Ухвала суду № 130422573, 22.09.2025, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 639/947/23

№ провадження 1-кп/646/119/2025

УХВАЛА

про продовження строку запобіжного заходу

22 вересня 2025 року м. Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №42022222030000086 від 29.09.2022р. за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.4 ст.111-1 КК України,

встановив:

Основ`янський районний суд міста Харкова здійснює розгляд вищевказаного кримінального провадження.

У судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою строком на 60 діб, посилаючись на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також існування ризиків втечі та незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні. Прокурор вважає, що про ризик переховування обвинуваченого від суду свідчить тяжкість можливого покарання у сукупності з тією обставиною, що ОСОБА_7 , хоча раніше і не був судимим, до моменту затримання залишив місце свого проживання у м. Куп`янськ та був оголошений у розшук у зв`язку з відсутністю у органу досудового розслідування відомостей про його місце перебування. Також прокурор вважає, що обвинувачений може незаконно впливати на свідків для того, щоб домогтися зміни їх показань, оскільки він обізнаний про обставини особистої ситуації свідків, у тому числі, місця проживання, роботи та сімейного стану свідків. При цьому за встановленою процесуальним законом процедурою суд безпосередньо сприймає показання свідків у судовому засіданні. Тому цей ризик продовжує існувати до моменту безпосереднього отримання показань свідків під час судового розгляду. З урахуванням вищевказаних обставин прокурор переконаний у неможливості застосування до обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу.

Захисник ОСОБА_6 заперечував проти клопотання прокурора, посилаючись на те, що санкція норми, за якою наразі кваліфіковані дії ОСОБА_7 , не передбачає такого виду покарання як позбавлення волі, а саме тяжкість покарання була покладена судом в основу попередніх рішень про продовження строку тримання ОСОБА_7 під вартою.

Обвинувачений заперечував проти клопотання прокурора, посилаючись на тривалість тримання під вартою, а також відсутність доказів ризику незаконного впливу на свідків, оскільки вони допитані судом, окрім одного свідка, явку якого сторона обвинувачення не може забезпечити.

Вислухавши сторони, дослідивши їх доводи та перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного.

06.10.2022 ОСОБА_7 повідомлено про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-1 КК України.

10.11.2022 ОСОБА_7 був затриманий, та у той же день йому було повідомлено про нову підозру та зміну раніше повідомленої підозри, у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.11.2022р. до ОСОБА_7 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у зв`язку з підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111-1 та ч.1 ст.111-2 КК України.

В подальшому строк цього запобіжного заходу продовжувався слідчим суддею та судом.

18.09.2025 прокурором було змінене обвинувачення ОСОБА_7 в порядку ст.338 КПК України.

Наразі ОСОБА_7 обвинувачується за ч.4 ст.111-1 КК України, тобто у провадженні господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором та незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави агресора. Згідно зі зміненим обвинуваченням прокурор стверджує, що ОСОБА_7 добровільно пішов на економічну співпрацю з державою агресором, виконавши усі необхідні дії, спрямовані на перереєстрацію певних суб`єктів господарської діяльності у відповідності до податкового законодавства РФ, тим самим отримавши відповідні зобов`язання щодо сплати податку на прибуток до бюджету держави-агресора та її окупаційних органів.

З огляду на отриману під час судового розгляду інформацію існує обгрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення без попереднього висновку про його винуватість.

Обґрунтована підозра це інформація, яка могла б переконати об`єктивного спостерігача, що обвинувачений, можливо, вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.111-1 КК України, відноситься до нетяжких злочинів. Санкція цієї правової норми передбачає серед альтернативних видів покарань, у тому числі, позбавлення волі на строк від трьох до п`яти років.

Окрім обґрунтованої підозри існує ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, тобто ризик переховування обвинуваченого від суду (ризик втечі), про що свідчить серйозність можливих правових наслідків для обвинуваченого у сукупності з наступними обставинами.

ОСОБА_7 є уродженцем м. Куп`янськ Харківської області, громадянином України, одруженим, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, має зареєстроване місце проживання у с. Петропавлівка Куп`янського району Харківської області, раніше не судимий, працює директором Приватного підприємства «Полесадсервіс». Отже, зареєстроване місце проживання та місце роботи знаходиться у прикордонному з Російською Федерацією районі, на відстані менш ніж у 40 км до державного кордону України з Російською Федерацією. Куп`янський район на цей час частково перебуває під окупацією державою-агресором та відноситься до територій, де ведуться бойові дії. Тому на цій території органи державної влади України мають обмежені можливості контролю державного кордону України з Російською Федерацією та умовної лінії між підконтрольною державній владі територією України та тимчасово окупованою територією України.

При цьому ОСОБА_7 обвинувачується у провадженні господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором та незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави агресора. Враховуючи наявність обґрунтованої підозри, це дає достатні підстави вважати, що у обвинуваченого існують соціальні зв`язки з представниками окупаційної влади держави-агресора, а отже на території Російської Федерації та суміжних з Куп`янським районом тимчасово окупованих територіях України.

