Рішення № 130353498, 19.09.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
19.09.2025
Номер справи
580/3656/25
Номер документу
130353498
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2025 рокуСправа №580/3656/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач, пенсійний орган, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 25.02.2025 №121630011955 про відмову у перерахунку пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву про перерахунок пенсії від 17.02.2025 р. та зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 період роботи на Сєвєродонецькому виробничому об`єднанні «Азот» з 01.03.1995 р. по 31.12.1997 р. та до загального стажу період навчання у Сєвєродонецькому хіміко-механічному технікумі з 01.09.1989 р. по 24.06.1993 р., період проходження строкової військової служби з 06.07.1993 р. по 03.12.1994 р.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що 17.02.2025 р. він звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії у зв`язку з наданими додатковими документами. 10.03.2025 р. позивач отримав повідомлення про прийняття відповідачем рішення про відмову в перерахунку пенсії за №121630011955 від 25.02.2025 р. ОСОБА_1 стверджує, що пенсійний орган протиправно не зарахував до його страхового стажу період навчання у Сєвєродонецькому хіміко-механічному технікумі на денному відділенні за спеціальністю «Технологія органічного синтезу» з 01.09.1989 р. по 24.06.1993 р. (03 роки 09 місяців 24 дні) та період проходження строкової військової служби з 06.07.1993 р. по 03.12.1994 р. (01 рік 04 місяці 28 днів). При цьому, на підтвердження вищезазначеного стажу позивачем були надані копії трудової книжки, довідки №04-05/589 від 26.11.2024 р. та військового квитка. Також позивач зазначив, що відповідач протиправно не зарахував до його пільгового стажу роботи за Списком №1 період роботи на Сєвєродонецькому виробничому об`єднанні «Азот» з 01.03.1995 р. по 31.12.1997 р. (02 роки 10 місяців 00 днів) на підставі трудової книжки. ОСОБА_1 вважає, що оскаржуваним рішенням відповідач порушив його конституційне право на соціальний захист, а саме: на пенсійне забезпечення, у зв`язку із чим він звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 р. відкрито провадження в адміністративній справі №580/3656/25.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 р. адміністративну справу №580/3656/25 передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

05.06.2025 р. матеріали адміністративної справи №580/3656/25 надійшли на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду та за результатами автоматизованого розподілу були передані судді Неклесі О.М. для розгляду.

Згідно реєстру передачі справ судді, адміністративна справа №580/3656/25 отримана суддею Неклеса О.М. 06.06.2025 р.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 р. адміністративну справу №580/3656/25 повернуто Черкаському окружному адміністративному суду для доопрацювання.

30.06.2025 р. на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду повернулася справа №580/3656/25 після доопрацювання Черкаським окружним адміністративним судом.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 30 Кодексу адміністративного судочинства України, спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.

Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленомустаттею 29цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 р. справу №580/3656/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- прийнято до провадження.

Цією є ухвалою суд ухвалив розпочати спочатку розгляд адміністративної справи №580/3656/25 та розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Судом після відкриття провадження по справі встановлено, що подана позовна заява не відповідає вимогам ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 р. позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху.

На виконання вимог ухвали суду від 14.07.2025 р. позивач виправив вказані недоліки, згідно наданої заяви до якої долучено копію ордеру, підтверджує повноваження адвоката Коробкової Галини Олександрівни представляти інтереси ОСОБА_1 в Дніпропетровському окружному адміністративному суді.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2025 р. продовжено розгляд справи №580/3656/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

В ухвалі суду від 14.07.2025 р. про прийняття справи до провадження суд встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Також у цій ухвалі суд зобов`язав відповідача надати до суду разом із відзивом на позов:

-документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи;

- належним чином засвідчену копію пенсійної справи ОСОБА_1 ;

- інші докази та документи, які на думку відповідача мають значення для вирішення цієї справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зареєстроване в Електронному кабінеті Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи".

Відповідно до ч. 5ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України(далі КАС України), суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до п. 37 підрозділу 2 розділу III Положення "Про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи" підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.

Відповідно до п. 17 підрозділу 1 розділу III Положення "Про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи" особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Ухвала суду про прийняття справи до провадження у була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідача 15.07.2025 р. о 01:26 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Копія ухвали про відкриття провадження по справі була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідача 11.04.2025 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

В ухвалі від 14.07.2025 р. суд встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Таким чином, граничним строком на подання відзивів є 30.07.2025 р. (включно).

