Рішення № 130384915, 28.08.2025, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/9186/24

Провадження № 2/0203/907/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2025 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Єдаменко С.В.,

при секретарі Пархоменко А.В.,

за участю представника позивачки за первісним позовом

(представника відповідачки за зустрічним позовом) адвоката Губи В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради про зобов`язання зробити перерахунок, за зустрічним позовом Комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

04 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до КП «Жилсервіс-5» ДМР про зобов`язання зробити перерахунок. (а.с.1-5) Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2024 року дану позовну заяву було передано за підсудністю до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська. (а.с.27) Ухвалою судді Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 30 грудня 2024 року дану позовну заяву було передано за підсудністю до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська (наразі Центральний районний суд міста Дніпра). (а.с.39)

В обґрунтування позову зазначено, що позивачка є внутрішньо переміщеною особою з 07.09.2021 року. На підставі угоди про забезпечення тимчасового розміщення внутрішньо переміщених осіб у гуртожитках комунальної власності територіальної громади міста Дніпра позивачці було надано ліжко-місце в будинку АДРЕСА_1 на строк 6 місяців. В зв`язку з тимчасовим від`їздом позивачка звернулась з заявою до директора КП «Жилсервіс-5» ДМР про не нарахування сум заборгованості за послуги за період її відсутності. До гуртожитку позивачка повернулась 01.11.2023 р. та одразу звернулась до уповноваженого представника балансоутримувача, оскільки незважаючи на відсутність заборгованості на момент від`їзду, отримала рахунки за електропостачання на загальну суму 6 526,75 грн. Враховуючи те, що позивачка була відсутня у період з 20.12.2021 по 01.11.2023 у гуртожитку, фактично не споживала комунальну послугу з електропостачання, а отже зобов`язання з оплати у цей період відсутні. У зв`язку з викладеним, позивачка просить зобов`язати КП «Жилсервіс-5» ДМР здійснити помісячний перерахунок з постачання та розподілу електричної енергії за період з 20.12.2021 по 01.11.2023. (а.с.1-5)

Ухвалою судді від 29 січня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено її до судового розгляду в порядку загального позовного провадження з викликом сторін. (а.с.41)

14 лютого 2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що наданий суду позивачкою документ, що підтверджує хворобу її брата не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки виданий «ЛНР». Також в свою чергу зазначив, що договір був укладений на строк 6 місяців, позивачка як ВПО повинна була подати заяву на продовження договору, в іншому випадку звільнити кімнату протягом трьох робочих днів, тобто до 01 квітня 2022 року. В свою чергу, ці дії виконані не були і позивачка продовжувала займати визначену кімнату без продовження договору з гуртожитком. Вказував на те, що послуга з електропостачання за даним гуртожитком є централізованою та не може вважатись фактично спожитою. (а.с.45-47)

14 лютого 2025 року від представника відповідача надійшла зустрічна позовна заява КП «Жилсервіс-5» ДМР до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якої зазначено, що ОСОБА_1 займає кімнату за адресою: АДРЕСА_1 . Між останньою та КП «Жилсервіс-5» ДМР встановилися зобов`язальні правовідносини з приводу надання житлово-комунальних послуг. КП «Жилсервіс-5» ДМР належним чином та своєчасно виконує свої зобов`язання та надає комунальні послуги, однак ОСОБА_1 не виконує свої зобов`язання зі сплати за отримані послуги, у зв`язку з чим у останньої утворилась заборгованість в розмірі 11174,06 грн., яку КП «Жилсервіс-5» ДМР просить стягнути в судовому порядку разом із інфляційним збільшенням та штрафними санкціями. (а.с.64-69)

14 лютого 2025 року від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів. (а.с.122)

В підготовче засідання 25 лютого 2025 року сторони по справі не з`явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи належним чином. В даному засіданні було ухвалено продовжити строк підготовчого засідання на 30 днів та відкласти розгляд справи на 21 березня 2025 року для повторного виклику сторін по справі. (а.с.127)

