Рішення № 130421978, 23.09.2025, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/1997/25

Провадження №2/639/1057/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2025 року

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Рубіжного С.О.,

секретар судового засідання Чубенко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», в особі свого представника, звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 в якій просить стягнути на користь ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором №500815718 від 29.03.2019 у розмірі 42907,70 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9200,00 грн. та судовий збір у розмірі 3028,00 грн..

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 29.03.2019 р. між АТ «Альфа-банк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №500815718, відповідно до умов якого АТ «Альфа-банк» надав позичальнику кредит у сумі 43 434,39 грн. строк кредиту 36 місяців на споживчі потреби з відсотковою ставкою 23 %. АТ «Альфа-банк» виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 43434,39 грн, в свою чергу позичальник не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого виникла заборгованість. Згідно детального розрахунку заборгованості станом на 20.09.2021 загальний розмір заборгованості становив 42907,70 грн., яка складалась з тіла кредиту в розмірі 32102,77 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом 10804,93 грн.

20.09.2021 року між АТ «Альфа-банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт фінанс» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, ТОВ «ФК «Еліт фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором №500815718 від 29.03.2019.

Згідно з розрахунком заборгованості за відповідачем станом на 20.09.2021 року обліковується заборгованість в розмірі 42907,70 грн. у зв`язку з чим позивач і був змушений звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 28 березня 2025 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без руху.

На виконання ухвали суду від 28.03.2025 року позивачем вказані недоліки позовної заяви були усунуті.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.04.2025 провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження.

В судове засідання учасники справи не з`явились, представник позивача, Плачинда К.О. який діє на підставі довіреності від 26.04.2023 року, надав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи відповідач, згідно вимог ст. 128 ЦПК України, у судове засідання повторно не з`явилась, в порушення ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомила, відзив не надала, у зв`язку з чим на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.03.2024 року проведено заочний розгляд даної справи згідно з вимогами ст.ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Законом України від 26 лютого 2025 року № 4273-IX внесено зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів, який набув чинності 25.04.2025. Зокрема, змінено найменування Жовтневого районного суду міста Харкова на Новобаварський районний суд міста Харкова.

15 вересня 2025 року на адресу суду відповідачем ОСОБА_1 подана заява, відповідно до якої позовні вимоги визнав в повному обсязі та просив розстрочити виконання рішення строком на 1 рік.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не сповістив. Матеріали справи містять заяву ОСОБА_1 про визнання позову, просив розстрочити виконання рішення, розглянути справу без його участі.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 2ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

У відповідності до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

В судовом засіданні із досліджених доказів встановлено 29.03.2020 р. між АТ «Альфа-банк» та відповідачем шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) було укладено угоду про надання кредиту № 500815718. Відповідач того ж дня подав Анкету-Заяву про акцепт публічної пропозиції АТ Альфа Банк» на укладення угоди про надання споживчого кредиту в АТ «Альфа-Банк». За умовами укладеної угоди, відповідач отримав від банку кредит на суму 43434,39 грн., зі сплатою 23,00% річних (фіксована ставка) за користування кредитом, строком на 36 місяців.

Сторонами також був підписаний додаток №1 до Угоди про надання кредиту, який є невід`ємною частиною договору, яким визначено Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, а також Паспорт споживчого кредиту (а.с. 5, 6).

На підтвердження надання ОСОБА_1 грошових коштів, позивачем надано виписку по особовому рахунку (а.с. 15 -31).

20.09.2021 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено договір факторингу №3, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 29.03.2019 року, укладеним між АТ «АЛЬФА-БАНК» та відповідачем (а.с. 8-12).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 3 від 20.09.2021, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 42 907,70 грн., з яких: 32 102,77 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 10 804,93 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с. 14).

Згідно з розрахунком заборгованості, ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 500815718 від 29.03.2019 станом на 20.09.2021 у розмірі: 42 907,70 грн., з яких: 32 102,77 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 10 804,93 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с. 44).

Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України,боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно доположень ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторонни досягли згодиз усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Сттатею 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилась, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 546 ЦК України передбачено,виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою (пеня, штрафи), порукою, гарантією, заставою, тощо, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з матеріалів справи,відповідач зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, не вносив грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, у зв`язку з чим і утворилася заборгованість за кредитним договором від 29 березня 2019 року № 500815718 в сумі:42907,70 грн., з яких:

32 102,77 грн.- тіло кредиту,

10 804,93 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за виконання грошового зобов`язання.

Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК встановлює принцип обов`язковості виконання договору.

