Постанова № 130380676, 18.09.2025, Овідіопольський районний суд Одеської області

Провадження № 1-кс/509/818/25

Справа № 509/4937/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2025 року слідчий суддя Овідіопольського районного суду Одеської області ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

захисника, адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду смт.Овідіополь, клопотання слідчого СВ відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 ГУ ОСОБА_4 , погоджене з процесуальним керівником прокурором Чорноморської окружної прокуратури ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025162380000412 від 11.08.2025, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.332 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Бельци Республіка Молдова, громадянина України, рома за національністю, офіційно не працевлаштованого, офіційно не одруженого (перебуває у цивільному шлюбі), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу статті 89 КК України, раніш не судимого,

підозрюваного у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідчим відділенням ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області, проводиться досудове розслідування матеріалів кримінального провадження №12025162380000412 від 11.08.2025 за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.332 КК України

Процесуальне керівництво досудовим розслідування здійснюється групою прокурорів Чорноморської окружної прокуратури Одеської області.

В відповідності до наданого клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до ст. 1 Закону України від 04.11.1991 № 1777-XII «Про державний кордон України» (далі Закон № 1777-XII) де зазначено, що Державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору.

Згідно ст. 3 Закону № 1777-XII державний кордон України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, встановлюється: на суші - по характерних точках і лініях рельєфу або ясно видимих орієнтирах; на морі - по зовнішній межі територіального моря України; на судноплавних річках по середині головного фарватеру або тальвегу річки; на несудноплавних річках (ручаях) по їх середині або по середині головного рукава річки; на озерах та інших водоймах - по прямій лінії, що з`єднує виходи державного кордону України до берегів озера або іншої водойми. Державний кордон України, що проходить по річці (ручаю), озеру чи іншій водоймі, не переміщується як при зміні обрису їх берегів або рівня води, так і при відхиленні русла річки (ручаю) в той чи інший бік; на водосховищах гідровузлів та інших штучних водоймах відповідно до лінії державного кордону України, яка проходила на місцевості до їх заповнення; на залізничних і автодорожніх мостах, греблях та інших спорудах, що проходять через прикордонні ділянки судноплавних і несудноплавних річок (ручаїв), - по середині цих споруд або по їх технологічній осі, незалежно від проходження державного кордону України на воді». Також, у відповідності до ст. 5 цього Закону № 1777-XII до територіального моря України належать прибережні морські води шириною 12 морських миль, відлічуваних від лінії найбільшого відпливу як на материку, так і на островах, що належать Україні, або від прямих вихідних ліній, які з`єднують відповідні точки. Географічні координати цих точок затверджуються в порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України. В окремих випадках інша ширина територіального моря України може встановлюватись міжнародними договорами України, а при відсутності договорів відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права».

Відповідно до ст.9 Закону № 1777-XII, перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.

Пункт пропуску через державний кордон України це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.

Порушенням державного кордону України є також перетинання його будь-якими технічними або іншими засобами без відповідного на те дозволу чи з порушенням встановленого порядку.

Також, у відповідності до ст. 11 вказаного Закону № 1777-XII, де зазначено, що особи, транспортні засоби, вантажі та інше майно, що перетинають державний кордон України, підлягають прикордонному і митному контролю. У відповідних випадках здійснюється також санітарно-карантинний, ветеринарний і фітосанітарний контроль, контроль за вивезенням з території України культурних цінностей та інший контроль. Контроль організовується і здійснюється у встановленому актами законодавства України порядку.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України від 05.11.2009 № 1710-VI «Про прикордонний контроль» (далі Закон № 1710-VI), прикордонний контроль державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1710-VI, прикордонний контроль і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів та вантажів здійснюються: 1) у пунктах пропуску через державний кордон; 2) поза пунктами пропуску у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті; 3) на території суміжних держав у порядку, передбаченому статтею 26 цього Закону.

Перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються у пунктах пропуску через державний кордон протягом часу роботи такого пункту. Час роботи пункту пропуску через державний кордон, який не працює цілодобово, зазначається на інформаційному стенді перед в`їздом до нього.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану», 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022, в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. строком на 30 діб, який надалі неодноразово продовжувався, останній раз - Указом Президента України від 14.07.2025 № 478/2025 з 05 години 30 хвилин 7 серпня 2025 року строком на 90 діб, який затверджено Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 4524-ІХ від 15.07.2025.

Відповідно до п. 2 Указу Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Крім того, п. 3 вказаного Указу зазначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені, зокрема, ст. 33 Конституції України, згідно з якою кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 за № 1455, якою затверджено «Порядок встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан», визначено, що перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.

Так, порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначення випадків тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, умови перетинання державного кордону України, здійснення прикордонного контролю, регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21.04.1994 № 3857-XII, Законом України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 № 1710-VI, Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57.