Станом на 31.07.2025 р. (з урахуванням строку на поштове відправлення) та станом на день розгляду цієї справи по суті від відповідача відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Пояснень, заяв або клопотань по суті спору від відповідача до суду також не надходило.

Відповідно до частини 4статті 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Таким чином, відповідач правом на подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) та надання доказів по справі не скористався, з клопотанням про продовження строків на надання відзиву до суду не звертався.

Згідно із приписами ч. 6ст. 77 КАС України, у разі якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП ) перебуває з 19.11.2024 р. на пенсійному обліку та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

17.02.2024 р. позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про перерахунок пенсії з додатками, яку передали на розгляд до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

За результатами розгляду вищезазначеної заяви позивача ГУ ПФУ в Дніпропетровській області прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 за №121630011955 від 25.02.2025 р., яким відповідач відмовив у проведенні перерахунку пенсії згідно заяви від 17.02.2025 р.

У цьому рішенні пенсійний орган зазначив про відсутність підстав для зарахування стажу роботи з 01.03.1995 р. по 31.12.1997 р. за Списком №1. Натомість, з урахуванням відомостей з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування до пільгового стажу заявника зараховано періоди роботи з 01.01.1998 р. по 30.11.2008 р., з 19.04.2010 р. по 31.10.2013 р.

Також ГУ ПФУ в Дніпропетровській області у спірному рішенні зазначило, що довідка №04-05/589 від 26.11.2024 р. про період навчання видано згідно запису в трудовій книжці, а в трудовій книжці відсутні накази про зарахування на навчання та про відрахування з навчання, у зв`язку з чим, на думку відповідача, підстави для перерахунку пенсії заявника відсутні.

Не погодившись із вищезазначеною позицією та рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, ОСОБА_1 звернувся за захистом власних прав та інтересів до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом.

Відповідно до норм Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 р. (далі - Закон №1788-XII), Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 р. (далі Закон №1058-IV).

Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Згідно із ч.ч. 1, 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цьогоЗаконуза даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цимЗаконом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цимЗаконом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4ст. 24 Закону №1058-IV).

Приписами статті 114 Закону №1058-IV визначено порядок на умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

У відповідності до положень частин 1, 2 статті 114 Закону №1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленогоабзацом першимчастини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

За змістом положеньстатті 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог цієїстатті постановою Кабінету Міністрів України №637від 12.08.1993 р. затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Відповідно до п.20 Порядку №637, у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій. У довідці повинно бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, та результати проведення атестації робочих місць на підприємстві.

Крім того, загальний порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженоїнаказом Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 р.(далі -Інструкція №58).

Відповідно до пункту 1.1 «Загальні положення» Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктами 1.1, 2.2, 2.4, 2.14, 2.15 Інструкції передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення; у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства, під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу, у графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду; якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа перейменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Водночас, пунктами 2.6, 2.8 - 2.10 Інструкції №58 передбачено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та ін. мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів. У розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за № таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою)" і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу.

Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці пенсійний орган вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.

Суд зазначає, що відповідно допостанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" №301 від 27.04.1993 р., відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбаченихзакономвипадках іншу відповідальність.

Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 р. по справі №677/277/17.

Так, згідно із наявних у матеріалах справи копії трудової книжки позивача (серія НОМЕР_1 від 01.03.1995 р.), зокрема, наявні наступні записи (№№1 4) (надалі мовою оригіналу):

- з 01.09.1989 р. по 24.06.1993 р. «Учеба в СХМТ» та в графі щодо підстави внесення запису вказано «Диплом РТ №966068» (запис 1);

- з 06.07.1993 р. по 03.12.1994 р. «Служба в ВС Украины» в графі щодо підстави внесення запису вказано «в/б НОМЕР_2 » (запис 2);

- з 01.03.1995 р. по 31.12.2004 р. вказано, що позивача прийнято на роботу до «Северодонецкое производственное объединение «Азот» на посаду «аппаратчик-универсал цеха аммиака 1-Б» та у подальшому позивача звільнено з роботи у зв`язку з переведенням (записи 3-4).

