Ухвала суду № 130368564, 22.09.2025, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/24066/23

1-кп/522/1/25

УХВАЛА

19 вересня 2025 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , про продовження строку обов`язків покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 , у виді домашнього арешту відносно обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у кримінальному провадженні № 42022160000000279 від 29.08.2022 року за обвинуваченням: ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч. ч. 2, 3 ст.146, ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 27 ч. ч. 2, 3 ст. 28, ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 368 КК України; ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 146, ч. 5 ст.185, ч. 4 ст.189, ч. ч. 1, 2 ст. 263, ч. 2, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 368 КК України; ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 368 КК України; ОСОБА_9 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 163, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 189, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365, ч. 5 ст. 27, ч.3 ст. 368 КК України,

установив:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження № 42022160000000279 від 29.08.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27 ч.ч.2, 3 ст.146, ч.5 ст.185, ч.4 ст.189, ч.3 ст.27 ч.ч.2, 3 ст.28, ч.2 ст.365, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.3 ст.368 КК України, ОСОБА_7 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч.2, 3 ст. 146, ч.5 ст.185, ч.4 ст.189, ч.ч.1, 2 ст.263, ч.2, ч.3 ст.28, ч.2 ст.365, ч.3 ст.28, ч.3 ст.368 КК України, ОСОБА_8 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.28, ч.2 ст.365, ч.3 ст.368 КК України, ОСОБА_9 , у вчиненні злочинів, передбачених, ч.5 ст.27, ч.2 ст.146, ч.2 ст.163, ч.5 ст.27, ч.4 ст. 189, ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.365, ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 368 КК України.

Прокурор у судовому засіданні підтримав подані клопотання про продовження строку застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , про продовження строку обов`язків покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 , запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту відносно обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . В обґрунтування заявлених клопотань прокурор зазначив, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу до кожного з обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 під час досудового розслідування не зникли та існувати не перестали.

Потерпілі ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та представники потерпілих ОСОБА_16 , ОСОБА_17 адвокати ОСОБА_20 , ОСОБА_21 будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились. При цьому, матеріали справи містять заяви потерпілих про здійснення судового провадження за їх відсутності, тому суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності вказаних потерпілих та їх представників, у зв`язку з невідкладністю розгляду заявлених клопотань.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_5 заперечили проти задоволення клопотання прокурора.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 зазначив, що ухвалою від 01 серпня 2025 року було частково задоволено клопотання сторони захисту та визначено розмір застави у сумі 480 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Крім того, захистом було подано окреме клопотання про зміну запобіжного заходу. Захисник звернув увагу суду на те, що під час наступного судового засідання прокурор заявив про обґрунтованість і законність зазначеної ухвали, що свідчило про суперечність у позиціях представників сторони обвинувачення. Щодо наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, захисник наголосив, що вони не були доведені стороною обвинувачення. Відповідно до положень статті 199 КПК України, саме прокурор зобов`язаний довести, що ці ризики залишилися актуальними або з`явилися нові обставини, що обґрунтовують необхідність тримання особи під вартою. Натомість жодних нових або додаткових доказів надано не було. Захисник також зауважив, що його підзахисний перебуває під вартою вже понад 2 роки і 6 місяців, утримує малолітню дитину та батьків, що підтверджує наявність у нього міцних соціальних зв`язків. У зв`язку з викладеним, захисник просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати до обвинуваченого інший запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, або, як альтернативу, визначити розмір застави у межах 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав доводи свого захисника та зазначив, що твердження про те, нібито він не ознайомився з матеріалами кримінального провадження у повному обсязі, не відповідає дійсності. Також він вказав, що у поданих матеріалах не зазначено, які саме особи з числа його знайомих нібито працюють у правоохоронних органах. Крім того, обвинувачений зауважив, що не мав жодної мотивації штучно затягувати судовий розгляд справи, а відомості, на які посилається сторона обвинувачення, вже були раніше розголошені.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні не заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 . При цьому вони зазначили, що обвинувачений виконав обов`язок щодо здачі паспорта одразу після його покладення.

