Рішення № 130353256, 18.09.2025, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2025 року ЛуцькСправа № 140/6134/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Димарчук Т.М.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі ГУ ПФУ Полтавській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач 2) у якому просить визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; зобов`язати ГУ ПФУ у Волинській області зарахувати період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення та призначити і виплачувати зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з 29.03.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 має статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та є потерпілою (категорії 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 20.10.1993.

З дня народження по 09.09.1988 та з 23.06.1990 по даний час позивач зареєстрована та постійно проживає у селі Карасин, Камінь-Каширського району, Волинської області, яке віднесено до зони добровільного гарантованого відселення III категорії відповідно до статті 14 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

У зв`язку з цим, вважає, що має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

09.04.2025 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку. ЇЇ заява про призначення пенсії з доданими документами була розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Полтавській області.

Рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області від 17.04.2025 №0329500012166 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв`язку з тим, що відповідно до поданих документів не підтверджено, що станом на 01 січня 1993 року вона постійно проживала або постійно працювала у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років.

Позивач вважає рішення відповідача 1 щодо відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку протиправним, оскільки нею були надані усі необхідні для призначення пенсії документи, які підтверджують наявність необхідного страхового стажу та факт проживання на території радіоактивного забруднення більше трьох років, а тому вона має право на призначення пенсії за віком зі зменшенням відповідно до статті 55 Закон №796-XII пенсійного віку, у зв`язку із чим просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10.06.2025 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).

Представник ГУ ПФУ в Полтавській області у відзиві на позовну заяву позовних вимог не визнала та у їх задоволенні просила відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказала, що аналіз наданих позивачем до заяви документів показав, що її страховий стаж становить 37 років 10 місяців 17 днів. Загальний термін проживання в зоні гарантованого добровільного відселення становить 35 років 01 місяць 07 днів, однак станом на 01.01.1993 термін проживання становить 02 роки 10 місяців 07 днів (при необхідних не менше трьох років). Зауважила, що до періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано періоди канікул, зазначених в архівній довідці від 04.03.2025 № 13, оскільки позивачем не надано документів в підтвердження місця проживання у вищезазначеній зоні. З огляду на викладене, ГУ ПФУ в Полтавській області вважає, що рішення від 17.04.2025 №032950012166 прийнято правомірно (а.с.40-44).

Представник ГУ ПФУ у Волинській області просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Свою позицію обгрунтовує тим, що період проживання позивачки в зоні гарантованого добровільного відселення підтверджено довідкою від 24.03. 2025 №162, виданою Карасинським старостинським округом Сошичненської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області, згідно якої ОСОБА_1 була зареєстрована та постійно проживала в с. Карасин Камінь-Каширського району Волинської області з 28.03.1971 по 09.09.1986 та з 23.06.1990 по даний час, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106 віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Крім того, з поданих позивачкою документів встановлено, що з 01.09.1986 по 30.06.1990 ОСОБА_1 навчалася у Луцькому педагогічному училищі імені Ярослава Галана яке знаходиться у м. Луцьку на території, що не належить до зони гарантованого добровільного відселення. Згідно наданих документів позивач станом на 01.01.1993 прожила у зоні гарантованого добровільного відселення - 2 роки 10 місяців 07 днів.

Таким чином, належних та допустимих доказів, що підтверджують факт проживання або роботи позивача у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на Чорнобильській АЕС (26.04.1986 ) упродовж не менше 3 років станом на 01 січня 1993 року немає, а тому підстави для застосування до позивача положень статті 55 Закону № 796- XII щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відсутні.

Окрім того, звертає увагу на ту обставину, що предметом даного спору є рішення іншого відповідача, а саме ГУ ПФУ в Полтавській області. У даному випадку належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального право відношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом.

Враховуючи зазначене, наслідком скасування рішення, прийнятого ГУ ПФУ в Полтавській області за результатами розгляду позовної заяви має бути виникнення саме у цього територіальною органу Пенсійного фонду України обов`язку призначити (перерахувати) пенсію тощо (висновок Верховного Суду у справі №500/1216/23 у постанові від 08.02.2024).

