Рішення № 130394297, 19.09.2025, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/17322/25

Провадження № 2/686/5873/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2025 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі : головуючого судді Заворотної О.Л.,

секретаря судового засідання - Сікори Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хмельницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області, за участю третьої особи Головного управління Державної казначейської служби в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди,

встановив:

В червні2025року ОСОБА_1 звернулася доХмельницького міськрайонногосуду Хмельницькоїобласті ізпозовом доГоловного управлінняПенсійного фондув Хмельницькійобласті (даліГУ ПФУв Хмельницькійобласті),за участютретьої особиГоловного управлінняДержавної казначейськоїслужби вХмельницькій областіпро відшкодуванняморальної шкоди,в обґрунтуванняякого вказала,що позивачказвернулась доГУ ПФУв Хмельницькійобласті пропризначення їйпенсії узв`язкуз втратоюгодувальника зрозрахунку 70%від розмірупенсії чоловіказа віком,обчисленої напідставі ст.37Закону України«Про державнуслужбу» №3723-XIIвід 16.12.1993. Листом-повідомленнямвідповідача №2355-10985/М-03/8-2200/24від 03.07.2024,позивачці відмовленов переведенніна пенсіюпомерлого чоловіка-судді увідставці. Рішенням Хмельницькогоокружного адміністративногосуду від29липня 2024року усправі №560/10051/24,залишеним беззмін постановоюСьомого апеляційногоадміністративного судувід 14.02.2025адміністративний позов позивачки довідповідача задоволеночастково тавизнано протиправноюбездіяльність ГУПФУ вХмельницькій областіщодо неприйняття рішенняза результатамирозгляду заяви від 12.06.2024про переведенняна пенсіюу зв`язкуз втратоюгодувальника згідноЗакону України«Про державнуслужбу».Визнано протиправнимивисновки ГУПФУ вХмельницькій областівикладені влисті 03.07.2024№12355-10985/М-03/8-2200/24щодо відсутностіпідстав дляпереведення ОСОБА_1 на пенсіюу зв`язкуз втратоюгодувальника згідноЗакону України«Про державнуслужбу».Зобов`язаноГУ ПФУв Хмельницькійобласті розглянутизаяву від12.06.2024,та прийнятирішення зарезультатами цьогорозгляду,з врахуваннямвисновків,викладених уцьому рішеннісуду.Після набраннярішенням законноїсили,відповідач листами №2200-0307-8/21569від 15.03.2025та №3896-2939/М-03/8-2200/25від 19.03.2025повідомив провідмову увиконанні рішенняХмельницького окружногоадміністративного судуу справі№ 560/10051/24від 29липня 2024року. Ухвалою від14квітня 2025року Хмельницькийокружний адміністративнийсуд зобов`язавГУ ПФУв Хмельницькійобласті податидо Хмельницькогоокружного адміністративногосуду звітпро виконаннясудового рішенняу справі№560/10051/24з доказамицього,протягом 30календарних днівз дняпостановлення цієїухвали. Відповідач до суду надав Звіт від 13.05.2025 у якому замість виконання рішення суду знову відмовив в переведені позивачки на пенсію у зв`язку з втратою годувальника згідно Закону України «Про державну службу».

Тривала невизначеність та всі інші негативні переживання остаточно не залишають позивачці здоров`я якого взагалі не залишилось у 83 роки.

Ухвалою від 30.05.2025р. суд зазначив, що відповідачу повинно було розглянути заяву від 12.06.2024, та прийняти рішення за результатами цього розгляду, з врахуванням висновків викладених у рішенні суду (зокрема, щодо наявності підстав для переведення ОСОБА_1 на пенсію у зв`язку з втратою годувальника згідно Закону України «Про державну службу»).

Однак, відповідачем прийнято рішення про відмову в переведені позивачки на пенсію у зв`язку з втратою годувальника згідно Закону України «Про державну службу». Тому, суд ухвалою від 30.05.2025 встановив відповідачу новий строк подачі звіту про виконання судового рішення по справі №560/10051/24, який направити також позивачу у цей же строк, а саме до 11.06.2025. Разом із новим звітом відповідач повинен надати суду докази повного виконання рішення суду по справі №560/10051/24.

