Ухвала суду № 130404782, 23.09.2025, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/10657/19

Провадження № 2/201/72/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2025 року м. Дніпро

Суддя Соборного районного суду міста Дніпра Федоріщев С.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого у цивільній справі за позовом:

- ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог Дніпровська міська рада, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Перша дніпровську державну нотаріальна контора, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Карпенко Наталія Вікторівна, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Анісімов Вячеслав Едуардович, про визнання майна набутого за період шлюбу об`єктами права спільної сумісної власності подружжя, про розподіл сумісного нажитого майна подружжя, визнання права власності на частину будівельних матеріалів, обладнання та конструктивних елементів, які були використані в процесі будівництва житлового будинку, господарчих надвірних будівель та споруд, та існують у вигляді домоволодіння, визнання недійсними правочини, скасування записів про державну реєстрацію права власності, стягнення грошової компенсації;

- ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання об`єкта незавершеного будівництва спільною сумісною власністю з визначенням реального розміру частки у спірному об`єкті, виділення частки в натурі, визнання права забудовника, усунення перешкод в користуванні об`єктом незавершеного будівництва,

та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації частки вартості майна, -

ВСТАНОВИВ:

16 вересня 2019 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська (нині Соборний районний суд міста Дніпра) надійшла зазначена позовна заява, та ухвалою судді ОСОБА_7. від 17 вересня 2019 року, якому згідно протоколу автоматичного розподілу справ між суддями вона була розподілена до розгляду, провадження у справі було відкрито (т.1 а.с.1-4, 55-56).

При зверненні до суду позивачі просили:

- Визнати об`єкт незавершеного будівництва (житловий будинок з господарськими будівлями) АДРЕСА_1 , який складається з; літ К-2 житловий будинок. Літ. під К-2 підвал, літ К-1 прибудова, літ під К-1 підвал, літ. J1 гараж, літ. М гараж, об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

- Визнати ОСОБА_2 співзабудовником побудованого під час шлюбу, але не введеного в експлуатацію об`єкта незавершеного будівництва (житлового будинку з господарськими будівлями), яке складається з: літ К-2 житловий будинок, літ. під К-2 підвал, літ К-1 прибудова, літ під К-1 підвал, літ, Л гараж, літ. М гараж, що розташований по АДРЕСА_1 .

- Визнати реальний розмір 1/2 частки у об`єкті незавершеного будівництва розташований по АДРЕСА_1 та виділити в натурі.

- Визнати за позивачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , право користування земельною ділянкою площею 0,1000 гектара, що належить відповідачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом посвідченого Першою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою від 21.03.2019року після смерті його батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить земельна ділянка площею 0,1000 гектара, що належала спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 303559 виданої Дніпропетровською міською радою Дніпропетровської області від 26.11.2008року№ 262.

- Усунути позивачам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 перешкоди у користуванні об`єктом незавершеного будівництва.

Підставою таких позовних вимог було зазначено набуття зазначеного майна в період спільного сімейного проживання в зареєстрованому шлюбі позивачки ОСОБА_2 з відповідачем ОСОБА_1 , від якого вони мають спільних доньок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , із посиланням на презумпцію спільної власності всього набутого майна подружжя під час шлюбу та сімейні правовідносини між сторонами.

09 червня 2020 року позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про відмову від своїх позовних вимог, та просила в цій частині закрити провадження у справі (т.1 а.с.235), однак 17 червня 2025 року її представник адвокат Боровенський Р.Ю. у судовому засіданні з розгляду цієї заяви, її відізвав, та заявив, що ОСОБА_3 наполягає на продовженні розгляду справи в частині її позовних вимог, та це взято судом до відома, а заяву про відмову від позову залишено без розгляду протокольною ухвалою (т.11 а.с.132-134).

Крім того, в цьому ж судовому засіданні, 17 червня 2025 року, розглянуто заяву ОСОБА_2 від 18 червня 2021 року про виключення співвідповідачів ОСОБА_3 та неповнолітньої ОСОБА_4 з числа співпозивачів, та в частині останньої цю заяву протокольною ухвалою суду задоволено, а стосовно повнолітньої ОСОБА_3 - відмовлено (т.11 а.с.132-134).

Між тим, ще 20 березня 2023 року ОСОБА_1 подав до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2 , у якій він просив стягнути з неї на свою корить грошову компенсацію частки вартості майна, набутого в шлюбі в розмірі 179 866,51 грн. (т.5 а.с.143-153), та цю зустрічну позовну заяву було прийнято судом до спільного розгляду із первісним позовом протокольною ухвалою від 13 листопада 2024 року (т.9 а.с.38-39).

