Вирок № 130386100, 22.09.2025, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

179/945/24

1-кп/179/21/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2025 року с-ще Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9

обвинуваченого ОСОБА_10 , захисника ОСОБА_11

потерпілої ОСОБА_12 , представника потерпілої ОСОБА_13

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041470000064 від 09.03.2024 по обвинуваченню:

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Подвірки Дергачівського району Харківської області, громадянина України, маючого повну середню освіту, одруженого, військовослужбовця військової служби за призивом під час мобілізації в посаді солдат резерву військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Солдат ОСОБА_10 відповідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13 жовтня 2023 року №310 призначений на посаду солдата резерву військової частини НОМЕР_1 .

Згідно ст.ст.11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі Статуту внутрішньої служби ЗС України) солдат ОСОБА_10 , як військовослужбовець, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано службу Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, поважати честь і гідність кожної людини, додержуватися правил поведінки військовослужбовців, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, берегти державне майно, завжди пам`ятати, що за його поведінкою судять про Збройні Сили України в цілому.

Натомість, солдат ОСОБА_10 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації та проходячи її на посаді солдата резерву військової частини НОМЕР_1 , вчинив кримінальне правопорушення, за наступних обставин.

08 березня 2024 року близько 18-ї години, солдат ОСОБА_10 перебував у приміщенні житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , де разом з ОСОБА_14 вживали спиртні напої.

Через деякий час ОСОБА_10 ліг відпочивати у кімнаті вказаного житлового будинку, а ОСОБА_14 самостійно продовжив розпивати спиртні напої.

09 березня 2024 року близько 04 години 30 хвилин ОСОБА_14 на фоні вжитих спиртних напоїв, з метою подальшого вчинення конфлікту, підійшов до ліжка, де у той момент відпочивав ОСОБА_10 , та почав вчиняти словесний конфлікт останньому.

В цей час у ОСОБА_10 раптово виник злочинний умисел на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

У подальшому, реалізуючи свій прямий злочинний умисел, ОСОБА_10 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись в зазначеному місці та в зазначений час, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та усвідомлюючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді смерті ОСОБА_14 , піднявшись з ліжка, взяв до рук ніж, після чого наніс два удари в область життєво важливих органів, а саме один удар в область грудної клітки з правого боку та один удар в область черевної порожнини з лівого боку ОСОБА_14 , спричинивши своїми умисними діями останньому тілесні ушкодження у вигляді проникаючих колото-різаних поранень грудної клітки та живота з пораненням діафрагми, печінки, тонкого кишковика, які ускладнилися правобічної пневмонією з плевритом, що привело до легенево-серцевої недостатності, у свої сукупності, за ступенем тяжкості, відносяться до тяжких, як несумісні з життям, заподіяні колюче-ріжучим предметом та перебувають у причинному зв`язку з настанням смерті.

У подальшому потерпілого ОСОБА_14 було госпіталізовано до КП «Новомосковської ЦР ЛІЛ», де останній помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 в пред`явленому йому обвинуваченні за ч.1 ст.115 КК України винним себе не визнав та суду показав, що з ОСОБА_14 вони служили разом з вересня 2023 року, відносини між ними були добрі, серйозних конфліктів не було, іноді могли посваритися один на одного. 07 березня 2024 року вони з ОСОБА_14 здали чергування. 08 березня зранку поїхали покупатися, заїхали до магазину, придбали там їжу та 2 або 3 баклажки пива та поїхали до себе. Вдома у них ще була пляшка горілки. Вони повечеряли, випили пляшку горілки на двох та все пиво. Після цього він пішов спати, в котрому часу не пам`ятає. Чим займався в цей час ОСОБА_14 не знає, бо спав. Окрім нього та ОСОБА_14 в будинку нікого не було, конфлікту між ними також не було.

Вночі з 8 на 9 березня 2024 року він прокинувся від того, що його хтось почав бити. Він спав, накритий з головою ковдрою, в кімнаті було темно, тому він не бачив хто це був, тільки почув: «Я тебе вб`ю» або «Я тебе заб`ю». Все відбулося дуже швидко, він злякався, не розумів, хто на нього напав. В будинку вікна були забиті плівкою, на лампочці була шапка, тому було темно. Чоловік стояв над ним та наносив удари по голові та животу. Правою рукою він намацав ніж, який лежав біля ліжка, та з-під ковдри відштовхнув чоловіка від себе ножом. Цей ніж фінка, у нього завжди лежав біля ліжка на дзеркалі, ніж йому подарували хлопці. Пам`ятає, що тільки один раз відмахнувся ножом. В той момент він не бачив, кому наносить удар, не бачив, що це був ОСОБА_15 . Він тільки почув, як чоловік зойкнув. Після цього він підвівся з ліжка, побачив, що ОСОБА_15 стоїть, зігнувшись, та сказав йому « ОСОБА_16 , що ти твориш?» Побачивши кров, одразу схопив ковдру, поклав ОСОБА_15 на підлогу, приклав до нього ковдру та сказав, щоб він не рухався. Він одразу зателефонував хлопцям, повідомив, що сталося. Прибіг ОСОБА_17 (свідок) з аптечкою та почав надавати допомогу ОСОБА_15 . Потерпілого відвезли до лікарні у його присутності. Наполягає, що він не хотів вбивати ОСОБА_15 , а ножове поранення ОСОБА_15 завдав з необережності, захищаючись. Також пояснив, що він (обвинувачений) приймав участь у бойових діях, був поранений та має контузію, після контузії у нього головні болі. Потерпілого у стані алкогольного сп`яніння він бачив часто. Потерпілий був нервовий, агресивний, з дружиною сварився телефоном. Раніше конфліктів, бійок у нього з потерпілим не було. Чому ОСОБА_15 почав його бити, він не знає. ОСОБА_15 також був контужений, одного разу розповідав, що накинувся на свого батька, а після нічого не пам`ятав. У судових дебатах обвинувачений попросив вибачення у потерпілої.

Незважаючи на те, що обвинувачений у судовому засіданні не визнав своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, його винуватість доведена сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів.

Так, потерпіла ОСОБА_12 суду показала, що загиблий ОСОБА_14 її чоловік. Стосунки між обвинуваченим та її чоловіком були добрі, про якісь конфлікти вона не знає. 09.03.2024 їй ще нічого не було відомо. Про те, що сталося вона дізналася 10.03.2024, сама зателефонувала ОСОБА_18 та спитала, чи відомо йому щось про її чоловіка, який більше доби не виходив на зв`язок. ОСОБА_19 відповів, що все добре, чоловік перебуває у лікарні з ножовим пораненням. Вона попрохала номер телефону ОСОБА_20 , а він повідомив, що ОСОБА_20 знаходиться в СІЗО. Більше інформації їй не надали. Про те, що сталося, вона дізналася від слідчого. Вона одразу виїхала в Дніпро, оскільки на той час перебувала у Німеччині. При спілкуванні з лікарем, який надавав допомогу чоловіку, лікар повідомив, що у чоловіка була велика втрата крові, коли його привезли до лікарні, він був при тямі, були пошкоджені життєво важливі органи, йому переливали кров. Коли вона приїхала до лікарні, чоловік знаходився в комі. Лікарі їй повідомляли, що чоловік повторював тільки « ОСОБА_21 , ОСОБА_21 », це були його останні слова. Обвинуваченого може охарактеризувати як звичайного чоловіка, у якого є сім`я, любителя випити, особисто з ним не знайома. На її думку, ОСОБА_20 мав алкогольну залежність. Про це їй розповідав чоловік та вона це чула особисто, коли вони розмовляли телефоном або по відеозв`язку та бачила, що ОСОБА_20 находиться напідпитку. Як вона зрозуміла, що вживали вони вдвох, але була різна кількість випитого. Чоловік їй повідомляв, що ОСОБА_20 лінивий, що він нічого не хоче робити, були проблеми з алкоголем. Також її чоловік спілкувався з дружиною ОСОБА_20 , неодноразово привозив його додому на своїй машині. Але у них були звичайні відносини, чи траплялись між ними бійки, суперечки їй невідомо. Був випадок, коли ОСОБА_20 був у запої (це її така думка) і просив чоловіка випити, а він не давав. Десь за тиждень до події, їй зателефонував чоловік і в розмові сказав, що ОСОБА_21 зламав ребро та не може встати. На її запитання, що трапилось, він сказав, що впав з драбини. Наскільки їй відомо, ОСОБА_20 з цього приводу до лікаря не звертався. Військові обов`язки її чоловік та ОСОБА_20 виконували вдвох, її чоловік більше направляв. З родиною ОСОБА_20 вона не знайома, не спілкувалася. Знає, що її чоловік спілкувався з дружиною ОСОБА_20 , повідомляв, як у нього справи. З чоловіком у лікарні вона була 5 днів, весь цей час він був у комі та помер у неї на руках. Вважає, що ОСОБА_20 навмисно наніс ножові поранення її чоловіку.