Так, відповідно до ст. 1 Закону № 3857-XII громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених законом. Перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, що дають право громадянину України на виїзд з України (ст. ст. 2, 3 Закону № 3857-XII; п. 2 Правил № 57).

Відповідно до п. 21 Правил перетинання державного кордону громадянами України встановлено, що у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право виключний перелік осіб.

Окрім цього, Указом Президента України від 24.02.2022 №°69/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч.2 ст.102, п.п.1, 17, 20 ч.1 ст.106 Конституції України, оголошено проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

У зв`язку з цим, на період дії правового режиму воєнного стану чоловікам громадянам України, віком від 18 до 60 років, а також жінкам-військовозобов`язаним обмежено виїзд за межі України, крім військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації відповідно до ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №°3543-XII.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи з корисливих мотивів, спільно з невстановленими досудовим розслідуванням особами, розробили детальний план по організації незаконного переправлення чоловіків призовного віку через державний кордон України.

Так, ОСОБА_5 , у невстановлені досудовим розслідуванням, часі та місці, але не пізніше серпня 2025 року, реалізуючи злочинний план, почав розповсюджувати серед кола своїх знайомих інформацію із приводу можливості організувати та незаконно переправити через державний кордон України чоловіків, у віці від 18 до 60 років, які мають заборону на виїзд, за грошову винагороду у розмірі 9000 доларів США.

Надалі, ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого злочинного корисливого наміру, на початку серпня 2025 року, повідомив своєму знайомому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про можливість переведення чоловіків призовного віку від 18 до 60 років, які мають заборону на виїзд, за грошову винагороду, при цьому детально проінструктував та повідомив останнього, що за грошову винагороду організує виїзд поза межами одного із пунктів пропуску, які розташовані на території Одеської області та межують із територією Республіки Молдова за територіальні межі України, за допомогою автотранспорту, яким керує невстановлена станом на теперішній час особа.

В свою чергу ОСОБА_7 , маючи бажання викрити незаконну, протиправну діяльність ОСОБА_5 та інших не встановлених досудовим розслідуванням осіб, вирішив повідомити про діяльність останнього правоохоронні органи, а також запропонував ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , долучитися до викриття, документування та припинення незаконної діяльності ОСОБА_5 та інших не встановлених досудовим розслідуванням осіб.

Приблизно 28.08.2025, ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_7 , про те, що вартість послуг за незаконне переправлення особи призовного віку поза межами встановлених пунктів пропуску складає 9 000 доларів США, з яких 2 000 доларів США оплачуються за перевезення особи в межах території Одеської області та виготовлення відповідних документів для уникнення ймовірності затримання особи співробітниками РТЦК та СП, залишок у вигляді 7 000 доларів США, ОСОБА_7 , має передати ОСОБА_5 , після того, як особа перетне державний кордон України.

06.09.2025 з метою реалізації злочинного умислу направленого на особисте збагачення, ОСОБА_5 , отримав від ОСОБА_7 , раніше зазначену ним суму у розмірі 2000 доларів США та повідомив, що інструкції щодо подальшого пересування наддасть пізніше.

11.09.2025 за вказівкою ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , прибув до залізничної станції «Застава 1» у місті Одеса, де його зустрів раніше не відомий йому та невстановлений досудовим розслідуванням чоловік н ім`я ОСОБА_9 , який, діючи за вказівкою ОСОБА_5 , надав ОСОБА_8 , посвідчення помічника машиніста АТ «Укрзалізниця» для підпису з метою його подальшого використання для забезпечення безперешкодного пересування потягом на території Одеської області, а саме зі станції «Застава-1» до залізнично-дорожнього вокзалу міста Білгород-Дністровський Одеської області. При цьому весь час вище вказаний документ знаходився у чоловіка на ім`я ОСОБА_9 .

12.09.2025 ОСОБА_8 , прибув до міста Білгород-Дністровський Одеської області, де залишився очікувати подальших інструкцій з боку ОСОБА_5 ..

16.09.2025 ОСОБА_5 , з метою доведення свого корисливого, злочинного умислу до логічного завершення, зателефонував ОСОБА_7 , та повідомив останньому про можливість переправлення ОСОБА_8 . Для цього ОСОБА_7 має привезти ОСОБА_8 до міста Арциз 17.09.2025 о 6.30, де його буде очікувати автомобіль з невстановленим в ході досудового розслідування водієм, який має перевезти ОСОБА_8 , до Державного кордону України.

Так, 17.09.2025, ОСОБА_7 , діючи за наданими вказівками ОСОБА_5 , разом із ОСОБА_8 , прибули до визначеного місця, останній пересів, до автомобіля марки «KIA» моделі «Cerato» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням невстановленого в ході досудового розслідування водія. При цьому під час руху в межах Одеської області, невстановлений в ході досудового розслідування водій, який представився ОСОБА_10 , надав роз`яснення щодо подальшого незаконного перетину Державного кордону України, крім того повідомив, що ОСОБА_8 , по ходу під`їзду до Державного кордону України, необхідно буде пересісти до іншого автомобіля.

Того ж дня, приблизно о 7:30 год., ОСОБА_8 , пересів до іншого транспортного засобу, марка, модель та реєстраційний номер якого на теперішній час невстановлена, під керуванням іншого невстановленого в ході досудового розслідування водія та продовжив рух в напрямку Державного кордону України. При цьому по ходу руху ОСОБА_8 , продовжив отримувати інструкції від вказаного вище водія, щодо незаконного перетину Державного кордону України.

Приблизно о 8:00 год., вище вказаний водій, висадив ОСОБА_8 , неподалік від Державного кордону України за координатами 46.07702 С, 29.00874 В, показав напрямок руху до Республіки Молдова, але сказав чекати дзвінка, коли можна буде безперешкодно перетнути Державного кордону України поза межами встановленого пункту пропуску та покинув вказане місце.

Надалі, з метою завершення злочину та отримання раніше обумовленої з останнім грошової винагороди у сумі 7 000 доларів США за свої злочинні та протиправні дії з організації незаконного перетину державного кордону України ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , визначив місце зустрічі з ОСОБА_7 за адресою: Одеська область, Болградський район, місто Арциз, неподалік від місцевої школи.

Так, 17.09.2025, прибувши на зустріч у вище вказане місце, ОСОБА_7 передав ОСОБА_5 раніше обумовлену ним суму, а саме 7 000 доларів США, після чого, о 11.35 ОСОБА_5 затримано співробітниками правоохоронних органів.

17.09.2025 за наявності достатніх доказів ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку статті 208 КПК України.

Досудовим розслідуванням встановлено достатність доказів для підозри ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України є підставою для повідомлення про підозру.

17.09.2025 ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

Підозра ОСОБА_5 , у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення підтверджується зібраними матеріалами кримінального провадження, а саме: протоколом огляду місця події від 17.09.2025 за адресою: Одеська область, Болградський район, м.Арциз, вул. 28 червня, координати 45.9854160, НОМЕР_2 , в ході якого біля громадянина ОСОБА_5 , виявлено грошові кошти у сумі 7000 доларів США (6000 з яких є імітаційними засобами) та мобільний телефон марки «Redmi Note 12 S», які визнані речовими доказами у кримінальному провадженні; протоколом обшуку за місцем мешкання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого вилучено комп`ютерну техніку, блокнот з записами та рукописні нотатки, які визнані речовими доказами у кримінальному провадженні; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який повідомив, про обставини вчинення кримінального правопорушення; протоколом затримання ОСОБА_5 , в порядку статті 208 КПК України; речовими доказами отриманими в ході проведення досудового розслідування; іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Вчинення ОСОБА_5 , тяжкого злочину є виключним випадком та свідчить про те, що на теперішній час існують обґрунтовані підстави вважати, що останній, будучи повідомленим про підозру, може вчинити наступні дії, передбачені ч. 1 ст.177 КПК України: Переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності та відбуття покарання, оскільки останній обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дев`яти років з конфіскацією майна, тому є підстави вважати, що підозрюваний, знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні злочину, з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, оскільки мешкає у прикордонному районі Одеської області, він обізнаний з методами перетину державного кордону України та йому відомі можливі місця незаконного перетину державного кордону України. Здійснювати вплив на осіб, які викривають ОСОБА_5 та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб у вчиненні ним кримінального правопорушення, задля зміни їх показів, враховуючи, що в подальшому суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, а досудове розслідування в межах кримінального провадження № 12025162380000412 від 11.08.2025 не завершено та ОСОБА_5 , відомі контактні дані наявних наразі свідків в межах вказаного кримінального провадження у зв`язку з ознайомленням з додатками до клопотання, котрі обґрунтовують його доводи. Вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_5 , офіційно не працює, джерелом доходів останнього являється незаконне переправлення осіб через державний кордон України. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме: незаконно впливати на свідків, та інших осіб, які спільно з останнім вчиняли вказаний злочин, яким відомі обставини злочину у скоєні якого підозрюється ОСОБА_5 , оскільки останні ще не були допитані в суді. Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення так як на даний час проводиться комплекс слідчо-розшукових та оперативних заходів, з метою встановлення повного кола осіб причетних, до організації та вчинення вказаного злочину.

Слідчий зазначає, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Слідчий вважає, що у даному випадку винятковість застосування застави у розмірі 300 прожиткового мінімуму для працездатних осіб є не здатність забезпечити виконання ОСОБА_11 , покладених обов`язків у разі застосування розміру застави в межах, передбачених ст.177 КПК України, враховуючи наявність обґрунтованих ризиків, отриману суму неправомірної вигоди у розмірі 9 000 доларів США, що відповідно до даних НБУ станом на 17.09.2025 складало 369 000 гривень, а також системності вчинення ОСОБА_5 , аналогічних злочинів. Враховуючи сталий та системний характер злочинних дій ОСОБА_5 , органом досудового розслідування, наразі, досліджуються інші епізоди злочинної діяльності підозрюваної, у зв`язку з чим існують обґрунтовані підозри вважати про наявність ряду прихованих активів отриманих останнім злочинним шляхом.

Все вищевказане у своїй сукупності, на думку слідчого, свідчить, що застава у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб не є непомірною для підозрюваного ОСОБА_5 .

З урахуванням сукупності викладених обставин, даних про особу підозрюваного, в силу характеру інкримінованого ОСОБА_5 , кримінального правопорушення та одночасної потреби у проведенні слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, для забезпечення належного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, єдиним запобіжним заходом, який надасть можливість запобігти усім вищевказаним ризикам, є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Водночас, застосування більш м`якого запобіжного заходу унеможливить запобіганню ризикам зазначеним у клопотанні. Так, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не зможе унеможливити ухиленню підозрюваного від органів досудового слідства, суду, незаконному впливу на свідків чи вчиненню інших кримінальних правопорушень. Запобіжний захід у вигляді застави не може бути застосований до підозрюваного у зв`язку із тим, що злочин є тяжким. Запобіжні заходи у вигляді особистої поруки та особистого зобов`язання не зможуть унеможливити настанню таких ризиків, як ухилення підозрюваного від правоохоронних органів, суду, незаконного впливу на свідків чи вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Слідчий вважає, що підозрюваний ОСОБА_5 після повідомлення про підозру у вчинені тяжкого злочину, знаючи про ступінь тяжкості міри покарання може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, може впливати та здійснювати тиск на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, переховуватись від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати у розслідувані кримінального провадження іншим чином, тому застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є цілком обґрунтованим.

В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали, просили його задовольнити.

Підозрюваний та його захисник проти задоволення клопотання заперечували та просили застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, або зменшити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, до встановленого КПК.

Заслухавши пояснення слідчого, прокурора захисника та підозрюваного, дослідивши додані до клопотання докази, вважаю, що клопотання слідчого підлягає задоволенню частково, клопотання захисника підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Так, санкцією ч. 3 ст. 332 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків.

Відповідно до ч.2 ст.8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст.9 Конституції України міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Так, рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011, Суд зазначив (п.175 справи),що термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Крім того, обрання виключного запобіжного заходу вигляді тримання під вартою підозрюваного не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», яка 11.09.1997 набрала чинності для України (пункт «с» частини 1 статті 5 Конвенції).

Вирішуючи питання доцільності запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно враховувати вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до статті 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.

Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що суворість передбаченого покарання «є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

У справі «Летелье проти Франції» вказано, особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Таким чином, підстави обрання виключного запобіжного заходу підозрюваному є цілком обґрунтованими, а застосування менш суворого запобіжного заходу не забезпечить належного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Стосовно розміру застави, слідчий суддя вважає за необхідне вийти за межі, передбачені ст.182 КПК України, враховуючи отриману суму неправомірної вигоди у розмірі 9000 доларів США, що відповідно до даних НБУ станом на 17.09.2025 складає 369000 гривень, отриману ОСОБА_11 , при цьому, з наданих слідчим матеріалів кримінального провадження не вбачається системності вчинення ОСОБА_5 , та відповідно, підозри вважати про наявність ряду прихованих активів отриманих останнім злочинним шляхом аналогічних злочинів.

Таким чином, слідчий суддя, з урахуванням всіх обставин справи та досліджених доказів, вважає за необхідне визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 обов`язків, передбачених КПК України в розмірі 160 (Ста шістдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 484.480 (Чотириста вісімдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят) гривень.

Керуючись ст.ст.182,183,193,194,196,197,376КПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 ГУ ОСОБА_4 , погоджене з процесуальним керівником прокурором Чорноморської окружної прокуратури ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025162380000412 від 11.08.2025, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.332 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_5 , задовольнити частково.

Клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_6 , задовольнити частково.

Застосувати у відношенні підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ Одеський Слідчий Ізолятор, строком до 11 години 35 хвилин 16.11.2025 року.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 обов`язків, передбачених КПК України в розмірі 160 (Ста шістдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 484.480 (Чотириста вісімдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , строком до 16.11.2025 року, наступні процесуальні обов`язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме:

-прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні та іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення;

-здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області чи її структурних підрозділів свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що відповідно до ч.ч.8,10,11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію о 11 годині 35 хвилин 16.11.2025 р.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено та проголошено 22.09.2025 р. о 08.05.

Слідчий суддя ОСОБА_1