Відповідач 11.06.2025 надає звіт у якому зазначає, що виконав ухвалу суду від 30.05.2025 так як того же дня 11.06.2025 направлено запит до Пенсійного фонду України щодо надання дозволу шляхом ініціювання перерахунку «макетна обробка» пенсійної справи. Відповідач ще 14 лютого 2025 року повинен був направити такий запит.

Далі страждання позивачки не закінчуються, так відповідач з метою подальшого затягування виконання рішення суду 12.06.2025 подає скаргу до апеляційної інстанції на ухвалу суду від 30.05.2025.

Таке тривале невиконання (ігнорування) рішення суду, яке вступило в законну силу 14.02.2025, далі подання звіту від 13.05.2025 у якому відповідачем відмовлено у виконанні рішення суду та другий раз посилання у звіті від 11.06.2025 на те, що ухвалу суду нібито виконано так як направлено запит до Пенсійного фонду України тільки 11.06.2025, та на наступний день 12.06.2025 подання апеляційної скарги на ухвалу від 30.05.2025 прямо свідчить про зловживання відповідачем процесуальними правами з метою невиконання рішення суду.

Тривале очікування від відповідача призначення пенсії, але у відповідь отримуючи відмови та невиконання відповідачем законного рішення суду позивачка отримала нервовий зрив та серцевий біль. Склалася думка що відповідач ніколи не виконає рішення суду.

Завдані позивачці відповідачем біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку з діями ГУ ПФУ в Хмельницькій області із за невиконання рішення суду та відмови призначення мені пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

За завдані відповідачем моральні страждання (моральну шкоду) позивачка оцінює компенсацію в розмірі 500000,0 (п`ятсот тисяч) гривень, яку просить стягнути з ГУ ПФУ в Хмельницькій області.

25.06.2025 представник третьої особи Головного управління Державної казначейської служби в Хмельницькій області надав пояснення, де зазначив, що згідно ст. 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих

органів.

Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Зазначає, що Конституційний суд України у своєму рішенні від 3 жовтня 2001 року №12-рп/2001 у справі про відшкодування шкоди державою вказує таке В Конституції України розмежовуються такі поняття, як держава, органи державної влади, посадові і службові особи (статті 3, 5, 6, 13, 38, 55, 56, 62 та інші).

Матеріальна та моральна шкода, завдана громадянам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави (ст. 56 Конституції України).

Державні органи як юридичні особи несуть юридичну відповідальність лише за своїми договірними зобов`язаннями. Держава не відповідає по зобов`язаннях державних організацій, які є юридичними особами, а ці організації не відповідають по зобов`язаннях держави.

Державна казначейська служба України та її територіальні органи у порядку Постанови КМУ № 845 від 03.08.2011 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» лише виконує рішення суду про стягнення коштів з Державного бюджету України, а не відповідає за зобов`язаннями Держави або державних органів.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №910/23967/16 «кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів».

Відповідно до п.5 постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», загальними підставами відшкодування завданої громадянинові моральної шкоди є: наявність, власне, такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням та вини останнього в її заподіянні.

Згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995, моральна шкода - втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При прийнятті рішення щодо відшкодування моральної шкоди (а саме визначенню розміру вищому ніж мінімальний), необхідно дослідити в яких моральних втрат зазнав позивач, які нормальні життєві зв`язки порушено і які зусилля необхідно докласти для організації свого життя. Які страждання заподіянні в наслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При цьому, за правилами ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

08.08.2025 позивачка ОСОБА_1 надала додаткові пояснення, де зазначила, що постановою від 17.06.2025 у справі № 560/10051/24 Хмельницький окружний адміністративний суд відмовив відповідачу в прийнятті звіту, складеного на підставі постанови суду від 30.05.2025 і призначив новий термін до 01.07.2025 для подання звіту про виконання рішення суду.

Станом на 17.06.2025, незважаючи на те, що рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі № 560/10051/24, ще 14.02.2025 вступило в силу, а також було розглянуто Верховним судом України, відповідач категорично відмовлявся перевести позивачку на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону «Про державну службу». Дії відповідача призводять позивачку до втрати сну через постійне занепокоєння за невиконання відповідачем рішення суду.

Далі відповідач продовжив свої дії, зловживаючи процесуальними правами з метою невиконання рішення суду в переведенні позивачки на пенсію у зв`язку з втратою годувальника згідно Закону України «Про державну службу», 26.06.2025 подає апеляційну скаргу на ухвалу суду від 17.06.2025 про неприйняття звіту відповідача від 11.06.2025.

01.07.2025 р. відповідач нарешті виконав рішення суду, яке набрало чинності 14.02.2025.

Ухвалою від 07.07.2025 суд відповідно приймає звіт відповідача про виконання суду.

Сьомий апеляційнийадміністративний судсвоїми постановамивід 22.07.2025апеляційні скаргивідповідача залишивбез задоволення,а рішенняХмельницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2025г. та 17.06.2025г. у справі № 560/10051/24 - без змін.

При очікуванні на рішення апеляційного суду ще більше погіршилося здоров`я позивачки.

11.08.2025 представник відповідача подав відзив на позов, де вказав, що позивачкою не надано обґрунтованих пояснень щодо стягнення моральної шкоди.

Ухвалою суду від 11.08.2025 підготовче провадження закрито, а справу призначено до судового розгляду на 11.09.2025.

12.08.2025 позивачка ОСОБА_1 подала клопотання, де зазначила, що представник відповідача подав відзив зі порушенням строку визначеного ст. 178 ЦПК України, просить відзив залишити без розгляду, справу розглянути за наявними матеріалами.

03.09.2025 позивачка ОСОБА_1 надала додаткові пояснення, де зазначила, що 18.08.2025 відповідач подає касаційні скарги на постанови сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2025.

Таким чином відповідач оскаржує рішення апеляційного суду, яке не підлягає оскарженню.

У касаційній скарзі до Верховного суду відповідач вказує, що отримання позивачкою пенсії по втраті годувальника не передбачено чинним законодавством, тобто у позивачки необхідно відібрати пенсію, яку вона почала отримувати.

І це після того, як суди першої і апеляційної інстанції і Верховний суд своїми рішеннями довели, що згідно з чинним законодавством позивачка має право на отримання пенсії по втраті годувальника відповідно до закону України «Про державну службу» №3723-XII.

І ось після всього цього відповідач подає касаційну скаргу, точно усвідомлюючи, що оскаржує рішення, яке не підлягає оскарженню, і що позивачка має право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Від таких дій відповідача у позивачки особливо небезпечно розболілося серце і піднявся нестерпний кров`яний тиск від усвідомлення, що від дій відповідача у позивачки заберуть пенсію.

Відповідач своїми умисними діями завдав позивачці шкоди здоров`ю, що в її похилому віці дуже небезпечно, і завдав величезної моральної шкоди.

Позивачка про час та місце судового розгляду повідомлялась в установленому законом порядку, подала заяву про розгляд справи 11.09.2025 за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 11.09.2025 не з`явився, повідомлявся про час та місце судового розгляду в установленому законом порядку.

Представник третьої особи в судове засідання 11.09.2025 не з`явився, повідомлявся про час та місце судового розгляду в установленому законом порядку.

Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши та оцінивши докази у справі, встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року у справі № 560/10051/24, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Хмельницькій області задоволено частково та визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Хмельницькій області щодо не прийняття рішення за результатами розгляду заяви від 12.06.2024 про переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника згідно Закону України «Про державну службу», визнано протиправними висновки ГУ ПФУ в Хмельницькій області викладені в листі 03.07.2024 №12355-10985/М-03/8-2200/24 щодо відсутності підстав для переведення ОСОБА_1 на пенсію у зв`язку з втратою годувальника згідно Закону України «Про державну службу», зобов`язано ГУ ПФУ в Хмельницькій області розглянути заяву від 12.06.2024, та прийняти рішення за результатами цього розгляду, з врахуванням висновків, викладених у цьому рішенні суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02 квітня 2025 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ГУ ПФУ в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року у справі №560/10051/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою від 14 квітня 2025 року Хмельницький окружний адміністративний суд зобов`язав ГУ ПФУ в Хмельницькій області подати до Хмельницького окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення у справі №560/10051/24 з доказами цього, протягом 30 календарних днів з дня постановлення цієї ухвали.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.05.2025 справа № 560/10051/24, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2025, встановлено новий строк для подачі звіту про виконання судового рішення по справі № 560/10051/24.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.06.2025 справа № 560/10051/24, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2025, відмовлено ГУ ПФУ в Хмельницькій області у прийняття звіту про виконання судового рішення від 29.07.2024 по справі № 560/10051/24, накладено штраф на в.о. начальника ГУ ПФУ в Хмельницькій області Квятківську М.Ф. в сумі 60560 грн., встановлено новий строк для подання звіту до 01.07.2025.

Згідно ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.07.2025 справа № 560/10051/24 встановлено, що ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу» з 12.06.2024, що підтверджено Рішенням 930080867144 від 24.06.2025, як наслідок прийнято звіт про виконання рішення суду.

Позивачка звертаючись до суду із вказаним позовом вказувала, що тривале невиконання (ігнорування) рішення суду, яке вступило в законну силу 14.02.2025, далі подання звіту від 13.05.2025 у якому відповідачем відмовлено у виконанні рішення суду та другий раз посилання у звіті від 11.06.2025 на те, що ухвалу суду нібито виконано так як направлено запит до Пенсійного фонду України тільки 11.06.2025, та на наступний день 12.06.2025 подання апеляційної скарги на ухвалу від 30.05.2025 прямо свідчить про зловживання відповідачем процесуальними правами з метою невиконання рішення суду, чим завдано позивачці моральної шкоди.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

За частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з`ясувати, зокрема, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Для наявності підстав зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її заподіювача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач в цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди в розумінні статей 1167, 1174 ЦК України.

Рішенням Конституційного Суду України від 03.10.2001 № 12-рп/2001 вказано, що в Основному Законі держави розмежовуються такі поняття, як держава, органи державної влади, посадові і службові особи (статті 3, 5, 6, 13, 38, 55, 56, 62 та інші). Матеріальна та моральна шкода, завдана громадянам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави (стаття 56 Конституції України). Держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням, в разі скасування вироку суду як неправосудного (частина четверта статті 62 Конституції України). Аналогічні положення щодо відшкодування державою матеріальної чи моральної шкоди, завданої фізичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, містяться і в частині третій статті 152 Конституції України.

Відповідно до частини другої статті 2, частини першої статті 170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно частини другої статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

У постановівід 27листопада 2019року усправі №242/4741/16-цу подібнихправовідносинах ВеликоюПалатою ВерховногоСуду сформованоправовий висновок,що з урахуваннямтого,що самена державупокладено обов`язокзапровадити внутрішніпроцедури,які посилятьпрозорість іясність їхніхдій,мінімізують ризикпомилок ісприятимуть юридичнійвизначеності уцивільних правовідносинах,Велика ПалатаВерховного Судувважає занеобхідне вказати,що належнимвідповідачем усправах провідшкодування шкоди,завданої органомдержавної влади,їх посадовоюабо службовоюособою,є державаяк учасникцивільних відносин,як правило,в особіоргану,якого відповідачзазначає порушникомсвоїх прав. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ГУ ПФУ в Хмельницькій області про стягнення моральної шкоди, та просила стягнути з ГУ ПФУ в Хмельницькій області моральну шкоду в розмірі 500000грн.

Згідно ч. 2 ст. 174 ЦК України юридичні особи, створені державою, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, не відповідають за зобов`язаннями відповідно держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Разом з тим, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 також вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 12, 13, 30, 48, 76, 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 16, 23, 48, 170, 1173, 1174 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд

ухвалив:

В позові ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області, за участю третьої особи Головного управління Державної казначейської служби в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області, код ЄДРПОУ 21318350, вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, 29013.

Третя особа : Головне управління Державної казначейської служби в Хмельницькій області, код ЄДРПОУ 37971775, вул. Свободи, 70, м. Хмельницький, 29001.

Дата складення повного тексту судового рішення: 19.09.2025.

Суддя: