Постанова № 130393606, 22.09.2025, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/8381/25

3/758/3681/25

Категорія 289

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Київ

22 вересня 2025 року cуддя Подільського районного суду м.Києва Денисов О. О. , розглянувши справу про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомо, адреса місця проживання: АДРЕСА_1

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення №518 від 02 червня 2025 року, складеним оперуповноваженим 6-го відділу (протидії корупції) Управління стратегічних розслідувань в місті Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, лейтенантом поліції Мороз Владиславою Олександрівною, керуючись статтею 1, 3 Закону України «Про запобігання корупції», з додержанням вимог статей 254-256 Кодексу України про адміністративні правопорушення склала цей протокол стосовно ОСОБА_1 , який обіймаючи посаду начальника відділу охорони Департаменту адміністративно-господарського забезпечення Державної аудиторської служби України, будучи посадовою особою державного органу, відповідно до підпункту «и» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-6 КУПАП, являючись суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія даного Закону, у порушення вимог абзацу 1 частини 27 Розділу III «Прикінцеві положення» та абзацу 1 частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», 19.08.2022 припинивши діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, 16.02.2024 о 11:42 несвоєчасно, без поважних причин подав декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями з 01.01.2022 по 01.12.2022 (при звільненні) (далі - Декларація), шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр) у власному персональному електронному кабінеті, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 КУпАП.

У судовому засіданні захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - Караговнік А.Ю. просив закрити справу за відсутністю складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування клопотання зазначав, що ОСОБА_1 , будучи посадовою особою, яка зобов`язана відповідно до вимог Закону декларувати свої доходи і статки, не ухилився від декларування, не бажав приховати свої доходи і майно, а допустив помилку у строках подачі декларації на 16 днів. Є очевидним, що у даному випадку мова може йти лише про відсутність дисциплінованості у особи або про наявність інших факторів, які б зумовили таке порушення певного порядку поведінки, яка передбачає сумлінне ставлення до виконання всіх Законів, нормативних актів та загальновідомих правил.

ОСОБА_1 одразу після звільнення з посади був прийнятий в число братії РО «Київський Свято-Введенський чоловічий монастир УПЦ» (далі по тексту «монастир»). Над ним було проведено іноческий та чернечий постриги, про що свідчить Посвідчення, підписане Намісником монастиря.

ОСОБА_1 з 2022 року обрав для себе чернече життя, а з 2023 року став ченцем.

Чернецтво - це спосіб життя, коли людина відмовляється від світського життя та присвячує себе релігійним цілям, зазвичай у монастирі або усамітнено. Основні аспекти чернечого життя включають аскетизм, молитву, працю та служіння іншим.

У 2022 році ОСОБА_1 відмовився від світського життя і яким він не проживає на даний момент, невід`ємною частиною якого є, в тому числі, загальнообов`язкова звітність, що включає її оформлення і подачу відповідних декларацій.

Вибір чернечого життя є формою реалізації ОСОБА_1 його вільного вибору, пов`язаного із реалізацією права на свободу віросповідання, передбаченого ст. 35 Конституції України.

Цим вибором стала його відмова від світського життя.

Той факт, що ОСОБА_1 все ж таки подав декларацію свідчить про його сумлінність.

Оскільки, як це пояснив ОСОБА_1 і це зазначено в протоколі, він одразу, без затримки, подав Декларацію, коли йому про це нагадали.

Окрім того, як вважає ОСОБА_1 , держава фактично не понесла жодних негативних юридичних наслідків, оскільки хоча і з запізненням, однак отримала інформацію щодо майна ОСОБА_1 . А тому, для ОСОБА_1 юридичні наслідки після притягнення до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення будуть занадто суворі та несправедливі.

