Ухвала суду № 130404772, 23.09.2025, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/6264/25

Провадження № 2/201/3288/2025

УХВАЛА

Іменем України

23 вересня 2025 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Наумової О.С., за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г., за участю представника відповідача адвоката Бровка О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про прийняття до спільного розгляду із позовною заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс «Жуковський» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по утриманню будинку, зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс «Жуковський» про визнання недійсним протоколу загальних зборів щодо затвердження кошторису,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді суду перебуває цивільна справа за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс «Жуковський» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по утриманню будинку.

15.08.2025 до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс «Жуковський» про визнання недійсним протоколу загальних зборів щодо затвердження кошторису на придбання матеріалів, обладнання, яким затверджений порядок розподіл суми внесків пропорційно полащ квартирі та нежитлових приміщень.

Відповідно до ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Зустрічний позов це заявлена відповідачем до позивача у справі самостійна позовна вимога для сумісного її розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов забезпечує відповідачу захист його самостійного права й охоронюваного законом інтересу проти пред`явленої до нього вимоги позивачем.

У відповідності з п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Отже, ознаками господарського спору, який належить до юрисдикції господарського суду, є, зокрема, участь у спорі суб`єкта господарювання, наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним та Господарським кодексами України (далі - ЦК України та ГК України), іншими актами господарського і цивільного законодавства, а також спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за п. п. 1, 3 ч. 1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Частиною 1 ст. 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Відповідно до визначень, наведених у ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» ОСББ - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

За статтею 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Отже законодавець визначає ОСББ як юридичну особу приватного права (створену в добровільному порядку шляхом її заснування власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку на підставі домовленості між собою), створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Зміст та види діяльності, яка здійснюється саме ОСББ після його створення як юридичної особи, передбачено статтею 16 вказаного Закону.

У частині 1 ст. 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» йдеться про те, що для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, отримання послуги з управління побутовими відходами, об`єднання за рішенням загальних зборів має право, серед іншого, визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Спори у правовідносинах, які стосуються порядку створення,реєстрації,реорганізації,діяльності іліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, з огляду на характер спірних правовідносин, розглядаються господарськими судами, оскільки такі спори виникають при здійсненні права управління юридичною особою, а тому є найбільш наближеними до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (пункт 3 частини першої ст. 20 ГПК України) незалежно від суб`єктного складу такого спору.

Подібні висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 501/1571/16-ц, від 6 лютого 2019 року у справі №462/2446/17, від 02 лютого 2021 року у справі № 906/1308/19.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 лютого 2022 року у справі № 910/5179/20 відступила від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постанові від 14 липня 2020 року у справі № 466/8748/16-ц про розгляд за правилами цивільного судочинства спору, ініційованого співвласником багатоквартирного будинку, щодо затвердження кошторису ОСББ, переліку та розміру внесків на утримання будинку як такого, що зроблений без застосування до правовідносин у цій справі положень пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України про підвідомчість господарським судам спорів про створення, діяльність, управління або припинення юридичної особи. Спір про дійсність рішення установчих (загальних) зборів ОСББ, зокрема про затвердження кошторису ОСББ та розміру внесків його членів, що виник між членом ОСББ та самим ОСББ, охоплюється поняттям «управління юридичною особою» як такий, що є спором про компетенцію найвищого органу управління ОСББ приймати рішення, віднесені до його виключної компетенції.

Тому суд вважає за необхідне відмовити в прийняття зустрічного позову до розгляду із первісним, що не позбавляє відповідача звернутися із вимогами у порядку господарського судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 193, 260 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у прийнятті зустрічного позову до ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс «Жуковський» про визнання недійсним протоколу загальних зборів щодо затвердження кошторису до розгляду із первісним позовом.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя О.С. Наумова