З наведених підстав просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 має статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та є потерпілою (категорії 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 20.10.1993 (а.с.15).

Позивач 09.04.2025 звернулась до територіального управління ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з необхідним пакетом документів (а.с.9-33).

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Полтавській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.04.2025.

Рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області від 17.04.2025 №0329500012166 (а.с.34) позивачці відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки не підтверджено постійне проживання станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років в зоні гарантованого добровільного відселення. У рішенні вказано, що проживання в зоні гарантованого добровільного відселення заявниці станом на 01 січня 1993 року становить 02 роки 10 місяців 07 днів, загальний термін проживання 35 років 01 місяць 01 день. Страховий стаж ОСОБА_1 на дату звернення становить 37 років 10 місяців 17 днів. У рішенні також вказано, що до періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано періоди канікул зазначених в архівній довідці від 04.03.2025 №13, оскільки не підтверджено проживання у вищевказаній зоні.

Незгода позивача із відмовою у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на умовах статті 55 Закону №796-XII стала підставою для звернення до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, судом враховано таке.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дії відповідача 1 як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України. Так у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника (частина перша статті 9 Закону №1058-IV).

Як визначено частиною першою статті 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №796-XII від 28.02.1991 (далі Закон №796-XII).

Статтею 15 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-XII) визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України Про пенсійне забезпечення.

За змістом пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.

У пункті 3 частини першої статті 14 Закону №796-XII визначено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.

Згідно зі статтею 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені статтею 55 Закону №796-XII.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно абзацу 4 частини 2 статті 55 Закону №796-XII передбачено зменшення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зокрема, для потерпілих від аварії на Чорнобильської ЧАЕС, які постійно проживали чи постійно працювали у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років. Зменшення віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (категорія 3).

При цьому приміткою до цього пункту визначено, що початкова величина зниження пенсійного віку (3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування і цього Закону (частина третя статті 55 Закону №796-XII).

З аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи та Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи від 23.07.1991 №106 с. Карасин Камінь-Каширського району Волинської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

Відповідно до положень статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

За приписами пункту 2.1 розділу 2 Порядку №22-1 при призначенні пенсії за віком, із застосуванням норм статті 55 Закону №796-ХІІ, до заяви про призначення пенсії за віком надаються документи, які посвідчують особливий статус особи, зокрема :

- для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), що підтверджують періоди постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забружнення;

для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення додаються відомості про місце проживання, зазначені в пункті 2.22 цього розділу та/або документів про проживання, видані органами місцевого самоврядування.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 65 Закону №796-XII посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та Потерпілий від Чорнобильської катастрофи є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

У відповідності до пункту 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин, далі Порядок №551) посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, іншими актами законодавства.

За змістом абзацу 6 Порядку №551 потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 р. прожили в зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, і таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення Потерпілий від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії Б зеленого кольору.

Враховуючи зазначене вище, суд не погоджується із викладеним в оскаржуваному рішенні ГУ ПФУ в Полтавській області висновком про відсутність у позивачки станом на 01.01.1993 необхідного (не менше 3-х років) періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки ОСОБА_1 має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 20.10.1993. У свою чергу наявність такого посвідчення підтверджує факт проживання або роботи станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років, оскільки наведена обставина є умовою для видачі такого посвідчення відповідно до пункту 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 № 501.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 24.10.2019 у справі №152/651/17, 25.11.2019 у справі №464/4150/17, від 27.04.2020 у справі № 212/5780/16-а, від 30.09.2020 №572/1921/17 та від 30.08.2022 №357/6372/17.

Посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_1 від 20.10.1993 видане позивачці Волинською обласною державною адміністрацією 20.04.1993 недійсним не визнавалось, а її статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи не оспорюється.

