Ухвала суду № 130379681, 19.09.2025, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/5411/25 1-кс/335/1962/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2025 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжі клопотання старшого слідчого СВ ВП № 4 Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024080100001759 від 02.03.2024, відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровоград Кіровоградської області, громадянина України, який має середньо-технічну освіту, одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, не працює, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засудженого:

- 19.07.2012 року Менським районним судом Чернігівської області за ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 365 КК України до 13 років позбавлення волі з позбавлення права обіймати посади, які дають спеціальні звання в ОВС, строком на 3 роки та позбавлення спеціального звання сержант міліції; 25.06.2018 року звільнено від відбування покарання умовно-достроково, невідбутий термін 3 роки 1 місяць 16 днів,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024080100001759 від 02.03.2024, досудове розслідування у якому здійснюється Пологівським РВП ГУНП в Запорізькій області, в обґрунтування якого зазначено наступне.

Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 №3-РС від 10.01.2024 ОСОБА_5 призначено на посаду навідника 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_2 у військовому званні «старший солдат».

Відповідно до Указу Президента України ОСОБА_7 від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Відповідними Указами Президента України ОСОБА_7 , правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, старший солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Разом з цим, старший солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.

Так, 24.01.2024 року старший солдат ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, з метою ухилення від військової служби, самовільно залишив місце служби - місце тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_2 , розташоване в районі АДРЕСА_2 , свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не вживав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами місця служби.

27.05.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.

Посилаючись на те, що ОСОБА_5 з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності може переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні або вчинити інше кримінальне правопорушення, а також на тяжкість і обставини кримінальних правопорушень, зазначаючи про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням, у якому просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 строком на 60 днів.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав та наполягав на його задоволенні з підстав, викладених у клопотанні. Посилаючись на тяжкість кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, наполягав на наявності ризиків, про які зазначено у клопотанні. Вважає, що більш м`який запобіжний захід не здатен забезпечити належну поведінку підозрюваного, тому просив застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Захисник у судовому засіданні проти клопотання заперечував, посилаючись на недоведеність зазначених у клопотанні ризиків, просив у задоволенні клопотання відмовити.

Підозрюваний у судовому засіданні підтримав позицію захисника, зазначив, що не має наміру перешкоджати досудовому розслідуванню, бажає продовжити військову службу.

Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що Пологівським РВП ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024080100001759 від 02.03.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, у якому 27.05.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.

19.09.2025 року, о 06 годині 00 хвилин, ОСОБА_5 було затримано на підставі ухвали слідчого судді та доставлено до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Стороною обвинувачення у клопотанні та доданих до нього матеріалах доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , яке відповідно до ст. 12 КК України, віднесено до категорії особливо тяжкого злочину, та передбачений Законом вид покарання за його вчинення у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років.

Також слідчий суддя враховує дані про особу, вік і стан здоров`я підозрюваного, який раніше засуджений, одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, не працює, має постійне місце проживання.

З огляду на встановлені у судовому засіданні обставини кримінального правопорушення, його тяжкість, дані про особу підозрюваного, а також наведені органом досудового розслідування обставини кримінального провадження, на переконання слідчого судді, дослідженими матеріалами повністю підтверджуються ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КК України, про які зазначено у клопотанні слідчого та наведено прокурором у судовому засіданні.

Стороною захисту не спростовано наявності встановлених в ході розгляду клопотання вищезазначених ризиків.

Європейський суд з прав людини наголошує, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, та у справі „Ілійков проти Болгарії Європейський суд з прав людини зазначив, що „суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість та обставини інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, яке вчинено під час дії правового режиму воєнного стану, що свідчить про його максимальний ступінь суспільної небезпеки.

За змістом ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, зокрема, передбачених ст. 408 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Подвезько проти України» крім іншого зазначає, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.

У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

За встановлених обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що тяжкість покарання, передбачена Законом за вчинення інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, у сукупності з обставинами його вчинення та наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також його особи, обґрунтовують доводи органу досудового розслідування щодо підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного та зумовлюють неможливість застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу ніж той, про застосування якого подано дане клопотання.

Доводи сторони захисту в обґрунтування заперечень проти клопотання, а також підозрюваного щодо намірів повернення до військової служби не знайшли свого підтвердження належними і достатніми доказами в ході розгляду клопотання.

Відповідно до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, одним із видів яких є запобіжні заходи.

Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, слідчим суддею не встановлено та стороною захисту не наведено, обґрунтованих даних щодо неможливості утримання підозрюваного в умовах слідчого ізолятора за станом здоров`я матеріали справи не містять та в судовому засіданні не наведено.

Таким чином, встановлені слідчим суддею обставини дають підстави для висновку, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби підозрюваного ухилитися від органів розслідування й суду, оскільки протягом розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри та наявність обставин, передбачених п. 2, 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а також з метою запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за доцільне визначити підозрюваному ОСОБА_5 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається, зокрема, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 4 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

На підставі встановлених в ході розгляду клопотання обставин, слідчий суддя враховує характер та обставини кримінального правопорушення, ступінь його небезпеки для суспільства, а також соціальне становище підозрюваного та його майновий стан.

Виходячи з вимог ст. ст. 178, 182 КПК України, з урахуванням положення Закону України „Про державний бюджет України на 2025 рік щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2025 року складає 3 028 гривень, слідчий суддя приходить до висновку, що для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, є необхідним визначити заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 240 гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати належну поведінку підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків.

Під час розгляду клопотання не встановлено обставин, які б могли свідчити про непомірність визначеного розміру застави для підозрюваного.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне, у зв`язку із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, покласти на підозрюваного наступні обов`язки: прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження; не відлучатися з м. Синельникове без дозволу слідчого, прокурора, або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Виходячи з вимог ст. 115 КПК України, строк дії запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 слід обчислювати з моменту його фактичного затримання з 19.09.2025 року, та, відповідно до ст.ст. 197, 219 КПК України, слідчий суддя визначає строк дії даної ухвали в межах строку досудового розслідування - до 09.11.2025 року включно.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 184, 192-194, 196, 205, 376, 395 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 09.11.2025 року включно, який обчислювати з 19.09.2025 року.

Встановити заставу 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок, яка може бути внесена протягом строку дії даної ухвали на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області за наступними реквізитами: Отримувач - ТУ ДСА в Запорізькій області, Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 26316700; Номер розрахунку (IBAN): UA378201720355249002000001205; Банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ; МФО 820172 (при призначенні платежу необхідно вказувати: вид платежу (застава, вартість частки майна тощо); ПІБ особи, за яку вноситься застава, або сторін по цивільній справі; номер справи (провадження); суд у якому розглядається справа) призначення платежу застава ОСОБА_5 .

Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на підозрюваного ОСОБА_5 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, в межах строку дії даної ухвали, а саме:

- прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- не відлучатися з м. Синельникове без дозволу слідчого, прокурора, або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Уповноваженій службовій особі місця ув`язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 .

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 чи іншому заставодавцю, відмінному від підозрюваного, обов`язки, що покладаються у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, та наслідки їх невиконання.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Встановити строк дії даної ухвали до 09.11.2025 року включно.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання, ухвала підлягає негайному виконанню.

Слідчий суддя ОСОБА_1