Ухвала суду № 130423796, 23.09.2025, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/10036/25

Провадження №: 2-к/755/12/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Гаврилової О.В.,

за участю секретаря - Ткаченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва клопотання ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про визнання рішення іноземного суду, яке не підлягає примусовому виконанню, -

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду міста Києва надійшло клопотання ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про визнання рішення іноземного суду, яке не підлягає примусовому виконанню, подане представником - адвокатом Фідорко Світланою Андріївною.

Згідно заявлених вимог, заявник просить суд визнати в Україні узгоджене остаточне рішення Окружного Суду, 395 судового округу, округу Вільямсон, штат Техас, Сполучені Штати Америки про розірвання шлюбу від 17 травня 2022 року у справі №22-0114-F395, яким: постановлено, що ОСОБА_2 , позивач, та ОСОБА_1 , відповідач, розлучаються, а шлюб між ними заключений 27 серпня 2013 року, розривається через неможливість спільного проживання; визначено поділ майна подружжя, власність дружини: нерухоме майно, включаючи, але не обмежуючись цим, будь-які умовно депозитні кошти, передплачену страховку, комунальні депозити, ключі плани будинків, доступ до системи охорони будинку та й коду, пристрій відкриття дверей гаража, гарантії та контракти на обслуговування, а також документи про право власності та про закриття: нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , та визначено: сторони погодили, що спільні інвестиції в нерухоме майно: АДРЕСА_3 , нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , гаражно складське приміщення, Київ, мають бути розміщені на ринку нерухомості та продані, чисті надходження, якщо такі є, від продажу зазначених вище об`єктів нерухомості мають бути розділені на рівні частки: 50% позивачеві та 50% відповідачеві. Та щоб це рішення слугувало документом про правовий титул з метою передачі права класності на будь-яке майно, присуджене цим рішенням будь-якій стороні.

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Федірко С.А. підтримала клопотання в повному обсязі та просила його задовольнити, пояснила, що рішення в частині розірвання шлюбу на нерухомого майна, яке знаходиться в Україні не виконано.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судовому засіданні також просила клопотання задовольнити та пояснила, що перші два об`єкта нерухомості зареєстровані за нею, а об`єкти на АДРЕСА_4 , ще не оформлені, по ним були укладені договори купівлі-продажу майнових прав. Також зазначила про необхідність реєстрації розірвання шлюбу.

Вивчивши доводи клопотання, вислухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є громадянами України.

27 серпня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Радомишльського районного управління юстиції у Житомирській області, актовий запис №72.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вбачається, що право власності на квартири за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 , зареєстровано за ОСОБА_2

02 грудня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Компанія з управління активами «Енергобудлізинг» було укладено інвестиційний договір щодо об`єкту за адресою: АДРЕСА_3 (будівельний номер).

Також 02 грудня 2020 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій» було укладено договір №142-12-20 купівлі-продажу майнових прав на машиномісце, щодо об`єкту за адресою: АДРЕСА_5 .

17 травня 2022 року Окружним Судом, 395 судового округу, округу Вільямсон, штат Техас, Сполучені Штати Америки, справа №22-0114-F395, ухвалено узгоджене остаточне рішення про розірвання шлюбу.

Вказаним рішення іноземного суду, серед іншого, було вирішено питання щодо:

- розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- поділу майна подружжя, власність дружини - ОСОБА_2 присуджується наступне як її єдина та окрема власність, а чоловік позбавляється всіх прав, прав власності, права участі та претензій на це майно: нерухоме майно, включаючи, але не обмежуючись цим, будь-які умовно депозитні кошти, передплачену страховку, комунальні депозити, ключі, плани будинків, доступ до системи охорони будинку та й коду, пристрій відкриття дверей гаража, гарантії та контракти на обслуговування, а також документи про право власності та про закриття: нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; та нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ;

- продажу нерухомого майна: сторони погодили, що спільні інвестиції в нерухоме майно: АДРЕСА_3 ; та нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , гаражно-складське приміщення, Київ. Україна, мають бути розміщені на ринку нерухомості та продані …, чисті надходження, якщо такі є, від продажу зазначених вище об`єктів нерухомості мають бути розділені на рівні частки: 50% позивачеві та 50% відповідачеві.

Згідно з частинами першою, третьою статті 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. В Україні не можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах щодо стягнення заборгованості з підприємства оборонно-промислового комплексу, внесеного до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, на користь юридичної особи держави-агресора та/або держави-окупанта або юридичної особи з іноземними інвестиціями чи іноземного підприємства держави-агресора та/або держави-окупанта.

Згідно зі статтею 82 Закону України «Про міжнародне приватне право» визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.

Частиною першою статті 462 ЦПК України передбачено, що рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Рішення іноземного суду може бути пред`явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред`явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки (стаття 463 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 464 ЦПК України питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника.

Згідно з частиною шостою статті 467 ЦПК України, розглянувши подані документи та вислухавши пояснення сторін, суд постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання.

Згідно з частиною шостою статті 473 ЦПК України, за наслідками розгляду клопотання, а також заперечення у разі його надходження суд постановляє ухвалу про визнання в Україні рішення іноземного суду та залишення заперечення без задоволення або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.

Статтею 471 ЦПК України визначено, що рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Між Україною та Сполученими Штатами Америки (США) міжнародні договори про правову допомогу і правові відносини у цивільних і сімейних справах не укладалися, а тому визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності.