Судом установлено, що звертаючись до відповідача із відповідною заявою про призначення пенсії, окрім довідки потерпілої від Чорнобильської катастрофи (3 категорії) серії Б №177432 від 20.04.1993, позивачкою надано також інші необхідні документи, а саме: довідку від 24.03.2025 №162, видану Карасинським старостинським округом Сошичненської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області, згідно якої ОСОБА_1 була зареєстрована та постійно проживала в АДРЕСА_1 з 28.03.1971 по 09.09.1986, та з 23.06.1990 по даний час, що відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. Згідно вказаної довідки позивач станом на 01.01.1993 прожила у зоні гарантованого добровільного відселення 2 роки 10 місяців 07 днів.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що під час навчання у Луцькому педагогічному училищі імені Ярослава Галана на спеціальності «Викладання в початкових класах загальноосвітньої школи» позивач проходила педагогічну практику у VІ семестрі (3 курс) терміном два місяці у с. Карасин Камінь-Каширського району Волинської області, що підтверджується особовою карткою учня Луцького педагогічного училища ОСОБА_2 (а.с.24).

Позивач посилається також на те, що територіальним органом Пенсійного фонду не враховано, що під час навчального процесу студентам надаються канікули (які вона проводила за місцем проживання у с. Карасин Камінь-Каширського району Волинської області), а це два тижні у січні місяці та липень - серпень по закінченню навчального року, таким чином у 1987, 1988 та 1989 роках позивач мала по 2,5 місяця канікул щорічно та 14 днів у січні 1990 року, що разом становить 8 місяців.

Так з архівної довідки №13 від 03.03.2025 вбачається, що в період навчання у Луцькому педагогічному училищі імені Ярослава Галана на спеціальності «Викладання в початкових класах загальноосвітньої школи» студентка ОСОБА_3 за період навчання з 1986 по 1990 перебувала на канікулах: І курс з 12.01.1987 по 25.01.1987; з 29.06.1987 по 31.08.1987; ІІ курс з 12.01.1988 по 25.01.1988; з 06.07.1988 по 31.08.1988; ІІІ курс з 12.01.1989 по 25.01.1989; з 13.07.1989 по 31.08.1989; ІV курс з 12.01.1990 по 25.01.1990 (а.с. 19).

Таким чином, поданими позивачем документами підтверджено факт її постійного проживання в с. Карасин Волинської області, віднесеному до зони гарантованого добровільного відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи та Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи станом на 01.01.1993 не менше трьох років.

Відповідно до пункту 4 частини 2 ст. 55 Закону "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зменшення пенсійного віку (не більше на 6 років) можливе за наявності двох самостійних умов: 1) початкова величина зниження пенсійного віку (на 3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період; 2) проживання щонайменше 3 роки станом на 01.01.1993 є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання чи роботи у зоні гарантованого добровільного відселення.

З положень статті 55 Закону №796-XII слідує, що умовами призначення пенсії ОСОБА_1 із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування є: наявність відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу; постійне проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше 3 років; досягнення необхідного віку для призначення пенсії згідно статті 55 Закону №796-XII. Початкова величина зниження пенсійного віку (на три роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Разом з тим, суд зазначає, що оскільки довідкою про місце проживання від д 24.03.2025 №162 Карасинського старостинського округу Сошичненської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області підтверджено фактичне проживання позивачки з 26.04.1986 по 09.09.1986 в с. Карасин Волинської області, це свідчить про можливість застосування до ОСОБА_1 початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки, передбаченої статтею 55 Закону №796-XII, так як обов`язковою умовою для такого застосування є постійне проживання особи у зонах відчуження з моменту аварії на ЧАЕС з 26.04.1986 по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Відповідачами не заперечується та не ставиться під сумнів, що у ОСОБА_1 наявний страховий стаж необхідний для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII, тому, на переконання суду, позивачка має право на зменшення пенсійного віку на 6 років, оскільки згідно з ст.55 Закону №796-XII особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право на зменшення пенсійного віку на 3 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Позивачка до пенсійного органу з відповідною заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи звернулася 09.04.2025, тобто при досягненні 54 років, а тому зменшення пенсійного віку в даному випадку становить 6 років.