Захисник ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_8 в судовому засідання заперечили проти клопотання прокурора.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначив, що сторона захисту заперечує проти застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки, відповідно до чинного законодавства, строк тримання під таким арештом не може перевищувати шести місяців. Натомість його підзахисний перебуває під домашнім арештом вже понад два роки. Захисник звернув увагу суду на те, що за цей період обвинувачений був фактично позбавлений можливості працювати, що спричинило відсутність засобів до існування. Крім того, на даний час його малолітньому сину необхідне хірургічне втручання, але обвинувачений не має змоги бути присутнім поруч із дитиною через обмеження, пов`язані з домашнім арештом. Також зазначив, що обвинувачений утримує матір 1958 року народження, яка потребує допомоги та догляду. У зв`язку з викладеним, захисник просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід нічний домашній арешт у період з 23:00 до 06:00, або, як альтернативу, визначити розмір застави у сумі 20 прожитковим мінімумам для працездатних осіб.

Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав позицію свого захисника.

Захисник ОСОБА_4 , діючи в інтересах обвинуваченого ОСОБА_22 , заперечив проти задоволення клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту. У своєму зверненні захисник зазначив, що хоча прокурор дотримався процесуальних вимог щодо завчасного подання клопотання, однак не виконав вимог статті 184 КПК України, оскільки до клопотання не додано документів, які б обґрунтовували наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Посилаючись на обвинувальний акт, захисник зауважив, що підзахисний вказаний як учасник організованої групи, однак у поданих клопотаннях прокурора формально перелічуються одні й ті самі ризики, що, на думку захисту, є грубим порушенням. Зміни у змісті клопотань обмежуються лише оновленням дати, без наведення нових обставин чи обґрунтування неможливості застосування альтернативних запобіжних заходів. Захисник підкреслив, що прокурор зобов`язаний наводити конкретні фактичні відомості щодо зміни обставин справи та необхідності продовження саме цілодобового домашнього арешту. Також було зазначено, що відповідно до статті 181 КПК України, загальний строк застосування домашнього арешту не може перевищувати шести місяців. Натомість тривале його застосування негативно впливає на підзахисного зокрема, обмежує його право на працю, дозвілля та участь у вихованні малолітньої дитини. Захисник звернув увагу суду на позитивну процесуальну поведінку ОСОБА_22 , що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, є одруженим, має малолітню дитину, а також надав суду довідку про можливе працевлаштування. У зв`язку з викладеним, захисник просив частково задовольнити клопотання прокурора та обрати запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, із покладенням на обвинуваченого обов`язку не залишати місце проживання у нічний час доби.

Обвинувачений ОСОБА_22 повністю підтримав позицію свого захисника.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд зазначає таке.

За змістомст.331КПК Українипід чассудового розглядусуд заклопотанням сторониобвинувачення абозахисту маєправо своєюухвалою змінити,скасувати,обрати абопродовжити запобіжнийзахід щодообвинуваченого. Вирішенняпитання судомщодо запобіжногозаходу відбуваєтьсяв порядку,передбаченому главою18цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом, а тому питання обґрунтованості підозри, яке порушено в клопотаннях прокурора, на даній стадії не є предметом розгляду судом та мало місце коли особи перебували у процесуальному статусі підозрюваних.

Разом із цим, питання, які суд повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, визначені змістом ст.ст.177, 178, 183 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно довимог ст.177КПК України,підставою длязастосування запобіжногозаходу єнаявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушення,а такожнаявність ризиків,які даютьдостатні підставислідчому суддівважати,що підозрюванийможе переховуватисявід органівдосудового розслідуваннята/абосуду; знищити,сховати абоспотворити будь-якуіз речейчи документів,які маютьістотне значеннядля встановленняобставин кримінальногоправопорушення; незаконновпливати напотерпілого,свідка,іншого підозрюваного,обвинуваченого,експерта,спеціаліста уцьому жкримінальному провадженні; перешкоджатикримінальному провадженнюіншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини. При цьому зазначено, що встановлення небезпеки перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя, слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, вимірюватись суворістю можливого покарання, рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

При цьому слід звернути увагу на те, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв`язки, а також будь-які інші зв`язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58).