Також в записі №3 трудової книжки позивача наявні штампи щодо перейменування «Северодонецкое производственное объединение «Азот» 18.10.1994 р. у «Сєверодонецьке державне виробниче підприємство «Об`єднання Азот», проведення атестації робочого місця та про підтвердження право позивача на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Слід зазначити, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення повноти та чіткості даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Так, спірні правовідносини у цій справі виникли в тому числі у зв`язку з відмовою пенсійного органу позивачу зарахувати до пільгового стажу позивача періоду роботи на Сєвєродонецькому виробничому об`єднанні «Азот» з 01.03.1995 р. по 31.12.1997 р.

Суд зазначає, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації, з метою визначення права на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

При цьому, як вже зазначалося вище, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи щодо якої внесені такі відомості.

Таким чином, суд наголошує, що позивач не несе відповідальність за порушення третіми особами вимог ведення трудових книжок. Формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захисту.

Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Таким чином, судом встановлено, що в трудовій книжці позивача наявні посилання на відповідні накази як на підставу внесення записів, вони завірені підписом повноважної особи та печаткою, не містять виправлень, підчисток, тобто оформлені належним чином. Трудова книжка позивача містять всі необхідні записи про роботу позивача, й ці записи є належними та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача.

Оцінюючи допустимість трудової книжки позивача, як доказу в підтвердження його пільгового стажу, суд враховує, що відповідач не навів жодного аргументу, який би вказував на невідповідність трудової книжки позивача чи записів у ній вимогам чинного законодавства.

Щодо відсутності довідки про підтвердження пільгового періоду роботи позивача встановленого зразка, на якій посилається відповідач в оскаржуваному рішенні, суд зазначає, що для призначення пенсії законодавством не передбачено надання додаткових документів в разі наявності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що трудова книжка позивача містить неправдиві або недостовірні відомості, а тому відсутність уточнюючої довідки не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні відповідного періоду роботи позивача до його пільгового стажу, що враховується для визначення розміру пенсії за віком на пільгових умовах.

Крім того, слід зазначити, що згідно ч. 3 ст. 44 Закону №1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Частиною 1 статті 101 Закону №1788-XII передбачено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Суд звертає увагу, що у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідачі наділені правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності.

Наведена позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 р. у справі №687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Натомість, відповідач не здійснював ніяких запитів на підтвердження спірних періодів роботи позивача та не надав доказів які б ставили під сумнів дійсність внесених записів до трудової книжки.

З огляду на наведені обставини, суд дійшов висновку, що пенсійний орган не довів правомірність прийнятого ним рішення про відмову в перерахунку пенсії позивачу, оскільки пільговий стаж позивача (зокрема, період роботи на Сєвєродонецькому виробничому об`єднанні «Азот» з 01.03.1995 р. по 31.12.1997 р.) підтверджується відомостями трудової книжки позивача.

Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання позивача з01.09.1989 р. по 24.06.1993 р., суд зазначає таке.

Згідно із записами трудової книжки позивача (запис 1) та за змістом довідки №01-05/589 від 26.11.2024 р., виданої Відокремленим структурним підрозділом «Сєвєродонецький політехнічний фаховий коледж Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля», ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) навчався у Сєвєродонецькому хіміко-механічному технікумі з 01.09.1989 р. по 24.06.1993 р. та отримав диплом НОМЕР_3 .

Підставою для не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача періоду його навчання вказано, що довідка №04-05/589 від 26.11.2024 р. видана згідно запису трудової книжки позивача, а у трудовій книжці відсутні відомості про накази щодо зарахування на навчання та про відрахування з навчання.

Разом з тим, суд зазначає, що наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 р. затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція №58), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 р. за №110.

Відповідно до п. 1Інструкції №58,трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 2.4Інструкції №58 встановлено, щоусі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Отже, з вищенаведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність страхового стажу у позивача.

Слід зазначити, що згідно ізпостановою Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників»№301 від 27.04.1993 р. відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбаченихзакономвипадках іншу відповідальність.

З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 р. по справі №654/890/17.

З огляду на викладене, слід дійти висновку, що відповідачем протиправно не було зараховано позивачу до загального страхового стажу періоду його навчання.

Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду з 06.07.1993 р. по 03.12.1994 р. проходження строкової військової служби слід зазначити наступне.

Статтею 56 Закону №1788-XIIвстановлено, що до стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно трудової книжки позивача ОСОБА_1 у період з 06.07.1993 р. по 03.12.1994 р. проходив військову службу у Збройних Силах України з посиланням на відомості військового квитка серії НОМЕР_2 , що також відповідає відомостям цього документу.

При цьому, суд наголошує, що наявність певних дефектів у військовому квитку не може бути підставою для відмови у зарахуванні цього періоду до страхового стажу, адже право позивача на встановленізакономгарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок військових квитків, а на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його військовому квитку.

Водночас, суд зауважує, що в оскаржуваному рішенні ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відсутні відомості про підстави не зарахування відповідного періоду до страхового стажу позивача.

Крім того, відповідно до частини 3статті 44 Закону №1058-ІV, органиПенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 р. у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 р. у справі №638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Окрім того, суд звертає увагу, що Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженогоПостановою правління Пенсійного фонду України за №22-1 від 25.11.2005 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 р. за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1) встановлено, що орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів, які йому слід подати; або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій в тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає.

Такий підхід узгоджується із нормою ч. 1ст. 3 Конституції України, відповідно до якої саме людина, визнається в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до цієї Конституційної норми, діяльність органів державної влади, зокрема Пенсійного фонду України, повинна бути спрямована на сприяння у реалізації прав людини, а не на обмеження таких прав із формальних підстав.

Однак матеріали справи не містять, а відповідачем в обґрунтування правомірності прийняття спірного рішення не надано до суду доказів самостійного звернення до підприємств та/або архівних установ з метою отримання додаткових документів для підтвердження трудового стажу позивача.

Відтак суб`єкт владних повноважень, у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо записів у трудовій книжці позивача на момент їх внесення, мав вжити заходів з метою перевірки відповідних відомостей.

Водночас, як встановлено судом, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити страховий та пільговий стажи позивача за спірні періоди.

Натомість пенсійним органом покладено тягар негативних наслідків із необґрунтованих підстав виключно на позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 за №121630011955 від 25.02.2025 р., є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2ст. 6 КАС України,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннямист. 9 Конституції Українита ст.17, ч. 5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди та органи державної влади повинні дотримуватись положеньЄвропейської конвенції з прав людинита її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Ґайгузус проти Австрії» від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Суд зазначає, що не зарахування спірних періодів роботи позивача та страхового і пільгового стажів позивачу буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п. 3.1 рішення Конституційного Суду України (справа №1-25/2010 від 29.06.2010 р.) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 період роботи на Сєвєродонецькому виробничому об`єднанні «Азот» з 01.03.1995 р. по 31.12.1997 р. та до загального стажу позивача періоду навчання у Сєвєродонецькому хіміко-механічному технікумі з 01.09.1989 р. по 24.06.1993 р. та періоду проходження строкової військової служби з 06.07.1993 р. по 03.12.1994 р., суд зазначає, що у спірному рішенні відповідач взагалі не дослідив вказані періоди навчання позивача та проходження ним строкової військової служби й не зазначив причини не зарахування їх до страхового стажу, у зв`язку з чим суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, з огляду на те, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача, а також визначати розмір пенсії, суд дійшов висновку, що порушені права позивача слід відновити шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.02.2025 р. про перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду у даній справі та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно приписів частини 1статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

На підставі частини 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень рішення якого оскаржується, не виконано покладеного на нього обов`язку доказування правомірності прийнятого рішення та не спростовано доводи позивача в цій частині.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовну заяву задоволено частково, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають частковому стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме: 605, 60 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса внутрішньо-переміщеної особи: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м.Дніпро, 49094) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №121630011955 від 25.02.2025 р. про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.02.2025 р. про перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду у даній справі та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.

У задоволені іншої частини позовних вимог, відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 19.09.2025 р.

Суддя О.М. Неклеса

Часті запитання

Який тип судового документу № 130353498 ?

Документ № 130353498 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 130353498 ?

Дата ухвалення - 19.09.2025

Яка форма судочинства по судовому документу № 130353498 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 130353498 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 130353498, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 130353498, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 19.09.2025. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.

Судове рішення № 130353498 відноситься до справи № 580/3656/25

Це рішення відноситься до справи № 580/3656/25. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 130353497
Наступний документ : 130353499