Ухвала суду № 130387686, 19.09.2025, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/10302/24

Провадження № 2-п/638/111/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2025 року Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Невеніцина Є.В.,

за участю секретаря Лєбєдєвої А.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Безпалого С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Харкові в приміщенні суду заяву представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс» про перегляд заочного рішення від 08.05.2025 по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс» про стягнення грошових коштів,-

встановив:

22.07.2025 судом зареєстровано заяву ТОВ «Аналітик Фінанс» про перегляд заочного рішення від 08.05.2025 по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс» про стягнення грошових коштів. В обґрунтування заяви представник відповідача зазначає, що наявність укладених між сторонами справи дійсних правочинів, а саме договору купівлі-продажу часток житлового будинку від 27.04.2021 та договору про надання послуг № 15/03/21-1 від 15.03.2021, виключає можливість застосування вимог ст. 1212 ЦК України та свідчить про обрання позивачем невірного способу захисту права. Судові повістки про виклик до суду Товариство не отримувало. Минулий керівник Товариства одразу після початку повномасштабної війни виїхав за межі території України і фактично припинив виконувати обов`язки директора Товариства. 12.03.2025 було змінено керівника ТОВ «Аналітик Фінанс» з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 . Минулим керівником не було передано новому керівнику ніякої документації, інформації про розгляд зазначеної справи також не було доведено до нового керівника. Про розгляд вказаної справи керівнику ТОВ «Аналітик Фінанс» стало відомо вже після ухвалення заочного рішення у справі.

18.09.2025 надійшли заперечення представника позивача з проханням відмовити у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про час та дату слухання справи та не надано доказів, які б мали суттєве значення для правильного вирішення справи.

У судовому засіданні представник відповідача просив поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду. В обгрунтування клопотання посилався на зміну керівництва товариства та відсутністю інформації по справі у нового директора ТОВ «Аналітик Фінанс».

Представник позивача заперечувала проти задоволення клопотання, викладені на його обгрунтування доводи вважала необгрунтованими, а причини пропуску строку неповажними.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та заяву про перегляд заочного рішення прийшов до наступного.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Харкова від 08.05.2025 позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс» про стягнення грошових коштів задоволено; ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс» на користь ОСОБА_2 безпідставно набуті грошові кошти за договором купівлі-продажу часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 27.04.2021 року в сумі 263 211,19 грн. та безпідставно набуті грошові кошти за договором № 15/03/21-1 від 15 березня 2021 року в сумі 1 162 610 грн., а всього 1 425 821,19 грн; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 15140,00 грн.

Відповідно до ст.284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

За положеннями ст. ст. 126-127 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю треба розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21), зроблено висновок, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Реалізація процесуальних прав та обов`язків учасників справі перебуває у тісному зв`язку зі стадіями судового провадження і пов`язана з перебігом процесуальних строків.

Процесуальний строк, виступає одним з ключових елементів цивільно-процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження цивільного процесу у визначених ЦПК України часових рамках.

Зокрема, під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз ЦПК України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.

Процесуальні строки, з-поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків.

Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 175/957/19 (провадження № 61-12294св20).

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

При оцінці поважності причин пропуску строку необхідно звертати увагу не лише на об`єктивні, але й суб`єктивні чинники, зокрема поведінку особи, що свідчить про її наміри реалізувати процесуальні права. Згідно з усталеною судовою практикою поважними визнаються обставини, які виникли або тривали протягом строку звернення до суду оскарження, є об`єктивними, не залежать від дій особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного звернення до суду в конкретній справі.

Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у статті 126 ЦПК України. Відповідно до частини першої цієї статті із закінченням встановленого законом або судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Таке право втрачається в силу закону, тому не потребує додаткового визнання судом. Суд лише констатує пропуск процесуального строку та відсутність поважних причин для його поновлення, якщо була подана заява про поновлення такого строку. Окремо ЦПК України встановлює наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, суд зобов`язаний залишити без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 126 ЦПК України).

Даний правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 756/11081/20, провадження № 14-25цс24, який згідно ч. 4 ст.263ЦПК України суд застосовує до спірних правовідносин.

Заочне рішення суду проголошено 08.05.2025, доставлено до електронного кабінету відповідача 08.05.2025 о 14:39 год.

Частиною 1 статті 272 ЦПК України визначено, що копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.

Згідно ч.5,6 ст.272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Частинами 1,5,6,7 статті 14 ЦПК України визначено, що у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система. Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу. Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Таким чином, судом належним чином згідно вимог ЦПК України повідомлено відповідача про розгляд справи шляхом направлення до електронного кабінету судових повісток, процесуальних ухвал суду, та належним чином повідомлено про результати розгляду справи, шляхом направлення рішення суду до електронного кабінету.

Таким чином, відповідачем пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, оскільки строк на подання заяви про перегляд заочного рішення сплив 10.06.2025, при цьому статтею 284 ЦПК України визначено, що учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У справі «Stichting Landgoes Steenbergen and Others v. Netherlands» (no. 19732/17, 16 February 2021) Високий суд зазначив «Повідомлення учасників справи про ухвалене рішення, зроблене лише в електронній формі (в тому числі розміщення в мережі Інтернет), вважається належним, якщо викладення інформації саме в такий спосіб є передбачуваним, тобто закріпленим на законодавчому рівні, послідовним, доступним для чималої кількості осіб і зрозумілим, тобто створює можливість для особи дізнатися про рішення, яке потенційно може впливати на її права. В той же час, враховуючи принцип пропорційності, мають також враховуватися обставини справи, що свідчать про відсутність доступу до комп`ютеру чи мережі Інтернет, комп`ютерну неграмотність та інші, що не дозволили отримати доступ до потрібного рішення.»

Відповідачем не доведено поважності причин пропуску строків визначених ст.284 ЦПК України.

Частиною 1 статті 127 ЦПК України визначено, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З урахуванням вищезазначеного, суд доходить висновку, що заяву про перегляд заочного рішення суду було подано з порушенням установленого процесуального строку, а причини пропуску такого строку не є поважними. У зв`язку із зазначеним клопотання про поновлення процесуального строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення суду задоволенню не підлягає.

Приписами ст.126 ЦПК України установлено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З огляду на вищевказане положення закону заяву про перегляд заочного рішення суду слід залишити без розгляду, як таку, що подана після закінчення процесуального строку, установленого ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 126, 127, 260, 261, 284 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суду.

Заяву представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс» про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 08.05.2025по цивільнійсправі запозовом ОСОБА_2 до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «АналітикФінанс» простягнення грошовихкоштів залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складений 22.09.2025.

Головуючий Є.В.Невеніцин