Крім цього, на підтвердження вищевказаних заперечень надав суду: копію прохання прийняти в братію Київського Свято-Введенського чоловічого монастиря від 01.07.2022, на підтвердження того, що до звільнення з посади ОСОБА_1 планував у подальшому проживати в монастирі; копію документа «Вимоги до бажаючого поступити до Київського Свято-Введенського чоловічого монастиря» з розпискою ОСОБА_1 , датованою 20.08.2022, на підтвердження того, що станом на 20.08.2022 ОСОБА_1 поступив в монастир та у відповідності до «Вимог» повинен був виконувати внутрішні правила проживання в монастирі, в тому числі стосовно підкорення розпорядку (розкладу) в монастирі; копію посвідчення від 25.12.2022, виданого архієпископом ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ), про те, що над ОСОБА_1 звершено іноческий (рясофор) постриг; зазначений статус зобов`язує ОСОБА_1 щоденно бути присутнім на всіх богослужіннях в монастирі; копію посвідчення від 09.10.2023, виданого архієпископом ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ), про те, що над ОСОБА_1 звершено чернечий постриг, на підтвердження того, що останнім дано Богу чернечі обітниці і відмовився від світського життя та присвятив себе Богу, із забезпеченням аспектів чернечого життя: аскетизм, молитву, працю та служіння іншим; копію щоденного розпорядку (розкладу) Київського Свято-Введенського чоловічого монастиря (за монастирським часом), копію посвідчення від 23.01.2024 №0049, виданого Митрополитом Київським і всієї України Онуфрієм, на підтвердження того, що ОСОБА_1 був рукоположений в сан ієродиякона; копію посвідчення від 24.12.2024 №1455, виданого Митрополитом Київським і всієї України Онуфрієм, на підтвердження того, що ОСОБА_1 був нагороджений церковною нагородою - подвійним орарем, що свідчить про сумлінне виконання своїх обов`язків в монастирі.

Захисник вказав, що зазначені докази підтверджують той факт, що з 2022 ОСОБА_1 відмовився від світського життя, є ченцем і проживає в монастирі. А тому, ОСОБА_1 з 2022 року не відслідкував чинне законодавство, не мав об`єктивної можливості знати про дату подачі відповідних декларацій.

Зі своєї сторони останній зробив все, що від нього залежало для виконання цього обов`язку, попросивши своїх колег за минулим місцем роботи повідомити, коли буде встановлена дата подачі декларацій. На думку ОСОБА_1 роботодавець мав офіційно повідомити його про необхідність подачі декларації. А тому, дії ОСОБА_1 відповідають принципам «легітимних очікувань» та «визначеності».

Зазначив, що не доведений факт наявності складу правопорушення факт несвоєчасного подання без поважних причин ОСОБА_1 декларації особи, уповноваженої на виконання функції держави, оскільки дії не були наслідком її умислу на ухилення від подачі декларації. Обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 дійсно вживав розумні заходи для того, щоб вчасно подати декларацію.

Звертав увагу суду, що моментом виявлення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є суб`єктивний момент отримання уповноваженим органом інформації про таке правопорушення, тобто в даному випадку - 22.02.2024. Так, станом на 22.02.2024 року у розпорядженні уповноваженого органу були всі відомості про можливе вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а тому саме 22.02.2024 слід вважати датою виявлення уповноваженим органом адміністративного правопорушення.

На думку ОСОБА_1 , передбачена законодавством процедура повідомлення уповноваженого органу (НАЗК) про випадки неподання (несвоєчасного) подання відповідних декларацій направлена на виявлення зазначених фактів з метою подальшого притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності. За таких умов, момент отримання повідомлення уповноваженим органом (НАЗК) має вважатись моментом виявлення адміністративного правопорушення, тобто подією, коли НАЗК у встановленому порядку стало відомо, що ОСОБА_1 у порушення порядку несвоєчасно подав відповідні декларації.

Захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - Караговнік А.Ю. додав, що ОСОБА_1 після свого звільнення, а саме 20.08.2024, був прийнятий в братію Київського Свято-Введенського чоловічого монастиря УПЦ, про що свідчить відповідь Київського Свято-Введенського чоловічого монастиря УПЦ на адвокатський запит №111/25 від 17.07.2025р.

Крім того, у відповіді зазначено, що ОСОБА_1 з 20.08.2024 постійно проживає в монастирі в чернечій келії, яка не обладнана комп`ютерною технікою, в тому числі планшетними комп`ютерами, радіоелектронними засобами, призначеними для передавання чи приймання інформації через Інтернет, роутерами та іншою технікою.