Враховуючи викладене, та приймаючи до уваги те, що судом встановлено, що у відповідача утворились заборгованісті перед позивачем за кредитним договором, що свідчить про неналежне виконання, останньою, умов укладеного кредитного догову,а отже позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» ґрунтуються на законі, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з квитанцією, що знаходиться у справі, позивачем при поданні позову до суду сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» суд вирішує питання про розподіл судових витрат між сторонами.

Оскільки відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті,суд відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (а.с.1) в розмірі 1514,00 грн., а іншу частину судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 1514,00 грн. - стягнути з відповідача на користь позивача на підставі ст. 141 ЦПК України.

Судом установлено, що між позивачем та адвокатом Литвиненко О.І. укладено договір про надання правничої допомоги № 03-07/24 від 03.07.2024, відповідно до якого конкретні суми до оплати наводяться у акті приймання-передання наданих послуг, надісланих адвокатом та погоджених клієнтом.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 9200,00 грн. позивач надав суду також копії: Акту №1 приймання-передачі послуг від 15.07.2024, платіжну інструкцію № 4938 від 01.10.2024 про сплату гонорару у розмірі 9200 грн., призначення платежу: оплата згідно з договором № 03-07/24 про надання правничої допомоги від 03.07.2024.

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п.п. 1, 4 ч. 3ст. 133 ЦПК України,до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина третястатті 141 ЦПК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2ст. 137 ЦПК України,витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частин 4-6ст. 137 ЦПК України,розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до положень ст. ст.1, 26, 27, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц звернула увагу не те, що: 1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін; 2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу; 3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, Об`єднана Палата Касаційного Господарського Суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зробили такі правові висновки: розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

У постанові Верховного суду від 12.06.2024 у справі № 444/3403/20 зроблений висновок, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного суду від 13.03.2025 по справі 275/150/22.

Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Надана на підтвердження оплати витрат на правничу допомогу платіжна інструкція № 4938 від 01.10.2024 не містить посилань, що послуги надані адвокатом клієнту саме в межах представництва інтересів клієнта щодо стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 за договором № 500815718 від 29.03.2019.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, позивачем вищевказана платіжна інструкції № 4953 від 01.10.2024 на підтвердження витрат на правничу допомогу надавалась по інших справах за позовами ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» до різних боржників, зокрема у справах №№ 487/10715/24, 490/10799/24, 466/1581/25, 629/3313/25, 610/2120/25, 627/394/25 та інших, у яких рішеннями ці витрати стягнуті, що свідчить про надання одного і того ж платіжного документа на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу за різними позовами.

Таким чином, розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі № 639/1997/25 суд вважає не доведеним, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 9200,00 грн.

Згідно до ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Частино 5 ст. 435 ЦПК України передбачено, що розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Обгрунтовуючи заяву про розстрочку виконання рішення, посилається на скрутне матеріальне становище відповідач ОСОБА_1 додав довідку внутрішньо переміщеної особи.

Враховуючи, що відповідач просив суд розстрочити виконання рішення строком на один рік, суд вважає за можливим задовольнити клопотання відповідача, враховуючи доводи останнього, надані докази та воєнний стан, який триває до теперішнього часу.

Загальна сума,яка підлягаєстягненню звідповідача складає44421,70 грн. (42907,70 +1514,00), яка підлягає розстроченню до 23 вересня 2026 року рівними частинами по 3701,81 грн. щомісячно.

Керуючись ст.6, 7, 12, 13, 43, 76-81, 82, 89, 128, 131, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» суму заборгованості за кредитним договором №500815718 від 29.03.2019 в розмірі 42 907 (сорок дві тисячі дев`ятсот сім) гривень 70 копійок, з яких 32 102,77 грн. тіло кредиту; 10 804,93 грн. - заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень 00 копійок.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у Новобаварському районі м. Харкова повернути Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, у розмірі 1 514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень 00 копійок відповідно до платіжної інструкції №1245 від 18.03.2025 року.

В іншій частині позивних вимог відмовити.

Розстрочити виконання рішення суду про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 в загальному розмірі 44 421 (сорок чотири тисячі чотириста двадцять одна) гривня 70 копійок на 12 місяців до 23 вересня 2026 року, яка підлягає сплаті рівними частинами по 3 701 (три тисячі сімсот одній) гривні 81 копійки до 23 числа кожного місяця.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс», код ЄРДПОУ 40340222, місцезнаходження03035, м. Київ, пл. Солом`янська, буд. 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає як внутрішньо перемішена особа за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 23.09.2025.

Суддя С.О. Рубіжний