Ухвала суду № 130381389, 22.09.2025, Франківський районний суд м. Львова

465/6682/25

2/465/3669/25

У х в а л а

про залишення заяви без руху

"22" вересня 2025 р. м. Львів

Суддя Франківського районного суду м. Львова Дзеньдзюра С.М., розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутих коштів та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутих коштів та стягнення моральної шкоди.

Дослідивши матеріали позовної заяви, приходжу до висновку, що така підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.

Згідно п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Водночас, подана позивачем позовна заява не містить реєстраційного номера облікової картки платника податків позивача, відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 175 ЦПК України, якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Згідно з п.10. ч.1 ст.176 ЦПК України, ціна позову у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Як убачається, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грішми або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою.

Тобто, вимога про відшкодування моральної шкоди, що визначена у грошовому вимірі та, що складає ціну матеріальних вимог, є майновою вимогою, натомість вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 28.11.2018 у справі номер 504/2864/13-ц зазначено, що вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, тому судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.

При зверненні до суду позивач судовий збір не сплатив вказав, що звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", оскільки він є учасником бойових дій, на підтвердження чого надав посвідчення від 27.06.2024.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 N 3674-VI.

Судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (частина перша статті 1 Закону України «Про судовий збір»).

Позивач зазначає, що є учасником бойових дій, а тому на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» є звільненим від сплати судового збору.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.

Вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій, для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статтей 12, 22 Закону № 3551-XII.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі № 545/1149/17 (провадження № 14- 730цс19).

Окрім цього, в ухвалі від 06 травня 2020 року у справі №9901/70/20 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнення від сплати судового збору осіб, які мають, зокрема статус ветеранів війни - учасників бойових дій, обмежено справами, пов`язаними з порушенням їхніх прав. Тобто встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до суду за захистом прав, пов`язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 18 квітня 2022 року у справі № 910/6441/21 та від 31 серпня 2022 року у справі № 344/18162/21.

Позов у цій справі не стосується захисту прав, пов`язаних зі статусом учасника бойових дій. У вказаному випадку права позивача ОСОБА_1 , як учасника бойових дій не порушені, тому при звернені його до суду з позовом про повернення безпідставно набутих грошових коштів та стягнення моральної шкоди - пільги, передбачені п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», на нього не розповсюджуються.

З огляду на наведене, вважаю, що у даному випадку відсутні підстави звільнення позивача ОСОБА_1 від сплати судового збору, на які він покликається у позовній заяві.

З огляду на зазначене, суддя відмовляє позивачу у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Згідно з ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня 2025 року встановлений в розмірі 3 028 гривень.

Пунктом 2 ч. 1ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у чинній редакції визначено, що за подання позовної заяви немайнового характеру про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної або юридичної особи сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позовної заяви про відшкодування моральної шкоди - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, у частині 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», визначено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Як убачається із матеріалів справи, позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру, що станом на день звернення до суду оплачується судовим збором у розмірі 2184.39 грн.

Окрім того, позивач просить стягнути моральну шкоду, що становить 100 000 гривень.

Сума судовогозбору,що підлягаєсплаті зазаявлені вимогимайнового характерустаном надень звернення до суду становить 3028 гривень.

Отже, за подання даного позову до суду позивачу слід сплатити судовий збір у загальному розмірі 5212,39 гривень за наступними реквізитами: рахунок №UA168999980313141206000013953, отримувач: ГУК Львів/Франківський р-н/22030101, код ЄДРПОУ отримувача: 38008294, банк отримувача: Казначейство України(ел.адм.подат), код класифікації доходів бюджету - 22030101, найменування коду класифікації доходів бюджету судовий збір (Державна судова адміністрації України, 050).

Судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28.10.1998 року вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Залишення позову без руху з зазначених вище підстав не є по своїй суті обмеженням права на доступ до суду, оскільки відповідає вимогам закону та основним засадам цивільного судочинства, та є необхідним для справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду та вирішення справи.

Згідно ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи те, що позовна заява не відповідає вимогам ст.175 ЦПК України, приходжу до переконання, що вона підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення її недоліків протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На підставі наведеного, керуючисьст. 185 ЦПК України, суд, -

постановив:

У задоволені клопотання позивача про звільнення позивача від сплати судового збору - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 проповернення безпідставнонабутих коштівта стягненняморальної шкоди- залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви вказаних у мотивувальній частині ухвали протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк, позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачу зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Дзеньдзюра С.М.