Рішення № 130384971, 01.09.2025, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/1207/25

Провадження № 2/204/1626/25 р.

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі головуючої судді Самсонової В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про стягнення недоплаченого страхового відшкодування,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача недоплачене страхове відшкодування в розмірі 19 717,12 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 970,00 грн., витрати на проведення оцінки вартості пошкодженого майна в розмірі 6000,00 грн., та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на те, що 20 вересня 2024 року в місті Дніпро на вулиці Криворізькій, в районі будинку 22-б, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «ВАЗ 2106» (державний номерний знак НОМЕР_1 ), яким керував водій ОСОБА_2 , та «РЕНО» (державний номерний знак НОМЕР_2 ), що належить позивачу. Внаслідок вказаної пригоди транспортний засіб «РЕНО» зазнав технічних ушкоджень, що спричинило матеріальний збиток для його власника. Ці обставини підтверджуються постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14.11.2024 року, якою встановлено вину водія ОСОБА_2 у скоєнні ДТП. Згідно з витягом із бази даних МТСБУ, цивільно-правова відповідальність винного у ДТП водія застрахована страховою компанією «ОРАНТА» (відповідач). Поліс обов`язкового страхування № 218346815 передбачає страхову суму за збиток, заподіяний майну, у розмірі 160 000 грн та франшизу 1500 грн. Відповідно до постанови правління НБУ України № 108 від 30.05.2022 року максимальний розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну, становить 160 000 гривень на потерпілого. Звіт про оцінку вартості матеріального збитку № 34-10.24/1 від 21 жовтня 2024 року, складений на замовлення позивача, визначає вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля в розмірі 350 211,67 грн. Ринкова вартість автомобіля до ДТП становила 320 360,57 грн., а в пошкодженому стані 137 752,60 грн. Таким чином, розмір майнової шкоди становить 182 607,97 грн. (320 360,57 грн - 137 752,60 грн). З урахуванням страхової суми (160 000 грн) та франшизи (1500 грн), розмір належного позивачу страхового відшкодування становить 158 500 грн. 21 січня 2025 року страхова компанія перерахувала позивачу кошти в розмірі 138 782,88 грн, що не відповідає оціненому розміру шкоди. Недоплата страхового відшкодування з боку відповідача складає 19 717,12 грн (158 500 грн - 138 782,88 грн). Враховуючи викладені обставини, порушене право позивача на отримання страхового відшкодування в повному обсязі потребує судового захисту.

Не погодившись з позовними вимогами, представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому вказано, що при розрахунку страхового відшкодування враховувалися результати огляду пошкодженого транспортного засобу від 11.10.2024 та положення «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів». Згідно зі Звітом № 42995 від 07.11.2024, складеним оцінщиком ФОП ОСОБА_3 на замовлення страховика, ринкова вартість автомобіля становить 292 930,48 грн, а вартість відновлювального ремонту - 339 431,95 грн. Значення коефіцієнта фізичного зносу дорівнює 0,7000. Вартість придатних залишків - 152 647,60 грн. За порівнянням обох звітів встановлено, що різниця в розрахунках виникла через різну ринкову вартість транспортного засобу. Страховиком було взято вартість 292 930,48 грн з інтернет-джерел, яка перевищує аналогічний показник у «Бюлетені автотоварознавця» (254 060 грн). Оцінщик ОСОБА_4 взяв вартість 320 360,57 грн з «Бюлетеня автотоварознавця», але для автомобіля з дорожчою комплектацією, що не відповідає пошкодженому RENAULT MEGANE. Представник відповідача стверджує, що розрахунок майнової шкоди має бути таким: 254 060 грн (реальна вартість з «Бюлетеня автотоварознавця») - 137 752,60 грн (вартість після ДТП) = 116 307,40 грн. Оскільки 21 січня 2025 року позивачу виплачено 138 782,88 грн, що перевищує реальну суму збитку, позовні вимоги вважаються необґрунтованими.

