Рішення № 130353397, 11.09.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
11.09.2025
Номер справи
160/12228/25
Номер документу
130353397
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2025 року Справа № 160/12228/25 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого суддіЦарікової О.В. за участі секретаря судового засіданняОсуховської Ж.С. за участі: представника позивача представника відповідача Замули Р.О. Фіцай Я.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» (52471, Дніпропетровська обл., с. Микільське-на-Дніпрі, вул. Центральна, 1; ЄДРПОУ 25523259) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А; ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

УСТАНОВИВ:

29 квітня 2025 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕС» (далі Позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.2025 № 0214980705 на загальну суму 2624515,00 грн. та № 0214990705 на загальну суму 2429531,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач вказує, що оскаржені податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки податковий орган фактично встановлює порушення Позивачем норм податкового законодавства, виходячи виключно з факту недотримання/порушення норм податкового законодавства саме контрагентами-постачальниками Позивача, а не безпосередньо Позивачем. Крім того, Позивач зазначає, що використана придбана добавка органічна (ТУ У20.1-31370953-002) не є добривом, пестицидом, агрохімікатом. А лист Департаменту з питань управління відходами, екологічної безпеки та переходу до кругової економіки Міністерства енергетики та захисту довкілля України № 12-вих/88-20 від 08.01.2020 фактично підтверджує, що добавка органічна «ТРИВКО» (ТУ У 20.1 31370953-002), яка була поставлена на адресу суб`єктів господарювання та використовувалась ними у власній господарській діяльності не є безпосередньо добривом, а є складовою частиною для виробництва різноманітних добрив органічних, тому державна реєстрація в Міністерстві енергетики та захисту довкілля України відповідно до Закону та Порядку проведення державних випробувань, державної реєстрації та перереєстрації, видання переліків і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 04.03.1996 року № 295не потрібна. Крім того, Позивач зазначає щодо наявності у нього реального руху активів, що не заперечується Відповідачем. А відтак, заявлені господарські операції є реальними.

Відповідач, в свою чергу, проти позову заперечував в повному обсязі, надавши відзив на позовну заяву. Також Відповідач зазначав, що заявлені вимоги є необґрунтованими та такими, що спростовуються висновками проведеної перевірки Позивача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року справу було прийнято до свого провадження суддею Царіковою О.В. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі направлення від 12.11.2024 №10057, виданого ГУ ДПС у Дніпропетровській області та наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 12.11.2024 року №5644-п, виданого на підставі п.191.1 ст.191, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) з 12.11.2024 розпочато документальну позапланову виїзну перевірку С/Г ТОВ «ПРОГРЕС» (код ЄДРПОУ 25523259) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ЗАВОД БІОДОБРИВ «ТРИВКО» (код ЄДРПОУ 31370953) за період з 01.07.2020 по 31.07.2020 та з 01.09.2020 по 30.09.2020 року та всіх звітних періодів, в яких було задекларовано податковий кредит по взаємовідносинам з цим контрагентом. За перевіряємий період задекларовано податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «ЗАВОД БІОДОБРИВ «ТРИВКО» (код ЄДРПОУ 31370953) за період з 01.07.2020 по 31.07.2020 та з 01.09.2020 по 30.09.2020 року на загальну суму ПДВ 4 568,14 тис.грн.

За результатами вказаної перевірки Відповідачем було складено Акт перевірки від 21.03.2025 № 1206/04-36-07-05/25523259. В ході проведення перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ЗАВОД БІОДОБРИВ «ТРИВКО» (код ЄДРПОУ 31370953) за період з 01.07.2020 по 31.07.2020 та з 01.09.2020 по 30.09.2020 року встановлено, що ТОВ «ЗАВОД БІОДОБРИВ «ТРИВКО» (код ЄДРПОУ 31370953) на адресу Позивача виписано податкові та видаткові накладні, акт надання послуг на суму 27 408 840,00 грн., в т.ч. ПДВ 4 568 140,00 грн. Позивачем до складу податкового кредиту включено суму ПДВ 4568 140,00 грн. по вищевказаним податковим накладним:

- у розмірі 500 100,00 грн. згідно податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2020 року, у розмірі 2 034 040,00 грн. згідно податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2020 року, у розмірі 2 034 000,00 грн. згідно податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2020 року. Вищевказані податкові накладні за період: липень, вересень 2020 року зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В обґрунтування висновку про нереальність господарських операцій між Позивачем та ТОВ «ЗАВОД БІОДОБРИВ «ТРИВКО» Відповідач вказує на наявність низки рішень про відповідність ТОВ «ЗАВОД БІОДОБРИВ «ТРИВКО» критеріям ризиковості, що ставить під сумнів можливість поставки ТМЦ на адресу Позивача, а також про наявність низки кримінальних проваджень стосовно ТОВ «ЗАВОД БІОДОБРИВ «ТРИВКО» та його посадових осіб.

