Рішення № 130421957, 23.09.2025, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

Іменем України

23 вересня 2025 року

м. Харків

Справа № 175/7940/24

Провадження № 2/638/5435/24

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді - Яковлевої В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Сікорського А.С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання батьківства,

у с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

30 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання батьківства.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 (прізвище на дату подачі позову ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 від 17.03.2020 року, видане Хмельницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).

Відповідно до рішення Хмельницького міськрайонного суду від 24.08.2023 року шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , зареєстрований 17 березня 2020 року Хмельницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), актовий запис № 349, було розірвано.

Після розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , відповідач 09.11.2023 року зареєструвала шлюб зі ОСОБА_7 та змінила прізвище на « ОСОБА_5 ».

ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Хмельницький, ОСОБА_3 народила доньку - ОСОБА_8 .

В обгрунтування вимог вказує на те, що в період розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ОСОБА_3 перебувала у стані вагітності.

Позивач впевнений, що ОСОБА_8 , яка народжена ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Хмельницький, є його біологічною донькою, однак, оскільки відповідач на час реєстрації народження дитини перебувала в шлюбі зі ОСОБА_7 , у відомостях про батька ОСОБА_8 батьком вказаний ОСОБА_2 , хоча в дійсності біологічним батьком не являється.

Відомості про батька дитини внесені органом РАЦС на підставі актового запису про укладення шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Позивач повністю визнає своє батьківство щодо дитини - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка народилася у м. Хмельницький.

Для остаточної впевненості, що позивач є батьком дитини, він пропонував відповідачу ОСОБА_3 провести аналіз генетичної ідентифікації на предмет встановлення біологічного батьківства відносно ОСОБА_8 та ним, одним, співвідповідачем категорично відмовляються провести аналіз генетичної ідентифікації.

Оскільки співвідповідач домовляється добровільно, в позасудовому порядку, подавати заяву про реєстрацію позивача як батька ОСОБА_8 до органу державної реєстрації актів цивільного стану та відмовляється провести аналіз генетичної ідентифікації, позивач змушений звернутися до суду з позовом про визнання батьківства.

Стислий виклад позицій сторін

У судове засідання учасники справи не з`явились, про час, дату та місце судового засідання повідомлялись своєчасно та належним чином відповідно до вимог статті 128 ЦПК України.

Учасники справи подали до суду заяви, просила розглянути справу без їхньої участі, ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Позивач вважає, що ОСОБА_8 , яка народжена ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Хмельницький, є його біологічною донькою, однак, оскільки відповідач на час реєстрації народження дитини перебувала в шлюбі з ОСОБА_7 , у відомостях про батька ОСОБА_8 батьком вказаний ОСОБА_2 , хоча в дійсності біологічним батьком не являється.

Відомості про батька дитини внесені органом РАЦС на підставі актового запису про укладення шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Відповідачі відмовились провести генетичну експертизу на предмет встановлення біологічного батьківства відносно ОСОБА_8 .

Оскільки відповідачі відмовляються добровільно, в позасудовому порядку, подавати заяву про реєстрацію позивача як батька ОСОБА_8 до органу державної реєстрації актів цивільного стану та відмовляються провести аналіз генетичної ідентифікації, позивач змушений звертатися до суду з позовом про визнання батьківства.

23 вересня 2025 року представник позивача адвокат Яндола Є.Л. подав електронною поштою до суду заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Третя особа - начальник Відділу державної реєстрації актів цивільного стану в місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ірина Музичук надала суду письмові пояснення по справі, в яких зазначила, що в архіві Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) наявний актовий запис про народження № 260 від 21.02.2024, складений на ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Батьком записаний - ОСОБА_2 , матір`ю - ОСОБА_3 . Копію актового запису додано.

Підставою запису відомостей про батька в актовому записі про народження дитини - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є актовий запис про шлюб батьків № 2094, складений 09.11.2023 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

У відповідності до ч. 1 статті 122 Сімейного кодексу України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.

Відповідно до статті 129 Сімейного кодексу України особа, котра вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала в шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до останнього, якщо того записано батьком, позов про визнання свого батьківства. Така особа може звернутися з такими вимогами у межах строку позовної давності (один рік), перебіг якого починається з дня, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

Звернула увагу суду, що відповідно до п.п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу, вимоги про визнання батьківства мають розглядатись одночасно з вимогами про виключення відомостей про цю особу як батька з актового запису про народження дитини.

Крім того, резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено), а також містити, яке прізвище та по батькові буде носити дитина після внесення змін щодо батька дитини.

