Ухвала суду № 130362264, 15.09.2025, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/17470/24

Провадження №: 2-о/755/42/25

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

"15" вересня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарі - Онопрійчук Д.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду містаКиєва, цивільну справу окремого провадження за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сафра Фінанс», заінтересована особа: Київська міська рада про визнання спадщини відумерлою, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Дніпровського районного суду містаКиєва перебуває цивільна справа окремого провадження за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сафра Фінанс», заінтересована особа: Київська міська рада про визнання спадщини відумерлою, провадження у якій було відкрито ухвалою суду від 14.10.2024 у порядку окремого провадження, справа призначена до судового засідання.

В судове засідання 08.07.2025 представник заявника ТОВ «Сафра Фінанс» - Поліщук О.С. не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою наявною в матеріалах справи.

В судовезасідання 15.09.2025представник заявникане з`явився,про день,час тамісце розглядусправи бувповідомлений належнимчином,шляхом доставкисудової повісткипро викликдо судудо електронногокабінету представниказаявника ЛисакаМ.Ю.11.07.2025,а такожшляхом доставкийому повідомленняу додаток«Viber»10.07.2025. Заявнику ТОВ «Сафра Фінанс» судова повістка про виклик до суду була доставлена до електронного кабінету 11.07.2025.

Суд, дослідивши матеріали справи, доходить наступного.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина 1 статті 293 ЦПК України).

Суд розглядає в порядку окремого провадження зокрема справи про визнання спадщини відумерлою (пункт 8 частина 2 статті 293 ЦПК України).

Відповідно до частини 3 статті 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Згідно частини 1 статті 337 ЦПК Україна, справа про визнання спадщини відумерлою розглядається судом з обов`язковою участю заявника та з обов`язковим повідомленням усіх заінтересованих осіб.

Частиною 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно з положенням ч. 5 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як убачається з матеріалів справи, уповноважений представник заявника, повторно не з`явився у призначені судові засідання, при цьому належним чином повідомлений про розгляд даної цивільної справи. Будь-яких заяв щодо неможливості прибуття у судові засідання не подавав, також заяв про розгляд даної цивільної справи у відсутність сторони до суду не подав.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.257ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Системний аналіз п. 3 ч.1 ст. 257 ЦПК України та положень ст. 223 цього Кодексу свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності явки позивача, та наявність перешкод для розгляду справи за його відсутності при наявності заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто вказує на врахування судом поважності причин неявки позивача до суду та повідомлення ним про причини нявки. Це пов`язано із дією принципу цивільного судочинства диспозитивністю та пропорційністю, відповідно до якого, кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами, а суд, в межах встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, визначає порядок здійснення провадження у справі.

Частина 2 та 5 ст. 12 ЦПК України визначає, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Як передбачено ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваними судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно п.2 ч.2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Частина 1 ст. 44 ЦПК України визначає, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992, (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253-В).

З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», слідує, що в силу вимог ч. 1 статті 6 Конвенції про захисти прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції.

Згідно зпрактикою Європейськогосуду зправ людини,в їхсистемному зв`язку,сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Вказане узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, що викладена в рішенні по справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/03), в частині того, що «…сторони в розумінні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява № 50966/99 від 14.10.2003).

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Як убачається із матеріалів даної цивільної справи стороною заявника залишено поза увагою обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження, оскільки стороною заявника у належний спосіб не було повідомлено суд про неможливість прибуття у судові засідання, що свідчить про відсутність заінтересованості заявника у розгляді даної цивільної справи, та дає переконання суду про втрату заінтересованості заявником у найшвидшому вирішенні даного цивільного спору між сторонами та дає підстави для залишення заяви без розгляду за наведених вище судом обставин, з урахуванням вказаних положень законодавства.

Згідно з вимогами ЦПК України у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Враховуючи викладене, норми чинного законодавства України, та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд вважає, що заява підлягає залишенню без розгляду, оскільки викладене свідчить про втрату заявником заінтересованості у цій справі та дає суду підстави для залишення заяви без розгляду, оскільки за таких обставин проведення судового розгляду справи без участі заявника буде суперечити передбаченим цивільним процесуальним законодавством правам заявника.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 131, 223, 257, 258, 260, 293, 294, 237, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сафра Фінанс», заінтересована особа: Київська міська рада про визнання спадщини відумерлою - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені ст. 354 ЦПК України.

Повний текст ухвали складено 19.09.2025.

Суддя: