Рішення № 130354780, 17.09.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/25139/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2025 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: адреса АДРЕСА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10 (далі ГУ ПФУ у Львівській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 49008, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, 106 (далі ГУ ПФУ в Донецькій області), в якій позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного фонду України в Донецькій області від 14.11.2024 № 133650007513 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах із врахуванням довідок про заробітну плату від 17.04.2019 № Б-195, виданої Архівним відділом Адміністрації м. Нижневартовськ та від 28.09.2018 № 427, виданої АО Білоруське УПНП і КРС, починаючи з моменту її призначення, а саме з 06.08.2023, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою від 19.12.2024 суддя прийняла позовну заяву до розгляду і відкрила спрощене позовне провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 09.05.2025 суд витребував докази.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно не враховано довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №Б-195 від 17.04.2019, виданої Архівним відділом Адміністрації м. Нижневартовськ та довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №427 від 28.09.2018, видана АО «Білоруське УПНП і КРС».

Зазначає, що вказані довідки містять всі ключові реквізити, зокрема в ній є кутовий штамп органу, що видав довідку, помісячно вказано заробітну плату позивача на даному підприємстві, довідки містять інформацію про сплату страхових внесків, містять назву первинних документів, на підставі яких її видано, довідка підписана уповноваженими особами та скріплена печаткою, тому позивач вважає, що відсутні підстави для її неврахування.

Представник ГУ ПФУ у Донецькій області подала до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечила. Відзив обґрунтований тим, що відповідачем прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії від 14.11.2024 №133650007513, оскільки довідки видані установами що знаходиться на території держави, з якою розірвано дипломатичні відносини та потребує підтвердження первинними документами. Вказує, що відповідно до статті 9 Угоди від 15.04.1995 питання пенсійного забезпечення працівників і членів їхніх сімей регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року або (і) двосторонніми угодами. За даними Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів всі вище перелічені Угоди (міжнародні договори) є чинними для України. Отже, обчислення стажу за спірний період трудової діяльності на території Російської Федерації, має здійснюватися за законодавством Російської Федерації. Законом України від 01.12.2022 № 2783 - IX Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року Україна зупинила дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, підписаної від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 № 240/94 ВР, у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь. Разом з тим Україна Законом України від 10.01.2002 № 2933-ІІІ Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів приєдналась до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року (далі - Конвенція 1961 року). Конвенція 1961 року застосовується у відносинах з державами, що не висловили заперечень проти їх приєднання до Конвенції 1961 року. Державами-учасницями Конвенції 1961 року є також Російська Федерація та Республіка Білорусь. Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції 1961 року єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений. Відповідно до статті 1 Угоди від 13.03.1992 пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Позивач проживає на території України, а тому його пенсійне забезпечення має здійснюватися за законодавством України.

Таким чином, документи, видані на території Російської Федерації приймаються в Україні за умови проставлення апостиля компетентним органом. Також, довідки про заробітну плату підлягають перевірці, але в умовах введеного Указами Президента України від 24.02.2022 №64/2002 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, АТ «Укрпошта» повністю припинила обмін посилками/листами з країною - агресором Російською Федерацією та з Білоруссю, яка підтримала Російську Федерацію. Оскільки наразі відсутня можливість зробити запит до Російської Федерації щодо перевірки достовірності інформації зазначеної у довідках про заробітну плату, проведення розрахунку пенсії відповідно наданих довідок на теперішній час неможливе.

Представник ГУ ПФУ у Львівській області подала до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечила. Відзив обґрунтований тим, що рішенням пенсійного органу відмовлено у перерахунку пенсії з врахуванням довідок про заробітну плату, з підстав того, що з 29.06.2023 набрав чинності Закон України "Про призупинення у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь дії Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих - мігрантів та Протоколу про внесення змін та доповнень до угоди про співробітництво тв галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих емігрантів від 15.04.1994".

Позивач подав відповідь на відзив, в якій навів ті ж аргументи, що й у позовній заяві.

Частиною п`ятою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні сторони у справі не звертались.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 07.11.2024 щодо перерахунку пенсії із врахуванням довідок про заробітну плату для обчислення пенсії №Б-195 від 17.04.2019 та №427 від 28.09.2018.

За принципом екстериторіальності заяву позивача передано для розгляду до ГУ ПФУ у Донецькій області, яким було прийнято рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії.

Рішенням від 14.11.2024 ГУ ПФУ у Донецькій області повідомило позивача про те, що за результатами розгляду заяви позивача прийнято рішення відмовити у перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю правових підстав, оскільки відсутній акт перевірки довідки про заробітну плату №01/01/12/13/02/02-214 від 29.06.2023. Заробітна плата згідно зазначеної довідки буде врахована після надходження акту перевірки. З 29.06.2023 набрав чинності Закон України «Про зупинення у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів та Протоколу про внесення змін та доповнень до Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-емігрантів від 15.04.1994». Враховуючи вищевикладене вирішено ОСОБА_1 відмовити в зарахуванні заробітку згідно наданих довідок №Б-195 від 17.04.2019 та №427 від 28.09.2018.

Не погоджуючись з рішенням пенсійного органу щодо відмови у врахуванні довідок про заробітну плату для обчислення пенсії №Б-195 від 17.04.2019 та №427 від 28.09.2018, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно за статтею 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Згідно з частиною першою статті 40 Закону № 1058-ІV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

У разі подання застрахованою особою для обчислення розміру пенсії даних про заробітну плату (дохід) за період до 1 січня 1992 року при визначенні коефіцієнта заробітної плати (доходу) середня заробітна плата за рік (квартал) у відповідному періоді вважається щомісячною середньою заробітною платою (доходом) в Україні, з якої сплачено страхові внески, відповідного року (кварталу) (абзац 21 частини другої статті 40 Закону № 1058-ІV).