В підготовче засідання 21 березня 2025 року сторони по справі не з`явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи належним чином, у зв`язку з цим та надходженням від позивачки клопотання про відкладення, розгляд справи було відкладено на 21 квітня 2025 року. (а.с.132)

09 квітня 2025 року від позивачки за первісним позовом відповідачки за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому остання просила відмовити у задоволені зустрічного позову. Посилалась на те, що у зв`язку зі своїм від`їздом, про який директора КП «Жилсервіс-5» ДМР завчасно було попереджено відповідною заявою, позивачка за первісним позовом відповідачка за зустрічним позовом не могла подати письмову заяву про продовження договору. Також просила застосувати строки позовної давності (а.с.135-139)

09 квітня 2025 року від позивачки за первісним позовом відповідачки за зустрічним позовом надійшла відповідь на відзив в якій вказувала на те, що довідка з лікарні «ЛНР» є належним та допустимим доказом того, що вона перебувала в місті Сторобільськ за доглядом за братом. Зазначила, що 01.11.2023 р. була укладена угода про забезпечення тимчасового розміщення внутрішньо переміщених осіб у гуртожитках комунальної власності територіальної громади міста Дніпра. (а.с.142-145)

16 квітня 2025 року від представника відповідача за первісним позовом представника позивача за зустрічним позовом надійшли пояснення на відзив, в яких останній посилався на всі вимоги вказані у відзиві, додатково зазначив, що позивачка за первісним позовом відповідачка за зустрічним позовом продовжує не сплачувати за комунальні послуги. (а.с.148-150)

В підготовче засідання 21 квітня 2025 року сторони по справі не з`явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи належним чином. В даному засіданні було ухвалено прийняти зустрічну позовну заяву до розгляду з первісною позовною заявою, долучити до матеріалів справи відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, відзив на зустрічну позовну заяву, пояснення на відзив та додаткові докази та відкласти розгляд справи на 02 травня 2025 року для повторного виклику сторін по справі. (а.с.153)

В підготовче засідання 02 травня 2025 року сторони по справі не з`явились, надали заяви про проведення засідання за їх відсутності, в яких просили призначити справу до судового розгляду. Оскільки всі дії з підготовки справи до розгляду в судовому засіданні були виконані 02 травня 2025 року ухвалою суду було закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 21 травня 2025року. (а.с.а.с.158-159,162,163,164-165)

В судове засідання 21 травня 2025 року з`явились позивачка за первісним позовом відповідачка за зустрічним позовом та її представник. Судове засідання відкладено на іншу дату для повторного виклику відповідача за первісним позовом. (а.с.168)

В судове засідання 17 червня 2025 року з`явились позивача за первісним позовом відповідачка за зустрічним позовом та її представник, та представник відповідача за первісним позовом представник позивача за зустрічним позовом. В судовому засіданні було розпочато розгляд справи по суті, з`ясовано думку учасників щодо первісного та зустрічного позовів та оголошено перерву до 18 серпня 2025 року. (а.с.174)

15 серпня 2025 року позивачка за первісним позовом відповідачка за зустрічним позовом надала до суду заяву про долучення документів. (а.с.177)

В судове засідання 17 червня 2025 року з`явились позивача за первісним позовом відповідачка за зустрічним позовом та її представник, та представник відповідача за первісним позовом представник позивача за зустрічним позовом. В судовому засіданні судом ухвалено повернути позивачці за первісним позовом заяву про долучення документів, з`ясовано думку щодо додаткових пояснень по суті справи, досліджено письмові докази та ухвалено перейти до стадії ухвалення рішення, яке буде оголошено 28 серпня 2025 року. (а.с.182)

Позивачка за первісним позовом відповідачка за зустрічним позовом та її представник в судовому засіданні просили задовольнити позовні вимоги первісної позовної заяви та відмовити у задоволенні позовних вимог зустрічної позовної заяви.

Представник відповідача за первісним позовом представник позивача за зустрічним позовом в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні первісних позовних вимог та просив задовольнити позові вимоги зустрічної позовної заяви.