В той же час, Відповідач стверджує про порушення Позивачем та ТОВ «ЗАВОД БІОДОБРИВ «ТРИВКО» приписів ст. 4 ЗУ «Про пестициди і агрохімікати» в частині реалізації незареєстрованих добрив на адреси інших суб`єктів господарювання, в т.ч. Позивача.

Суд наголошує, що відповідно до приписів ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а суб`єкт господарювання не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Таким чином, порушення порядку здійснення господарської діяльності, не здійснення належного податкового обліку певних операцій чи сплати податків контрагентами Позивача (якщо такі порушення мали місце) тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо відповідного контрагента.

Отже, якщо контролюючий орган вбачає порушення в діяльності відповідного контрагента, то він має спрямовувати запит саме до цього контрагента.

У справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03) Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях також неодноразово наголошував на індивідуальній юридичній відповідальності за податкові правопорушення.

Окрім цього, варто звернути увагу, що Верховний Суд у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 826/16272/13 зазначив, що порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента.

Більш того, Верховний Суд у постанові від 07 березня 2018 року (провадження № К/9901/4030/17) зазначив, що з приводу припущень відповідача про відсутність у контрагентів позивача необхідних кадрів та основних фондів, а також можливість виконувати ними діяльності, яка не передбачена статутом, то податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

До того ж, суд окремо наголошує, що ЗУ «Про пестициди і агрохімікати» покладає на суб`єктів владних повноважень функції щодо контролю за діяльністю суб`єктів господарювання, які здійснюють виробництво та реалізації пестицидів і агрохімікатів.

Так, відповідно до ст. 17 вказаного Закону, посадові особи органів виконавчої влади, які здійснюють державний нагляд та державний контроль у сфері діяльності з пестицидами і агрохімікатами, в межах компетенції, передбаченої законами, мають право вимагати від підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності і фізичних осіб, діяльність яких пов`язана з виробництвом, транспортуванням, зберіганням, застосуванням пестицидів і агрохімікатів і торгівлею ними, додержання законодавства про пестициди і агрохімікати. Крім того, вказані органи мають право накладати стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства про пестициди і агрохімікати, в порядку, передбаченому законом.

Втім, під час розгляду даної справи Відповідачем не надано доказів того, що Позивач або ТОВ «ЗАВОД БІОДОБРИВ «ТРИВКО»» притягувалися до відповідальності за реалізацію та використання незареєстрованих пестицидів і агрохімікатів, що ставить під сумнів висновки Відповідача, викладені в Акті перевірки.

Суд погоджується з позицією Позивача щодо того, що лист Департаменту з питань управління відходами, екологічної безпеки та переходу до кругової економіки Міністерства енергетики та захисту довкілля України № 12-вих/88-20 від 08.01.2020, підтверджує, що використана придбана добавка органічна (ТУ У20.1-31370953-002) не є добривом, пестицидом, агрохімікатом.

Наведеним листом Департамент з питань управління відходами, екологічної безпеки та переходу до кругової економікиМіністерства енергетики та захисту довкілля України фактично підтвердив, що добавка органічна «ТРИВКО» (ТУ У 20.1 31370953-002), яка була поставлена на адресу суб?єктів господарювання та використовувалась ними у власній господарській діяльності не є безпосередньо добривом, а є складовою частиною для виробництва різноманітних добрив органічних, тому державна реєстрація в Міністерстві енергетики та захисту довкілля України відповідно до Закону та Порядку проведення державних випробувань, державної реєстрації та перереєстрації, видання переліків і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 04.03.1996 року № 295не потрібна.