Відповідно до частини другої статті 462 ЦПК України у разі якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.

Вказана норма кореспондується зі статтею 11 Закону України «Про міжнародне приватне право».

Таким чином, принцип взаємності полягає в тому, що держава, що дотримується цього принципу, надає на своїй території аналогічні права і бере на себе аналогічні зобов`язання.

Підстави для відмови в задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду передбачені статтею 468 ЦПК України, за якою клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено: 1) якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили; 2) якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином і вчасно повідомлено про розгляд справи; 3) якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України; 4) якщо раніше ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, яка порушена до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді; 5) якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та цим Кодексом строк пред`явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні; 6) якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду; 7) якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України; 8) якщо раніше в Україні було визнано та надано дозвіл на виконання рішення суду іноземної держави у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що і рішення, що запитується до виконання; 9) в інших випадках, встановлених законами України.

Відповідно до частини сьомої статті 473 ЦПК України у визнанні в Україні рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, може бути відмовлено з підстав, встановлених статтею 468 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать про те, що підстави, передбачені частиною 2 статті 468 ЦПК України для відмови в задоволенні клопотання в частині розірвання шлюбу, відсутні.

Щодо клопотання про визнання в Україні рішення іноземного суду в частині поділу та продажу нерухомого майна, об`єкту інвестування та об`єкту купівлі-продажу майнових прав, суд приходить до наступного.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється, зокрема, у формі, коли хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою.

Відповідно до статті 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом може бути визначено за угодою сторін.

Статтею 4-1 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що учасники приватноправових відносин з іноземним елементом можуть укласти угоду про вибір суду, якою визначити підсудність судам певної держави або одному чи декільком конкретним судам певної держави справ у спорах, що виникли або можуть виникнути між ними у зв`язку з такими правовими відносинами. Угода про вибір суду укладається у письмовій формі незалежно від місця її укладення. Угода про вибір суду, якою обрано суд України, укладається у письмовій формі відповідно до закону України. Угода про вибір суду не може передбачати зміну виключної підсудності справи з іноземним елементом судам України. Недійсність правочину, складовою частиною якого є угода про вибір суду, не тягне за собою недійсність угоди про вибір суду.

Зі змісту статті 497 ЦПК України, статей 4-1, 75-77 Закону України «Про міжнародне приватне право» вбачається, що при визначенні підсудності цивільних справ за участі іноземного елемента можуть мати місце договірна, загальна, альтернативна та виключна підсудність.

Відповідно до договірної підсудності сторони заздалегідь своєю угодою можуть обрати будь-який судовий орган певної країни, який вони визнають компетентним при розгляді їх цивільної справи.

При цьому з аналізу статей 76, 77 Закону України «Про міжнародне приватне право» слідує, що у випадку наявності між сторонами договору, в якому встановлена умова про договірну підсудність справи іноземним судам, суди України не мають права розглядати спори між сторонами спору, які уклали угоду про розгляд спорів у іноземному суді, за виключенням випадків, коли такий спір відноситься до переліку справ, визначених у статті 77 Закону, що підпадають під виключну юрисдикцію судів України.

Підсудність судам України є виключною у таких справах з іноземним елементом: якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України, крім справ, що стосуються укладення, зміни, розірвання та виконання договорів, укладених в рамках державно-приватного партнерства, зокрема концесійних договорів, згідно з якими нерухоме майно є об`єктом такого партнерства, зокрема об`єктом концесії, а спір не стосується виникнення, припинення та реєстрації речових прав на такий об`єкт (пункт 1 частини першої статті 77 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Отже, підсудність судам України є виключною в справах з іноземним елементом якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України.

В даній справі нерухоме майно, об`єкт інвестування та об`єкт купівлі-продажу майнових прав, що були предметом поділу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та про визнання рішення іноземного суду щодо яких просить заявник, розташовані в Україні за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_5 .

Отже, зазначене вище нерухоме майно, об`єкт інвестування та об`єкт купівлі-продажу майнових прав, щодо яких ухвалено рішення іноземного суду, знаходиться на території України, у зв`язку із чим спір про їх поділ, відповідно до статті 77 Закону України «Про міжнародне приватне право», підпадає під виключну юрисдикцію судів України.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що указаний спір міг бути переданий за угодою сторін на вирішення суду іншої держави.

З огляду на викладене, клопотання в частині визнання рішення іноземного суду щодо поділу та продажу нерухомого майна, об`єкту інвестування та об`єкту купівлі-продажу майнових прав не підлягає задоволенню з підстав, визначених пунктом 3 частини 2 статті 468 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2-4, 10, 260, 353, 254, 462, 464, 467, 468, 469, 471, 473 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 ), заінтересовані особи: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (ЄДРПОУ: 26088676, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Верховної Ради, буд. 8/20), про визнання рішення іноземного суду, яке не підлягає примусовому виконанню - задовольнити частково.

Визнати в Україні узгоджене остаточне рішення Окружного Суду, 395 судового округу, округу Вільямсон, штат Техас, Сполучені Штати Америки, від 17 травня 2022 року у справі №22-0114-F395, в частині розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , укладеного 27 серпня 2013 року (актовий запис про шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 №72, складений 27 серпня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Радомишльського районного управління юстиції у Житомирській області).

В іншій частині клопотання - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повна ухвала суду складена 23 вересня 2025 року.

Суддя: