Ухвала суду № 130380125, 22.09.2025, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/7375/25

Провадження № 1-кс/461/5832/25

УХВАЛА

про арешт майна

22.09.2025 року місто Львів

Слідчий суддя Галицького районного суду міста Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчої ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого відділурозслідування злочинівзагальнокримінальної спрямованостіслідчого управлінняГУНП уЛьвівській області ОСОБА_3 про арешт майна,

встановив:

Слідчим управлінням ГУ НП у Львівській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12024140000000729 від 12.07.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Слідчий відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУНП у Львівській області ОСОБА_3 , за погодженнямпрокурора Львівськоїспеціалізованої прокуратуриу сферіоборони Західногорегіону,звернулася дослідчого суддіз клопотанням про накладення арешту на майно, яке було вилучено 18.09.2025 в ході проведення обшуку у будинку та прибудинковій території, у тому числі в господарських спорудах, гаражних приміщеннях за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_1 , а саме:

- блокнот з чорновими записами;

- банківська картка АТ Укргазбанк НОМЕР_1 ;

- сім картка № НОМЕР_2 ;

- мобільний телефон марки «Айфон 12» з номером НОМЕР_3 , ІМЕІ 1: НОМЕР_4 , ІМЕІ 2: НОМЕР_5 ;

- грошові кошти в сумі 1900 доларів США, купюри номіналом 100 доларів кожна.

Слідчий вказує, що існує сукупність підстав вважати, що вилучені предмети є речовими доказами у вказаному вище кримінальному провадженні, оскільки містять інформацію щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.

Власник майна в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання частково. Просив не накладати арешт на грошові кошти, адже такі є заощадженням його дитини.

Слідча у судовому засіданні підтримала клопотання з підстав наведених у ньому, водночас заперечила щодо доводів власника майна з приводу грошових коштів, з підстав відсутності на даному етапі провадження доказів законності походження відповідних коштів, а також можливості вирішення питання про їх конфіскацію.

Згідно ч. 1 ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Згідно положень статті 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.

Дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, приходжу до висновку, що таке підлягає задоволенню, з огляду на нижченаведене.

У відповідності до ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів кримінального провадження є арешт майна.

Частиною 1ст.170 КПК України,передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно вимогст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першоїстатті 170 цього Кодексу.

Виходячи з положень ч.10ст. 170 КПК України, арешт може буди накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Клопотання слідчого про арешт майна відповідає вимогам встановленим ст.170, 171 КПК України.

З матеріалів клопотання вбачається, що 18.09.2025 з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення проведено обшук у будинку та прибудинковій території, у тому числі в господарських спорудах, гаражних приміщеннях за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено:

- блокнот з чорновими записами;

- банківська картка АТ Укргазбанк НОМЕР_1 ;

- сім картка № НОМЕР_2 ;

- мобільний телефон марки «Айфон 12» з номером НОМЕР_3 , ІМЕІ 1: НОМЕР_4 , ІМЕІ 2: НОМЕР_5 ;

- грошові кошти в сумі 1900 доларів США, купюри номіналом 100 доларів кожна.19.09.2025 постановою слідчого виявлені та вилучені речі та предмети визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч.2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Отже, майно з приводу якого подане клопотання, відповідає критеріям визначеним у ст. 170 КПК України щодо визначення мети арешту.

Процесуальна дія про отримання дозволу на яку просить автор клопотання здійснюється згідно із законом (законність), є необхідною у демократичному суспільстві (пропорційність), тобто переслідує легітимну мету.

Наведені вище доводи та мотиви, а також обставини встановлені в ході розгляду клопотання вказують на те, що майно з приводу якого подане клопотання, відповідає критеріям визначеним у ст.170 КПК України, в частині наявності правових підстав для застосування запропонованого заходу забезпечення кримінального провадження та досягнення мети (завдань) арешту.

Втручання у право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби. У даному випадку встановлено, що виконати завдання кримінального провадження у інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо. Таке втручання у власність є вимушеним та виправданим заходом, який застосовується тимчасово для досягнення певного результату проведення об`єктивного досудового розслідування і дослідження доказів. Наведене втручання у володіння майном характеризується відповідними критеріями правомірності, зокрема, законності, суспільного інтересу та справедливого балансу між інтересами володільця та досудового розслідування.

Розглядаючи подане клопотання та наводячи мотиви ухваленого рішення, зокрема у контексті змісту відповідних доказів, враховую положення КПК України щодо дотримання меж, які не розкривають таємницю досудового розслідування, а також практику ЄСПЛ, який неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Також, слід відзначити, що аналіз положень КПК України дає підстави для висновку про те, що застосування до ухвал слідчого судді про накладення арешту положень, які регламентують загальні вимоги щодо судового рішення можливо лише з врахуванням особливостей стадії досудового розслідування, яка є відмінною від судового розгляду. Ухвалюючи рішенняза клопотанням,враховую такожі те,що органдосудового розслідуванняповинен дотримуватись певних меж, задля забезпечення таємниці досудового розслідування, з метою досягнення дієвості та мети кримінального провадження.

Водночас, аналіз наведених положень свідчить про те, що арешт може бути застосований як на майно підозрюваного, так і на майно особи яка не має процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні.

Разом з тим, оцінюючи заперечення володільця майна щодо накладення арешту на грошові кошти, з врахуванням вищенаведених встановлених в ході розгляду клопотання обставин, виходжу з того, що наведені доводи щодо грошових коштів, а саме, що вони не здобуті злочинним шляхом, підлягають перевірці під час досудового розслідування. Водночас, в ході розгляду клопотання власником майна не надано жодних доказів, що підтверджують їх походження. Крім того, накладення арешту на грошові кошти не позбавляє власника права ініціювати питання про скасування такого заходу забезпечення кримінального провадження на любому етапі його проведення.

Водночас, слід також відзначити, що санкція ч. 4 ст. 191 КК України не передбачає додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Отже, накладення арешту на майно, відповідає нормам ч.2 ст. 170 КПК України КПК України.

Беручи до уваги наведене, враховуючи доведення обставин, визначених ст. 132, 170, 171 КПК України, враховуючи правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для учасників провадження та третіх осіб, що наявні належні законні правові підстави для задоволення клопотання.

Керуючись ст. 131, 132, 170,172, 173, 222 КПК України,

постановив:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на майно (речі та предмети) із позбавленням права на відчуження, користування та розпорядження, яке було вилучено 18.09.2025 в ході проведення обшуку у будинку та прибудинковій території, у тому числі в господарських спорудах, гаражних приміщеннях за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_1 , а саме на:

- блокнот з чорновими записами;

- банківську картку АТ Укргазбанк НОМЕР_1 ;

- сім картку № НОМЕР_2 ;

- мобільний телефон марки «Айфон 12» з номером НОМЕР_3 , ІМЕІ 1: НОМЕР_4 , ІМЕІ 2: НОМЕР_5 ;

- грошові кошти в сумі 1900 доларів США, купюри номіналом 100 доларів кожна.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1