Свідок ОСОБА_22 у судовому засіданні показав, що він був командиром ОСОБА_10 та ОСОБА_14 09 березня 2024 року йому зателефонував старший розрахунку, ОСОБА_23 , і доповів, що в хаті, де відпочивали ОСОБА_10 та ОСОБА_14 , вони посварилися та порізалися. Він направив туди сержанта ОСОБА_24 , який знаходився поруч, і той підтвердив, що дійсно, у ОСОБА_15 ножові поранення. Після цього він виїхав до них. Коли приїхав на місце, побачив, що ОСОБА_15 лежить на полу, на спальнику, з ножовим пораненням. ОСОБА_20 в той час перебував на вулиці. Вони з ОСОБА_25 почали надавати першу медичну допомогу. Після першої медичної допомоги чекали швидку. Про те, що трапилось він доповів керівництву. Дочекавшись швидкої, він ще з одним з військовослужбовцем поїхав до лікарні, а ОСОБА_20 залишив на місці до приїзду поліції. Першим на місце події прийшов ОСОБА_25 , потім ОСОБА_26 . ОСОБА_15 лежав на підлозі, а ОСОБА_20 був на вулиці. Хлопці за ним спостерігали, сказали, що забрали ніж, який у нього був. Він сказав, щоб вони не відходили від ОСОБА_20 , перевірили, чи не було у нього щось в карманах. Взяли його під охорону, ОСОБА_20 від будівлі не відходив. Швидку допомогу викликав ОСОБА_27 , поки він їхав на місце. Щодо взаємовідносин ОСОБА_20 та ОСОБА_15 повідомив, що один раз ОСОБА_20 появився з синцями на позиції. На його питання, звідки ці синці, ОСОБА_20 відповів, що сам впав. Ані ОСОБА_20 , ані ОСОБА_15 особисто йому не скаржилися на погані взаємостосунки, але після цієї ситуації від інших військовослужбовців він дізнався, що ОСОБА_15 та ОСОБА_20 начеб-то конфліктували. Коли він приїхав, то по зовнішньому стану ОСОБА_20 було видно, що він начеб-то був в алкогольному сп`янінні. Раніше він не помічав, щоб ОСОБА_20 вживав алкогольні напої. Про те, що сталося між ОСОБА_20 та ОСОБА_15 він не знає, оскільки в будинку вони були вдвох. Спитати про це він ані у одного, ані у другого не зміг, оскільки ОСОБА_20 був в неадекватному стані, а ОСОБА_15 був у півсвідомості. ОСОБА_20 на вигляд був у стані алкогольного сп`яніння, він нічого не міг розповісти, не скаржився, а ОСОБА_15 нічого не казав, тільки стогнав. ОСОБА_20 характеризує як закритого та мовчазного, він виконував свої обов`язки, але безініціативний. Оскільки ОСОБА_15 та ОСОБА_20 працювали у парі, ОСОБА_15 був як командир, більш ініціативний, міг посперечатися навіть з ним. Більш вони ні з ким не спілкувалися, окрім своєї позиції. ОСОБА_20 та ОСОБА_15 перебували у його підпорядкуванні приблизно місяця 3-4 до цього випадку.

Свідок ОСОБА_28 суду пояснив, що 09 березня 2024 року він разом зі солдатом ОСОБА_29 (старший розрахунку) перебував на позиції. Приблизно о 4-40 годин солдат ОСОБА_10 зателефонував солдату ОСОБА_29 та повідомив про те, що він поранив ОСОБА_14 . Він (свідок) взяв дві аптечки та пішов на місце події надавати медичну допомогу. Коли він зайшов до будинку, на полу лежав старший солдат ОСОБА_14 з пораненнями: з правої сторони, ближче під груди та з лівої сторони в черевну область. Він почав наклеювати пластир, щоб зупинити кровотечу. Через 10 хвилин прибув або командир або бійці Нацгвардії, які викликали швидку. ОСОБА_20 вивели з будинку, солдати Нацгвардії дивилися за ОСОБА_20 до приїзду командира. Він в цей час розмовляв з потерпілим. ОСОБА_15 просив, щоб швидше приїхала швидка і що він стікає кров`ю. Він ледь балакав, що сталося не повідомив. Швидку чекали довго, більше години. ОСОБА_14 він знав десь з вересня 2023 року, у них були нормальні службові стосунки, нічого поганого не може сказати. Чи був ОСОБА_14 агресивний, не знає, звичайний чоловік. На службі не помічав, що той вживає алкоголь. ОСОБА_10 знає з 2023 року з січня місяця, вони були разом на Донбасі. Нічого поганого сказати також не може, знає, що у нього була контузія, його відправляли у шпиталь. Вони були на різних позиціях, нечасто перетиналися. ОСОБА_20 був неагресивний, з приводу вживання алкоголю йому нічого не відомо. ОСОБА_15 та ОСОБА_20 перебували в службових відносинах, щодо сварок між ними йому нічого невідомо. На його думку, якби швидка приїхала раніше, то ОСОБА_15 можливо було врятувати. Лікарську освіту він не має, але їх вчили надавати першу медичну допомогу при пораненні. Що трапилось між потерпілим та обвинуваченим він не знає, ОСОБА_20 казав, що ОСОБА_15 наносив йому удари. Він вважає, що стався конфлікт, на ґрунті якого все і трапилось. Коли він приїхав, то ОСОБА_20 сидів коло хати, за голову тримався. Ніж лежав на столі, хлопці його одразу прибрали, від гріха подалі. Як забирали ніж, він не бачив, він надавав медичну допомогу та не дивився, тільки сказав забрати, щоб зброї не було. Цей ніж він бачив раніше, ОСОБА_20 його подарували на день народження, типу мисливського. Обидва ( ОСОБА_20 та ОСОБА_15 ) перебували у стані алкогольного сп`яніння. Коли він прийшов, то було видно, що ОСОБА_10 намагався надавати допомогу ОСОБА_15 (прикрив його ковдрою), але в будинку не було аптечки.

Свідок ОСОБА_29 суду показав, що 09 березня 2024 року біля 04 години ранку йому зателефонував солдат ОСОБА_10 та повідомив, що він наніс тілесні ушкодження солдату ОСОБА_30 . Він зібрав аптечки та відправив солдата ОСОБА_25 для надання медичної допомоги, повідомив про те, що трапилось командиру ( ОСОБА_22 ) та залишився на позиції. Безпосередньо на місці події він не був. ОСОБА_20 він знає трошки більше, ОСОБА_15 трошки менше. У ОСОБА_15 більш запальний характер, у ОСОБА_20 більше м`який, неконфліктний. Щодо вживання алкогольних напоїв - до цього він помічав у ОСОБА_20 легке алкогольне сп`яніння, але останній час не помічав, так як вони працювали окремо. Між ОСОБА_20 та ОСОБА_15 склалися більш дружні стосунки, спілкувалися вони добре, про сварки йому невідомо. Коли йому зателефонував ОСОБА_20 , то дослівно йому сказав: « ОСОБА_31 забаранив». Наскільки він розуміє, то ОСОБА_20 зателефонував відразу після інциденту, у нього були проблеми з викликом швидкої. Аптечку ОСОБА_20 не просив, це була його (свідка) ініціатива. Аптечки знаходяться на позиції, при них ( ОСОБА_20 та ОСОБА_15 ) аптечки не було.

Свідок ОСОБА_32 суду показав, що того ранку, десь близько 4 годин 50 хвилин, йому зателефонував старший ОСОБА_33 , та сказав, щоб він прийшов до місця перебування обвинуваченого та потерпілого, що у них там щось сталося, щоб він зайшов та перевірив. До будинку він дійшов пішки десь за 5-10 хвилин. Коли він підходив до будинку, туди вже заходив інший свідок ОСОБА_17 (прізвище на даний час не пам`ятає), а він зайшов приблизно секунд через 30 після цього. Зайшовши до будинку, він побачив потерпілого, який лежав на підлозі в крові, в районі грудей та живота була кров. Обвинувачений стояв біля нього, а інший свідок ( ОСОБА_17 ) вже почав надавати потерпілому першу домедичну допомогу, аптечка була відкрита. Оскільки зв`язок був поганий, він вибіг на вулицю, викликав швидку та одразу зателефонував старшому по об`єкту, доповів, що трапилося. Після цього до будинку він не повертався, а пішов зустрічати швидку, оскільки адреса там була незрозуміла та швидка не могла доїхати. Одна людина з одного боку села зустрічала швидку, а він з іншого. Через кілька хвилин на місце події поїхав старший, а далі що там відбувалося він не бачив. Коли зустріли швидку, то разом з нею туди зайшли. Лікар швидкої надавала медичну допомогу, і потім вони допомогли занести потерпілого у швидку. Коли він зайшов разом зі швидкою до будинку, в кімнаті на підлозі була біла ковдра в крові. Потерпілому вже заклеїли рани, і він лежав напівскручений, а обвинувачений стояв коло нього в кутку. Потерпілий взагалі нічого не казав, а обвинувачений сказав: «Що мені тепер буде». Якщо він правильно пам`ятає, то поліція з-під ліжка вилучала пляшку з-під алкоголю. Від обвинуваченого він чув запах алкоголю. На місці події він бачив на столі ніж, в руках у обвинуваченого ножа він не бачив. Тільки потім, коли вилучали поліцейські ножі, він побачив ще кілька ножів. На його думку, для того, щоб добити потерпілого, перешкод у ОСОБА_20 не було. Потерпілий був без футболки, по пояс оголений, в крові. Потерпілий періодично був у свідомості, подих був хриплий. Швидка приїхала приблизно за годину після виклику. Коли потерпілого несли до швидкої, він інколи зойкував. Судячи з тих ран, які він побачив, на його думку шанс вижити у потерпілого був 50 на 50. Лікарської освіти у нього не має, але він раніше бачив подібні поранення. Обвинувачений опору не чинив, не перешкоджав поліції, змирився зі своїм становищем. Про взаємовідносини обвинуваченого та потерпілого він не знає, не дуже часто з ними спілкувався. Зовнішньо потерпілий зростом вище обвинуваченого та фізично більш розвинений. Хто власник будинку, він не знає, коли приїхали слідчі, на місці був також староста.

