Рішення № 130354824, 18.09.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2025 року

справа №380/11982/25

провадження № П/380/13192/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії-

в с т а н о в и в

ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (адреса місцезнаходження: 79000, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3; ЄДРПОУ: 40108833), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 29.05.2025 № 379 о/с в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 на підставі п.10 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію»;

зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області змінити формулювання причини звільнення капітана поліції ОСОБА_1 шляхом внесення змін до наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області від 29.05.2025 № 379 о/с в частині його звільнення за п.10 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (у разі набрання законної сили рішенням суду) та вважати звільненим з 29.05.2025 капітана поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції на підставі п.2 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (за станом здоров`я (через хворобу).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходив службу в Головному управлінні Національної поліції у Львівській області. Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 29.05.2025 № 379 о/с позивача звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 10 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» - у зв`язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення. Позивач не погоджується із вказаними мотивами прийняття наказу про звільнення його зі служби в поліції, оскільки він був за наслідками проведеного медичного огляду визнаний непридатним до служби в поліції, а відтак мав бути звільнений зі служби саме з цієї підстави. Вказане зумовило звернення позивача до суду із цим позовом.

Ухвалою від 18.06.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.

30.06.2025 представник позивача подав до суду клопотання, у якому просив долучити до матеріалів справи копію відповіді на адвокатський запит та копію рапорту про направлення на військово-лікарську комісію.

04.07.2025 представник позивача подав до суду клопотання, у якому просив долучити до матеріалів справи копію направлення на медичний огляд.

Відповідач 14.07.2025 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06.12.2024 у справі № 442/2652/18 ОСОБА_1 визнано винним у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 369 2 Кримінального кодексу України та обрано йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі. Цим же вироком на підставі ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, ОСОБА_1 звільнено від кримінального покарання за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 03.03.2025 вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06 грудня 2024 року щодо ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, залишено без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 без задоволення. Згідно з положеннями п. 6 ч. 1 ст. 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Отже, позивач, як поліцейський, всупереч п. 6 ч. 1 ст. 18 Закону № 580-VIII не доповів безпосередньому керівнику про обставину, що унеможливлює його подальшу службу в поліції, а саме набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення. 29 травня 2025 року о 16:19 з Державної установи «ТМО МВС України по Львівській області» на електронну адресу управління кадрового забезпечення ГУНП, надійшло текстове повідомлення про те, що капітан поліції ОСОБА_1 , непридатний до служби в поліції на підставі свідоцтва про хворобу від 29.05.2025 № 252, однак на дату надання відповіді до ГУНП у Львівській області з Державної установи «ТМО МВС України по Львівській області» оригінал свідоцтва про хворобу на ОСОБА_1 не надходив. Отже, обставина, яка стала підставою для звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за п. 10 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII мала місце в часі (03.03.2025) до моменту отримання Свідоцтва про хворобу № 252 від 29.05.2025, а тому посилання позивача на п. 15 Розділу 9 Положення № 285 підлягає відхиленню.

Представник позивача 21.07.2025 подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що свідоцтво про хворобу з рішенням М(ВЛ)К про непридатність поліцейського до служби реалізується невідкладно. За наявності підстав для встановлення стану здоров`я поліцейських з метою визначення їх придатності до служби в поліції відповідач видає направлення на медичний огляд таких осіб. Видавши таке направлення, повинен діяти послідовно в межах визначених норм і негайно звільнити поліцейського за рішенням відповідної медичної (військово-лікарської) комісії про непридатність його до служби в поліції на підставі вимог пункту 2 «через хворобу» частини першої статті 77 Закону № 580-VIII.

Представник відповідача 07.08.2025 подала додаткові пояснення, у яких зазначила, що відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 61 Закону № 580-VIII не може бути поліцейським особа, щодо якої було припинено кримінальне провадження з нереабілітуючих підстав. Аналізуючи обставини у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, відповідач вважає, що положення п. 10 ч. 1 ст. 77 та п. 4 ч. 2 ст. 61 Закону № 580 VIII не суперечать одне одному, оскільки п. 10 ч. 1 ст. 77 Закону № 580 VIII передбачає звільнення поліцейського у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення, зокрема кримінального правопорушення, а положення п. 4 ч. 2 ст. 61 цього Закону передбачає, що не може бути поліцейським особа, щодо якої було припинено кримінальне провадження з нереабілітуючих підстав.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

Позивач, ОСОБА_1 , проходив службу в Головному управлінні Національної поліції у Львівській області.

Вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06.12.2024 у справі №442/2652/18 ОСОБА_1 визнано винним у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 369-2 Кримінального кодексу України та обрано йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст. 49, ч.5 ст.74 КК України, звільнено від кримінального покарання за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 03.03.2025 вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06 грудня 2024 року щодо ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 369-2 КК України, залишено без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого без задоволення.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 14.04.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 , на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06 грудня 2024 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 03 березня 2025 року стосовно нього.

Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 29.05.2025 №379 о/с «Про особовий склад» капітана поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Дрогобицького районного відділу поліції ГУНП, з 29 травня 2025 року звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 10 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, а також рішенням суду про визнання його активів або активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави).

Вважаючи, що при прийнятті оскаржуваного наказу відповідач діяв всупереч законодавчим нормам, а тому наказ ГУ НП у Львівській області від 29.05.2025 № 379 о/с підлягає скасуванню в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 на підставі п.10 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», позивач звернувся до суду із цим позовом.

Судом також встановлено, що 12.05.2025 позивач звернувся до відповідача із рапортом, у якому просив надати йому направлення для проходження військово-лікарської комісії з подальшим звільненням з Національної поліції України.

На підставі вказаного рапорту Головним управлінням Національної поліції у Львівській області було видано позивачу направлення на медичний огляд від 13.05.2025 №517.

Згідно із свідоцтвом про хворобу від 29.05.2025 №252, виданим Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» ОСОБА_1 , на підставі статті 82в, 38б; 39в графи І Переліку захворювань і фізичних вад, що перешкоджають проходженню служби в поліції, затвердженого наказом МВС України від 03 квітня 2017 року №285 (зі змінами) визнаний непридатним до служби в поліції.

Згідно з листом-відповіддю Головного управління Національної поліції у Львівській області від 09.06.2025 №185260-2025, 29 травня 2025 року о 16:19 з Державної установи «ТМО МВС України по Львівській області» на електронну адресу управління кадрового забезпечення ГУНП надійшло текстове повідомлення про те, що капітан поліції ОСОБА_1 , непридатний до служби в поліції на підставі свідоцтва про хворобу від 29.05.2025 №252, однак на дату надання відповіді, до ГУНП у Львівській області з Державної установи «ТМО МВС України по Львівській області» оригінал свідоцтва про хворобу на ОСОБА_1 не надходив.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 580-VIII Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно з статтею 3 Закону № 580-VIII, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону № 580-VIII, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Підстави для звільнення поліцейського зі служби в поліції визначені у статті 77 Закону №580-VIII.

Зокрема, відповідно до пункту 2 частини першої статті 77 Закону №580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за станом здоров`я (через хворобу) - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції, а відповідно до пункту 10 цієї ж статті у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, а також рішенням суду про визнання його активів або активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач був за наслідками проведеного медичного огляду визнаний непридатним до служби в поліції, а відтак мав бути звільнений зі служби саме з цієї підстави. Проте відповідач протиправно прийняв рішення про звільнення позивача з поліції на підставі вироку суду про притягнення його до кримінальної відповідальності.

Порядок проведення лікарської, військово-лікарської та лікарсько-льотної експертиз медичними (військово-лікарськими) комісіями (далі - М(ВЛ)К), утвореними в закладах охорони здоров`я, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України (далі - ЗОЗ МВС), та закладах охорони здоров`я, що входять до складу Національної гвардії України (далі - ЗОЗ НГУ) визначає Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затверджене Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.04.2017 №285 (далі Порядок №285).

Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 розділу І Порядку №285, основними завданнями М(ВЛ)К є, зокрема, визначення за станом здоров`я та фізичного розвитку, а для окремих видів службової діяльності, крім цього, за індивідуальними психофізіологічними особливостями, придатності кандидатів на службу в поліції, кандидатів на навчання за державним замовленням у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ЗВО), здобувачів вищої освіти за державним замовленням у ЗВО, придатності поліцейських до подальшої служби в поліції, проходження служби у відрядженні за кордоном.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку №285, медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку осіб на дату огляду в цілях визначення придатності до служби в поліції, військової служби, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням. Під придатністю до служби в поліції, військової служби в цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку осіб, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки в поліції та обов`язки військової служби в НГУ в мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не збігаються з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участю провідних (головних) медичних фахівців ЗОЗ МВС, під час якого може бути прийнято рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.

Відповідно до пункту 3, підпункту 1 пункту 4 Порядку №285, направлення на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи, форму якого наведено в додатку 7 до цього Положення (далі - Направлення на медичний огляд), оформлюється підрозділами кадрового забезпечення поліції, командуванням головного органу військового управління, оперативно-територіальних об`єднань, з`єднань, військових частин НГУ (далі - військові частини). У Направленні на медичний огляд зазначаються мета й питання, які підлягають розгляду М(ВЛ)К, а також для кандидатів на службу в поліції, поліцейських при вирішенні питання придатності для подальшої служби - посада та графа Переліку захворювань, згідно з якими необхідно проводити експертизу.

Відповідно до пункту 19 розділу ІІІ Порядку №285, за результатами проходження медичного огляду та вивчення даних про особу, яка проходить медичний огляд, М(ВЛ)К приймає рішення (постанову) щодо придатності (непридатності) особи до служби, причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв), що відображається в заключній частині Акта медичного огляду. Залежно від результату медичного огляду оформляються такі документи: Довідка медичної (військово-лікарської) комісії (додаток 16) (далі - Довідка М(ВЛ)К) або Свідоцтво про хворобу (додаток 17). Інформація про прийняте М(ВЛ)К рішення вноситься до Книги обліку документації медичної (військово-лікарської) комісії (додаток 18) (далі - Книга обліку документації).

Відповідно до пункту 22 Розділу ІІІ Порядку №285, рішення М(ВЛ)К про придатність поліцейського до служби може бути реалізоване у строк, що не перевищує 12 місяців від дати проведення медичного огляду. Рішення М(ВЛ)К про придатність кандидата на службу в поліції, кандидата на навчання в ЗВО може бути реалізоване протягом 6 місяців з дати проведення медичного огляду.

Свідоцтво про хворобу з рішенням М(ВЛ)К про непридатність поліцейського до служби реалізується невідкладно.

Відповідно до пунктів 1-2 розділу Х Порядку №285, залежно від результатів проведеної лікарської та/або військоволікарської експертизи М(ВЛ)К приймається рішення, яке може бути оформлене як Свідоцтво про хворобу, Довідка М(ВЛ)К або Постанова медичної (військово-лікарської) комісії (додаток 23) (далі - Постанова М(ВЛ)К). Рішення М(ВЛ)К оформлюється як Свідоцтво про хворобу, якщо за результатами медичного огляду поліцейський, військовослужбовець, здобувач вищої освіти у ЗВО, курсант визнані непридатними до служби (військової служби). В інших випадках рішення М(ВЛ)К щодо осіб, зазначених у пункті 2 розділу I цього Положення, оформлюється як Довідка М(ВЛ)К або Постанова М(ВЛ)К.

Згідно з підпунктом 4 пункту 3 Порядку №285, рішення М(ВЛ)К зазначається щодо поліцейських, військовослужбовців за результатами медичного огляду - в Акті медичного огляду, Довідці або Свідоцтві про хворобу, медичній карті амбулаторного хворого (медичній карті стаціонарного хворого), Книзі протоколів засідань та Постанові М(ВЛ)К.

Відповідно до пункту 6 розділу Х Порядку №285, штатною М(ВЛ)К Свідоцтво про хворобу складається в п`яти примірниках. Один примірник Свідоцтва про хворобу в триденний строк з дня його складення передається до відповідного підрозділу кадрового забезпечення, військової частини відповідно до Направлення на медичний огляд. Чотири примірники видаються особі, яка пройшла медичний огляд. Один примірник долучається до Акта медичного огляду і залишається в М(ВЛ)К.