Представником позивача подано до суду відповідь на відзив, відповідно до якого вказано наступне. Страховик провів огляд автомобіля у встановлений 10-денний строк. При цьому матеріали справи не містять доказів направлення страховиком свого працівника або експерта для огляду, а також протоколу огляду. Це є порушенням вимог ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Представник позивача також наголошує, що оцінювач ФОП ОСОБА_3 не проводив особистого огляду пошкодженого транспортного засобу. Звіт № 42995, складений на замовлення страховика, базується на матеріалах огляду сторонньої особи. Це є грубим порушенням «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів». Посилаючись на статтю 36 Закону, представник позивача вказує, що страхова виплата здійснюється після узгодження її розміру з особою, яка має право на відшкодування, чого матеріали справи не містять. З огляду на вищезазначене, позовні вимоги є законними та обґрунтованими, тому просимо задовольнити їх у повному обсязі.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі по наступним підставам.

Позивач є власником транспортного засобу «RENAULT», д/н НОМЕР_2 (а.с.6). Постановою судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2024 року у справі №204/10444/24 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, постанова набрала законної сили 26 листопада 2024 року.

Цією постановою встановлено, що 20 вересня 2024 року, о 13 год. 55 хв. у м. Дніпро, по вул. Криворізькій, в районі буд. 22-Б, водій ОСОБА_2 , керував автомобілем ВАЗ2106, державний номерний знак, НОМЕР_3 , при виявлені перешкоди своєчасно не вжив заходів щодо зменшення швидкості руху аж до зупинки, внаслідок чого скоїв наїзд на зупинившийся автомобіль Рено, державний номерний знак, НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 від чого Рено, державний номерний знак, НОМЕР_2 , перемістився в перед і скоїв наїзд на автомобіль, Деу, державний номерний знак, НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_5 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, а водій ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження, чим завдані збитки. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.12.3 Правил дорожнього руху України, за що ст. 124 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.

Перевіркою чинності полісу внутрішнього страхування №218346815 встановлено, що станом на 20 вересня 2025 року поліс є діючим, страховиком є ПАТ «НАСК «ОРАНТА», транспортний засіб «ВАЗ 2106».

Згідно з звітом №34-10.24/1 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 21 жовтня 2024 року вбачається, що вартість (розміру) збитків, заподіяних пошкодженим транспортного засобу Renault Meganе, реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 320360,57 грн. Вартість транспортного засобу Renault Meganе, реєстраційний номер НОМЕР_2 у пошкодженому стані становить 137752,60 грн.

Відповідачем було зроблено власну оцінку. Так, згідно звіту №42995 про оцінку вартості (розміру збитків), заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 07.11.2024 року вбачається, що вартість (розміру) збитків, заподіяних пошкодженим транспортного засобу Renault Meganе, реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 292930,48 грн.

21 січня 2025 року позивачу віл страхової компанії уповноваженому представнику позивача надійшли кошти в якості страхового відшкодування в розмірі 138782,88 грн.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його представника) або іншої особи, визначеної договором.

Згідно ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

За змістом ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди сталося за участю забезпеченого транспортного засобу і в наслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про страхування» в Україні одним із видів обов`язкового страхування є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування за підписом заявника.

Відповідно ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 36 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його.

Згідно ч. 3 ст. 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц дійшла висновку, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Стаття 9 Закону встановлює, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

До таких нормативно-правових актів належить, зокрема Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджена наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 1074/8395 в редакції наказу від 24.07.2009 № 1335/5/1159 (далі також - Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, Методика).

Вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ) у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин (пункт 1.3.).

Згідно з пунктами 2.3., 2.4. Методики вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ, а вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Пункт 5.1. Методики визначає, що технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) дає змогу за допомогою органолептичних методів визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна.

Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту (пункт 8.1. Методики).

Отже за змістом наведених положень Методики оцінка збитку внаслідок ДТП проводиться шляхом складання калькуляції вартості ремонтних робіт і запчастин, а базою для оцінки є результати огляду пошкодженого транспортного засобу.

Згідно з нормами цивільного процесуального закону, які визначають загальні правила доказування у цивільному процесі, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення і щодо яких у учасників справи виникає спір (статті 12, 76, 81, 82 ЦПК України).

За змістом статей 77, 78, 79, 80, 89 цього Кодексу докази повинні відповідати критеріям належності, допустимості і достовірності, а в своїй сукупності - також достатності, для підтвердження наявності або відсутності обставин справи, які відносяться до предмета доказування.

Дослідженням наданого позивачем звіту незалежного оцінювача (з додатками) установлено, що за своєю формою та змістом він відповідає загальним засадам оцінки майна і Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів та не містить чогось очевидно необґрунтованого чи такого, що суперечить іншим матеріалам справи.