За клопотанням сторони захисту був допитаний свідок ОСОБА_34 (староста Мар`їнського старостинського округу), який показав, що 09 березня 2024 року йому поступив телефонний дзвінок від чергового райвідділу, що в с.Трудолюбівка вчинений злочин. Коли він приїхав туди, перед ним приїхала слідчо-оперативна група. Слідчий підійшов до нього і спитав, хто є господарем даної будівлі. Він пояснив, що господарка приміщення - громадянка рф та знаходиться за межами України. Так як немає господарів, слідчий попрохав надати дозвіл на огляд приміщення. Коли він прийшов, то швидка вже поїхала. Слідчий повідомив йому, що сталася різня, двоє військових в алкогольному стані порізали один одного. Він бачив ОСОБА_20 , який знаходився в автомобілі райвідділу. При огляді він (свідок) був присутній у приміщенні будинку. Були вилучені ножі (декілька). Були поняті з місцевих (жінка і чоловік). Огляд проводився у його присутності. Чи проводилась відеозйомка, він не бачив. Старостою він працює вже 9 років. У 2022 році до нього звернулося командування в/ч, і він поселив військових у порожні будинки. В будинках ніхто не проживав, ніхто цим майном не користувався. Крім цього будинку, ще в двох приміщеннях, де не було господарів, були заселені військові. До будинку він приїхав близько 8-9 годині ранку. З ОСОБА_20 він не спілкувався. Він був в приміщенні, бачив як вилучався не один ніж (декілька). Бачив кров`яні плями по всьому приміщенню, пусті пляшки з-під горілки під ліжком.

Вищенаведені показання потерпілої та свідків суд вважає правдивими, оскільки вони є послідовними та узгоджуються з іншими дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами.

За даними електронної реєстраційноїкартки заяви(повідомлення)про кримінальнеправопорушення(ЄО №1124 від 09.03.2024) вбачається, що до ВП №1 Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області 09.03.2024 о 06:58 від фельдшера ШМД надійшло повідомлення про доставлення до Новомосковської ЦРЛ чоловіка віком 32 роки із тілесними ушкодженнями у вигляді ножового поранення живота, місце скоєння: с.Трудолюбівка Новомосковського району. За даним фактом 09.03.2024 було внесено відомості до ЄРДР за №12024041470000064 (т.2 а.с.1-2).

Відповідно до витягу із наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 13.10.2023 №310 (по стройовій частині), солдата ОСОБА_10 зараховано в списки особового складу військової частини та на всі види забезпечення та призначено на посаду солдата резерву 311 запасної роти військової частини НОМЕР_1 (т.2 а.с.125).

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.10.2023 №310 старшого солдата ОСОБА_14 зараховано в списки особового складу військової частини та на всі види забезпечення та призначено на посаду солдата резерву 311 запасної роти військової частини НОМЕР_1 (т.2 а.с.223).

Відповідно до витягу із наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 10.11.2023 №338 (по стройовій частині), старший солдат ОСОБА_14 , солдат ОСОБА_29 , солдат ОСОБА_10 , солдат ОСОБА_35 вибули в службове відрядження в оперативне підпорядкування військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, до Ульянівського УКПГ, АДРЕСА_3 (т.2 а.с.126).

Відповідно до даних протоколу огляду місця події від 09.03.2024 з додатками, слідчим було проведено огляд місця події домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 , при огляді приміщення житлового будинку було зафіксовано обстановку після вчинення правопорушення, а також виявлено в кімнаті на підлозі простелений килим, на якому виявлено пляму бурого кольору (об`єкт №1), в ході огляду з килима зроблено виріз зі слідами бурого кольору (далі РБК), який поміщено до паперового конверту та вилучено. Поруч на підлозі виявлено футболку синього кольору з плямами РБК на передній частині якої виявлено два ушкодження лінійної форми. Футболку поміщено до паперового конверту та вилучено (об`єкт №2). Поруч знаходиться бушлат, спальний мішок, на якому зверху знаходиться простирадло (об`єкт №3). Простирадло білого кольору зі смугами світло-зеленого кольору, на якій виявлено численні плями РБК. Простирадло поміщено до паперової коробки та вилучено NPU0073436. На бильцеві ліжка, яке розташоване зліва, виявлено брюки чоловічі військового зразку, які поміщені до паперового пакету NPU 0073437 та вилучені. Коло ліжка біля стіни знаходиться трюмо, на якому виявлено ніж в чохлі. Ніж загальною довжиною близько 256 мм, клинок довжиною близько 134 мм, найбільшою шириною 22 мм, найбільшою товщиною близько 4,1 мм, на лезі з однієї сторони напис «Шум», з іншої малий герб України. Руків`я виготовлене з дерева, на клинкові виявлено плями РБК. Чохол шкіряний, коричневого кольору. Оглянутий ніж з чохлом (об`єкт №6) поміщені до паперового пакету NPU 00734 та вилучені. Під ліжком виявлено пусту скляну пляшку ємністю 0,5 л з-під горілки «Немиров» (об`єкт №7). На столі, який розташований справа від дверей, виявлено три ножа (об`єкт №8). Перший розкладний ніж з пластиковим руків`ям, довжина 90 мм; другий ніж з руків`ям чорного кольору, пластикове, довжина клинка приблизно 160 мм; третій ніж з руків`ям жовтого кольору, пластикове, зі зламаним лезом. На столі, який розташований зліва від дверей, виявлено складний ніж (об`єкт №9) руків`я з пластиковими накладками коричневого кольору, довжина клинка приблизно 112 мм, ширина приблизно 20 мм, товщиною приблизно 22 мм. Об`єкти №8 та №9 поміщені до паперового пакету NPU 0073441. Також на вказаному столі знаходиться скляна чашка, при обробці якої магнітним порошком чорного та червоного кольорів, а також сажею, виявлено діва сліди папілярних ліній (об`єкт №10), які були відкопійовано на два відрізки прозорої липкої стрічки. На трюмо знаходиться пластикова пляшка ємністю 1,5 л, при обробці якої магнітним порошком чорного та червоного кольорів, а також сажею, виявлено один слід папілярних ліній (об`єкт №11), який було відкопійовано на відрізок прозорої липкої стрічки. Об`єкти №10 та №11 закріплені на один паперовий аркуш та вилучені. На вхідних дверях зсередини на дверній ручці і на зовнішній дверній ручці на чистий марлевий тампон здійснено змив пото-жирової речовини, які за правилами вилучення об`єктів біологічного походження поміщені до паперових конвертів (т.2 а.с.4-51, т.3 а.с.117-118).

З протоколу огляду місця події вбачається, що вказана слідча дія була проведена 09.03.2024 у період з 08-40 годин по 12-00 годин, у присутності двох понятих ОСОБА_36 та ОСОБА_37 , за участі спеціаліста старшого спеціаліста-криміналіста ОСОБА_38 , офіцера резерву в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_22 , а також в якості власника приміщення у протоколі огляду зазначено ОСОБА_39 .

З показань допитаного судом свідка ОСОБА_40 , зміст яких зазначений вище, встановлено, що останній працює старостою Мар`їнського старостинського округу, вказаний будинок він надав для проживання військовослужбовцям, оскільки домоволодіння власниками тривалий час не використовувалося, місце перебування власниці домоволодіння на даний час невідомо. Також свідок ОСОБА_34 підтвердив, що він був присутній під час проведення огляду місця події та бачив предмети, які були вилучені.

Як вбачається з Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 09.03.2024 №369145094, право власності на домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 не зареєстровано (т.2 а.с.57).

З довідки Мар`ївського старостинського округу №4 Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 11.03.2024 №21/4 вбачається, що згідно даних погосподарської книги №5 Мар`ївського старостинського округу №4, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_41 . На теперішній час її місцезнаходження не відомо (т.2 а.с.58).

Ухвалою слідчого судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 11.03.2024 надано дозвіл слідчому на проведення огляду місця події, а саме - території подвір`я домоволодіння по АДРЕСА_2 , який був проведений 09.03.2024 року (т.2 а.с.64-65).

За даними карти виїзду швидкої медичної допомоги №100 від 09.03.2024 вбачається, що 09.03.2024 о 05-04 годин було прийнято виклик на адресу с.Трудолюбівка, Новомосковського району, привід виклику ножове порання, пацієнт ОСОБА_14 . Час виїзду бригади на виклик о 05-06 годин, прибуття на місце о 06-13 годин, час виїзду на госпіталізацію о 06-46 годин. Попередній діагноз: рвана рана/поріз грудна клітка, травма органів черевної порожнини, підозра на гостре отруєння алкоголем. Доставлений до приймального відділення Новомосковської ЦРЛ, час з 07-19 по 07-48, прийнятий, діагноз - проникаюче ножове поранення живота, грудної клітки (т.2 а.с.222).

З довідки КП «Новомосковська ЦРЛІЛ» №2679 вбачається, що ОСОБА_14 госпіталізований 09.03.2024 о 07-30 годин (т.2 а.с.76).

Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.03.2024, ОСОБА_10 перебуває у стані гострої інтоксикації внаслідок вживання алкоголю. З копії тесту на алкоголь №4995 від 09.03.2024 проведеного ОСОБА_10 із застосуванням приладу Алконт-М №00216 вбачається, що проба позитивна, результат 2,14‰ (т.2 а.с.96-97).

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 09.03.2024 з фототаблицею вбачається, що ОСОБА_10 затриманий в порядку ст.208 КПК України 09.03.2024 о 09 годині 00 хвилин. Під час обшуку затриманого ОСОБА_10 було виявлено та вилучено: флісова кофта темно зеленого кольору розміру «XL» марки «Наталюкс», та спортивні штани чорного кольору з биркою з написом «48» та з зображенням на лівій штанині у вигляді логотипу «PUMA», котрі поміщені до паперового ящика, який скріплений биркою з підписами понятих та опломбовані пломбою за №NPU-0073448 (т.2 а.с.100-108).

