Рішення № 130361797, 31.07.2025, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/2529/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2025 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді - Якимець О. І.,

за участю секретаря судових засідань Карпишиної К.С.,

представника позивача - Галайко Л.М.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

в с т а н о в и в:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом» (далі - позивач) звернулось з позовом до суду в якому просить стягнути з ОСОБА_1 (далі - відповідач) 13 157,99 грн, з яких 11 755,82 грн - борг за спожиті житлово-комунальні послуги, 1 136,22 грн - збитки від інфляції, 265,95 грн - 3% річних. Разом з тим позивач просив стягнути витрати по оплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, зокрема, вказується, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , а ТОВ «ЖБК «Управдом» є експлуатуючою організацією, яка здійснює обслуговування за вказаною адресою.

Зі слів позивача, станом на сьогоднішній день відповідач постійно користується житлово-комунальними послугами, однак не здійснює оплату фактично наданих житлово-комунальних посгу.

Разом з тим, у позові стверджується, що позивачем регулярно надаються послуги з утримання будинку та прибудинкової території, а також надсилаються відповідачу платіжні документи на оплату таких послуг.

У позові наголошується, що порушення відповідача своїх обов`язків щодо своєчасної оплати вартості спожитих житлово-комунальних послуг за період з 01.03.2024 по 01.12.2024, обумовило виникнення заборгованості в загальному розмірі 13 157,99 грн, яка складається з суми боргу за спожиті житлово-комунальні послуги - 11 755,82 грн, збитків від інфляції - 1 136,22 грн, 3% річних - 265,95 грн.

25.03.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує, що позивачем не доведено наявності укладеного договору на надання житлово-комунальних послуг на не долучено його копію до позовної заяви.

Зазначається, що відповідач зверталась до позивача з проханням укласти договір у порядку визначеному законом.

За твердженнями відповідача, зазначена в позовній заяві сума заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги не відповідала б фактичному розміру заборгованості навіть при умові наявності договору про надання житлово-комунальних послуг.

При цьому, відповідач зауважує, що 22.03.2024 вперше були подані документи до ЦНАП для державної реєстрації права власності на нерухоме майно та 28.03.2024 державним реєстратором прав на нерухоме майно прийнято рішення № 72303663 про зупинення розгляду заяви з причини подання документів для державної реєстрації про державну реєстрацію прав.

Відповідач звертає увагу на те, що підставою внесення запису до Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно є Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 72772037 від 24.04.2024, про що і зазначено в інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Тобто, на думку відповідача, заборгованість могла би бути, за умови укладення та дії договору на надання житлово-комунальних послуг, лише починаючи з 24.04.2024, а не з 01.03.2024.

04 березня 2025 ухвалою судді відповідну позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити повністю.

Відповідач у судому засіданні позовні вимоги заперечив, просив у позові відмовити.

Під час судового розгляду справи здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

Матеріалами справи встановлено, ТОВ «ЖБК «Управдом» є юридичною особою та діє на підставі Статуту.

ТОВ «ЖБК «Управдом» є експлуатуючою організацією, яка здійснює обслуговування будинку за адресою: АДРЕСА_2 та на підставі договору надає відповідачу комунальні послуги.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 410887226 від 31.01.2025 ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 ; підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 72772037 від 24.04.2024.

Згідно з розрахунком заборгованості за житлово-комунальні послуги заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01.03.2024 по 01.12.2024, обумовило виникнення заборгованості в загальному розмірі 13 157,99 грн, яка складається з суми боргу за спожиті житлово-комунальні послуги - 11 755,82 грн, збитків від інфляції - 1 136,22 грн, 3% річних - 265,95 грн.

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 162 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Статтею 179 ЖК України визначено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 6 частини 1 статті 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно з п.п. 5, 10 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Статтею 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

За змістом ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 ЦПК України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. (ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України)

Положеннями ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) /ст. 89 ЦПК України/.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 ; підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 72772037 від 24.04.2024.

Згідно ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Таким чином, відповідач є споживачем комунальних послуг з 24.04.2024.