Згідно з пунктом 16 розділу Х Порядку №285, рішення (постанова) М(ВЛ)К про придатність військовослужбовця до військової служби чинне протягом 12 місяців з дати проведення медичного огляду.

Рішення (постанова) М(ВЛ)К щодо військовослужбовців, які визнані непридатними до військової служби, реалізуються невідкладно.

З наведених норм випливає, що підставою для звільнення поліцейського зі служби на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону №580-VIII можливе за наявності відповідного висновку медичної комісії про непридатність особи до служби в поліції, оформленого у вигляді, у тому числі, Свідоцтва про хворобу. При цьому, Свідоцтво про хворобу з рішенням М(ВЛ)К про непридатність поліцейського до служби реалізується невідкладно.

Водночас, з матеріалів справи судом встановлено, що Свідоцтво про хворобу, яким позивача визнано непридатним до служби в поліції за станом здоров`я, було прийнято 29.05.2025. Однак як видно із листа-відповіді Головного управління Національної поліції у Львівській області №185260-2025, 29.05.2025 відповідачем було отримано лише електронне повідомлення від Державної установи «ТМО МВС України по Львівській області» про те, що позивач був визнаний непридатним до служби в поліції, в той час як станом на дату підготовки відповіді (09.06.2025) оригінал свідоцтва про хворобу до управління кадрового забезпечення ГУНП не надходив, що зумовлює висновок про неможливість звільнення позивача 29.05.2025 на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону №580-VIIІ за відсутності відповідних документів. При цьому, доводи представника позивача про те, що ним подавався рапорт про звільнення з військової служби на підставі вказаного свідоцтва про хворобу суд не бере до уваги, оскільки вказана обставина не підтверджена жодними належними та допустимими доказами, окрім доводів представника позивача. Також суд вказує, що позивачем не доведено, що вказаний рапорт був поданий раніше, ніж було прийнято оспорюваний наказ від 29.05.2025 № 379 о/с в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 на підставі пункту 10 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». При цьому, суд також враховує. що електронне повідомлення від Державної установи «ТМО МВС України по Львівській області» про те, що позивач був визнаний непридатним до служби в поліції, надійшло до відповідача 29 травня 2025 року лише о 16:19, тобто в кінці робочого дня.

Доводи представника позивача про те, що звільнення позивача зі служби в органах Національної поліції до моменту перегляду вироку у справі про притягнення його до кримінальної відповідальності судом касаційної інстанції було передчасним суд також відхиляє, оскільки відповідно до частин 1, 2, 4 статті 532 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України), вирок або ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної та касаційної інстанцій набирають законної сили з моменту їх проголошення.

Відповідно до частини першої статті 533 КПК України, вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов`язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.

Таким чином, оскарження позивачем вироку Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06.12.2024 у справі № 442/2652/18 та ухвали Львівського апеляційного суду від 03.03.2025 в касаційному порядку не зупиняло набрання законної сили рішеннями судів першої та апеляційної інстанції за змістом спірних правовідносин. На вказане також вказують норми пункту 1 частини першої статті 425 КПК України, згідно з яким касаційну скаргу мають право подати: засуджений, його законний представник чи захисник - у частині, що стосується інтересів засудженого та частини другої статті 43 КПК України, згідно з якою засудженим у кримінальному провадженні є обвинувачений, обвинувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.

При цьому з пункту 10 частини першої статті 77 Закону №580-VIIІ вбачається, що вказана норма пов`язує підстави для звільнення поліцейського зі служби в поліції саме з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, що, як вбачається з матеріалів справи, відбулося з моменту прийняття ухвали Львівського апеляційного суду від 03.03.2025 у справі №442/2652/18. При цьому вказана подія відбулась у часі раніше ніж прийняття постанови про непридатність позивача до служби в поліції та отримання її оригіналу відповідачем. З наведеного вбачається, що прийняття наказу про звільнення позивача зі служби в поліції на підставі пункту 10 частини першої статті 77 Закону №580-VIIІ було правомірним.

У контексті оцінки доводів позову суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при відмові в позові судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 293, 295-297, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

в и р і ш и в :

у задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (адреса місцезнаходження: 79000, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3; ЄДРПОУ: 40108833) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п. 15.5 п.15 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя Чаплик І.Д.