Також зазначено, що у ОСОБА_1 , в монастирі відсутній доступ до можливості користуватись мобільними телефонами, призначеними для передавання чи приймання інформації через мережу Інтернет, комп`ютерною технікою та інше. За таких умов останній за відсутності доступу в мережу Інтернет починаючи з 20.08.2024 не мав об`єктивної можливості відстежувати відповідні зміни в законодавстві, які були внесені в кінці 2023, тому не міг подати декларацію за період, який не був охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні) відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції». Зазначені декларації останній подав 16.02.2024 після того, як отримав на телефон через оператора зв`язку смс повідомлення про необхідність подати такі декларації.

Як зазначено у відповіді на адвокатський запит №111/25 від 17.07.2025р. ОСОБА_1 , як працівник за трудовим законодавством України в Монастирі не працевлаштований, перебуваючи в Монастирі, не отримує заробітної плати або інших офіційних доходів від праці в обителі.

Починаючи з 20.08.2022р. ОСОБА_1 не дозволяється без благословення благочинного Монастиря покидати територію Монастиря, в тому числі з особистих питань, крім того не благословляється проживати за межами монастиря, працювати, обіймати інші посади, крім зайняття трудом в Монастирі.

А тому, ОСОБА_1 був позбавлений фінансової можливості виписувати офіційне видання «Голосу України». Після прийняття в братію Київського Свято-Введенського чоловічого монастиря УПЦ у останнього змінились звичайні соціальні зв`язки та звичайні для пересічного громадянина заходи комунікації через заборону покидати територію Монастиря, в тому числі з особистих питань, проживати за межами монастиря, працювати, обіймати інші посади, крім зайняття трудом в Монастирі.

А тому, об`єктивно отримане повідомлення про необхідність подачі декларації стало єдиним можливим джерелом інформації для ОСОБА_1 .

Отже, несвоєчасне подання ОСОБА_1 декларації, за період неохоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні), відбулося з причин, які можуть бути визнані судом поважними. Слід також врахувати і той факт, що декларації, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні), подані ОСОБА_1 - 16.02.2024. Зазначені обставини свідчать про відсутність у діях ОСОБА_1 , як об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, так і суб`єктивної сторони у формі прямого умислу за інтелектуальною ознакою.

Заслухавши ОСОБА_1 , думку прокурора, яка просила визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, призначивши стягнення у виді штрафу в розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму доходів громадян, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до вимог ч. ч. 1 та 2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі. Обставини, які зазначені посадовими особами у протоколі про адміністративне правопорушення, повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі. За приписами ст. 251 КУпАП, тягар доказування доведеності вини особи у скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення покладається на уповноважену службову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення.

Вина є одним із елементів суб`єктивної сторони будь-якого правопорушення, а юридична відповідальність за загальним правилом можлива лише при винному вчиненні забороненого діяння чи бездіяльності.

Частиною 1 ст. 172-6 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

При цьому, об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації. Таким чином, для наявності цього елементу складу правопорушення необхідно встановити сукупність двох обставин: 1) факт подання декларації поза межами встановленого законом строку; 2) відсутність поважних причин для такої затримки.

Якщо декларант мав поважні причини, що об`єктивно унеможливили вчасне подання декларації, об`єктивна сторона правопорушення відсутня.

Обов`язковою ознакою диспозиції ч.1 ст.172-6 КУпАП є несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи.

Відповідно до примітки до ст.172-6 КУпАП, суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Вказане правопорушення полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації.

Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв`язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо. В той же час, вичерпний перелік поважних причин не регламентовано.

Відповідно до роз`яснень, наданих Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 22.05.2017 «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією» під поважними причинами слід розуміти неможливість особи вчасно подати декларацію у зв`язку з хворобою за наявності медичного висновку, внаслідок стихійного лиха, технічних збоїв офіційного веб сайту НАЗК, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням під вартою. Перелік поважних причин не може бути вичерпним, є оціночним поняттям та з`ясовується судом в кожному конкретному випадку притягнення особи до відповідальності.

Із досліджених в судовому засіданні письмових доказів встановлено, що відповідно до наказу Державної аудиторської служби України № 257-0 від 22.05.2019 «Про призначення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділу охорони Департаменту господарського забезпечення Державної адміністративно-аудиторської служби України з 18.09.2019.

Державна аудиторська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Положення про відділ охорони Департаменту адміністративно-господарського забезпечення Державної аудиторської служби України (далі положення) визначає основні функції, права та завдання у межах компетенції начальника відділу охорони Департаменту адміністративно-господарського забезпечення.

Так відповідно до пп. 1, 4 п. 4.3 положення начальник відділу у межах своєї компетенції для виконання покладених на Відділ завдань здійснює керівництво діяльністю Відділу, планує та організовує його роботу та розподіляє обов`язки між працівниками Відділу і здійснює контроль за їх виконанням.

Також згідно із пп. 2 п. 4.4 начальник Відділу має право у межах своєї компетенції давати працівникам Відділу доручення обов`язкові для виконання.

Отже, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, відноситься до посадових та службових осіб інших державних органів, є суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією відповідно до підпункту «и» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції».

Статтею першою Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що суб`єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

Наказом Державної аудиторської служби України № 353-О від 03.08.2022 «Про звільнення ОСОБА_1 », ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу охорони Департаменту адміністративно-господарського забезпечення Державної аудиторської служби України з 19.08.2022.

Абзацом 1 частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Наказом Національного агентства з питань запобігання корупції (далі Національне агентство) від 23.07.2021 № 448/21 «Про затвердження Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.07.2021 за №986/36608, затверджено Порядок формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Реєстру.

Пунктом 2 частини 2 розділу II Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства від 08.11.2023 №252/23 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.11.2023 за №1965/41021, суб`єкти декларування подають декларації з додержанням таких вимог: декларація при звільненні - декларація, яка подається відповідно до абзацу першого частини другої статті 45 Закону - протягом 30 днів з дня припинення діяльності.

Така декларація подається за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, та містить інформацію станом на останній день такого періоду, яким є останній день здійснення діяльності.

Під раніше поданими деклараціями розуміються декларації, що були подані до Реєстру відповідно до Закону, крім декларації кандидата на посаду.

Відповідно до Роз`яснення Національного агентства щодо фінансової доброчесності: застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю (подання декларації, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, повідомлення про відкриття валютного рахунку) від 13.11.2023 № 4 днем припинення діяльності є останній день виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або іншої діяльності, зазначеної у пп. «а», «в» - «ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону, у тому числі перебування на посадах, зазначених у п. 1, пп. «а», «в» - «ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону.

Відлік строку подання декларації при звільненні починається з 00 годин 00 хвилин дня, наступного за днем припинення діяльності.

Отже, ОСОБА_1 , будучи особою, яка у 2022-2023 роках не подала декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону України «Про запобігання корупції», і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», був зобов`язаний подати такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року.

Відповідно до публічної частини Реєстру ОСОБА_1 подав Декларацію (ідентифікатор документа - 2с3037с7-а850-4c34-9fc7-eb014578bc3), лише 16.02.2024 о 11:42, а отже несвоєчасно.

У своїх поясненнях ОСОБА_1 повідомив, що він ознайомлений з вимогами, заборонами та обмеженнями встановленими Законом України «Про запобігання корупції». Також йому було відомо про те, що у 2022 році у зв`язку із введенням на території України дії воєнного стану суб`єкти декларування звільнялися від обов`язку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру до закінчення дії воєнного стану або відновлення такого обов`язку у встановленому законом порядку. ОСОБА_1 зазначив, що при звільненні в 2022 році він запитував за місцем роботи стосовно подання декларацій, на що дому відповіли, що на даний момент діє норма закону стосовно зупинення строків декларування під час воєнного стану. Відповідно про відновлення строків, за його словами, він не був вчасно попереджений, оскільки лист з попереднього місця роботи, а саме з Державної аудиторської служби України, з приводу подачі декларацій надійшов до нього 15.02.2024. На наступний день, 16.02.2024, відреагувавши на лист подав щорічну декларацію (після звільнення) за 2022 рік 16.02.2024 о 12:00 та декларацію при звільненні за 2022 рік 16.02.2024 о 11:42.