Заслухавши думку сторін по справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Щодо первісної позовної заяви суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до довідки №1203-4727 від 01 лютого 2018 року ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою. (а.с.11)

01 жовтня 2021 року між КП «ЖИЛСЕРВІС-5» ДМР та ОСОБА_1 укладено угоду № 11 про забезпечення тимчасового розміщення внутрішньо переміщених осіб у гуртожитках комунальної власності територіальної громади міста Дніпра для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб. (а.с.14-15)

Згідно довідки № 177 від 26 жовтня 2023 року, виданою Державною установою «Старобільське територіальне медичне об`єднання» ЛНР ОСОБА_1 перебувала на обліку по догляду за інвалідом ОСОБА_2 з 20.12.2021 року по 26.10.2023 року. (а.с.20)

01 листопада 2023 року між КП «ЖИЛСЕРВІС-5» ДМР та ОСОБА_1 укладено угоду № 11 про забезпечення тимчасового розміщення внутрішньо переміщених осіб у гуртожитках комунальної власності територіальної громади міста Дніпра для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб. (а.с.16-17)

За змістом ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.509ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.ст.7, 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов`язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, а обов`язком - оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Обов`язком виконавця, зокрема, є забезпечення своєчасності надання, безперервності і відповідної якості комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» на споживача покладено обов`язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п.6 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крімпостачання тепловоїенергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Згідно п.5.11. угоди № 11 мешканець зобов`язаний оплачувати згідно з виставленими рахунками послуги з утримання будинків і споруд, прибудинкових територій за фактично спожиті комунальні послуги до 10 числа поточного місяця. (а.с.14-15)

Відповідно до положень ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у первісному позові слід відмовити, у зв`язку з тим, що нарахування за теплову енергію здійснювалось на підставі Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яким передбачено, що споживач за період тимчасової відсутності має право на неоплату комунальних послуг крім постачання теплової енергії. Посилання позивачки за первісним позовом відповідачки за зустрічним позовом на фактичне непроживання за адресою виникнення боргу і некористування послугами, що надає відповідач за первісним позовом позивач за зустрічним позовом, у спірний період суд не бере до уваги, оскільки таке непроживання не звільняє власників майна від обов`язку сплачувати комунальні послуги.

Щодо зустрічної позовної заяви суд зазначає наступне.

Згідно повідомлень на оплату житлово-комунальних послуг за грудень 2021 р., січень 2022 р., лютий 2022 р., березень 2022 р. та особистим рахунком 3-5020037 ОКВ ОСОБА_1 вбачається, що відповідачка не сплатила борг за теплову енергію. (а.с.а.с.74-75, 82-85)

Відповідно дост.509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зіст.526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогокодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 130 ЖК Українивстановлено, що порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається законодавством України.

Нормамистатті 131 ЖК Українипередбачено, що Примірне положення про користування гуртожитками затверджується Кабінетом Міністрів України після консультацій з громадськістю, що проводяться відповідно до законодавства. Відповідно до Примірного положення про користування гуртожитками органи державної влади, органи місцевого самоврядування, власники гуртожитків після консультацій з громадськістю (громадськими об`єднаннями, створеними з метою захисту інтересів мешканців гуртожитків) за погодженням з профспілками (за наявності) затверджують положення про користування гуртожитками, що перебувають у їхній власності, управлінні, розпорядженні, користуванні.

Відповідно дост.68 ЖК Українинаймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Згідно ст.610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1статті 612 ЦК Українивстановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності дост.615 ЦК Україниодностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Крім цього, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 року по справі № 712/8916/17 висловлена правова позиція, відповідно до якої факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі № 750/12850/16-ц та від 06 листопада 2019 року в справі № 642/2858/16.

Статтею 80 ЦПК Українивизначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» на споживача покладено обов`язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п.6 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крімпостачання тепловоїенергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення зустрічних позовних вимог в частині стягнення основної суми боргу за теплопостачання, вартість електроенергії яка використана на підігрів теплоносіїв та обігрів кімнат гуртожитку, в розмірі 11174 грн. 06 коп.

Водночаспостановою Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 рокупро «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Ця постанова набрала чинності з дня опублікування і застосовується з 24.02.2022 року.