У справі про визнання батьківства покладається на думку суду, просить розглянути справу без участі представника відділу.

Будь - яких інших заяв та клопотань учасники справи не подали.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2024 року вищевказану цивільну справу передано за територіальною підсудністю до Дзержинського районного суду м. Харкова.

Ухвалою Шевченківського (Дзержинського) районного суду м. Харкова від 29 серпня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання батьківства за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання по справі.

Витребувано з Відділу державної реєстрації актів цивільного стану в м. Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Героїв Маріуполя, 4, м. Хмельницький, 29013) - копію актового запису про народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Ухвалою Шевченківського (Дзержинського) районного суду м. Харкова від 29 листопада 2024 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання батьківства.

Призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Фактичні обставини, встановлені судом

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 (прізвище на дату подачі позову ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 від 17.03.2020 року, видане Хмельницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (а.с. 9).

Відповідно до рішення Хмельницького міськрайонного суду від 24.08.2023 року шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , зареєстрований 17 березня 2020 року Хмельницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), актовий запис № 349 було розірвано (а.с. 7).

Після розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , відповідач 09.11.2023 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 та змінила прізвище на « ОСОБА_5 ».

ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Хмельницький ОСОБА_3 народила доньку - ОСОБА_8 .

Ухвалою Шевченківського (Дзержинського) районного суду м. Харкова від 29 серпня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання батьківства за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання по справі.

Витребувано з Відділу державної реєстрації актів цивільного стану в м. Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Героїв Маріуполя, 4, м. Хмельницький, 29013) копію актового запису про народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

На виконання ухвали суду начальником Відділу державної реєстрації актів цивільного стану в місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Іриною Музичук надано актового запису про народження № 260 від 21.02.2024, складеного на ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Батьком записаний - ОСОБА_2 , матір`ю - ОСОБА_3 , який досліджено судом.

Так, підставою запису відомостей про батька в актовому записі про народження дитини - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є актовий запис про шлюб № 2094, складений 09.11.2023 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с. 74 - 75, 108-110).

Отже, відомості про батька дитини внесені органом РАЦС на підставі актового запису про укладення шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Мотиви з яких виходить суд та застовані норми права

Статтею 51Конституції України частинамидругою,третьою статті 5Сімейного кодексуУкраїни передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

За змістом статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно доч.1ст.122СК України дитина,яка зачатаі (або)народжена ушлюбі,походить відподружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Згідно ч. 2ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається:1) за заявою матері та батька дитини;3) за рішенням суду.

У відповідностідо ч.1ст.126СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

За змістом ст. 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Позов провизнання батьківстваможе бутипред`явленийматір`ю,опікуном,піклувальником дитини,особою,яка утримуєта виховуєдитину,а такожсамою дитиною,яка досяглаповноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першоїстатті 135 цього Кодексу.

Згідно ст.129СК України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.

До вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

Пунктом 4 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від15.05.2006№ 3«Про застосуваннясудами окремихнорм Сімейногокодексу Українипри розглядісправ щодобатьківства,материнства тастягнення аліментів» визначено, що справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні.

У такихсправах позовиосіб,зазначених уч.3ст.128СК України,приймаються досудового розгляду,якщо: дитина народжена матір`ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім`я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (ч. 1 ст. 135 СК України).

Також п. 6 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від15.05.2006№ 3«Про застосуваннясудами окремихнорм Сімейногокодексу Українипри розглядісправ щодобатьківства,материнства тастягнення аліментів» визначено, що особа, котра вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала в шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до останнього, якщо того записано батьком, позов про визнання свого батьківства. Згідно зі ст. 129 СК (2947-14) зазначена особа може звернутися з такими вимогами у межах строку позовної давності (один рік), перебіг якого починається з дня, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

У тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу, вимоги про визнання батьківства мають розглядатись одночасно з вимогами про виключення відомостей про цю особу як батька з актового запису про народження дитини.

Тлумачення норм СК України свідчить про те, що законодавець передбачив різні підстави для пред`явлення позовної вимоги про визнання батьківства відповідно до статті 128 СК України та статті 129 СК України.

Так, у статті 128 СК України регулюється випадок, за яким запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою. У такому випадку особа, яка вважає себе батьком дитини, чи матір, опікун, піклувальник дитини, особа, яка утримує та виховує дитину, а також сама дитина, які досягли повноліття, можуть подати до суду позовну заяву про визнання свого батьківства. При цьому, з врахуванням змісту ч.1 ст.20 та ст. 128 СК України, позовна вимога про визнання батьківства згідно зі статтею 128 СК України виключена законодавцем із сфери дії позовної давності.

