Рішення № 13039695, 07.12.2010, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 2- 2769/10/0408

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2010 року

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу у складі:

головуючого – судді: Деркач Н.М.

при секретарі: Хуторної Ж.І.

за участю

представника відповідача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом

ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, суд -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі- Фонд) про стягнення моральної шкоди у зв’язку із ушкодженням здоров’я внаслідок трудового каліцтва.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що працюючи старшим майстром дільниці № 1 ВАТ «Суха Балка» 07.07.2001 року з ним під час роботи стався нещасний випадок, після якого він перебував на лікування у лікарні з діагнозом : консолідований перелом лівої лобкової та сідалішної кістки, після чого, йому було переведено довготривале лікування. Він втратив працездатність, здоров'я, потерпає від фізичних та моральних страждань, змушений втрачати багато сил і часу для організації свого життя і побуту.

Згідно первинного огляду від 22.01.2002 року йому було встановлено 10% ступінь втрати професійної працездатності. При проходженні неодноразових повторних оглядах МСЕК, останній раз 01.07.2009 року йому було встановлено – 15% втрати професійної працездатності безстроково. Після травми та довготривалого лікування він став калікою.

Позивач вважає, що факт заподіяння йому моральної шкоди наявний, оскільки він спочатку частково на 10% , а потім 15% втратив професійну працездатність в працездатному віці від трудового каліцтва , що спричиняє йому фізичні та моральні страждання, він відчуває незручності в повсякденному житті, змушений терпіти фізичні болі в тазу та моральні страждання, йому важко рухати ногами. Для щоденного обіходу йому постійно необхідна стороння допомога, він відчуває себе неповноцінною людиною, як вдома так і перед сторонніми людьми.

Всі вказані ним факти та обставини призводять до значних моральних страждань та переживань, значним чином змінили ритм та порядок його життя, порушили його нормальні життєві зв'язки , для чого він повинний прикладати значні додаткові зусилля для продовження свого життя.

Позивач оцінює моральну шкоду, яка підлягає стягненню з відповідача у сумі 80 000,00 грн., яку і просив стягнути на його користь.

Як видно із письмової заяви позивача, він підтримав свої позовні вимоги і просив розглянути справу у його відсутність в зв’язку з важким станом здоров’я.

Представник відповідача - проти позову заперечувала пояснивши, що Законом України " Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі втрати потерпілим професійної працездатності відшкодування моральної шкоди не передбачене. Фонд виплачує моральний збиток тільки за наявності факту спричинення моральної шкоди яку встановлює МСЕК. Даний факт встановлений відносно позивача не був.

Крім того, 1 січня 2008 року набрав чинності Закон України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" від 28.12.2007 року №107-УІ, в якому на підставі п.44 розділу 2 "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" у Законі України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" у п.3 розділу XI "Прикінцеві положення": після абзацу третього доповнено новим абзацом такого змісту: "відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 1 січня 2008 року". Тобто, з 01.01.2008 року у Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві відсутній обов'язок, щодо відшкодування моральної шкоди всім застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку.

По-друге, 20 березня 2007 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", відповідно до яких всі норми даного закону, якими передбачалося виплата моральної шкоди - виключено. Таким чином, Фонд соціального страхування … не повинен виплачувати позивачу моральну шкоду.

Крім того, позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, тобто позивач пропустив строк, у межах якого він мав право звернутися до суду з вимогою про захист свого права.

Суд, проаналізувавши доводи сторін, дослідивши письмові докази, давши їм оцінку, вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що позивач працювала на ВАТ «Суха Балка» старшим майстром дільниці та 07 липня 2001 року з ним , під час роботи , стався нещасний випадок. В зв’язку з перевіркою виконання наряду він впав з висоти 3,4 м. та отримав консолідований перелом лівої лобкової та сідалішної кістки . Згідно з первинного огляду 22.01.2002 р., йому було встановлено 10% втрати професійної працездатності. При повторних оглядах МСЕК 19.03.2003 р - 20% втрати працездатності, від 11.02.2004 р. – 15%, від 08.03.2006р. – 15%, від 27.06.2006 року - 20% (5% по новій травмі, яка була 03.10.2005 року), 31.07.2007 року, 16.09.2009 року та по травмі від 07.07.2001 року у нього залишилося 15% втрати професійної працездатності з 01.07.2009 року безстроково.

Оскільки позивач є застрахованою особою відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", згідно зі ст.21 п.1 "є" 28 ч.3 вказаного Закону , в обов’язки відповідача входить своєчасне та в повному обсязі відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я у вигляді страхової виплати у відшкодування моральної шкоди за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Суд вважає, що факт заподіяння позивачу моральної шкоди наявний, оскільки він спочатку частково - на 10%, а потім 15% втратив професійну працездатність в працездатному віці від трудового каліцтва згідно висновків МСЕК, що спричиняє йому фізичні та моральні страждання, він відчуває незручності в повсякденному житті, змушена терпіти фізичні болі та моральні страждання, відчувати себе неповноцінною людиною, як вдома так і перед сторонніми людьми.