Розглядаючи клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд, відповідно до вимог ст.178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Крім того, судом враховується позиція Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу суд враховує засаду верховенства права, закріплену у ст.8 КПК України, та практику Європейського суду з прав людини (далі Суд, ЄСПЛ), яка у відповідності до вимог ч.2 зазначеної статті підлягає обов`язковому застосуванню під час кримінального провадження.

Вирішуючи питання щодо клопотань прокурора про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 суд оцінює тяжкість покарання, що загороджує обвинуваченому у разі визнання їх винуватими у вчиненні інкримінованих їм злочинів, за однин з яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна; вік та стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_6 щодо якого на день розгляду клопотання відсутні відомості, які б перешкоджали триманню його під вартою; розмір шкоди, який завданий потерпілим у даному кримінальному провадженні внаслідок вчинення інкримінованих йому протиправних дій та про відшкодування якої потерпілі звернулись до суду з позовними заяви.

Також, суд враховує той факт, що ОСОБА_6 інкримінується умисний тяжкий корисливий корупційний злочин, передбачений ч. 3 ст. 368 КК України, відповідальність за який встановлена у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю на строк до 3-х років, з конфіскацією майна та у разі визнання його винуватим, відповідно до положень ст.ст. 74 та 75 КК України, стосовно нього, не може бути застосовано звільнення від покарання та його відбування.

Водночас, з урахуванням того, що ОСОБА_6 має значний досвід роботи в органах поліції, тобто має стійкі зв`язки з іншими структурними підрозділами державної влади, зокрема з іншими співробітниками правоохоронних органів Одеської області, що незважаючи на їх звільнення з органів поліції, дають обвинуваченому можливість отримати паролі для безперешкодного проходження пунктів пропуску та здійснити виїзд за межі України.

Вищезазначені обставини дають підстави вважати, що існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливе переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду з метою уникнення відповідальності як кримінальної так і цивільної.

Окрім того, враховуючи те, що судовий розгляд у цьому кримінальному провадженні буде розпочатий спочатку, у зв`язку із чим судом згідно із засадою безпосередності дослідження показань, встановленої ст. 23 КПК України, не допитані обвинувачені, потерпілі та свідки, які підлягають безпосередньому допиту судом, суд вважає, що в даному випадку існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливого незаконного впливу обвинуваченим ОСОБА_6 на потерпілих та свідків, шляхом їх залякування з метою зміни, викривлення або відмови від наданих ними показань.

При цьому, судом також враховується той факт, що обвинувачений ОСОБА_6 достеменно відомі анкетні данні свідків та потерпілих, в тому числі місця їх проживання та з урахуванням наявності обвинуваченого стійких зв`язків з іншими структурними підрозділами органів державної влади, з огляду на його тривалий час праці в органах поліції, дають змогу останньому самостійно або за допомогою третіх осіб незаконно впливати на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні.

Суд також вважає, що до теперішнього часу в зазначеному кримінальному провадженні існує ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки судовий розгляд зазначеного кримінального провадження перебуває на початковому етапі, та з урахуванням досвіду ОСОБА_6 в системі органів поліції, будучи обізнаними з тактикою та методикою розслідування кримінальних правопорушень, обвинувачений може вчинити певні дії щодо перешкоджання кримінальному провадженню.

Таким чином, враховуючи вищевикладені у їх сукупності, стосовно обвинуваченого, суд вважає, що наявні достатні підстави вважати, що ризики, які були підставою для застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на даний час не відпали, оскільки є обґрунтовані підстави вважати, що перебуваючи на волі обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що було доведено прокурором у судовому засіданні та не спростовано стороною захисту.

За таких обставин суд вважає клопотання прокурора про продовження строку застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас згідно частини 4 статті 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Однак суд враховує, що ОСОБА_6 перебувають під вартою вже більше 2 років, ухвалою суду від 07.01.2025 вирішено проводити судовий розгляд справи спочатку.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Отже, положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

За таких обставин суд вважає, що він має право скористатися своїм диспозитивним правом, зазначеним частиною 4 статті 183 КПК України, та визначити розмір застави достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_6 обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Приймаючи до уваги фактичні обставини кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особи обвинуваченого ОСОБА_6 , його майновий та сімейний стан, інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, суд вважає доцільним визначити обвинуваченому ОСОБА_6 , у відповідності до абзацу 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, заставу у розмірі, який перевищує 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме: 480(чотириста вісімдемят)розмірів прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб,що складає 1453 440 грн 00 коп. (один мільйон чотириста п`ятдесят три тисячі чотириста сорок гривень 00 копійок).