З даних протоколу проведення слідчого експерименту від 09.03.2024 та відеозапису його проведення вбачається, що в ході проведення слідчого експерименту ОСОБА_10 у присутності захисника та понятих, розповів про обставини нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_14 та показав, яким чином він схопив з тумбочки ніж та «відмахнувся» ним від потерпілого. При цьому ОСОБА_10 пояснив, що він спав на ліжку, прокинувся від того, що його б`ють, хто б`є та за що він не розумів. Він схопив ніж, який був поруч на тумбі, та ножем відштовхнув від себе чоловіка, той закричав «ай боляче». Він одразу підскочив з ліжка, сказав «Саша, як же так», побачив, що це ОСОБА_42 , закрив рану ковдрою та почав викликати швидку та телефонувати хлопцям (т.2 а.с.120, 123). Відповідно до протоколу огляду від 20.03.2024, слідчим у присутності понятих оглянуто відеозапис слідчого експерименту за участю ОСОБА_10 від 09.03.2024 та скопійовано на DVD-R диск, який долучений до протоколу огляду (т.2 с.а.121).

З даних протоколу проведення додаткового слідчого експерименту від 06.05.2024 та відеозапису його проведення вбачається, що ОСОБА_10 у присутності захисника та понятих, на місці вчинення кримінального правопорушення, розповів про обставини нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_14 та продемонстрував, яким чином він схопив ніж та наніс ним один удар (відштовхнув від себе) потерпілого. При цьому ОСОБА_10 пояснив, що намагався відштовхнути потерпілого, не бачив, чи це був удар, чи потерпілий сам наштрикнувся. Пам`ятає, що один раз наніс удар (відштовхнув ножем потерпілого), в яку частину тіла не бачив. Після цього він вскочив з ліжка та побачив, що потерпілий стоїть зігнувшись та тримається за бік. Коли приїхала швидка, він побачив у потерпілого рану з правого боку (т.3 а.с.37,39).

Відповідно до протоколу огляду від 06.05.2024, слідчим у присутності понятих оглянуто відеозапис слідчого експерименту за участю ОСОБА_10 від 06.05.2024 та скопійовано на DVD-R диск, який долучений до протоколу огляду (т.3 с.а.38).

Показання обвинуваченого ОСОБА_10 у судовому засіданні щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, в цілому співпадають з показаннями, які він давав при проведенні вказаних слідчих експериментів. Однак, при проведенні слідчих експериментів обвинувачений двічі точно не зміг показати локалізацію тілесних ушкоджень, які він наніс потерпілому.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що при проведенні даних слідчих експериментів обвинувачений не заперечував факт нанесення потерпілому ОСОБА_14 принаймні одного удару ножом, тому в цій частині дані слідчих експериментів приймаються судом до уваги.

Відповідно до протоколу огляду трупа від 14.03.2024, вбачається, що при огляді трупу ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у приміщенні моргу КЛ Новомосковської ДРЛІЛ, зафіксовано наявність послеопераційних пов`язок на животі та на праві грудній клітині, наявні тілесні ушкодження та післяопераційні рани, а саме: в області верхньої половини живота та правої половини грудної клітини (т.2 а.с.231).

Відповідно до протоколу огляду трупу від 15.03.2024 з план-схемою та фототаблицею, який проведений за участю судово-медичного експерта ОСОБА_43 , при огляді трупу ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зафіксовано наявні тілесні ушкодження та післяопераційні рани, їх розміри та локалізація (т.2 а.с.232-238).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №265н від 05.04.2024, при судово-медичній експертизи трупу ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , знайдено проникаюче колото-різане поранення грудної клітини справа з пораненням діафрагми справа, лівої частки печінки (численні мікронекрози паренхіми в печінці, крововилив з лейкоцитарною реакцією навколо крупних судин в області воріт печінки, паренхіматозна зернисто-вакуольна дистрофія печінки), вогнища внутрішньоальвеолярних крововиливів з лейкоцитарною реакцією, еритроцити в просвіті бронхіол, ателектази, вогнища емфіземи легень, десквамативний альвеоліт, слабко виражений набряк та емфізема в лівій легені; проникаюче колото-різане поранення живота зліва з пораненням тонкого кишковика; морфологічні прояви стрес-реакції в наднирниках, нерівномірне кровонаповнення та недокрів`я судинної мережі мозку та внутрішніх органів, гіперплазія лімфоїдної тканини в селезінці, прояви жирового переродження підшлункової залози, макрофолікулярна залозиста (колоїдна) аденома щитоподібної залози, рідкий стан крові.

Смерть його настала внаслідок проникаючих колото-різаних поранень грудної клітини та живота з пораненням діафрагми, печінки, тонкого кишковика, які ускладнилися правобічної пневмонєю з плевритом, що привело до легенево-серцевої недостатності.

Тілесні ушкодження у виді проникаючих колото-різаних поранень грудної клітини та живота з пораненням діафрагми, печінки, тонкого кишковика, які ускладнилися правобічної пневмонією з плевритом, що привело до легенево-серцевої недостатності, у своїй сукупності, за ступенем тяжкості, відносяться до тяжких, як несумісні з життям, заподіяні колюче-ріжучим предметом, можливо ножом, за декілька діб до настання смерті та перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті.

Яких-небудь даних за проведення аналізу крові на алкоголь та наркотичні засоби у наданих медичних документах немає. При дослідженні трупу морфологічних ознак захворювань не виявлено (т.2 а.с.239-249).

Відповідно до висновку експерта№265/ЕДвід 10.04.2024 за результатами проведення додаткової судово-медичної експертизи по факту смерті ОСОБА_14 , згідно протоколу слідчого експерименту від 09.03.2024 за участю підозрюваного ОСОБА_10 , удари потерпілому наносилися колюче-ріжучим предметом, а саме ножом, але підозрюваний не вказав куди саме вони були нанесені та їх кількість, тому вважає, що механізм спричинення виявлених у потерпілого ОСОБА_14 не був повністю розкритий під час слідчого експерименту. Враховуючи характер та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень, потерпілому було заподіяне одне ножове поранення в область грудної клітини справа та одне ножове поранення в область живота зліва (т.3 а.с.17-21).

Відповідно до висновку експерта №265/Е/2Д від 13.05.2024 за результатами проведення додаткової судово-медичної експертизи по факту смерті ОСОБА_14 , згідно протоколу слідчого експерименту від 06.05.2024 за участю підозрюваного ОСОБА_10 , удари потерпілому наносилися колюче-ріжучим предметом, а саме ножем, але підозрюваний не вказав куди саме вони були нанесені та їх кількість, тому механізм спричинення тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_14 не був повністю розкритий під час слідчого експерименту (т.3 а.с.47-51).

Під час роз`яснення висновків експертизи, експерт ОСОБА_44 підтримала висновки проведених нею судово-медичних експертиз. Суду пояснила, що проводила експертизу трупу ОСОБА_14 №265н. Експертиза була проведена на підставі даних розтину, а також на підставі медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_14 , усі виявлені тілесні ушкодження були описані. Отримані ОСОБА_14 тяжкі тілесні ушкодження - проникаючі колото-різані поранення грудної клітини та живота з пораненням діафрагми, печінки, тонкого кишковика, які ускладнилися правобічної пневмонією з плевритом, в сукупності призвели до легенево-серцевої недостатності та стали причиною смерті. В експертному висновку зазначено, що це тяжкі тілесні ушкодження, що знаходяться в причинному зв`язку зі смертю. Пневмонія це ускладнення внаслідок отримання тілесних ушкоджень. Проблеми із серцем і легенями виникли внаслідок отриманих поранень. В даному випадку ОСОБА_14 помер. Питання щодо лікування ОСОБА_14 не відносяться до її компетенції. Щодо висновків додаткових судово-медичних експертиз за даними слідчих експериментів за участю ОСОБА_10 експерт пояснила, що обвинувачений не відобразив механізм заподіяння тілесних ушкоджень. Було проведено 2 рази слідчий експеримент та обидві рази обвинувачений не вказував, куди саме він наніс удар.

Таким чином, висновками вищезазначених судово-медичних експертиз підтверджується, що ОСОБА_14 було заподіяно два проникаючих колото-різаних поранення ножових поранення в життєво важливі органи: проникаюче колото-різане поранення грудної клітини справа з пораненням діафрагми справа, лівої частки печінки, та проникаюче колото-різане поранення живота зліва з пораненням тонкого кишковика, а також прямий причинно-наслідковий зв`язок між отриманими тілесними ушкодженнями та смертю потерпілого.

Відповідно до листа КП «Магдалинівська центральна лікарня» Магдалинівської селищної ради від 27.03.2024 та медичної довідки від 11.03.2024, наданих на запит слідчого, громадянин ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , обстежений в умовах рентгенкабінету в КП «Магдалинівська ЦЛ» МСР ургентно 09.03.2024. 11.03.2024 висновок лікаря рентгенолога: Без грубих кістково-травматичних змін (т.2 а.с.218, 219).

Як вбачається з висновку експерта №141/19 від 02.04.2024, на підставі судово-медичної експертизи ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , враховуючи дані матеріалів досудового розслідування, дані медичних документів, експерт дійшов наступних підсумків: згідно наданих медичних документів, будь-яких тілесних ушкоджень у потерпілого не виявлено (т.3 а.с.14-15).

11.03.2024 у ОСОБА_10 за його згодою відібрано зразок букального епітелію, для проведення експертизи, про що складено відповідний протокол (т.2 а.с.133, 145,146).

09.03.2024 у ОСОБА_10 відібрано зразки папілярних ліній правої та лівої рук, зразки крові, зразки нігтьових пластин, зразки змивів з обох рук для проведення експертиз, про що складені відповідні протоколи (т.2 а.с.135-136, 138, 140, 142).

Відповідно до висновку експерта№462/738-БД від 11.04.2024 при дослідженні зразка крові потерпілого ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлена група А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0. При дослідженні зразка крові підозрюваного ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , встановлена група А з ізгоемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0 (т.2 а.с.153-155).