За приписами частини другої статті 41 Закону № 1058-ІV до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються, зокрема, суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з абзацом першим пункту 1.1 розділу I "Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії" Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Відповідно до абзацу 2 підпункту 3 пункту 2.1. розділу ІІ Порядку № 22-1 для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року.

За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (абзац 3 підпункту 3 пункту 2.1 розділу II Порядку 22-1).

Згідно з пунктом 2.10 розділу ІІ Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Отже, з аналізу діючого законодавства слідує, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. При цьому, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії саме на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами.

Суд встановив, що рішенням від 14.11.2024 ГУ ПФУ у Донецькій області позивачу відмовило у перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю правових підстав, оскільки відсутній акт перевірки довідки про заробітну плату №01/01/12/13/02/02-214 від 29.06.2023. Заробітна плата згідно зазначеної довідки буде врахована після надходження акту перевірки. З 29.06.2023 набрав чинності Закон України «Про зупинення у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів та Протоколу про внесення змін та доповнень до Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-емігрантів від 15.04.1994». Враховуючи вищевикладене вирішено ОСОБА_1 відмовити в зарахуванні заробітку згідно наданих довідок №Б-195 від 17.04.2019 та №427 від 28.09.2018.

Щодо відмови в зарахуванні заробітку згідно наданих довідок №Б-195 від від 17.04.2019 та №427 від 28.09.2018, оскільки 29.03.2023 набрав чинності Закон Украни «Про зупинення у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дії Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-емігрантів від 15.04.1994».

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частина I). Ратифікувавши вказану Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині I Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова частина права на соціальний захист, є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Відповідно до статті 19 Закону України Про міжнародні договори України чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Як передбачено частиною другою статті 4 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058-IV), якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода).

Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).

Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Частиною 2 статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників - мігрантів" від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Отже, з аналізу наведеного вище слідує, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Доводи відповідача про те, що довідки про заробітну плату позивача №Б-195 від 17.04.2019 та №427 від 28.09.2018 не підлягають врахуванню при обчисленні пенсії позивача з підстав, що з 29.06.2023 набрав чинності Закон України «Про зупинення у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів та Протоколу про внесення змін та доповнень до Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-емігрантів від 15.04.1994», є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону №1058-ІV якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Крім того, частиною другою статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15 квітня 1994 року, ратифікованої Законом України від 11 липня 1995 року №290/95-ВР, визначено, що трудовий стаж, стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Згідно статті 1 Закону України «Про зупинення у відносинах України з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дії Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів та Протоколу про внесення змін і доповнень до Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15 квітня 1994 року» від 29 червня 2023 року № 3192-IX, (набрав чинності 21.03.2023), зупинено у відносинах України з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів, вчиненої в місті Москва 15 квітня 1994 року та ратифікованої Законом України від 11 липня 1995 року № 290/95-ВР, та Протоколу про внесення змін і доповнень до Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15 квітня 1994 року, вчиненого в місті Москва 25 листопада 2005 року та ратифікованого Законом України від 16 березня 2007 року № 757-V.

Листом Міністерства закордонних справ України від 26.07.2023 №72/14-612-87561 повідомлено Міністерство юстиції України, Кабінет Міністрів України, Офіс Президента України, Апарат Верховної Ради України, Міністерство економіки України, Міністерство соціальної політики України, Посольство України в Республіці Білорусь, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 376 (із змінами), повідомляємо, що українська сторона повідомила Виконавчий комітет СНД про зупинення у відносинах України з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дії Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів, вчиненої в місті Москва 15 квітня 1994 року та Протоколу про внесення змін і доповнень до Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15 квітня 1994 року, вчиненого 25 листопада 2005 року в м. Москва. Дію зазначених документів зупинено з 25 липня 2023 року.

Наведене також підтверджує, що діюче в Україні пенсійне законодавство визначає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території республіки білорусь або на підприємстві зареєстрованому на території республіки білорусь після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватися на території України як власний страховий (трудовий) стаж, хоча пенсійні внески можуть сплачуватися в республіці білорусь. Тобто існує гарантія врахування страхового (трудового) стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.

Таким чином, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права особи на пенсію та при її обчисленні.

Відтак, Угода "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників - мігрантів" від 15.04.1994, була чинною на час роботи позивача в білорусь і позивач мав легітимні очікування щодо його пенсійного забезпечення.

Позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на перерахунок пенсії не пов`язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.

Однак, згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо призначення та перерахунку пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи NR (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Виходячи зі змісту оскарженого рішення, суд зауважує, що у такому відсутня оцінка в частині не врахування заробітної плати позивача в республіці білорусь за 1990-1995 роки, тому вимоги позивача у цій частині є передчасними.

Отже, щодо врахування довідок про заробітну плату від 17.04.2019 №Б-195, виданої Архівним відділом Адміністрації м. Нижневартовськ та від 28.09.2018 №427, виданої АО «Білоруське УПНП І КРС» спочатку має надати оцінку територіальний орган Пенсійного фонду України як уповноважений орган, що призначає (перераховує) пенсії, і лише у разі відмови, суд оцінює правомірність таких дій відповідача.

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що рішення Головного фонду України в Донецькій області від 14.11.2024 № 133650007513 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

Відтак, застосовуючи механізм ефективного захисту порушеного суб`єктом владних повноважень права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати ГУ ПФУ в Донецькій повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.11.2024 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині судового рішення.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до статті 139 КАС України з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного фонду України в Донецькій області від 14.11.2024 № 133650007513 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 49008, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, 106) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.11.2024 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині судового рішення.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 49008, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, 106) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: адреса АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення суду першої інстанції набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Мричко Н.І.