Враховуючи наведені вище фактори, суд вважає, що застава саме у зазначеному вище розмірі здатна у разі її внесення забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_6 процесуальних обов`язків, а саме: вказаний розмір застави здатний стримувати можливу протиправну поведінку обвинувачених під загрозою звернення застави в дохід держави.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку обов`язків покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 , суд зазначає таке.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру застави.

Однак, у зв?язку із внесенням застави, обвинуваченого звільнено з-під варти, з покладенням обов?язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

На теперішній час ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати, а тому, з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_23 покладених на нього процесуальних обов?язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тобто з метою запобігання ризикам, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України є необхідність у продовжені строку обов?язків покладених на ОСОБА_7 .

Суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк покладення обов?язків, передбачених ст. 194 КПК України, а саме:

???1) прибувати за кожною вимогою до суду,

2) ???повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; ???

3) утримуватися від спілкування із іншими обвинуваченими, потерпілими, свідками у цьому кримінальному провадженні та іншими особами з приводу обставин кримінального правопорушення, окрім суду, прокурорів та своїх захисників у цьому провадженні; ???

4)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в?їзд в Україну.

Вирішуючи питання щодо клопотання прокурора про продовження відносно обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 строку застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, суд зазначає таке.

Згідно з вимогами ст.181 КПК домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. Строк дії ухвали про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

При вирішенні клопотань прокурора про продовження відносно обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , стосовно кожного окремо, строку застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим, зокрема ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів, за одне з яких, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, ОСОБА_9 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів, за одне з яких, передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна; вік та стан здоров`я обвинувачених; наявність постійного місця проживання у кожного із обвинувачених.

Зазначені вище обставини свідчать про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливого переховування обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від суду з метою їх ухилення від кримінальної відповідальності.

Окрім того, враховуючи те, що судовий розгляд у цьому кримінальному провадженні буде розпочатий спочатку, у зв`язку із чим судом згідно із засадою безпосередності дослідження показань, встановленої ст. 23 КПК України, не допитані обвинувачені, потерпілі та свідки, які підлягають безпосередньому допиту судом, суд вважає, що існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливого незаконного впливу кожним із обвинувачених на потерпілих та свідків, шляхом їх залякування з метою зміни, викривлення або відмови від наданих ними показань.

Також, враховуючи те, що обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , кожному окремо, у разі визнання їх винуватими у вчиненні інкримінованих їм злочинів загрожує додаткове покарання у виді конфіскації майна, є підстави вважати, що обвинувачені можуть вчинити дії, спрямовані на приховування речей та відчуження майна, яке може бути конфісковане, тобто існує ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що прокурором доведено існування в зазначеному кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України, водночас з урахуванням того, що обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , кожен окремо, не порушували покладені на них процесуальні обов`язки, суд вважає, що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту в повній мірі забезпечує виконання ними їх процесуальних обов`язків, та буде достатнім для запобігання зазначених вище ризиків, у зв`язку із чим вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора щодо продовження відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , стосовно кожного окремо, строку застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту на два місяці.

Надаючи оцінку позиції сторони захисту щодо застосування запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту до кожного з обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_22 , судом зазначається, що соціальні зв`язки кожного з обвинувачених, їх стан здоров`я та їх процесуальна поведінка беззаперечно мають істотне значення при вирішенні питання про вид запобіжного заходу, однак в цьому випадку зазначені обставини не дають підстав для застосування запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту кожному з обвинувачених, оскільки ризики негативної поведінки обвинувачених та небезпека наслідків такої поведінки, яка загрожує належній реалізації мети та досягнення завдань кримінального провадження, мають більш вагоме значення з точки зору публічного інтересу в контексті обставин, що обумовлюють необхідність застосування такого запобіжного заходу (перебуваючи не під цілодобовим домашнім арештом можуть переховатись від суду, здійснити вплив на потерпілих та свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином) та запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту, не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинувачених.

Суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що нічний домашній арешт не зможе запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому слід звернути увагу на те, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, у зв`язку з чим доводи захисників про можливість застосування запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту до кожного обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_22 суд визнає необґрунтованими та до уваги не приймає.

Суд вважає,що цілодобовийдомашній арештіз покладаннямпевних процесуальних обов`язківвизначених уч.5ст.194КПК, зможе уберегти від існуючих ризиків переховування обвинувачених від суду, незаконного їх впливу на свідків та потерпілих, перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином та забезпечить належну процесуальну поведінку обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Разом з тим, враховуючи, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а також в зв`язку з проведенням активних воєнних дій на території Держави Україна збройними силами російської федерації, майже на всій території України лунають повітряні тривоги, що сповіщають цивільне населення про необхідність прослідувати до найближчого укриття, суд вважає за можливе надати обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відповідний дозвіл на перебування у бомбосховищі, чи іншому укритті на час оголошення повітряної тривоги у місцевості за місцем фактичного проживання, та у випадках необхідності отримання невідкладної медичної допомоги залишати житло, під час перебування під цілодобовим домашнім арештом.

Керуючись ст. ст. 331, 369-372, 376 КПК України, суд, -

постановив:

Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 задовольнити частково.

Застосований до обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою продовжити строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 17 листопада 2025 року.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 обов`язків, передбаченихКПК Україниу розмірі480(чотириста вісімдемят)розмірів прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб,що складає 1453 440 грн 00 коп. (один мільйон чотириста п`ятдесят три тисячі чотириста сорок гривень 00 копійок).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, з призначенням платежу: застава за обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , провадження по справі 1-кп/522/1/25.

Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого обов`язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1)прибувати за кожною вимогою до суду;

2)повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

3)утримуватися від спілкування із іншими обвинуваченими, потерпілими, свідками у цьому кримінальному провадженні та іншими особами з приводу обставин кримінального правопорушення, окрім суду, прокурорів та своїх захисників у цьому провадженні;

4)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду, без поважних причин не повідомить про причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Продовжити на два місяці обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк покладення обов?язків, передбачених ст. 194 КПК України, а саме:

???1) прибувати за кожною вимогою до суду,

2) ???повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; ???

3) утримуватися від спілкування із іншими обвинуваченими, потерпілими, свідками у цьому кримінальному провадженні та іншими особами з приводу обставин кримінального правопорушення, окрім суду, прокурорів та своїх захисників у цьому провадженні; ???

4)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в?їзд в Україну.

Застосований дообвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,проживаючого заадресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 запобіжний західу видіцілодобового домашньогоарешту,із забороноюцілодобово залишатижитло девін мешкає,за виключеннямвипадків необхідностіотримання невідкладноїмедичної допомогита/абоу разіоголошення повітряноїтривоги зметою перебуванняв укриттіта покладеніна обвинуваченого ОСОБА_8 , обов`язки, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 8, ч. 5 ст. 194 КПК України продовжити строком на 2 (два) місяці.

Застосований дообвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,проживаючого заадресою: АДРЕСА_3 запобіжний західу видіцілодобового домашньогоарешту,із забороноюцілодобово залишатижитло девін мешкає,за виключеннямвипадків необхідностіотримання невідкладноїмедичної допомогита/абоу разіоголошення повітряноїтривоги зметою перебуванняв укриттіта покладеніна обвинуваченого ОСОБА_9 , обов`язки, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України продовжити строком на 2 (два) місяці.

Виконання ухвали суду в частині продовження застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту до обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 покласти на прокурора, який підтримує публічне обвинувачення у кримінальному провадженні.

Строк дії ухвали суду в частині продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою становить до 17 листопада 2025 року.

Строк дії ухвали суду в частині покладення обов`язків щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , становить до 17 листопада 2025 року.

Строк дії ухвали суду про продовження застосування до обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту та покладених обов`язків закінчується 17 листопада 2025 року.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайномувиконанню післяїї оголошеннята може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченими, які тримаються під вартою, в той же строк з моменту вручення їм копії ухвали. В іншій частині ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1