До того ж, безпосередньо Відповідач в Акті перевірки зазначає, що листом від 10.03.2020 № 1003-1 (вхідний до ГУ від 10.03.2020) ТОВ «ЗАВОД БОДОБРИВ «ТРИВКО » повідомлено наступне:

- підприємство здійснює виробництво добавки органічної у відповідності до ТУ У20.1-31370953-002:2017;

- надано копію листа Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 28.02.2020, в якому надано висновок про те, що для добавки органічної «ТРИВКО» ( ТУ У20.1-31370953-002), державна реєстрація в Міністерстві енергетики та захисту довкілля України відповідно до Закону та Порядку проведення державних випробувань, державної реєстрації та перереєстрації, видання переліків і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, затвердженого Кабінету Міністрів України від 04.03.1996 № 295 - не потрібна, оскільки цей продукт не є безпосередньо добривом, а є складовою частиною для виробництва різноманітних добрив органічних. Використання у чистому виді добавки органічної «ТРИВКО» ( ТУ У 20.1-31370953-002) не можлива.

Таким чином, Відповідачу було достеменно відомо про той факт, що добавка «ТРИВКО» не є добривом, а тому не підлягає державній реєстрації.

В той же час, твердження контролюючого органу про нереальність здійснених Позивачем господарських операцій з ТОВ «ЗАВОД БІОДОБРИВ «ТРИВКО»» та недотримання Позивачем норм податкового законодавства, є суто припущенням, оскільки не підтверджено жодними доказами.

Мотиви, з яких виходив контролюючий орган під час проведення перевірки, зводяться виключно до того, що стосовно ТОВ «ЗАВОД БІОДОБРИВ «ТРИВКО»» наявна значна кількість рішень про відповідність такого платника критеріям ризиковості, що само по собі свідчить про неможливість такого платника здійснювати реальні господарські операції.

Однак, суд не може погодитися із такими висновками Відповідача, оскільки Позивачем як під час перевірки так і до матеріалів справи було надано копії первинної документації по взаємовідносинам з ТОВ «ЗАВОД БІОДОБРИВ «ТРИВКО»».

Надавши оцінку долученим до матеріалів справи первинним документам, суд приходить до висновку, що такі документи в повній мірі відповідають критеріям первинних, в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З урахуванням чого, суд доходить висновку, що враховуючи, що ТМЦ справді поставлені Позивачу, що фактично також підтверджується висновками Акту перевірки, то дефекти в первинних документах, у разі якщо зазначена в них інформація дає змогу ідентифікувати суб`єктів господарювання та господарські операції, самі по собі не можуть свідчити про нереальне вчинення поставки та розглядатися як підстава для позбавлення платника податку (постачальника) обов`язку відобразити у бухгалтерському та податковому обліку доходу та врахувати його при визначенні податкового зобов`язання.

Викладене вище узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05 лютого 2019 року у справі № 822/2373/17.

При цьому, висновками Акту перевірки встановлено рух активів та спричинені ними фактичні зміни у майновому стані Позивача, а саме - понесення витрат на придбання ТМЦ, його оприбуткування та подальше використання у власній діяльності, що підтверджується:

-Актом №26 від 31.10.2020р. передпосівне внесення під посів озимої пшениці суцільний метод внесення, внесно на землях незрошуваних землях, добрива внесено під урожай 2021р., внесено на площу 80 га, кількість (фактична вага) 24,0 м3;

-Актом №27 від 31.10.2020р. передпосівне внесення під посів гороху суцільний метод внесення, внесно на землях незрошуваних землях, добрива внесено під урожай 2021р., внесено на площу 25 га, кількість (фактична вага) 12,135 м3;

-Актом №29 від 31.10.2020р. передпосівне внесення під посів кукурудзи суцільний метод внесення, внесно на землях незрошуваних землях, добрива внесено під урожай 2021р., внесено на площу 65 га, кількість (фактична вага) 25,0 м3.

Саме вказані обставини, на переконання Верховного Суду, є підтвердженням реальності господарської операції, з урахуванням того, що «визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків» (постанова від 26 червня 2018 року у справі № 826/13029/14), а «наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах» (постанова від 06 лютого 2018 року у справі № 826/22154/15).

В свою чергу, твердження Відповідача про безтоварність господарських операцій не підтверджується жодними доказами та є, по суті, припущенням контролюючого органу, а отже, не може бути підставою для визначення податкових зобов`язань.

Суд наголошує, що висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податків товару мають підтверджуватися належними та допустимими доказами і не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 0870/9721/12.

Крім того, суд зазначає, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 07 березня 2018 року (провадження № К/9901/4030/17).

Таким чином, податкове законодавство не зобов`язує платника податків перевіряти безпосередніх контрагентів або третіх осіб у відносинах з контрагентами на предмет виконання ними податкового законодавства.

Вказана вище позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 25 лютого 2021 року у справі № 640/3515/19.

Окремо суд вважає за необхідне зазначити, що податкова інформація, що була покладена Відповідачем в основу акту перевірки, не може слугувати доказом на підтвердження висновків акту перевірки.

Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Вказаної позиції притримується Верховний Суд у постанові від 19 березня 2021 року, у справі № 460/143/19.

Будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального закону.

Відповідна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі № 805/5017/15-а.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Вказана вище позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05 січня 2021 року у справі № 820/1124/17.

У справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людни у своєму рішенні від 22 січня.2009 року зазначив, що платник податків не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Обов`язок щодо контролювання діяльності контрагента в частині дотримання ним вимог податкового законодавства покладено саме на податковий орган.

Вказаної позиції притримується Верховний Суд у постанові від 06 вересня 2016 року у справі № 826/23325/15.

Таким чином, Акт перевірки не містить, а Відповідачем не доведено суду того факту, що саме Позивачем порушено приписи податкового законодавства України.

Висновки Акту перевірки зводяться виключно до того, що контрагентом Позивача ймовірно вчинено порушення норм податкового законодавства. При цьому, на підтвердження такої позиції Відповідачем надано лише податкову інформацію, яка не є належною та не може братися судом до уваги.

Тобто, податковим органом не доведено та не підтверджено належними доказами, яким саме чином та які саме норми податкового законодавства були порушені Позивачем.

Акт, складений за результатом перевірки, не може свідчити безпосередньо про порушення законодавства без підтвердження відповідними доказами, а лише на основі припущень суб`єкта владних повноважень. Проте, Відповідач робить свої висновки стосовно виявлених порушень за операціями з контрагентами, виходячи із неправильного тлумачення змісту наданої первинної документації та даних інформаційних баз, а не первинною документацією, що є порушенням податкового законодавства.

Твердження контролюючого органу про ризиковість контрагентів саме по собі не може слугувати підставою для настання негативних наслідків для Позивача. Податкова інформація, яка наявна у контролюючого органу щодо продажу ТМЦ платникам податків з ознаками ризиковості є лише статистичними даними, які самі по собі не можуть свідчити про вчинення Позивачем порушень.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.01.2021 у справі № 640/10988/20, від 19.11.2021 у справі № 140/17441/20, від 05.01.2021 у справі № 640/11321/20 та у багатьох інших.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19 зазначила: «В акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської діяльності пов`язується податковим органом з обставинами діяльності контрагентів, які на теперішній час не звітують до контролюючих органів, що є неприпустимим за законодавством України та за нормами міжнародного права.

У постанові від 20 червня 2018 року у справі № 819/1383/17 Верховний Суд дійшов висновку, що факт реєстрації податкових накладних в ЄРПН, відсутність квитанцій про їх неприйняття є свідченням наявності у платника податків підстав для формування сум податкового кредиту за такими податковими накладними.

Вказаного висновку притримується й Верховний Суд у постанові від 18 лютого 2021 року у справі № 816/1006/17.

Щодо наявності кримінальних проваджень стосовно ТОВ «ЗАВОД БІОДОБРИВ «ТРИВКО»», на що посилався Відповідач під час розгляду справи, то суд зазначає наступне.

Суд не може робити висновок про нереальність господарських операцій підприємства з контрагентами на підставі вироку, якщо в останньому немає жодних обставин, які підтверджували б факт безтоварності спірних господарських операцій.

Вказане узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 12 квітня 2018 року у справі № 826/1571/16, від 16 травня 2018 року (провадження № 2а-0870/12052/11) та багатьох інших.

Крім того, окремо суд акцентує увагу на неспростованість Відповідачем того факту, що, станом на день складання Акту перевірки, вироків у наведених кримінальних провадженнях винесено не було, а тому, податковий орган не мав права виносити спірні податкові повідомлення-рішення з урахуванням вказаних кримінальних проваджень.

Верховний Суд у постанові від 19.04.2023 у справі № 420/20757/21 зазначив, що сам факт наявності кримінального провадження не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентом. Більш того, за відсутності доказів щодо непричетності засновників до здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та дослідження їх судом, не є достатнім лише посилання відповідача на наявність розслідування та/або відкритого кримінального провадження, оскільки вказане не містить встановлених обставин, які б доводили невиконання контрагентом своїх договірних зобов`язань саме за господарськими відносинами з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності».