27.04.2023 р. набрала чинності постанова КМУ «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 р. № 206», якою додано п.11, яким визначено, що заборона нарахування неустойки, 3 % річних та інфляційних втрат поширюється на юридичних осіб, яким належить на праві власності або іншому речовому праві житлове та/або нежитлове приміщення, будинок, в яких розміщуються та є кінцевими споживачами комунальних послуг внутрішньо переміщені особи, у разі, коли такі юридичні особи не мають права на отримання компенсації за спожиті комунальні послуги під час розміщення внутрішньо переміщених осіб у будівлях (приміщеннях) об`єктів державної, комунальної та приватної власності у період воєнного стану.

Враховуючи викладене, нарахування та стягнення судом 3 відсотків річних та інфляційних втрат з 24.02.2022 року до 27.04.2023 року в період воєнного стану було заборонено на всій території України.

Відповідно до розрахунків за період з 01.02.2018 року по 11.02.2025 року, складених відповідачем за первісним позовом позивачем за зустрічним позовом, інфляційне збільшення на заборгованість становить 10 725,10 грн., штрафні санкції становлять 2 356,66 грн.

Право на нарахування інфляційних втрат та штрафних санкції у відповідача за первісним позовом позивача за зустрічним позовом виникло за грудень 2021 року, за січень 2022 року. Однак, як вбачається з розрахунку відповідача за первісним позовом позивача за зустрічним позовом, ним розраховано суму інфляційних втрат та штрафних санкції, починаючи з 01.02.2018 р. на заборгованість в розмірі 11 174,06 грн., тобто заборгованість, яка у розрахунковий період ще не утворилася. Отже, відповідачем за первісним позовом позивачем за зустрічним позовом безпідставно здійснено нарахування інфляційних втрат та штрафних санкції з 01.02.2018 р. на суму заборгованості, яка виникла станом на 14.02.2025 року. Таким чином, суд відмовляє в задоволенні зустрічного позову в цій частині.

Доводи позивачки за первісним позовом відповідачки за зустрічним позовом про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, не заслуговують на увагу з наступних підстав.

Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу (ч.1 ст.256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Для окремих видів вимог встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч.2 ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ч.261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, датою звернення КП «Жилсервіс-5» ДМР із зустрічною позовною заявою є 14 лютого 2025 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211«Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19,спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, суд дійшов висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом, була збільшена за домовленістю сторін на підставі статті 259 ЦК України.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21.

Із 12 березня 2020 року на усій території України установлений карантин із подальшим продовженням відповідними постановами його строку (пункт 1 постанови № 211 з наступними змінами).

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у редакції Закону № 540-ІХ, який набрав чинності 02 квітня 2020 року).

Отже, оскільки з 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України продовжуються на строк його дії.

Даний висновок узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 947/8885/21.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 карантин був відмінений з 30.06.2023.

Крім того, продовження строку позовної давності передбачено п.19 Перехідних положень ЦК України відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, з огляду на приписи ст.ст.256, 257 ЦК України, КП «Жилсервіс-5» ДМР строк позовної давності не пропущено.

Відповідно до ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи викладене, з ОСОБА_1 на користь КП «Жилсервіс-5» ДМР підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3028 грн.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268, 273, 274, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

вирішив:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради про зобов`язання зробити перерахунок відмовити.

Зустрічну позовну заяву Комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_2 ; адреса як ВПО: АДРЕСА_3 ) на користь Комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради (кодЄДРПОУ 38199687;адреса:49069,м.Дніпро,пр.Богдана Хмельницького,буд.14) заборгованість за надані комунальні послуги відповідно особового рахунку НОМЕР_2 , теплопостачання, вартість електроенергії яка використана на підігрів теплоносіїв та обігрів кімнат гуртожитку, в розмірі 11174 грн. 06 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 грн., а разом 14202(чотирнадцятьтисяч двістідві) гривні 06 копійок.

В решті позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченомуст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня підписання його повного тексту.

Повний текст рішення підписано 08.09.2025 р.

Суддя С.В.Єдаменко