Частина 1 ст. 129 СК України стосується ситуації, за якої оспорити батьківство може чоловік, який вважає себе батьком дитини, а батьком дитини записаний інший чоловік. Тобто позивачем є чоловік, який вважає себе батьком дитини, а відповідачем - чоловік, який записаний батьком дитини.

Предметом доказування в цьому разі є відсутність кровної спорідненості між дитиною і чоловіком, записаним як батько в актовому записі про народження дитини, та наявність такої спорідненості між дитиною й особою, яка вважає себе її батьком.

До позовної вимоги про визнання батьківства згідно з ч. 1 ст. 129 СК України застосовується позовна давність в один рік.

У відповідності до ч. 1 статті 122 Сімейного кодексу України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.

Відповідно до статті 129 Сімейного кодексу України особа, котра вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала в шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до останнього, якщо того записано батьком, позов про визнання свого батьківства. Така особа може звернутися з такими вимогами у межах строку позовної давності (один рік), перебіг якого починається з дня, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

Як встановлено судом, підставою запису відомостей про батька в актовому записі про народження дитини - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є актовий запис про шлюб № 2094, складений 09.11.2023 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Батьком записаний - ОСОБА_2 , матір`ю - ОСОБА_3 , що підтверджується копією актового запису про народження № 260 від 21.02.2024, складеного на ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Отже, відомості про батька дитини внесені органом РАЦС на підставі актового запису про укладення шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Вказана обставина сторонами не оспорюється, на, що позивач, зокрема, і посилається в обгрунтування вимог у позові.

Окрім того, відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у тих випадках, коли батьком

дитини записано конкретну особу, вимоги про визнання батьківства мають розглядатись одночасно з вимогами про виключення відомостей про цю особу як батька з актового запису про народження дитини.

Однак, такі вимоги позивачем не пред`явлено.

Згідно з п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до статей 213, 215 ЦПК ( 1618-15 ) рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Предметом доказування в цьому разі є відсутність кровної спорідненості між дитиною і чоловіком, записаним як батько в актовому записі про народження дитини, та наявність такої спорідненості між дитиною й особою, яка вважає себе її батьком.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Проте під час розгляду справи стороною позивача не підтверджено жодними належними доказами факт кровної спорідненості між дитиною і особою, яка вважає себе її батьком, або ж, водночас, відсутності кровної спорідненості між дитиною і чоловіком, записаним як батько в актовому записі про народження дитини, по даній справі.

Жодних клопотань, зокрема, про призначення експертизи, учасники справи суду не заявляли.

При цьому, слід зауважити, що посилання позивача, як на правове обгрунтування позовних вимог, на ст. 125, ст. 128 СК України про визнання батьківська є помилковим, оскільки звернення з таким позовом можливе лише при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (ч. 1 ст. 135 СК України).

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу (ч. 4 ст. 128 СК України).

У свою чергу, як зазначив сам позивач, цей факт сторонами визнано, встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відомості про батька дитини внесені органом РАЦС на підставі актового запису про укладення шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Згідно з частиною першою, пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду по захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, вирішуючи спір у даній справі, у межах пред`явлених позовних вимог, суд, водночас, виходить також із того, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

Статтями 10, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановлених статтею 82 ЦПК України.

Частиною третьою статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76ЦПК Українивизначено,що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно достатті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно вимогстатті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно достатті 79ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Стаття 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 8 1 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважать важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальностізабезпечує повнотудослідження обставинсправи.Зокрема,цей принциппередбачає покладеннятягаря доказуванняна сторони.Водночас цейпринцип нестворює длясуду обов`язоквважати доведеноюта встановленоюобставину,про якустверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

На підставі викладеного, враховуючи встановлені судом фактичні обставини, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, з урахуванням встановлених судом обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних витмог, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, сплачений судовий збір покладається на позивача.

Висновки суду

Суд, враховуючи встановлені обставини та досліджені докази, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, у зв`язку із чим, у задоволенні позову про визнання батьківства необхідно відмовити.

На підставі ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із відмовою в задоволенні позовних вимог, витрати позивача по сплаті судового збору за подання до суду позовної заяви, покладаються на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 19, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання батьківства відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання ВПО: АДРЕСА_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідачка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса ВПО: АДРЕСА_5 .

Третя особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ЄДРПОУ 33282487, адреса місцезнаходження: 29013, м. Хмельницький, вул. Героїв Маріуполя, 4.

Повний текст рішення складено 23 вересня 2025 року.

Суддя В.М. Яковлева