У цьому звіті спеціаліст, який має кваліфікацію оцінювача за напрямом оцінки майна «Оцінка об`єктів у матеріальній сфері», спеціалізацію «Оцінка дорожніх транспортних засобів» та стаж роботи оцінювача з 2016 р., керуючись Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» та іншими нормативно-правовими актами, визначив ринкову вартість транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту його фізичного зносу, обсяг і номенклатуру робіт з відновлювального ремонту транспортного засобу, перелік необхідних складових та матеріалів, вартість відновлювального ремонту та розмір матеріального збитку, який визначається як вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників, необхідних для заміни під час ремонту, зменшену на суму на суму податку на додану вартість.

Звіт незалежного оцінювача складено з урахуванням даних про обсяг і характер пошкоджень, встановлених під час огляду належного позивачці автомобіля, які були зафіксовані в акті огляду транспортного засобу і підтверджені фотографічними зображеннями.

При визначенні вартості відновлювального ремонту незалежний оцінювач застосував витратний методичний підхід на основі діючих ринкових цін на товари (матеріали), роботи і послуги на підставі ремонтної калькуляції, яка повністю узгоджується з даними акту огляду транспортного засобу.

Натомість звіт, який було надано відповідачем, прийнятого за основу при визначенні розміру страхового відшкодування, неможливо перевірити, чи було дотримано порядок проведення огляду пошкодженого транспортного засобу, зокрема проведення такого огляду за участю власника (його довіреної особи) та відсутність у останнього претензій чи зауважень до правильності і повноти проведеного огляду та належної фіксації його результатів.

За таких обставин суд відхиляє наданий страховою компанією звіт про визначення вартості матеріального збитку як неналежний і недостовірний доказ та покладає в обґрунтування свого рішення звіт про оцінку автомобіля, складений незалежним оцінювачем на замовлення позивачки.

Зважаючи на викладене, суд визнає обґрунтованими і доведеними вимоги позивача до ПАТ «НАСК «Оранта» про стягнення недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 19 717,12 грн.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками, серед іншого, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Так, судом встановлено, що за складання оцінювачем звіту № 34-10.24/1 від 21 жовтня 2024 року позивачем було сплачено 6000,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 34-10.24/1 від 21 жовтня 2024 року (а.с. 28 (зворотній бік)).

Таким чином, позивач має право на відшкодування йому витрат, пов`язаних з залученням оцінювача у розмірі 6000,00 грн., а тому з відповідача на користь позивача слід також стягнути витрати, пов`язані з залученням оцінювача у розмірі 6 000,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Суд вирішуючи питання про розмір витрат на правову допомогу виходить з того, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Отже, відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що позивачу правничу допомогу у вказаній справі надавав адвокат Чіп Я.М., що підтверджується ордером на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ № 1332580, виданим Адвокатським об`єднанням «Радник», а також договором про надання професійної правничої допомоги № 22/01/25-1 від 22 січня 2025 року, укладеним між Адвокатським об`єднанням «Радник» та позивачем.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно роз`яснень, наведених у п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року №10 визначено, що підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

22 січня 2025 року Адвокатським об`єднанням «Радник» було виставлено позивачу рахунок № 13/2025 (детальний розрахунок вартості адвокатського гонорару) на загальну суму 9000,00 грн., який позивач оплатив 22 січня 2025 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 268 від 22 січня 2025 року на суму 9000,00 грн.

Отже, суд вважає встановленим, що позивач дійсно отримав правову допомогу від Адвокатського об`єднанням «Радник», а тому не викликає сумнівів, що позивачем понесені витрати на правничу допомогу у справі.

Враховуючи викладене, керуючись принципами співмірності та розумності судових витрат, критерієм реальності адвокатських витрат, а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.

Крім того, в порядку ч. ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слідує стягнути судовий збір в сумі 968 грн. 96 коп. (в порядку ч. ч. 1-2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції на момент звернення до суду з даним позовом).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 15, 16, 256, 257, 261, 264, 267, 993, 979, 1191 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 128, 141, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 280-284, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про стягнення недоплаченого страхового відшкодування - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» на користь ОСОБА_1 суму недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 19717,12 грн., вартість послуг, пов`язаних з залученням оцінювача 6000,00 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн. та судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00034186, місцезнаходження: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-д,

Суддя В.В. Самсонова