Крім того, 06 вересня 2023 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська було прийнято до розгляду уточнену позовну заяву ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , треті особи: Дніпровська міська рада, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, Головне управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Квартал», Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровський проектно-конструкторський технологічний інститут», Товариство з обмеженою відповідальністю «Земстройінвест», Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Перша дніпровська державна нотаріальна контора, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Анісімов Вячеслав Едуардович, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Карпенко Наталія Вікторівна про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання співзабудовником, визнання права власності, визнання недійсними договорів, скасування рішень, стягнення грошової компенсації. Однак, постановою Дніпровського апеляційного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2023 року зазначену ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2023 року про прийняття до розгляду уточненої позовної заяви було скасовано. При цьому суд апеляційної інстанції вказав на те, що процесуальним законом не передбачено право позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог (т.7 а.с.107-110).

В подальшому, ухвалою суду від 26 червня 2025 року було прийнято до розгляду заяву ОСОБА_2 від 27 січня 2025 року про збільшення розміру позовних вимог, яку суд розцінив, як заяву про зміну предмету позову: «Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог Дніпровська міська рада, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Перша дніпровську державну нотаріальна контора, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Карпенко Наталія Вікторівна, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Анісімов Вячеслав Едуардович, про визнання майна набутого за період шлюбу об`єктами права спільної сумісної власності подружжя, про розподіл сумісного нажитого майна подружжя, визнання права власності на частину будівельних матеріалів, обладнання та конструктивних елементів, які були використані в процесі будівництва житлового будинку, господарчих надвірних будівель та споруд, та існують у вигляді домоволодіння, визнання недійсними правочини, скасування записів про державну реєстрацію права власності, стягнення грошової компенсації» (т.11 а.с.149-161).

Між тим, 11 червня 2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_3 про відвід головуючого по справі на підставі п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України, у якій вона послалася на те, що процесуальне рішення щодо виключення або вибуття її з процесу як позивача прийнято не було, однак судом, без її участі прийнято до розгляду уточнену позовну заяву, подану іншим позивачем ( ОСОБА_2 ), тим самим заявницю фактично виключено з числа сторін процесу. На думку заявниці, таким чином було грубо порушено статті 27, 49, 50 ЦПК України, які гарантують участь сторін у процесі, та ч.2 ст.43 ЦПК, яка вимагає забезпечення рівних процесуальних прав сторін. При цьому заявниця зазначила, що нею подавалися через електронний суд заяви та клопотання, вона має намір приймати участь в судових засіданнях, надавати суду пояснення та докази щодо предмету спору, але судом не направляються повістки, доступу до матеріалів справи через електронний суд вона не має. Заявниця вважає такі дії головуючого по справі стосовно неї упередженими, дискримінаційними, несправедливими и незаконними.

За наслідками розгляду цієї заяви, ухвалою судді ОСОБА_7. від 12 червня 2025 року відвід головуючого у даній справі було визнано необґрунтованим, справу передано до канцелярії суду для виконання вимог ч.1 ст.33 ЦПК України (т.11 а.с.115-120).

За наслідками автоматичного розподілу справ між суддями, вирішення питання про відвід головуючого було передано на розгляд судді Куць О.О., ухвалою якої від 16 червня 2025 року, у задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід головуючого було відмовлено, справу повернуто судді ОСОБА_7. для подальшого розгляду справи (т.11 а.с.125-126).

22 червня 2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід головуючого по справі на підставі п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України, у якій він послався на те, що суддею, на його думку, вчинено дії, що свідчать про істотне порушення процесуальних прав відповідача та ставлять під сумнів неупередженість і об`єктивність судді.

При цьому він зазначив таке:

1. Суддя ОСОБА_7. брав участь як слідчий суддя у кримінальному провадженні ЄРДР за № 12021046650000724 від 06 вересня 2021 року, та прийняв рішення у справі №201/7388/23, яким заборонив відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:026:0077 яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та розпорядження нею, за виключенням проведення нотаріальних та реєстраційних дій, пов`язаних із спадкуванням цієї земельної ділянки. Заборонити органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, а саме: суб`єктам державної реєстрації прав: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:026:0077, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням проведення нотаріальних та реєстраційних дій, пов`язаних із спадкуванням цієї земельної ділянки (копія ухвали дод.1).

П.п.4-8 позовної заяви у цивільній справі № 201/10657/19 стосуються земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:026:0077, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а саме скасування правстановлюючих документів на земельну ділянку, скасування державної реєстрації та визнання права власності на 1/2 частку земельної ділянки.