Згідно висновку експерта №462/739-БД від 12.04.2024, в змивах з обох рук підозрюваного ОСОБА_10 , що були надані на дослідження, наявність крові не встановлена, клітини з ядрами та мікрочастки тканин людини не виявлені. В піднігтьовому вмісті правої руки підозрюваного ОСОБА_10 , що був наданий на дослідження, наявність крові не встановлена, знайдені клітини поверхневого шару епідермісу, які непридатні для діагностики. В піднігтьовому вмісті лівої руки підозрюваного ОСОБА_10 , що був наданий на дослідження, встановлена наявність крові людини. Знайдені клітини поверхневого шару епідермісу, які непридатні для діагностики.

Статева належність крові в піднігтьовому вмісті лівої руки підозрюваного ОСОБА_10 невстановлена, через відсутність формених елементів крові. При визначенні групової належності крові в даних слідах виявлений антиген А ізосерологічної системи АВ0.

Враховуючи результати досліджень і групові характеристики крові осіб, що проходять по даному кримінальному провадженню, можливо висловитися, що сліди крові в піднігтьовому місті лівої руки підозрюваного ОСОБА_10 , могли походити від особи (осіб), з групою крові А з ізогемаглютинном анти-В за ізосерологічною системою АВ0 можливо як від нього самого, так і від потерпілого ОСОБА_14 (т.2 а.с.156-160).

Відповідно до висновку експерта №462/740-БД від 18.04.2024, на чотирьох ножах (об`єкти №1-10), вилучених в ході огляду місця події 09.03.2024 року, наявність крові не встановлена, епітеліальні клітини з ядрами та мікрочастки тканин людини не знайдені (т.2 а.с.161-163).

Відповідно до висновку експерта №462/741-БД від 08.04.2024, в одному сліді на джемпері (в постанові слідчого кофта) ОСОБА_10 встановлена наявність крові з вмістом гемоглобіну людини. На штанах, та в інших слідах на джемпері наявність крові не встановлено.

При серологічному дослідженні сліду на джемпері (в постанові слідчого кофта) ОСОБА_10 виявлений антиген А та ізогемаглютинін анти-В, що вказує на походження крові у зазначеному об`єкті від особи (осіб) групи крові А з ізогемаглютинін анти-В.

Враховуючи результати серологічного дослідження сліду на джемпері (в постанові слідчого кофта) ОСОБА_10 і групової характеристики крові потерпілого ОСОБА_14 та підозрюваного ОСОБА_10 , не виключена можливість походження крові у зазначеному об`єкті, як від кожного окремо, так і від обох разом, оскільки виявлений антиген А, властивий їх груповим характеристикам крові (т.2 а.с.164-167).

Відповідно до висновку експерта №462/742-БД від 12.04.2024, при проведенні дослідження вилучених в ході огляду місця події 09.03.2024 штанів військових, футболки з бавовняної тканини, шльопанця на ліву ногу, експертом зроблено наступні висновки:

- в слідах на представленій для дослідження футболці (об`єкти №№3-6) встановлена наявність крові з вмістом гемоглобіну людини. При серологічному дослідженні, в усіх слідах крові на футболці (об`єкти №№3-6) був виявлений антиген А, а в слідах (об`єкти №№3,6) ще й ізогемаглютинін анти-В. отриманий результат не виключає можливість утворення усіх цих слідів за рахунок крові групи А з ізогемаглютиніном анти -В. Таким чином, отриманий результат не виключає можливості походження слідів крові на футболці як від потерпілого ОСОБА_14 , так і від підозрюваного ОСОБА_10 , крові яких властиві, виявлені в цих слідах антиген А та ізогемаглютинін анти-В.

- в одному з слідів на представлених для дослідження штанях (об`єкт №1) встановлена наявність крові з вмістом гемоглобіну людини. При серологічному дослідженні, в сліді крові на штанях (об`єкт №1) був виявлений тільки антиген А, що не виключає можливості утворення цього сліду за рахунок крові групи А з ізогемаглютиніном анти-В. Отриманий результат не виключає можливості походження сліду крові на штанях як від потерпілого ОСОБА_14 , так і від підозрюваного ОСОБА_10 , крові яких властивий виявлений в цьому сліді антиген А.

- в слідах на представленому для дослідження шльопанці («капці» - об`єкти №№7,8) встановлена наявність крові з вмістом гемоглобіну людини. При серологічному дослідженні, в слідах крові на шльопанці (об`єкти №№7,8) був виявлений тільки антиген А, що не виключає можливості утворення їх за рахунок крові групи А з ізогемаглютиніном анти-В. Отриманий результат не виключає можливості походження слідів крові на шльопанці як від потерпілого ОСОБА_14 , так і від підозрюваного ОСОБА_10 , крові яких властивий, виявлений в цих слідах антиген А (т.2 а.с.168-171).

Відповідно до висновку експерта №462/743-БД від 08.04.2024, в слідах на простирадлі, вилученому 09.03.2024 при огляді місця події (об`єкти №№1-4) встановлена наявність крові з вмістом гемоглобіну людини. При серологічному дослідження об`єктів №№1-4 виявлений антиген А і ізогемаглютинін анти-, що свідчить про утворення вказаних слідів за рахунок крові особи (осіб) з групою А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВ0, у тому числі не можна виключити можливість утворення вказаних слідів як за рахунок крові потерпілого ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , так й за рахунок крові підозрюваного ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки кров їх обох належить саме до вказаної групи.

В сліді на фрагменті килиму, вилученому 09.03.2024, при огляді місця події (об`єкт №5), встановлена наявність крові з вмістом гемоглобіну людини. При серологічному дослідженні об`єкта №5 виявлений антиген А, що не виключає можливості утворення вказаного сліду за рахунок крові особи (осіб) з групою А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВ0, у тому числі не можна виключити можливість утворення його як за рахунок крові потерпілого ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , так й за рахунок крові підозрюваного ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки кров їх обох належить саме до вказаної групи (т.2 а.с.172-175).

Відповідно до висновку експерта №462/744-БД від 08.04.2024, в змивах з зовнішньої дверної ручки (об`єкт №1) та внутрішньої дверної ручки (об`єкт №2) вхідних дверей, вилучених під час огляду місця події та представлених на дослідження, встановлено наявність поту без домішку крові. Епітеліальні клітини з ядрами в об`єктах №№1,2 не виявлені. Статева належність поту в змивах з зовнішньої дверної ручки та внутрішньої дверної ручки вхідних дверей не встановлена через відсутність епітеліальних клітин з ядрами. При визначення групової належності поту в змивах (об`єкти №№1,2) антигени А і В ізосерологічної системи АВ0 не виявлені, що не дає можливості висловитись про групову належність поту в цих слідах. Оскільки при проведеному дослідженні не вдалось визначити статеву і групову належність поту в змивах з зовнішньої дверної ручки (об`єкт №1) та внутрішньої дверної ручки (об`єкт №2) вхідних дверей. Висловитись про присутність поту від ОСОБА_14 або від ОСОБА_10 не є можливим (т.2 а.с.176-179).

Відповідно до висновку експерта №463/745-БД від 02.04.2024, із зразка крові потерпілого ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 отримані препарати ДНК, встановлений їх генотип. Із зразка крові підозрюваного ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримані препарати ДНК, встановлений їх генотип (т.2 а.с.186-188).

Відповідно до висновку експерта№464/746-БДвід 03.04.2024 за результатами проведення судово-медичної експертизи слідів з крові на клинку ножа, контактних слідів на рукоятці та ножнах ножа, вилучених 09.03.2024 за адресою АДРЕСА_2 , експертом зроблені наступні підсумки.

На клинку ножа, що був наданий на дослідження, встановлена наявність крові людини, клітини з ядрами та мікрочастки тканин людини не знайдені. Із слідів крові на клинку представленого ножа отримані препарати ДНК чоловічої генетичної статі, встановлений їх генотип.

На рукоятці ножа та ножнах, що були надані на дослідження, наявність крові не встановлена, мікрочастки тканин людини не знайдені, виявлені епітеліальні клітини з ядрами.

Із контактних слідів на рукоятці ножа та ножнах отримані змішані препарати ДНК формально чоловічої генетичної статі, встановлений їх генотип, який містить ознаки суміші ДНК не менше ніж 2-х осіб та/або ознаки руйнації ДНК.

Проведений молекулярно-генетичний порівняльний аналіз виявив співпадання генотипу слідів крові на клинку ножа з генотипом потерпілого ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ДНК слідів крові на клинку ножа може походити від потерпілого ОСОБА_14 з ймовірністю не менше 99,99999999999999999999995%. Частота поширення подібної комбінації генетичних ознак складає 0,5*10-34. Це означає, що вказана комбінація генетичних ознак зустрічається у 0,5 чоловіків на десять дециліонів.

Проведений молекулярно-генетичний порівняльний аналіз виявив співпадання змішаного генотипу контактних слідів на рукоятці ножа та ножнах з генотипами підозрюваного ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та потерпілого ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ДНК цих слідів на рукоятці ножа та ножнах може походити від підозрюваного ОСОБА_10 з можливою домішкою ДНК потерпілого ОСОБА_14 (т.2 а.с.192-196).

Відповідно до висновку експерта№СЕ-19/104-24/18919-ТР від 07.05.2025 за результатами проведення судової трасологічної експертизи, на передній поверхні футболки, вилученої 09.03.2024 в ході проведення огляду місця події за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, вул.Партизанська, 7 наявні два наскрізні колото-різані пошкодження. Колото-різані пошкодження на поверхні досліджуваної футболки утворені предметом (предметами), що має клинок з вістрям, обухом та лезом як і у клинка ножа, вилученого 09.03.2024 ході проведення огляду місця події за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с.Трудолюбівка, вул.Партизанська, 7 та поміщено в пакет Національної поліції України, опломбований пломбою NPU-0073442. Однак вирішити питання, чи утворилися колото-різані пошкодження на футболці наданим на дослідження ножем не надається можливим у зв`язку з тим, що окремі ознаки предмету, внаслідок дії якого утворені дані пошкодження, не відобразились (т.3 а.с.25-30).