Суду не надано доказів, що ОСОБА_7 , будучи повідомлений 06.10.2022 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-1 КК України, та виїхавши з місця свого постійного проживання у Куп`янському районі, повідомляв органу досудового розслідування та/або прокурору про зміну свого місця прроживання (перебування).

З огляду на серйозність можливих правових наслідків кримінально-правового переслідування ОСОБА_7 державою, ці обставини свідчать про існування ризику переховування обвинуваченого від суду.

Наявність у обвинуваченого дружини та неповнолітніх дітей, а також місця проживання у м. Харкові, де його дружина та діти проживають як внутрішньо переміщені особи, не є гарантією його належної поведінки та запобіжником ризику втечі, враховуючи тяжкість можливих правових наслідків для нього в результаті кримінального переслідування.

У сім`ї обвинуваченого відсутній тривалий зв`язок з м. Харковом, в якому дружина та діти обвинуваченого проживають як внутрішньо переміщені особи.

Що стосується ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків, то суд приходить до висновку про його відсутність, оскільки не допитаним у судовому засіданні залишився один свідок сторони обвинувачення, яка не може забезпечити його явку до суду протягом двох років.

В той же час, хоча зі збільшенням часу, проведеного під вартою, ризик втечі зменшується (згідно з правилом, яке сформоване Європейським судом з прав людини у своїй практиці, зокрема, у справі «Ноймайстер проти Австрії» (Neumeister v. Austria)), але він досі залишається актуальним.

Враховуючи всі вищевказані обставини, суд приходить до висновку, що єдиним ефективним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків та запобігти ризику втечі.

За правилами абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України суд не визначає розмір застави з огляду на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, тяжкість обвинувачення та серйозність можливих правових наслідків, а також з урахуванням обставин, які свідчать про ризик переховування обвинуваченого від суду.

Застосування застави можливе тоді, коли суд переконається, що ризик втратити внесену заставу утримує підозрюваного, обвинуваченого від вчинення дій, які можуть перешкодити правосуддю. Тобто застава повинна бути достатньою гарантією для стримування обвинуваченого від дій, які можуть перешкоджати завданням кримінального провадження.

В той же час, з урахуванням серйозності обвинувачення та наведених вище ризиків у суду немає впевненості, що застава або інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, забезпечить виконання обвинуваченим ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов`язків та гарантує запобіганню ризику втечі.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про наявність гарантій явки обвинуваченого до суду.

Отже, проаналізувавши усі вищевказані обставини, суд приходить до висновку, що більш м`які запобіжні заходи, у тому числі застава (як альтернативний запобіжний захід) не зможуть забезпечити виконання задач кримінального провадження та гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Подальше тримання ОСОБА_7 під вартою є виправданим через існування дійсного суспільного інтересу, який, незважаючи на правила презумпції невинуватості, переважує правило поваги до особистої свободи.

У цьому кримінальному провадженні існує суспільний інтерес, пов`язаний з особливою вразливістю публічних інтересів в період дії воєнного стану та необхідністю захисту національної безпеки держави у зв`язку з невиправданою збройною агресією РФ проти України, її посяганням на суверенітет та територіальну цілісність України.

Кримінальне правопорушення, вчинення якого інкримінується ОСОБА_7 , відноситься до тих, які посягають на основи національної безпеки України, сфера якої під час воєнного стану та в умовах невиправданої військової агресії РФ проти України, є особливо вразливою.

Що стосується доводів захисника про відсутність підстав для продовження строку тримання ОСОБА_7 під вартою у зв`язку зі зміною обвинувачення, оскільки в основі попередніх рішень суду, якими продовжувався строк запобіжного заходу, була покладена тяжкість обвинувачення, то такі аргументи є помилковими.

При вирішенні питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою суд приймав до уваги тяжкість інкримінованого ОСОБА_7 обвинувачення не саму по собі, а у сукупності з іншими обставинами, які свідчили про існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

При цьому,після зміниобвинувачення зметою зміниправової кваліфікаціїта обсягуобвинувачення заправилами ст.338КПК Українипрокурор висуваєтвердження провчинення ОСОБА_7 діяння,яке частковобуло предметомпопереднього обвинуваченнята щодоякого існуєпереконлива для стороннього об`єктивного спостерігача інформація, що ОСОБА_7 ймовірно вчинив це діяння, яке наразі кваліфіковане стороною обвинувачення за ч.4 ст.111-1 КК України.

Також є помилковими доводи захисника про неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до особи, яка обвинувачується за ч.4 ст.111-1 КК України з посиланням на те, що санкція цієї норми не передбачає такого виду покарання як позбавлення волі.

Так, санкція ч.4 ст.111-1 КК України передбачає альтернативні види покарання (штраф або позбавлення волі), а саме штраф до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від трьох до п`яти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна.

З урахуванням всіх вищенаведених обставин суспільний інтерес у цьому кримінальному провадженні, який може бути забезпечений триманням обвинуваченого під вартою, переважає право обвинуваченого на свободу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183, 199, 369-372 КПК Україні, суд,-

постановив:

Задовольнити клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи "Харківський слідчий ізолятор" на 60 днів, тобто до 20.11.2025 року включно.

Строк дії ухвали до 20.11.2025 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, якщо він перебуває під вартою - у той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Головуючий - ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3