Окрім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 826/6280/13, від 06.03.2018 у справі № 2а-9375/11/1370 та від 13.03.2018 у справі № 826/13582/13.

Таким чином, суд дійшов висновку, що посилання Відповідача на наявність кримінальних проваджень стосовно ТОВ «ЗАВОД БІОДОБРИВ «ТРИВКО»», не заслуговують уваги та не свідчать про можливі будь-які порушення Позивачем норм податкового законодавства України.

Відтак, Відповідачем не доведено, а судом не встановлено жодних порушень Позивачем норм податкового законодавства.

Безпосередньо Актом перевірки встановлено використання Позивачем ТМЦ у власній господарській діяльності та сплату коштів за поставлений ТМЦ.

Не надано Відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності Позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його контрагента, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення Позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект, тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював особливу важливість принципу «належного урядування». Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява №32457/05, п.40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

В силу принципу пропорційності втручання в право особи безперешкодно користуватися та розпоряджатися своїм майном можливе лише за умови дотримання «справедливої рівноваги» між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини.

За таких обставин, неузгодженість дій органів державної влади або невиконання державними органами та їх посадовими особами своїх безпосередніх обов`язків не повинно тягнути за собою покладення на суб`єкта господарювання надмірних обов`язків або інших несприятливих наслідків.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача.

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об`єктивних доводів та не надано належних доказів наявності в діях Позивача ознак порушення податкового законодавства. Тобто, Відповідачем не доведено правомірності винесення оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що винесені протиправно, а тому, - підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст. 139 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом приписів п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру судовий збір справляється: якщо подано юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову.

З урахуванням наведеного та зважаючи на те, що позивачем подано позов майнового характеру, останнім при зверненні до суду з цим позовом було сплачено судовий збір у сумі 24224,00 грн.

Отже, безпосередньо ця сума судових витрат у вигляді сплати судового збору і має бути відшкодована Позивачу шляхом стягнення її з Відповідача за рахунок бюджетних асигнувань останнього.

Відносно стягнення з Відповідача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

У позовній заяві Позивач вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи становить 40000,00 грн. (правнича допомога).

Відповідно до ч. 3 ст. 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Так, представником Позивача в судовому засіданні було зазначено, що документи, які підтверджують понесені Позивачем витрати на правничу допомогу, будуть надані протягом п`яти днів з моменту ухвалення рішення у даній справі.

У зв`язку з чим, судом у цьому рішенні не вирішується питання щодо розподілу судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому, суд вважає за необхідне призначити судове засідання, під час якого буде розглянуте питання щодо розподілу судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу на 18.09.2025 о 10 год. 00 хв.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250, 257 - 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» (52471, Дніпропетровська обл., с. Микільське-на-Дніпрі, вул. Центральна, 1; ЄДРПОУ 25523259) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А; ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 24.04.2025 № 0214980705 ( форми "В4").

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0214990705 (форми "Р").

Стягнути із Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49600, Україна, місто Дніпро, вулиця Сімферопольська, будинок 17-а, ЄДРПОУ44118658) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕС» (ідентифікаційний код юридичної особи 25523259, місцезнаходження: 52471, Дніпропетровська обл., с. Микільське-на-Дніпрі, вул. Центральна, 1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 24224 (двадцять чотири тисячі двісті двадцять чотири) грн. 00 коп.

Призначити на 18.09.2025 о 10:00 судове засідання у цій адміністративній справі для вирішення питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу та зобов`язати позивача до 17.09.2025 включно надати суду докази понесення витрат на правничу допомогу та докази направлення відповідачу належним чином засвідчених копій вказаних документів. Судове засідання відбудеться у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, буд. 4, зала № 12.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення складений 19.09.2025.

Суддя О.В. Царікова

Часті запитання

Який тип судового документу № 130353397 ?

Документ № 130353397 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 130353397 ?

Дата ухвалення - 11.09.2025

Яка форма судочинства по судовому документу № 130353397 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 130353397 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 130353397, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 130353397, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 11.09.2025. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.

Судове рішення № 130353397 відноситься до справи № 160/12228/25

Це рішення відноситься до справи № 160/12228/25. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 130353395
Наступний документ : 130353398