2. Також у справі №201/4513/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Дніпровської міської ради, треті особи - Перша дніпровська державна нотаріальна контора, Головне управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області, про визнання недійсними рішень, скасування запису про реєстрацію права власності, на земельну ділянку яка є предметом спору у справі №201/10657/19, суддя ОСОБА_7. ухвалою від 20.09.2022, взяв самовідвід.

3. 25 червня 2019 року суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_7, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 , про визнання права власності, ухвалив у справі № 201/7212/19 відкрити провадження. 17 вересня 2020 року суддя ОСОБА_7., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивiльну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , третi особи - ОСОБА_2 , Днiпровська мiська рада, Управлiння-служба у справах дiтей Соборноi: районної у м. Днiпрi ради про визнання права власностi, ухвалив - позов ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , третi особи - ОСОБА_2 , Днiпровська мiська рада, Управлiння-служба у справах дiтей Соборноi районноi у м. Днiпрi ради про визнання права власностi - залишити без розгляду. Відповідно до позовних вимог, ОСОБА_6 , просив визнати за ОСОБА_6 11.02.1983 р.н. iпн НОМЕР_1 , право власностi на житловий будинок (Лiт. И-2) загальною площею 229. l кв.м., житлова 77.3 кв.м. допомiжна 151 .8 кв.м. , та складаЕ:ться: Пiдвал: Примiщення l площа 41.8 кв.м.; Примiщення 2 площа 15.6 кв.м.; Примiщення 3 площа n0.6 кв.м.; Примiщення 4 площа 4.6 кв.м.; Примiщення 5 площа 8.4 кв.м.; Разом по пiдвалу 81 .0 кв.м. l поверх: Примiщення l крилечко площа 3.1 кв.м.; Примiщення 2 веранда площа 4.1 кв.м.; Примiщення 3 жила кiмната площа 3.9 кв.м.; Примiщення 4 кухня площа 3.1 кв.м.; Примiщення 5 коридор площа 9.7 кв.м.; Примiщення 6 жила кiмната площа 26.3 кв.м.; Примiщення 7 кабiнет площа 10.l кв.м.; Примiщення 8 ванна площа 5.4 кв.м.; Разом по l поверху 74.9 кв.м. 2 поверх: Примiщення l коридор площа 17.8 кв.м.; Примiщення 2 жила кiмната площа 14.6 кв.м.; Примiщення 3 гардероб площа 4.3 кв.м.; Примiщення 4 жила кiмната площа 11.5 кв.м.; Примiщення 5 жила кiмната площа 15.0 кв.м.; Примiщення 6 ванна площа 4.0 кв.м.; Примiщення 7 6 кв.м. Разом по 2 поверху 73.4. Лiт. К - гараж площею 29.4 кв.м. ; Лiт. Л гараж площею 29.4 кв.м.; Лiт. М - бесiдка площею 20 кв.м., Лiт Н - бесiдка площею 15 кв.м., розташоване на територii. домоволодiння АДРЕСА_1 в мiстi Днiпро, на земельнiй дiлянцi кадастровий номер: 1210100000:03:026:0077. Житловий будинок зазначений в позові відповідно до п.п.1-3 позовної заяви у цивільній справі №201/10657/19 є предметом спору, а саме визнання права власності на 1/2 частку будинку та споруд.

4. 31 травня 2023 року суддя ОСОБА_7., у справі № 201/9042/21 розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів при стягненні аліментів, ВИРІШИВ: в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів при стягненні аліментів - відмовити.

5. 06 березня 2025 року у справі № 201/15579/23 суддя ОСОБА_7., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу в порядку солідарного стягнення, постановив, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу в порядку солідарного стягнення - відмовити.

Щодо не процесуальних дій в цивільній справі № 201/10657/19:

1. Суддя ОСОБА_7., без жодного процесуального рішення щодо виключення або вибуття другого позивача, прийняв до розгляду уточнену позовну заяву, яка не відповідала вимогам ЦПК України на мала бути повернута позивачці.

06 вересня 2023 року суддя ОСОБА_7. виніс ухвалу якою прийняв до розгляду уточнену позовну заяву ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , треті особи: Дніпровська міська рада, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, Головне управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Квартал», Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровський проектно-конструкторський технологічний інститут», Товариство з обмеженою відповідальністю «Земстройінвест», Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Перша дніпровська державна нотаріальна контора, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Анісімов Вячеслав Едуардович, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Карпенко Наталія Вікторівна про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання співзабудовником, визнання права власності, визнання недійсними договорів, скасування рішень, стягнення грошової компенсації.