Зі змісту наданих позивачем доказів та розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача за надані за вказаною адресою житлово-комунальні послуги за період з з 01.03.2024 по 01.12.2024 становить 11 755,82 грн.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини. У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає відповідач, зокрема, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов`язками.

Відповідачем до матеріалів справи долучено розрахунок заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 24.04.2024 по 01.12.2024, з якого вбачається, що заборгованість становить 9 298,17 грн.

Відповідачем у справі, що є предметом розгляду, доведено обставини, на які він посилався на підтвердження своїх вимог в частині наявності підстав для стягнення заборгованості і його розміру.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що правомірним є стягнення з відповідача заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за період з моменту реєстрації права власності відповідача на квартиру, за місцем розташування якої надавались такі послуги, а саме з 24.04.2024, що складає 9 298,17 грн.

Позивач також просить суд, у зв`язку з простроченням щодо оплати спожитих житлово-комунальних послуг, стягнути з відповідача три проценти річних, інфляційні втрати та пеню.

За змістом ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.08.2022 у справі № 757/37126/18 (провадження № 61-406св21) загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовних вимог, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру відсотків та пені, наявності доказів, що їх підтверджують).

У зв`язку з простроченням щодо оплати спожитих житлово-комунальних послуг, з відповідача на користь позивача слід стягнути інфляційні втрати та 3% річних, що відповідають періоду споживання вказаних послуг, а саме з 24.04.2024 по 01.12.2024.

Відповідачем надано розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за вказаний період з урахуванням суми заборгованості 9 298,17 грн. Вказаний розрахунок суд покладає в обґрунтування рішення, оскільки він здійснений арифметично вірно.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість у розмірі 10 294,77 грн, яка складається з суми боргу за спожиті житлово-комунальні послуги - 9 298,17 грн, збитків від інфляції - 827,70 грн, 3% річних - 168,90 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При звернені до суду ТОВ «ЖБК «Управдом» було сплачено 3 028,00 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог (88%), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 2 664,64 грн (3 028,00 / 100 х 88), пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до наступного.

Із матеріалів справи убачається, що 01.01.2023 між позивачем та адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ КЕЙС» укладено договір № 2 про надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаннях з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 137 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 цього Кодексу розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зазначає про те, що відповідно до укладеної угоди адвокат надає позивачу правничу допомогу в обсязі та на умовах, визначених договором. За надання правової допомоги клієнт зобов`язується виплатити адвокатському об`єднанню гонорар винагороду).

Відповідно до детального опису за надані правові послуги адвокатами АО «ЛІГАЛ КЕЙС» від 11.02.2025 позивач отримав наступні послуги: вивчення судової практики про відшкодування вартості за надані житлово-комунальні послуги - 1 год, 2 000,00 грн; підготовка позовної заяви (включаючи формування та друк додатків до позовної заяви, розрахунок штрафних санкцій) - 2 год, 4 000,00 грн; подача позовної заяви до канцелярії суду - 0,5 год 1 000,00 грн. Всього на загальну суму 7 000,00 грн.

Згідно з акта наданих послуг від 11.02.2025 № 408 адвокатським об`єднання виконано послуги, перелік яких аналогічний змісті викладеного у детальному описі від 11.02.2025, на загальну суму 7 000,00 грн.

Суд звертає увагу на те, що частина з наданих послуг не може бути віднесена до правничої допомоги, подання позовної заяви до суду, вивчення судової практики, як окремої правничої послуги, формування та друк додатків до позовної заяви.

З урахуванням наведеного, оцінюючи об`єктивно складність цієї справи, предмет спору з урахуванням ціни позову за майновою вимогою, часткового задоволення судом позовних вимог, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про стягнення з відповідача у даній справі витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 1 000,00 грн, що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг, а відтак заяву представника позивача задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом» заборгованість у загальному розмірі 10 294 (десять тисяч двісті дев`яносто чотири) гривні 77 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом» 2 664 (дві тисячі шістсот шістдесят чотири) гривні 64 копійки судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом» 1 000 (одну тисячу) гривень витрат на правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч. 2 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом», місцезнаходження - місто Київ, вулиця Замковецька, будинок 102-А, ЄДРПОУ 38139151;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя О.І.Якимець