтвердження факту укладання електронного кредитного договору та перерахування грошових коштів згідно з умовами вказаного договору.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши письмові докази в справі в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що 15.01.2020 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1218887 (далі - договір) (а.с. 10-12).

Відповідно до п. 1.1 договору позикодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п. 1.3 Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п. 1.2. Договору (далі - кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту проценти за користування кредитом (далі - плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше д остаточного погашення заборгованості, згідно п. 1.4. Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Відповідно до п. 1.2. сума (загальний розмір) кредиту становить 7 000 гривень.

Відповідно до п. п. 1.3, 1.4 кредит надається строком на 15 днів з 15.01.2020, дата повернення кредиту - 30.01.2020.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на рахунок платіжної картки позичальника, зареєстрованої позичальником для цієї мети в особистому кабінеті

Відповідно до п.п. 2.2.3 договору проценти нараховуються за стандартною ставкою, що визначена п.1.5.3. цього Договору, яка с незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, та з інших причин визначена в п. 1.5.2 процентна ставка запропонована Позичальнику протягом пільгового періоду зі знижкою і є меншою за стандартну ставку встановлену п. 1.5.3 Договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної ставки, то після завершення пільгового періоду, з урахуванням пролонгацій, проценти протягом поточного періоду продовжують нараховуватись за стандартною ставкою згідно п.1.5.3. Договору. Стандартна процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань Позичальника зі сплати процентів протягом пільгового періоду, з урахуванням пролонгацій, є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк поточного періоду, це означає, що протягом пільгового періоду Позичальнику була надана знижка/пільга, що дорівнює різниці між стандартною ставкою встановленою п.1.5.3. та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 Договору.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Важливо розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його слід електронним підписом.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).

Судом установлено, що договір про надання кредиту підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами 15.01.2020 правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Отже, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

А тому доданий до позову договір є належним та допустимим доказом на підтвердження правовідносин між сторонами у справі.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20) від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20 (провадження № 61-154св21). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Відповідно до ухвали Подільського районного суду м. Києва від 07.08.2025 витребувано в АТ КБ «Приватбанк» наступні докази:

- інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) карткового рахунку відкритого у банку станом на 15.01.2020;

- інформацію щодо належності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) карткового рахунку № НОМЕР_2 .

- виписку по рахунку за номером картки № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) в період з 15.01.2020 по 20.01.2020.

На виконання вказаної ухвали 12.09.2025 на адресу суду надійшов лист від АТ КБ «Приватбанк», в якому вказано, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 та додано виписку по рахунку за вказаної карткою за період з 15.01.2020 по 20.01.2020.

Згідно з випискою по рахунку картки № НОМЕР_3 за період з 15.01.2020 по 20.01.2020 на вказаний рахунок 15.01.2020 були перераховані грошові кошти у розмірі 7 000 грн.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, у неї утворилась заборгованість за кредитним договором № 1218887 від 15.01.2020 за основною заборгованістю у розмірі 7 000 грн.

01.04.2020 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» було укладено договір факторингу № 01/04, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» передало ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», а ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» прийняло належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними в реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1218887 від 15.01.2020 у загальному розмірі 22 750 грн. 40 коп., яка складається із суми основної заборгованості - 7 000 грн., заборгованості за відсотками - 11 550 грн., заборгованості за комісією - 700 грн., заборгованості за пенею - 3 500 грн.

13.12.2021 ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» та ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» було укладено договір факторингу № 1/6, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» передало ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг», а ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» прийняло належні ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними в реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1218887 від 15.01.2020 у загальному розмірі 22 750 грн. 40 коп., яка складається із суми основної заборгованості - 7 000 грн., заборгованості за відсотками - 11 550 грн., заборгованості за комісією - 700 грн., заборгованості за пенею - 3 500 грн.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг», правонаступником якої є ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс», набуло прав вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1218887 від 15.01.2020.

Відповідачем на адресу суду було надіслано також заяву про застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст. 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Враховуючи те, що позивач звернувся з позовом до суду 17.03.2025, доказів на підтвердження того, що строк позовної давності було пропущено з поважних причин суду не надано, як і не надано заяву про поновлення строку позовної давності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування строку позовної давності та стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням строку позовної давності.

02.04.2020 набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року до 31 липня 2020 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392, враховуючи зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 500.

Отже, починаючи з 12 березня 2020 року строк позовної давності продовжений на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусноїхвороби (COVID-19)».

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону, який діяв на момент звернення позивачем до суду) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

У зв`язку з військовою агресією проти України указом Президента від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України запроваджено правовий режим воєнного стану з 24.02.2022, дія якого неодноразово продовжувалась відповідними указами Президента України, крайнім з яких є указ Президента України, який продовжує дію воєнного стану до 05.11.2025.

Таким чином, керуючись п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки карантин почався на території України з 12.03.2020, а воєнний стан з 24.02.2022, строк загальної позовної давності був продовжений 12 березня 2020 року на період дії карантину, та призупинив свій перебіг з 24.02.2022 на період дії воєнного стану.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором, укладеним 15.01.2020 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 є правомірними, оскільки подані в межах позовної давності.

Ураховуючи те, що факт отримання кредитних коштів ОСОБА_1 не спростований, вказаний кредитний договір є чинними, в установленому законом порядку недійсними не визнавався, а тому позов в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7 000 грн. - за кредитним договором № 1218887 від 15.01.2020 підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками у загальному розмірі - 11 550 грн., заборгованості за комісією - 700 грн., заборгованості за пенею - 3 500 грн.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України вказано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ураховуючи те, що позивачем ні в позовній заяві, ні в доданих документах не надано доказів на обґрунтування вимог щодо стягнення заборгованості за нарахованими відсотками, а саме: не надано обґрунтованого розрахунку заборгованості за нарахованими відсотками з урахуванням кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, не вказано розміру облікової ставки, а тому, правових підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитними коштами у розмірі 11 550 грн. немає.

Також, у порушення вищезазначених вимог ЦПК України, позивачем не надано обґрунтованого розрахунку розміру комісії у розмірі 700 грн. та неустойку у розмірі 3 500 грн., яку він просить стягнути з відповідача, а отже правові підстави для стягнення з відповідача комісії у розмірі 700 грн. та неустойки у розмірі 3 500 грн. відсутні.

Крім того, позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000 грн.

Відповідно до ч. ч. 2-4 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У порушення вимог ст. 137 ЦПК України позивачем не надано договору про надання правової допомоги, укладеного між ним та адвокатом, а отже, неможливо встановити яким чином визначався розмір витрат на правову допомогу.

Ураховуючи те, що позивачем не надано суду договору про надання правової допомоги необхідного для встановлення розміру витрат на правову допомогу, правових підстав для стягнення витрат на правову допомогу немає.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, відповідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем у вигляді судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 207, 526, 549, 626, 628, 633, 634, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 8, 10-12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 280-282 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 22, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 43657029) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором № 1218887 від 15.01.2020 у розмірі 7 000 (сім тисяч) грн.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення - 23.09.2025.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. С. Захарчук