13 листопада 2023 року, постановою Дніпровського апеляційного суду м. Дніпропетровська зазначену ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2023 року про прийняття до розгляду уточненої позовної заяви було скасовано. При цьому суд апеляційної інстанції вказав на те, що процесуальним законом не передбачено право позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог (т.7 а.с.107-110).

2. 11 червня 2025 року у справі № 201/10657/19 ОСОБА_3 подала заяву про відвід головуючому ОСОБА_7. по справі на підставі п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України, у якій вона послалася на те, що процесуальне рішення щодо виключення або вибуття її з процесу як позивача прийнято не було, однак судом, без її участі прийнято до розгляду уточнену позовну заяву, подану іншим позивачем ( ОСОБА_2 ), тим самим заявницю фактично виключено з числа сторін процесу. На думку заявниці, таким чином було грубо порушено статті 27, 49, 50 ЦПК України, які гарантують участь сторін у процесі, та ч.2 ст.43 ЦПК, яка вимагає забезпечення рівних процесуальних прав сторін. При цьому заявниця зазначила, що нею подавалися через електронний суд заяви та клопотання, вона має намір приймати участь в судових засіданнях, надавати суду пояснення та докази щодо предмету спору, але судом не направляються повістки, доступу до матеріалів справи через електронний суд вона не має. Заявниця вважає такі дії головуючого по справі стосовно неї упередженими, дискримінаційними, несправедливими и незаконними.

12 червня 2025 року у справі № 201/10657/19 суддя ОСОБА_7., всупереч цивільно-процесуальному законодавству розглянув заяву про відвід самостійно та постановив визнати заявлений ОСОБА_3 відвід головуючого у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання об`єкта незавершеного будівництва спільною сумісною власністю з визначенням реального розміру частки у спірному об`єкті, виділення частки в натурі, визнання права забудовника, усунення перешкод в користуванні об`єктом незавершеного будівництва - необґрунтованим.

Цивільну справу № 201/10657/19 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання об`єкта незавершеного будівництва спільною сумісною власністю з визначенням реального розміру частки у спірному об`єкті, виділення частки в натурі, визнання права забудовника, усунення перешкод в користуванні об`єктом незавершеного будівництва - передати до канцелярії суду для виконання вимог ч.1 ст.33 ЦПК України.

Заявник ОСОБА_1 вважає вищезазначені дії судді ОСОБА_7. стосовно нього упередженими, дискримінаційними, несправедливими и незаконними, вважає суд не безстороннім, а зацікавленим, що недопустимо став на бік позивачки ОСОБА_2 .

Заявник вважає, що його право на справедливий суд повністю ігнорується суддею Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_7., з боку стороннього спостерігача беззаперечно виникли б сумніви в неупередженості судді Соборного районного суду м. Дніпра ОСОБА_7 в результаті аналізу його дій.

Вказані дії судді не лише порушують національне процесуальне законодавство, але й суперечать міжнародним стандартам права на справедливий судовий розгляд, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того заявник зазначає, що у нього викликають сумніви в неупередженості судді ОСОБА_7 наявність відкритих Вищою радою правосуддя відносно нього дисциплінарних проваджень та систематичність притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Зокрема:

- 10.07.2020р. суддю ОСОБА_7 на підставі рішення Вищої ради правосуддя притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців (дисциплінарна справа № 2078/1дп/15-20);

- 26.05.2021р. Першою дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_7 (дисциплінарна справа № 1139/1дп/15-21);

- 25.12.2023р. суддю ОСОБА_7 на підставі рішення Вищої ради правосуддя притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження (дисциплінарна справа № 1388/1дп/15-23);

- 10.01.2024р. Третьою дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_7. (дисциплінарна справа № 22/3дп/15-24).

Наявність зазначених дисциплінарних проваджень та актів Вищої ради правосуддя про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, на думку заявника, свідчить про існування сумнівів у безсторонності судді, що може викликати обґрунтовані побоювання щодо об`єктивності розгляду цієї справи.

Ознайомившись із заявою про відвід головуючого та дослідивши матеріали справи в частині обставин, про які йдеться у цій заяві, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно ч.7 ст.56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Стаття 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини гарантує кожному право на справедливий суд. Відповідно до пункту 1 зазначеної статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні від 09.11.2006 року по справі «Білуха проти України» Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) зазначено, що відповідно до сталої практики Суду наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 Конвенції, повинна визначатися за об`єктивним та суб`єктивним критеріями.

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності («Фей проти Австрії» від 24 лютого 1993 року, пп.27, 28 та 30; «Ветштайн проти Швейцарії» п.42). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду («Пуллар проти Сполученого Королівства» від 10 червня 1996 року, п. 38).

Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного («Ветштайн проти Швейцарії», пункт 43). Відповідно до цього критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

У рішенні від 10 грудня 2009 р. у справі «Мироненко та Мартенко проти України» ЄСПЛ дійшов висновку, що український суд не був безстороннім за об`єктивним критерієм. На обґрунтування свого висновку ЄСПЛ звернув увагу на те, що, застосовуючи об`єктивний критерій, слід з`ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в його безсторонності.

Тобто, при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді, позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими.

При вирішенні справи Європейський суд у пункті 49 рішення з посиланням на свою усталену практику зазначає, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

Тобто, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для висновку про упередженість судді потрібні докази її фактичної наявності, що може бути підставою для відсторонення судді від розгляду справи. Іншими словами, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей чи уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Крім того, неупередженість судді полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.

Пряма чи опосередкована (побічна) заінтересованість у результаті розгляду справи як підстава для відводу може мати юридичний або побутовий характер. Юридична заінтересованість має місце, якщо від результату вирішення спору у судді виникнуть, зміняться або припиняться певні права або обов`язки. Побутова або фактична заінтересованість полягає в тому, що рішення суду може мати вплив на особисті стосунки судді з оточуючими. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими. При цьому суд вважає, що наявність об`єктивного критерію має визначатися виходячи з об`єктивно існуючих обставин, тобто обставин, які існували та існують поза волею учасників процесу.

Отже, згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні, існування безсторонності повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності. У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.

Разом з тим, у п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Відповідно до Висновку № 1 Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів від 01.01.2001 суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він повинен бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Інститут самовідводу є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом, який дозволяє виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.

У пункті 2 розділу «Незалежність» Монреальської універсальної декларації про незалежність правосуддя зазначається, що судді як особи є вільними та зобов`язані приймати безсторонні рішення згідно з власною оцінкою фактів і знанням права, без будь-яких обмежень, впливів, спонук, примусів, загроз або втручання, прямих або непрямих, з будь-якого боку і з будь-яких причин. У пункті 25 Декларації закріплено положення, згідно з яким «суддя не може слухати судову справу, якщо є об`єктивні побоювання, що він не зможе розглядати справу неупереджено…».

Аналогічна теза міститься в пункті 2 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 та від 13.12.1985, згідно з яким «судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів і відповідно до закону…».

У статті 5 «Неупередженість та стриманість» Загальної (Універсальної) хартії судді, також йдеться про те, що при здійсненні своїх повноважень суддя має бути неупередженим та це має виходити з його поведінки.

На неупередженості суддів як однієї з важливих ознак правосуддя акцентується увага й у пункті 3 Європейського статуту судді: «Суддя не тільки повинен бути неупередженим, але й має сприйматися будь-ким як неупереджений».

В даному випадку, не тільки відповідач ОСОБА_1 , але й позивачка ОСОБА_3 у своїх заявах про відвід головуючому зазначають про свою недовіру до нього та незгоду із його процесуальними діями. І хоча відповідно до ч.4 ст.36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу, така одностайна позиція протилежних сторін у справі по відношенню до судді, дає підстави для висновку про неможливість подальшого розгляду справи головуючим за суб`єктивним критерієм, адже суддя переконаний у тому, що його процесуальні дії в даній справі повністю відповідають вимогам Закону, проте і відповідач, і одна з позивачок дотримуються протилежної думки, висловлюючи свою недовіру головуючому.

Більш того, відповідно до відомостей з сайту Вищої ради правосуддя, 04 вересня 2025 року до цьому органу надійшла скарга ОСОБА_3 на дії судді ОСОБА_7. (Єдиний унікальний номер справи Н-4542/0/7-25), та розгляд цієї скарги на теперішній час триває.

За таких обставин, аби уникнути будь-яких сумнівів в об`єктивності головуючого під час розгляду вищевказаної справи, суд вважає, що доцільним буде самовідвід, виходячи з положень ст. 3 Європейського статуту судді, яка передбачає, що суддя не тільки повинен бути неупередженим, але й має сприйматися будь-ким як неупереджений, а також враховуючи положення п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, який передбачає, що суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 33, 37, 40, 258-261 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати відвід головуючому, заявлений 22 вересня 2025 року відповідачем ОСОБА_1 у даній справі необґрунтованим, та заявити самовідвід від її розгляду.

Цивільну справу № 201/10657/19 передати до канцелярії суду для виконання вимог ч.1 ст.33 ЦПК України.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя С.С. Федоріщев