Таким чином, вищевказаними висновками експертиз підтверджено, що проникаючи колото-різані поранення ОСОБА_14 були нанесені ножем, який був вилучений 09.03.2024 під час огляду місця події АДРЕСА_2 .

За цих обставин, у суду немає жодного сумніву в об`єктивності і вірності проведених експертами досліджень, і він з ними погоджується, оцінюючи як належні та достовірні докази у справі.

Відповідно до висновку експерта№СЕ-19/104-24/11917-Двід 19.03.2024 за результатами судової дактилоскопічної експертизи, три сліди пальці рук розмірами 21х15 мм, 27х13 мм, 20х30 мм, відкопійовані на липкі стрічки розмірами 53х38мм, 47х38мм, 70х38мм, вилучені 09.03.2024 в ході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 , придатні для ідентифікації особи (осіб) та залишені не особою, дактилокарта якої заповнена на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а іншою особою (особами) (т.2 а.с.199-207).

Відповідно до висновку експерта №272 від 07.05.2024, ОСОБА_10 в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, не виявляв і в теперішній час не виявляє будь-яких психічних розладів. За своїм психічним станом під час інкримінованого йому діяння він міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. За своїм психічним станом в теперішній час він також може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (т.2 а.с.247-250).

Відповідно до копії висновку службового розслідування від 08.04.2024 вбачається, що солдат ОСОБА_10 вчинив ножове поранення черевної порожнини та грудної клітини, пошкодження кишківника, печінки старшому солдату ОСОБА_14 , який ІНФОРМАЦІЯ_2 о 10:20 від нанесених двох ножових поранень помер в медичному закладі (т.3 а.с.54-84).

Згідно до службової характеристики ОСОБА_14 від 09.03.2024, останній характеризується як вольовий, домінуючий з настійливим характером військовослужбовець. У повсякденному житті може підвищувати голос на товаришів. На зауваження командирів та начальників реагує не завжди правильно, суперечить. До медичних установ не звертався. Схильність до шкідливих звичок не замічений (т.2 а.с.224).

Відповідно до медичної характеристики в/ч НОМЕР_1 , ОСОБА_14 перебував під наглядом медичної служби в/ч НОМЕР_1 з 10.2023, під час проходження служби за медичною допомогою не звертався, на диспансерному обліку не перебував (т.2 а.с.225).

Як вбачається з копії листа КП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради від 14.05.2024 №06/1577, наданого на запит слідчого, 09 березня 2024 року, до Центральної оперативної диспетчерської з приводу ножового поранення на адресу: Дніпропетровська область, Новомосковський район, село Трудолюбівка, вулиця Партизанська, 7 надійшов дзвінок з мобільного телефону о 05 год. 04 хвилин. з номеру НОМЕР_3 (т.3 а.с.85-86).

З рапорту слідчого СВ ВП №1 Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_45 від 15.05.2024 вбачається, що вказаний номер мобільного телефону належить свідкові ОСОБА_32 (т.3 а.с.87).

Як вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 18.03.2024, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 (т.3 а.с.9).

За клопотанням сторони захисту судом було витребувано від КП «Центральна регіональна лікарня інтенсивного лікування Самарівського району» виписку з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_14 №2679 та досліджено у судовому засіданні, з якої вбачається, що ОСОБА_14 проходив стаціонарне лікування відділенні анестезіології та інтенсивної терапії з 09.03.2024 по 14.03.2024. Поступив в приймально-діагностичне відділення КП «Новомосковська ЦР ЛІЛ» 09 березня 2024 року в 07 годин 30 хвилин в ургентному порядку в тяжкому стані з ознаками проникаючих колото-різаних ран грудної клітки справа та передньої черевної стінки, травматичного шоку в стані оглушення та періодичного збудження, ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 о 10-20 годин помер (т.4 а.с. 168-223). Таким чином, доводи захисника про те, що при проведенні лікування ОСОБА_14 не було проведено усіх необхідних заходів, зокрема, непроведена гемотрансфузія, спростовуються даними виписки з медичної карти стаціонарного хворого, яка містить в собі усі дані щодо проведеного лікування, медичних досліджень, а також дані щодо проведення гемотрансфузії

Відповідно до ст. 94 КПК Українисуд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд визнає, що зазначені докази по справі зібрані у порядку і відповідно до вимог Закону, є належними, допустимими та достатніми для постановлення вироку.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого просив визнати недопустимим протокол огляду місця події від 09.03.2024 та усі додатки до нього, в тому числі відеозапис огляду місця події, про що також подав письмове клопотання (т.2 а.с.122-124), посилаючись на те, що огляд проведений без дозволу власника будинку, протокол огляду місця події складений з істотним порушенням вимог КПК України, зокрема, вбачається значне переміщення речей та предметів на місці події, що свідчить про навмисне спотворення слідчим обстановки на місці огляду; протокол огляду та додатки до нього підписані не усіма учасниками слідчої дії, що є порушенням вимог ч.3 ст.105 КПК України; автомобіль в протоколі огляду не зазначено, а в плані-схемі до нього він є, як і на відеозапису; відеозапис не містить учасників огляду. Крім того захисник зазначає, що огляд місця події проведений без згоди власника будинку. У вступній частині протоколу огляду внизу аркушу взагалі відсутні підписи учасників про попередження про фіксування на відеозапис, що свідчить про підробку протоколу огляду.

Суд вважає, що в задоволенні цього клопотання слід відмовити з наступних підстав.

За правилами статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Докази повинні бути належними та допустимими в розумінні ст.ст. 85-86 КПК України.

Отже, вимогами до допустимості доказів є: 1) законність способу (процесуального порядку) отримання доказів, 2) законність джерел отримання доказів, 3) належність оформлення ходу і результатів проведення слідчих (розшукових) і негласних (розшукових) дій, 4) а також належність суб`єкту, що проводить процесуальні дії з отримання доказів.

А згідно зі ст. 85 КПК належними також є докази, які прямо чи непрямо підтверджують достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 31 серпня 2022 року у справа № 756/10060/17, провадження № 13-3кс22, вказує на висновок, що «невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність. Адже для прийняття законного й обґрунтованого рішення суд має отримувати максимально повну інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, надаючи сторонам у змагальній процедурі достатні можливості перевірити й заперечити цю інформацію.

На користь відповідного висновку свідчить зміст ст.87 КПК, якою визначено критерії недопустимості засобів доказування у зв`язку з недотриманням законного порядку їх одержання. Згідно з частиною першою цієї статті недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Частинами другою і третьою цієї статті передбачено безальтернативний обов`язок суду констатувати істотне порушення прав людини і основоположних свобод і визнати недопустимими засоби доказування, отримані: в результаті процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, здійснених без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози його застосування; з порушенням права особи на захист; з показань чи пояснень, відібраних із порушенням права особи відмовитися від давання показань і не відповідати на запитання, або без повідомлення про таке право; з порушенням права на перехресний допит; з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування та прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень; в результаті обшуку житла чи іншого володіння особи, якщо до проведення даної слідчої дії не було допущено адвоката.

З наведеного слідує, що імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини заборони катування й нелюдського поводження (ст. 3 Конвенції, ч. 1 ст.28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п. «с» ч. 3 ст. 6 Конвенції, ст.59 Конституції України), на участь у допиті свідків (п. «d» ч. 3 ст. 6 Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст. 8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім`ї та близьких родичів (ч. 1 ст. 63 Конституції України).

Відтак, у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України.

З огляду на зазначене суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання».

Також, суд враховує правову позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2023 року, справа № 455/844/16-к, провадження № 51- 3583 км 23, що при вирішенні питання щодо допустимості фактичних даних, отриманих з порушенням процесуального закону, суд в кожному конкретному випадку має встановити: чи спричинило це порушення появу обґрунтованих сумнівів у достовірності фактичних даних, отриманих в результаті проведення процесуальної дії; чи можливо усунути такі сумніви за допомогою інших доказів чи додаткових процесуальних засобів доказування. У цьому випадку докази, отримані з порушеннями КПК України, можуть бути використані судом як допустимі лише у разі, якщо: ці порушення не є істотними, тобто не могли вплинути та не впливають на достовірність отриманих фактичних даних; порушення є суттєвими (такими, що породжують сумніви у достовірності доказів), втім такі сумніви можуть бути усунуті іншими зібраними допустимими доказами. У разі встановлення порушення, що породжує сумніви в достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути на основі інших доказів чи за допомогою проведення додаткових процесуальних дій, суд має визнати такий доказ недопустимим. Суд здійснює встановлення достовірності доказу шляхом дослідження та аналізу його змісту, перевірки та співставлення з іншими доказами на предмет об`єктивного взаємозв`язку та взаємоузгодження.

Виходячи з тлумачення зазначеного правового висновку Великої Палати Верховного Суду, не будь яке порушення порядку проведення процесуальних дій та недопустимість засобів доказування вважається порушенням.

Згідно з частинами 1, 2 статті 237 КПК з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

Відповідно до ч.ч.1. 3 ст.233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установленихчастиною третьою цієї статті. Слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку.

Відповідно до змісту частини 10 статті 236 КПК та частини1 статті 107 КПКобшук житла чи іншого володіння особи на підставі ухвали слідчого судді в обов`язковому порядку фіксується за допомогою аудіо- та відеозапису. У випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі.

Запис, здійснений за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів під час проведення слідчим, прокурором обшуку, є невід`ємним додатком до протоколу. Дії та обставини проведення обшуку, не зафіксовані у записі, не можуть бути внесені до протоколу обшуку та використані як доказ у кримінальному провадженні (частина 2 статті 104 КПК).