Відповідно до пункту 1 статті 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Враховуючи приписи пункту 1 статті 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування суд зазначає, що пенсія зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи має бути призначена ОСОБА_4 з 29.03.2025 (з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку).

Суд не бере до уваги пояснення відповідачів про те, що період проживання позивачки в зоні добровільного гарантованого відселення станом на 01.01.1993 не складає трьох років (у зв`язку з тим, що позивач навчалась з 01.09.1986 по 30.06.1990 навчалась у Луцькому педагогічному коледжі імені Ярослава Галана, яке знаходиться у м. Луцьку) з огляду на таке.

Диплом - це офіційний документ про закінчення середнього спеціального або закладу вищої освіти та присвоєння відповідної кваліфікації.

Тобто, диплом про освіту (або його відомості) не може бути документом, що підтверджує (або спростовує) проживання потерпілої особи внаслідок Чорнобильської катастрофи в зоні гарантованого добровільного відселення. Отже дані диплому про освіту не спростовують факту постійного проживання ОСОБА_1 в зоні гарантованого добровільного відселення.

Крім того, безумовним є й те, що навчання позивачки в м. Луцьку переривалося періодами канікул (літніх та зимових), вихідними днями (субота, неділя), а навчальний заклад, в якому позивач навчалася знаходиться на території Волинської області. Окрім того, відповідачем 1 не було враховано, що позивач проходила педагогічну практику у VІ семестрі (3 курс) терміном два місяці у с. Карасин Камінь-Каширського району Волинської області, що підтверджується особовою карткою учня Луцького педагогічного училища ОСОБА_2 .

Отже, оскаржуване рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 17.04.2025 №032950012166 про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ прийняте незаконно, необгрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому його слід скасувати як протиправне. Враховуючи наявність у позивача статусу особи потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи та довідки органу місцевого самоврядування, які підтверджують факт реєстрації та проживання позивачки на території гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років, а також необхідний страховий стаж (37 років 10 місяців 17 днів на момент звернення із заявою), суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ.

Вказана позиція суду відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.10.2024 у справі №140/14380/23, у якій Верховний суд (вирішуючи подібну справу) у пунктах 34-36 вказав, що «в оскаржуваному рішенні пенсійного органу зазначено, що до періоду постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення згідно довідки від 12.04.2023 №4980 не враховано період навчання з 01.09.1990 по 01.07.1994 в Українському державному аграрному університеті. Слід зазначити, що в трудовій книжці, як встановлено судами, міститься лише інформація про навчання позивача в Українському державному аграрному університеті в період з 01.09.1990 по 01.07.1994, що також підтверджується дипломом НОМЕР_2 . Однак в трудовій книжці не міститься інформації щодо місця проживання позивача, а інформація, яка міститься в трудовій книжці та дипломі, не спростовує встановлені судами обставини, що позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи, який проживав та працював станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років (пункт 34-36 вказаної постанови)».

Повертаючись до справи, що розглядається, вирішуючи позовну вимогу про зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ, то суд враховує таке.

Відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

З матеріалів справи вбачається, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Полтавській області, рішенням якого позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку.

Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тож дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачці пенсії за віком з 29.03.2025 зі зниженням пенсійного віку має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Полтавській області, у зв`язку із чим позов підлягає частковому задоволенню з виходом за межі позовних вимог, з метою ефективного захисту прав позивача (вказаний висновок суду відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22, від 24.05.2024 у справі № 460/17257/23).

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, у зв`язку із задоволенням позову, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Полтавській області судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що сплачений згідно з квитанцією від 21.05.2025 (а.с. 8).

Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 17.04.2025 № 032950012166 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії зі зменшення пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 09 березня 2025 року призначення і виплату ОСОБА_1 пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

У задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211, 20 грн (одну тисячу двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку у спосіб подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Полтавській області (36600, Полтавська область, м. Полтава, вул. Гоголя, 34, код ЄДРПОУ 13967927).

Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, м. Луцьк, Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826).

СуддяТ.М. Димарчук