Крім того, у судовому засіданні було з’ясовано, що позивач змушений постійно купувати обезболюючі ліки, що підтверджено наявними у матеріалах справи виписками із історії хвороби .

У підтвердження позовних вимог в позові позивач також зазначив, що у зв’язку з травмою та довготривалого лікування він втратив роботу, зв'язок з трудовим колективом. У працездатному віці він потребує постійного лікування і сторонньої допомоги, так як постійно відчуває сильні болі тазу також за станом свого здоров’я, він не може ніде працевлаштуватися, та обслуговувати себе. Для щоденного обіходу йому постійно необхідна стороння допомога, що спричиняє йому додаткові страждання морального характеру.

Порушені його нормальні життєві зв'язки через неможливість продовження активного громадського життя, він розуміє, що повноцінною людиною вже не буде і все це сталося через трудове каліцтво, яке змінило все його життя.

Через матеріальне положення, яке погіршилося, а також його матеріальної неспроможності, позивач змушений змінити свій спосіб життя, обмежити себе в харчуванні, придбанні одягу, предметів домашнього побуту. Всі одержувані від держави кошти, витрачає в основному на ліки.

Змушені зміни в життєвих відносинах, сімейних обставинах, викликають у позивача моральні переживання, почуття безвихідності і відсутності перспектив на майбутнє.

Обговорюючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд враховує, характер та об'єм його фізичних, душевних, психічних страждань від одержаного трудового каліцтва , тривалість лікування, втрату можливості його повної трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін його життєвих зв'язків, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки, позивачем було вперше 22 січня 2002 року втрачено 10% професійної працездатності по трудовому каліцтву, дата якого є датою страхового випадку, який настав вже після 1 квітня 2001 року, тобто вже після введення в дію Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", з урахуванням вказаних позивачем та встановлених судом обставин характеру спричиненої моральної шкоди позивачу, а саме, що в подальшому стан здоров’я позивача значно погіршився і при огляді МСЕК в 2003р.,2004р.2006р.,2007 та 2009 роках йому було встановлено 15% втрати професійної працездатності безстроково, та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути на його користь 15000 грн. з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області.

Також, рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 року встановлено обов’язок Фонду… відшкодовувати моральну шкоду , заподіяну умовами виробництва, з втратою потерпілим професійної працездатності. Вказане положення не виключає обов'язку Фонду відшкодовувати моральну шкоду, спричинену умовами виробництва, в інших випадках, коли здійснення права застрахованих на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, спричиненої умовами виробництва, повинно забезпечуватись Фондом на підставі ст.ст.1, 5, 6,13,21 та частини 3 ст.28 цього Закону всім потерпілим, в тому числі в випадку тимчасової, стійкої або повної втрати професійної працездатності.

Саме цим Законом , на час встановлення позивачу первинно ( в січні 2002 року) втрати працездатності, урегульовано порядок відшкодування шкоди внаслідок нещасних випадків та профзахворювань, які спричинили втрату працездатності, а тому посилення представника відповідача на пропуск терміну позовної давності відповідно до ЦК та КЗоТ України є безпідставними.

Виходячи з того, що право на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло з січня 2002 року дія Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік", яким внесені зміни в Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" щодо припинення відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку з 1 січня 2008 року" на правовідносини сторін не поширюється, тому посилання відповідача на вказані Закони, як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог суд вважає не обґрунтованими.

Згідно з рішенням Конституційного Суду №6-рп\2007р, від 09.07.2007р.; № 10-рп\2008 р від 22.05.2008р." Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію, чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина".

Тобто, право застрахованої особи на отримання страхових виплат виникає під час дії законодавчих актів, які надають йому право на отримання відшкодування моральної шкоди.

Представник відповідача, заперечуючи проти заявленого позову, у судовому засіданні, на підставі ст.. 60 ЦПК України не надав доказів на спростування тверджень позивача.

З урахуванням викладених обставин та наданих в порядку ст.. 60 ЦПК України доказів суд вбачає наявність спричинення позивачу моральної шкоди, яку повинен відшкодувати позивачу відповідач, як одну із передбачених Законом України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності" страхових виплат.

Керуючись ст.3, 8, ч.3 ст.22 Конституції України, ст..ст.1, 2, 5, 6, 13, 21, 28, 34 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", ст.ст.3,7,10,11,60,86,88,209,212-215ЦПКУкраїни, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (р/р № 371756999983102, МФО 805012 банк Управління державного казначейства України в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, код 25913606) на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 15 000 грн. ( п'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок) .

В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_2 - відмовити.

Судові витрати покласти за рахунок держави.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі ( р/р № 371756999983102, МФО 805012 банк Управління державного казначейства України в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, код 25913606) на користь Територіального управління державної судової адміністрації Дніпропетровської області витрати на інформаційне технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі 15 грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області на протязі 10 діб після оголошення рішення, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України .

Суддя: