Рішення № 130393669, 12.08.2025, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/8574/25

пр. № 2/759/4516/25

12 серпня 2025 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Журибеда О.М.

за участю секретаря - Шило М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договром,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» ( далі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд: стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договром №94364372 від 28.11.2011 року в розмірі 67053, 77 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2422, 40 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 28.12.2012 року між ПАТ «Банк Русский Стандарт» (надалі - АТ «Банк Форвард», який є правонаступником усіх прав ПАТ «Банк Русский Стандарт») та ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) було укладено кредитний договір №94364372, відповідно до умов якого Відповідачу було випущено на його ім`я платіжну картку, відкрито поточний рахунок та встановлено ліміт, в межах якого позичальник має право здійснювати операції з використанням картки за рахунок наданого банку кредиту, а відповідач забов`язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме перерахував грошові кошти в обсязі та у строк визначені умовами кредитного договору, шляхом перерахування в безготівковій формі на рахунок споживчих кредитвв позичальника.. Відповідач у свою чергу не виконувала належним чином зобов`язання за кредитним договором, вчасно не здійснювала платежі та кредитні кошти у встановлені договором строки не повернула.

25.07.2024 року АТ«Банк Форвард» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір №GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню осіб, які являлись боржниками АТ«Банк Форвард», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №94364372 від 28.12.2011 року.

Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором №94364372 від 28.12.2011 року становить 67053, 77 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту становить - 25519, 15 грн., заборгованість за відсотками становить - 19258, 62 грн., заборгованість за комісією становить - 22276, 00 грн.

Оскільки по теперішній час відповідач грошові кошти не повернула, позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Тому просять суд задовольнити їх позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача суму заборгованості.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 28.04.2025 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

08.08.2025 року від відповідач адо суду надійшов відзив на позовну заяву в якому остання вказує, що не заперечує факту наявності заборгованості саме у розмірі 25519, 00 грн., проте заначає, що позивач просить суд стягнути з відповідача відсотки, що майже дорівнюють розміру заборгованості за тілом кредиту, а отже змістовне навантаження встановлення таких відсотків полягає не в компенсаційний, а в каральній, штрафній функції, при уьому, сума нарахованих в такому порядку відсотків є очевидно непропорціною до суми зобов`язання, та не відповідає засадам конституціного принципу верховнества права і принципам, встановленим у пункті 6 частини 1 статті 3 ЦКУ.

14.08.2025 року від представника ТОВ «Кредит-Каптіал» до суду надійшла відповідь на відзив, в якому остання наполягала на задоволенні позовних вимог, з підстав зазначених у відповіді.

Судом по справі встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що між ПАТ «Банк Русский Стандарт» (надалі - АТ «Банк Форвард», який є правонаступником усіх прав ПАТ «Банк Русский Стандарт») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №94364372 від 28.12.2011 року, відповідно до умов якого Відповідачу було випущено на його ім`я платіжну картку, відкрито поточний рахунок та встановлено ліміт, в межах якого позичальник має право здійснювати операції з використанням картки за рахунок наданого банку кредиту, а відповідач забов`язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору.

Відповідно до пункту 1.2 кредитного договору Позичальник просить Банк відкрити поточний рахунок, що буде використовуватись виключно в рамках Кредитного договору.

Згідно з пункту 1.3 кредитного договору для здійснення операцій за Рахунком Картки сума яких перевищує залишок грошових коштів на Рахунку картки, Позичальник просить встановити йому ліміт кредитної лінії під операції з Карткою та здійснювати кредитування Рахунку Картки.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме перерахував грошові кошти в обсязі та у строк визначені умовами кредитного договору шляхом перерахування в безготівковій формі на Рахунок споживчих кредитів Позичальника, що підтверджується виписками за кредитним договором.

Відповідно до висновку Вищого господарського суду України, наведеному у постанові Вищого господарського суду України від 06.04.2017 року у справі №905/2009/15, висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, наведеному у Постанові від 30.08.2019 року №353/614/15-ц - банківські виписки - є належними доказами на підтвердження видач кредиту.

Відповідно до позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Також судом встановлено, що 25.07.2024 року АТ«Банк Форвард» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір №GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню осіб, які являлись боржниками АТ«Банк Форвард», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №94364372 від 28.12.2011 року.

Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором №94364372 від 28.12.2011 року становить 67053, 77 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту становить - 25519, 15 грн., заборгованість за відсотками становить - 19258, 62 грн., заборгованість за комісією становить - 22276, 00 грн.

Отже, згідно вищевказаного договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «Банк Форвард», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №94364372 від 28.12.2011 року

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

За правилом ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За нормою ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник зобов`язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень статті 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень частини 1 статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно положень статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до положень статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 1050 ЦК України, визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

У разі порушення зобов`язання відповідно до ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Відповідно до п. 13 Заяви, позичальник своїи підписом підтвердив та погодився з наступним: - складовою та невід`ємною частиною Договору про Картку будуть являтися Умовм по картам, з якими він ознайомлений, повність згоден,їх зміст розуміє, та положень, яких зобов`язується неухильно дотримуватись, що розміщуються у відповідних розділах веб-сайту Банку в мережі Інтернет.

Отже, Відповідач був належним чином проінформований з умовами договору і погодився з ними шляхом його підписання.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору.

Відповідач ОСОБА_1 у свою чергу не виконувала належним чином зобов`язання за кредитним договором, вчасно не здійснювала платежі та кредитні кошти у встановлені договором строки не повернула, що підтверджується розрахунком заборгованості по договору №94364372

Стосовно твердження відповідачки про нарахування процентів після закінчення строку кредитування, згідно пп. 1.1, 3.2 Позичальник просить відкрити йому поточний рахунок, що буде використовуватися виключно в рамках Кредитного договору та відкрити рахунок, що буде використовуватися в рамках Договору про Картку, в тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використанням картки.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.02.2024 року у справі № 911/94/23 року Верховний Суд зазначає, що договір, який є обов`язковим для його сторін, містить в собі погоджені ними умови, на яких сторони домовилися реалізувати свої права та обов`язки, тобто виконати свою частину зобов`язання. З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, кожна зі сторін у зобов`язанні після узгодження своєї волі, вираженої у формі договору, має розумні сподівання добросовісного дотримання і виконання домовленостей з боку іншої сторони. Водночас зобов`язання, невиконане боржником перед кредитором у повному обсязі протягом строку дії договору, продовжує своє існування до його повного і належного виконання або ж припинення в регламентований договором спосіб, якщо інше не визначено таким договором або законом. Верховний Суд наголошує, що таке невиконане зобов`язання має виконуватися або припинятися на вже погоджених сторонами у договорі умовах, незважаючи на визначений строк дії такого договору. Закінчення строку дії договору не дає сторонам права відійти від узгоджених в угоді умов, на яких має бути досягнута мета правовідношення та діяти на свій власний розсуд.

Щодо стягнення комісії з Відповідача.

Відповідно до довідки про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту передбачено нарахування комісії за зняття готівки у розмірі 4,90 %..

Законом України «Про споживче кредитування» не забороняється встановлювати в договорі комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Отже, до договору про споживче кредитування може бути включена умова щодо сплати комісії. Подібну думку висловлено у постанові Полтавського апеляційного суду у справі № 550/1233/23 від 06.03.2024 року.

Встановлення банком у кредитному договорі комісії не суперечить закону. Умова договору щодо обов`язку сплачувати комісійну винагороду згідно кредитної заборгованості недійсною визнана не була. За таких обставин «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» як Позивач має право вимагати стягнення заборгованості за кредитним договором, у тому числі щодо комісійної винагороди.

Витрати за комісійна винагорода - це чітко визначені за їх змістом витрати за послугу кредитодавця, дана комісія узгоджена свідомим волевиявленням сторін і врахована при укладенні кредитного договору у загальній вартості та загальних витратах щодо кредиту.

Таким чином, умова Договору про комісійну винагороду згідно кредитної заборгованості не суперечить вимогам законодавства України.

Згідно з частиною першою ст.5 ЦПК України, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до положень частини третьої ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ухвалюючи рішення у справі, суд щодо його умотивованості відзначає, що доводи сторін та їх представників у даній справі оцінені судом на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин, а відтак, інші доводи ними озвучені у судовому засіданні та зазначені ними у заявах по суті справи і заявах з процесуальних питань, які було подано до суду, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні ними фактичних обставин справи і норм матеріального права, судової практики та процесуального закону, а тому такі доводи враховуючи, зокрема, практику Європейського суду з прав людини, не вимагають детальної відповіді або спростування.

Таким чином, суд повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані суду докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 94364372 від 28.12.2011 року в розмірі 67053, 77 грн., є обґрунтованими та доведеними і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір у розмірі 2422, 40 грн.

Керуючись статтями 251, 252, 256, 258, 261, 512, 526, 533, 554, 559, 625, 651, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, статтями 4,18,19,76-81,95,141,258-259,263-265,273,354,355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договром - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького,1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ», МФО 300614) заборгованість за Кредитним договором № 94364372 від 28.12.2011 року в розмірі 67053 (шістдесят сім тисяч п`ятдесят три) грн. 77 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького,1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ», МФО 300614) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Журибеда