Згідно із частиною 6 статті 107 КПК незастосування технічних засобів фіксування кримінального провадження у випадках, якщо воно є обов`язковим, тягне за собою недійсність відповідної процесуальної дії та отриманих внаслідок її вчинення результатів, за винятком випадків, якщо сторони не заперечують проти визнання такої дії та результатів її здійснення чинними.

Вимоги, передбачені частиною 10 статті 236 КПК, частиною 2 статті 104 КПК, частинами1 та 6 статті 107 КПК,спрямовані на удосконаленняпорядку проведення обшуку житла чи іншого приміщення органами досудового розслідування, зокрема коли до протоколів слідчих дій вноситься недостовірна інформація про докази, отримані під час їх проведення.

З огляду на зміст частини 6 статті 107 КПК негативні наслідки у виді визнання процесуальної дії та отриманих внаслідок її вчинення результатів недійсними можуть наступати лише у разінезастосування технічних засобів фіксування.

Проте, навіть у цьому випадку це не є безумовною підставою для визнання доказів, отриманих під час обшуку, недопустимими, оскільки частиною 6 статті 107 КПК передбачені винятки з цього правила, коли підстави визнання фактичних даних недопустимими як докази, можуть бути «переборені» консенсусом сторін кримінального провадження (так звані, умовно-консенсуальні підстави визнання фактичних даних допустимими як докази).

Згідно протоколу огляду місця події від 09.03.2024 року, слідчим у кримінальному провадженні було проведено огляд домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 , під час якого було виявлено та вилучено, у тому числі, ймовірні знаряддя вчинення злочину. З протоколу слідчої дії слідує, що хід огляду фіксувався за допомогою фото та відеозйомки. Разом з тим, з дослідженого судом відеозапису огляду місця події вбачається, що учасники вказаної слідчої дії відеозаписом не зафіксовані.

Оцінюючи істотність такого порушення суд, з огляду на положення статті 87 КПК, не вважає, що існують безумовні підстави для визнання результатів огляду місця події та похідних слідчих (розшукових) дій недопустимими як докази, оскільки сторона захисту у судовому засіданні жодним чином не оспорювала достовірність інформації про докази, які були отримані під час огляду місця події.

Так обвинувачений у своїх показаннях визнав той факт, що наніс потерпілому один удар ножем (фінкою), який і був, серед іншого, вилучений в ході огляду місця події, щодо інших речових доказів (простирадла, килима та інших) жодних заперечень щодо їх наявності на місці події сторона захисту також не висловлювала. Доводи про те, що у протоколі огляду місця події не зафіксований автомобіль, суд не приймає до уваги, оскільки автомобіль слідчим не вилучався.

Крім цього, після вчинення вищезазначеної слідчої (розшукової) дії на виконання вимог частини 3 статті 233 КПК України слідчий невідкладно звернувся до суду із клопотанням про проведення огляду, яке ухвалою слідчого судді від 11 березня 2024 було задоволено, а проведений огляд визнано законним.

Отже, законність проведеної слідчої дії була предметом судового контролю на стадії досудового розслідування.

Враховуючи наведене, в даному випадку відсутні підстави, передбачені ст.87 КПК України, для визнання доказу не допустимим.

Сукупність досліджених доказів, зазначених вище, узгоджуються між собою, які судом приймаються в якості належних, допустимих, достовірних, будучи достатніми у своєму взаємозв`язку, що беззаперечно вказують на винність обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

При цьому, суд керується принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Аналізуючи показання обвинуваченого ОСОБА_10 щодо відсутності у нього наміру на вбивство потерпілого, суд оцінює їхкритично.

Так, для відмежування умисного вбивства (ст. 115 КК) від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК), беруться до уваги докази щодо змісту та спрямованості умислу винного. Й основним критерієм для такого відмежування є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві, на відміну від заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, її настання охоплюється умислом винного.

При цьому питання про спрямованість умислу в кожному конкретному випадку має вирішуватися з урахуванням усіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, зокрема, його способу, знаряддя злочину, кількості, характеру і локалізації заподіяних тілесних ушкоджень та причин припинення посягання.

Визначальним для розмежування умисного вбивства та умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, є ставлення винного до наслідку у вигляді смерті. Якщо у складі умисного вбивства таке ставлення є умисним, то у складі злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, це ставлення є необережним. При цьому потрібно враховувати те, що винний може вчинити умисне вбивство як з прямим, так і з непрямим умислом.

Якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання, то йдеться про вчинення нею відповідних діянь із прямим умислом.

Разом з тим, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання, то має місце вчинення відповідних діянь з непрямим умислом.

У разі вчинення діяння із непрямим умислом, особа хоч і не бажає настання суспільно небезпечних наслідків, однак припускає їх настання.

За наявності умислу на заподіяння смерті проміжок часу до її настання, потенційна можливість врятувати потерпілому життя за умови втручання інших осіб із наданням відповідної допомоги, намагання медичних працівників відвернути настання наслідків у виді смерті на кваліфікацію дій винуватого не впливають (постанова ВС від 28.02.2024 у справі № 401/268/21).

З показань обвинуваченого та даних проведених за його участю слідчих експериментів вбачається, що як на досудовому розслідуванні, так і при судовому розгляді обвинувачений наполягав, що він захищався від неправомірних дій ОСОБА_14 , який несподівано для обвинуваченого почав його бити, тому він, захищаючись, один раз «відмахнувся» від потерпілого ножом.

Разом з тим, показання обвинувачення з приводу нанесення ОСОБА_14 тільки одного порання, спростовуються показанням свідка ОСОБА_28 , який безпосередньо надавав потерпілому домедичну допомогу і відповідно до яких у потерпілого ОСОБА_46 було два поранення: з правої сторони, ближче під груди та з лівої сторони в черевну область.

Відповідно довисновку судово-медичноїекспертизи №265нвід 05.04.2024,потерпілому ОСОБА_14 було нанесенодва проникаючихколото-різанихпоранення грудної клітини та живота з пораненням діафрагми, печінки, тонкого кишковика, які ускладнилися правобічної пневмонією з плевритом, що привело до легенево-серцевої недостатності, які у своїй сукупності, за ступенем тяжкості, відносяться до тяжких, як несумісні з життям, заподіяні колюче-ріжучих предметом, можливо ножом, за декілька діб до настання смерті та перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті.

Відповідно до висновку експерта №265/ЕД від 10.04.2024, враховуючи характер та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень, потерпілому було заподіяне одне ножове поранення в область грудної клітини справа та одне ножове поранення в область живота зліва.

Тобто відповідно до висновків судово-медичних експертиз фактичні обставини свідчать про те, що за об`єктивними даними, смерть ОСОБА_14 , є прямим наслідком спричинення йому ножових поранень обвинуваченим ОСОБА_10 .

Аналізуючи дослідженні в судовому засіданні докази (показання свідків, протокол огляду місця події, висновки судово-медичних експертиз, висновок судово-трасологічної експертизи), суд звертає увагу на те, що ОСОБА_10 наніс ОСОБА_14 два удари ножом, який має достатню для проникаючого поранення довжину клинка (13,4 см), в життєво важливі органи і з силою, достатньою для заподіяння таких поранень.

Таким чином, об`єктивні дані судово-медичних експертиз спростовують показання обвинуваченого ОСОБА_10 про те, що він тільки один раз відмахнувся від ОСОБА_14 , не бачив, куди він наносить удар та не мав умислу на його вбивство. Кількість, характер і локалізація заподіяних ОСОБА_14 поранень, сила, з якою вони були нанесені, знаряддя їх заподіяння виключають випадковість їх спричинення та свідчать про наявність у ОСОБА_10 наміру на позбавлення ОСОБА_14 життя.

Кримінальне право не вимагає, щоб особа усвідомлювала причинний зв`язок у всіх деталях і особливостях, достатньо щоб особа усвідомлювала розвиток причинного зв`язку в загальних рисах, і неточність в деталях не має впливу на кримінальну відповідальність.

За таких обставин, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_10 , завдаючи потерпілому ОСОБА_14 два удари ножом в область розташування життєво-важливих органів (в грудну клітку та живіт), усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачав їх небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини та бажав їх настання.

Своїми діями ОСОБА_10 спричинив потерпілому ОСОБА_14 тілесні ушкодження, які є несумісні з життям, і між його діями та наслідками у вигляді смерті потерпілого є прямий причинний зв`язок.

Аналізуючи поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, суд бере до уваги, що останній не вчиняв спроб приховати злочин, зателефонувавши свідку ОСОБА_29 та повідомивши про завдання ножових поранень потерпілому. Разом з тим, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_10 особисто швидку допомогу не викликав, це зробив свідок ОСОБА_32 , що підтверджується показаннями свідків, картою виклику швидкої допомоги та довідками лікувального закладу.

Доводи сторони захисту про те, що подальша поведінка обвинуваченого після заподіяння ОСОБА_14 ножових поранень свідчить про відсутність у нього умислу на вбивство потерпілого (повідомлення про вчинене та виклик свідків, надання потерпілому медичної допомоги) суд відхиляє, оскільки такі дії обвинуваченого після спричинення ножових поранень потерпілому можуть свідчити про дієве каяття, жаль з приводу вчиненого. Однак вказані обставини не свідчать про відсутність у діях обвинуваченого складу злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

Показання ОСОБА_10 про те,що удариножом ОСОБА_14 він наніс,захищаючись відпобоїв,суд оцінюєкритично,оскільки жодними об`єктивними доказами, крім слів самого обвинуваченого ОСОБА_10 , вказана обставина не підтверджується.

За даними дослідженими судом медичних довідок та судово-медичної експертизи №141/19 від 02.04.2024 у ОСОБА_10 не було виявлено будь-яких тілесних ушкоджень, а тому відсутні підстави вважати, що з боку ОСОБА_14 по відношенню до обвинуваченого існувала реальна загроза його життю та здоров`ю, що виключає кваліфікацію його дій за ч.1 ст.118 КК України (вчинення вбивства при перевищенні меж необхідної оборони).

Також в діях обвинуваченого не вбачається і складу злочину, передбаченого ч.1 ст.119 КК України (вбивство, вчинене через необережність).

Як вже зазначено вище, фактичні обставини справи, знаряддя злочину, кількість та сила ударів, їх спрямованість в життєво важливі органи, вказують на направленість умислу ОСОБА_10 на протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Мотивом злочину стали раптово виникли неприязні відносини між обвинуваченим ОСОБА_10 та потерпілим ОСОБА_14 внаслідок конфлікту на ґрунті вживання алкогольних напоїв.

Дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що подія злочину мала місце, провина обвинуваченого ОСОБА_10 доведена повністю та його дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст.115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

При призначенні покарання, суд враховує положення ст.3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Отже, кожна людина має невід`ємне право на життя і ніхто не може свавільно позбавити її життя.

Серед злочинів проти особи, вбивства становлять особливу небезпеку. Це найтяжчий злочин проти життя людини. При цьому, Закон рівною мірою охороняє життя будь-якої людини, незалежно від її життєздатності, моральних якостей, віку службового становища, тощо.

Призначаючи покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України, відповідно до якої особі,яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

При призначенні покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини справи, дані про особу ОСОБА_10 , а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_10 вчинив особливо тяжкий злочин проти життя та здоров`я особи, які відповідно до ст. 3 та ст. 27 Конституції України є найвищою соціальною цінністю, право на життя є невід`ємним правом людини, ніхто не може бути свавільно його позбавлений.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_10 встановлено, що він раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має. Обвинувачений є військовослужбовцем військової служби за призивом під час мобілізації, на час затримання проходив військову службу на посаді солдату резерву військової частини НОМЕР_1 , має статус учасника бойових дій, за місцем служби характеризується посередньо, як недисциплінований військовослужбовець, схильний до шкідливих звичок (до алкогольних напоїв). Відповідно до медичних документів та висновку ВЛК від 01.02.2023 №168, ОСОБА_10 з 23.01.2023 по 01.02.2023 проходив лікування з приводу контузії правого ока важкого ступеню, акубаротравми. Відповідно до медичної характеристики ОСОБА_10 перебуває під наглядом медичної служби військової частини НОМЕР_1 з 10.2023 року, за період проходження служби за медичною допомогою не звертався, на диспансерному обліку не перебував. За місцем проживання обвинувачений на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває; на обліку в Харківському районному відділі №3 філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області не перебуває; за місцем реєстрації характеризується задовільно (т.2 а.с.78-95,99, 129- 131, 227-229).

Суд при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_10 , на основі всебічного, повного та об`єктивного з`ясування фактичних обставин справи, враховує цінність тих суспільних відносин, на які він посягнув, ступінь підвищеної суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, спосіб вчиненнязлочину, умисну форму вини, тяжкі наслідки злочину у виді смерті ОСОБА_14 .

Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнає активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Як обставину, що пом`якшує покарання ОСОБА_10 суд також визнає ту обставину, що ОСОБА_10 викликав допомогу безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення.

Обставиною, яка обтяжує покарання суд визнає вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно доч.2ст.50 КК Українипокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

ОСОБА_10 вчинив особливо тяжкий злочин і від його дій настали особливо тяжкі наслідки.

Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину та могли бути передумовою для застосування ст.ст. 69, 75 КК України судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України, а також враховуючи ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення,його наслідки, особи обвинуваченого,обставин, що пом`якщують та обтяжують покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі, встановленого санкцією ч. 1 ст. 115 КК України, строком на 10 років.

На переконання суду, саме таке покарання відповідає особі обвинуваченого, характеру інкримінованого злочину, обставинам скоєного, наслідкам, які настали в результаті злочину та буде сприяти попередженню вчиненню нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим так і іншими особами.

Відповідно до ст. 72 КК України суд вважає за необхідне зарахувати в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_10 за даним вироком покарання строк попереднього ув`язнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі за період тримання під вартою, а саме - з 09 березня 2024 року по день набрання вироком законної сили.

Враховуючи те, що обвинуваченому призначено покарання у виді позбавленні волі реально, та з урахуванням особи та обставин, встановлених під час кримінального провадження, суд не вбачає підстав, передбачених ч. 3 ст. 377 КПК України, для зміни обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили на такий, що не пов`язаний з триманням під вартою. Таким чином, запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний у відношенні обвинуваченого ОСОБА_10 слід залишити без змін.

Цивільний позов потерпілою не заявлений.

Під час досудового розслідування в кримінальному провадженні проведено судові експертизи фахівцями Дніпропетровського НДЕКЦ МВС України:

- судова дактилоскопічна експертиза №СЕ-19/104-24/11917-Д від 19.03.2024, вартість якої складає 2271,84 грн .(т.2 а.с.198).

- судова трасологічна експертиза №СЕ-19/104-24/18919-Д від 07.05.2024, вартістю 3786 грн. (т.3 а.с.24).

Витрати, пов`язані з проведенням вказаних експертних досліджень в загальній сумі 6058,24 грн. на підставіст.118 КПК Українивключаються судом у процесуальні витрати і підлягають стягненню з обвинуваченого згідно з вимогами ч. 2ст.124 КПК України.

Керуючись ч. 4 ст.174 КПК Українита з метою вирішення питання щодо долі речових доказів, суд вбачає підстави для скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді.

Долю речових доказів вирішити відповідно до вимогст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368-370, 373-374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_10 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років.

Строк відбуття покарання ОСОБА_10 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5ст.72 КК Українизарахувати в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення ОСОБА_10 , з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, з 09 березня 2024 року по день набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід, обраний у відношенні ОСОБА_10 до набрання вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Стягнути з ОСОБА_10 на користь держави процесуальні витрати на проведення експертиз у розмірі 6058 гривень 24 копійки.

Скасувати арешт, накладенийухвалою слідчого судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 11.03.2024 у справі №179/471/24 (провадження №1-кс/179/89/24) на флісову кофту темно-зеленого кольору розміру «XL» марки «Наталюкс», спортивні штани чорного кольору з биркою з написом «48» та зображенням на лівій штанині у вигляді логотипу «PUMA».

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 11.03.2024 у справі №179/471/24 (провадження №1-кс/179/88/24) на чотири ножі, футболку з РБК і ушкодженнями, штани, капці в кількості 1 шт. на ліву ногу з слідами РБК, простирадло з РБК, ніж з ножами.

Речові докази:

- ніж в ножнах, поміщений до паперового спец-пакету НПУ та опломбований пломбою NPU-0073442, футболку ОСОБА_14 з РБК та ушкодженнями, поміщену до паперового спец-пакету та опломбованого пломбою NPU-0073435, які передані на зберігання до кімнати речових доказів ВП №1 Самарівського (Новомосковського) РУП ГУНП в Дніпропетровській області знищити;

- чотири ножі, поміщені до паперового спец пакету НПУ та опломбовані пломбою NPU-0073441; чистий бинт за допомогою якого проведено змиви з дверних ручок, поміщений до паперового спец пакету НПУ та опломбований пломбою NPU-0073438; змиви потожирової речовини з внутрішньої ручки вхідних дверей будинку, котрі поміщено до паперового спец пакету НПУ та опломбовано пломбою NPU-0073439; змиви потожирової речовини з зовнішньої ручки вхідних дверей будинку, котрі поміщено та опечатано до паперового спец-пакету та опломбовано пломбою NPU-0073440; виріз з килима з РБК, котрий поміщено та опечатано до паперового конверту НПУ та опломбовано пломбою NPU-0073434; штани, вилучені з кімнати № 2 житлового будинку, котрі поміщено та опечатано до паперового спец пакету НПУ та опломбовано пломбою NPU-0073441; капці в кількості 1 шт. на ліву ногу зі слідами РБК, які поміщено до паперового спец пакету НПУ та опломбовано пломбою NPU-0073436; простирадло з РБК, котре поміщене до картонної коробки з биркою СМЕ; опечатаний пломбою NPU-0073444 паперовий конверт зі змивом мікрочастинок з долоні правої руки ОСОБА_10 ; опечатаний пломбою NPU-0073449 паперовий конверт з зрізами нігтів з піднігтьовим вмістом з долоні лівої руки ОСОБА_10 ; опечатаний пломбою NPU-0073450 паперовий конверт зі зрізами нігтів з піднігтьовим вмістом з долоні правої руки ОСОБА_10 ; опечатаний спец-пакет із зразком крові ОСОБА_10 , на марлевому тампоні; опечатаний спец-пакет з зразком крові ОСОБА_14 на марлевому тампоні, які зберігаються в кімнаті речових доказів ВП №1 Самарівського (Новомосковського) РВП ГУНП в Дніпропетровській області - знищити;

- флісову кофту темно-зеленого кольору розміру «ХL» марки «Наталюкс», спортивні штани чорного кольору з биркою з написом «48» та зображенням на лівій штанині у вигляді логотипу «PUMA» (поміщені до паперової коробки та скріплені биркою СМЕ), які передані на зберігання до кімнати речових доказів ВП №1 Самарівського (Новомосковського) РВП ГУНП в Дніпропетровській області повернути ОСОБА_10 за належністю.

- оптичні диски формату DVD-R з відеозаписами проведення огляду місця події, первинного опитування та слідчих експериментів за участю ОСОБА_10 залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області на протязі 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою - у той же строк з дня отримання копії вироку.

Копію вироку після проголошення вручити учасникам судового провадження в порядку, передбаченому ч. 15 ст. 615 КПК України протягом дня.

Суддя ОСОБА_1