Також додав, що причин, які можна було б віднести до поважних на несвоєчасне подання вказаних декларації не було, жодного умислу на несвоєчасне подання декларацій не мав, інших причин, щодо несвоєчасності подання декларацій не мав та до Національного агентства щодо подання декларацій не звертався. Декларації подавав за попереднім місцем роботи, оскільки не було технічної можливості подати декларації за місцем проживання, а саме в Державній аудиторській службі України за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного, 4. В судовому засіданні пояснив, що надав відповідні пояснення щоб швидше припинити спілкування з особами, що відбирали в нього пояснення.

Надаючи оцінку поважності причин несвоєчасного подання ОСОБА_1 декларації особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями з 01.01.2022 по 01.12.2022 (при звільненні), суддя виходить із такого.

Конструктивною ознакою правопорушення, передбаченого ст.172-6 КУпАП є також несвоєчасне подання декларації без поважних на те причин. Тобто за наявності останніх, відповідальність виключається. При цьому, несвоєчасність подання декларації не оспорюється.

Поважними можуть бути визнані лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Відповідно до роз`яснень, наданих Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 22.05.2017 «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією» під поважними причинами слід розуміти неможливість особи вчасно подати декларацію у зв`язку з хворобою за наявності медичного висновку, внаслідок стихійного лиха, технічних збоїв офіційного веб сайту НАЗК, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням під вартою. Перелік поважних причин не може бути вичерпним, є оціночним поняттям та з`ясовується судом в кожному конкретному випадку притягнення особи до відповідальності.

Як убачається з матеріалів справи, Наказом Державної аудиторської служби України № 353-О від 03.08.2022 «Про звільнення ОСОБА_1 », ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу охорони Департаменту адміністративно-господарського забезпечення Державної аудиторської служби України з 19.08.2022, тобто в час, коли чинною була норма Закону України «Про захист інтересів суб`єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або війни» від 03.03.2022 №2115-IX, у відповідності до якого фізичні особи, фізичні особи-підприємці, юридичні особи подають податкові, облікові, фінансові, бухгалтерські, розрахункові, аудиторські звіти та будь-які інші документи, подання яких вимагається відповідно до норм чинного законодавства, через 90 календарних днів після припинення чи скасування воєнного стану або стану війни за весь період неподання звітності чи обов`язку подати документи. ОСОБА_1 після свого звільнення, а саме 20.08.2024, був прийнятий в братію Київського Свято-Введенського чоловічого монастиря УПЦ. У судовому засіданні підтверджено, що фактичною датою прийняття в братію є 2022, а не 2024 рік, як про це зазначено в окремих документах (допущено описку).

Згідно відповіді Київського Свято-Введенського чоловічого монастиря УПЦ на адвокатський запит №111/25 від 17.07.2025р., 25.12.2022 над ОСОБА_1 було звершено іноческий (рясофор) постриг.

09.10.2023 над ОСОБА_1 звершено чернечий постриг. На даний момент, ОСОБА_1 є ченцем Київського Свято-Введенського чоловічого монастиря УПЦ з чернечим іменем (в постригу) - ОСОБА_1. Вказані обставини підтверджують, що ОСОБА_1 з 20.08.2022 перебував в умовах, вищевказаного чоловічого монастиря.

Після прийняття ОСОБА_1 в братію монастиря останній постійно проживає в обителі в чернечій келії, в якій він проживає самостійно без келійників, тобто в умовах, що суттєво обмежують отримання інформації загального характеру, зокрема, щодо внесення змін у законодавство, тощо.

Келія, в якій проживає ОСОБА_1 , не обладнана комп`ютерною технікою, в тому числі планшетними комп`ютерами, радіоелектронними засобами, призначеними для передавання чи приймання інформації через Інтернет, роутерами та іншою технікою, що також може вважатися об`єктивною причиною для несвоєчасного отримання інформації.

ОСОБА_1 , як ченцю, не благословляється користуватись мобільними телефонами, призначеними для передавання чи приймання інформації через мережу Інтернет, комп`ютерною технікою, в тому числі планшетними комп`ютерами, радіоелектронними засобами, призначеними для передавання чи приймання інформації через Інтернет, роутерами. Будь-яких доказів порушення ОСОБА_1 умов перебування в монастирі під час судового розгляду не надано.

У ОСОБА_1 на території Монастиря фактично відсутній доступ до можливості користуватись технічними пристроями, призначеними для передавання чи приймання інформації через Інтернет. ОСОБА_1 як працівник за трудовим законодавством України в Монастирі не працевлаштований, перебуваючи в Монастирі , не отримує заробітної плати або інших офіційних доходів від праці в обителі.

Починаючи з 20.08.2022 р. ОСОБА_1 , не дозволяється без благословення благочинного Монастиря покидати територію Монастиря, в тому числі з особистих питань, крім того не благословляється проживати за межами монастиря, працювати, обіймати інші посади, крім зайняття трудом в Монастирі. Будь-яких доказів про обізнаність ОСОБА_1 про відновлення обов`язку щодо подачі декларацій не надано.

Крім цього, до матеріалів справи долучено скріншот з мобільного месенджеру «Вайбер», зі змісту якого вбачається, що 15.02.2024 року ОСОБА_1 повідомлено про обов`язок подання декларацій за 2022 рік, в свою чергу ОСОБА_1 подано декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями з 01.01.2022 по 01.12.2022 (при звільненні) вже 16 лютого 2024 року. При цьому, 12 жовтня 2023 року набрав чинності Закон України 3384-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», яким внесено зміни та доповнення до Закону України 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон), відповідно до якого відновлено подання суб`єктами декларування декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація).

Тобто, вказаний Закон набрав чинності під час перебування ОСОБА_1 у монастирі.

Вказаними змінами визначено граничний термін для подання декларацій, строк подання яких виник протягом 2022-2023 років (відповідно до статті 45 Закону) - 31 січня 2024 року, тобто станом на дату внесення змін до чинного законодавства щодо декларування, ОСОБА_1 перебував в Київському Свято-Введенського чоловічому монастирі, в умовах, що описані вище та вказані доводи не спростовано.

Відтак, ОСОБА_1 , перебуваючи з Київському Свято-Введенського чоловічому монастирі станом на дату невиконання обов`язку щодо подання декларації та станом на дату розгляду справи був фактично ізольований від зовнішнього світу, що унеможливлює використання ним технічних засобів та пристроїв, що і стало наслідком необізнаності останнього про внесення змін до законодавства.

Доводи захисника про те, що на момент розгляду справи спливли строки притягнення до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 38 КУпАП, для даного виду адміністративного правопорушення, є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених ст. ст. 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Разом з тим, слід зазначити, що згідно із висновками Верховного Суду (лист від 09.04.2021 № 1089/0/2-21, абз. 1, 2 сторінки 7) виявити адміністративне правопорушення означає установити наявність підстав адміністративної відповідальності за його вчинення, тобто всіх об`єктивних та суб`єктивних ознак відповідного складу правопорушення. Обов`язок установлення вказаного факту, а також його документування, має особа, уповноважена складати протоколи про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією. Окрім того, така особа у різні періоди часу може отримувати різну інформацію про події та факти, що мають відношення до вчинення адміністративного правопорушення (збір документів, інформації, відібрання пояснень тощо). Висновок про те, що виявлено правопорушення, пов`язане з корупцією як сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, особа, уповноважена складати протокол про таке правопорушення, робить виключно шляхом оформлення та підписання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення.

Окрім того, відповідно до роз`яснень НАЗК, зокрема, Листа за вих. №47-09/27771/21 від 26.04.2021, початком обчислення строку виявлення адміністративного правопорушення є момент, коли проаналізовано зібрані фактичні дані та зроблено висновок про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення. Процесуально такий висновок оформлюється у вигляді протоколу.

Дії уповноваженої особи, що має право складати протоколи, до моменту його складання можуть свідчити лише про виявлені окремі ознаки правопорушення, проте факт, що виявлене діяння містить склад адміністративного правопорушення, зазначається при складенні протоколу.

З урахуванням викладеного, на переконання суду, датою виявлення адміністративного правопорушення, пов`язаного із корупцією, є момент з`ясування всіх необхідних даних, який збігається з моментом складення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки лише після отримання таких даних можливо встановити всі необхідні ознаки складу адміністративного правопорушення.

Доводи сторони захисту про неповідомлення ОСОБА_1 щодо необхідності подання декларації у визначені законодавством України строки суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. При цьому, обов`язок повідомляти осіб щодо необхідності подання декларації не передбачено чинним законодавством.

Щодо наявності суб`єктивної сторони вчиненого адміністративного правопорушення ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, а відповідальність настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на ухилення від подання чи несвоєчасне подання декларації, керуючись при цьому особистим інтересом чи інтересами третіх осіб, вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до вимог ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Аналіз вказаних норм приводить до висновку, що склад правопорушення за ч. 1 ст.172-6 КУпАП є формальним, обов`язковим елементом його об`єктивної сторони є умисна дія, тобто умисне несвоєчасне подання електронної декларації, а тому, орган, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення та прокурор, що приймає участь в розгляді таких протоколів судом, зобов`язані довести суду наявність в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності за вчинення цього адміністративного правопорушення, умислу на несвоєчасне подання електронної декларації. При цьому, умисел можливий лише за умови обізнаності про відновлення подання декларацій.

Суд вважає, що у діях (бездіяльності) ОСОБА_1 не встановлено умислу на неподання чи несвоєчасне подання декларації особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями з 01.01.2022 по 01.12.2022 (при звільненні), оскільки, одразу після доведення до відома ОСОБА_1 про необхідність подання декларацій, він виконав свій обов`язок, із урахуванням особливих умов його перебування.

Відтак, прокурором в судовому засіданні не надано жодного доказу на підтвердження умислу ОСОБА_1 на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.172-6 КУпАП та не спростовано належними і допустимими доказами поважність причини пропуску строку для подачі декларації.

За таких обставин, суд вважає, що строк, який був пропущений ОСОБА_1 , слід розцінювати як незначний, а подачу декларації на наступний день, після доведення до його відома про таку необхідність, як бажання належно виконати вимоги антикорупційного законодавства, що підтверджує відсутність наміру ухилятися від подачі декларації з урахуванням особливих умов його перебування.

Тобто, з вищевикладеного вбачається, що у ОСОБА_1 був відсутній прямий умисел, спрямований на несвоєчасне подання без поважних причин декларації, керуючись при цьому особистим інтересом чи інтересами третіх осіб, а його дії (бездіяльність) обумовлені необізнаністю про відновлення подання декларацій.

Таким чином, наявні всі підстави вважати, що «поза розумним сумнівом» не доведено факт несвоєчасного подання без поважних причин ОСОБА_1 декларації особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями з 01.01.2022 по 01.12.2022 (при звільненні).

Оцінивши надані докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а в сукупності достатності, суддя вважає, що ОСОБА_1 несвоєчасно подав декларацію, через поважні причини, які пов`язані із життєвими обставинами ОСОБА_1 , зокрема кардинальною зміною способу життя, що і призвело до порушення строків її подачі з урахуванням особливих умов, періоду та місця його перебування в момент набрання чинності відповідними змінами до законодавства (відновлення подання декларацій) та до моменту коли йому достовірно стало відомо про відповідні зміни.

З наданих суду матеріалів, жодним чином не вбачається наявність у ОСОБА_1 умислу (прямого чи непрямого) спрямованого на неподання або несвоєчасне подання декларації. Наведені ОСОБА_1 причини є поважними, такими, які дійсно пов`язані з істотними обставинами, перешкодами та труднощами, що унеможливили своєчасне подання ним декларації після звільнення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що причини несвоєчасного подання декларації є поважними, а в діях ОСОБА_1 відсутній умисел на вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП і відповідно, відсутня в діянні особи яка притягується до адміністративної відповідальності об`єктивна сторона правопорушення, тобто склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, що є підставою для закриття провадження відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст.ст.33, ч. 1 ст. 172-6,221,280,283,284 КУпАП, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомо, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , - закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, її захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст.7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва.

Суддя О. О. Денисов