Рішення № 130353242, 19.09.2025, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2025 року ЛуцькСправа № 140/4865/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

судді Смокович В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулася із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», що дорівнює 2361 гривні з 01.01.2025 до зміни законодавчого регулювання цих правовідносин без обмеження в часовому проміжку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, є непрацюючим пенсіонером та проживає в селі Заріччя Луцького району Волинської області, який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Зазначає, що на підставі рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08.03.2023 у справі №140/951/23 отримувала підвищення до пенсії у розмірі двох прожиткових мінімумів. Однак, згідно листа відповідача з 01.01.2025 підвищення до пенсії позивачу безпідставно не нараховується.

Позивач з 17.11.1987 по даний час проживала у селі Заріччя Волинської області, а тому просить адміністративний позов задовольнити (арк. спр. 1-2).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 16).

Представником відповідача 29.05.2025 подано відзив на позовну заяву, в якому позовних вимог не визнала та зазначила, що виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов`язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.

За результатами звірення відомостей в Єдиному державному демографічному реєстрі наявні відомості про місце проживання/реєстрації ОСОБА_1 у зоні гарантованого добровільного відселення з 16.05.2013.

З 01.01.2025 підстави для встановлення підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України від 19.11.2024 № 4059-ІХ «Про Державний бюджет України на 2025 рік», відсутні, а тому просить у задоволенні позову відмовити (арк. спр. 19-20).

Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі КАС України) до суду не надходило.

Суд, перевіривши доводи позивача у заяві по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 має статус особи, яка потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (зворот арк. спр. 5), знаходиться на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області, як одержувач пенсії по інвалідності відповідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 (арк. спр. 6).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08.03.2023 у справі №140/951/23 позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Волинській області щодо не нарахування та невиплати з 24.07.2022 ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ та зобов`язано ГУ ПФУ у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 24.07.2022 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік).

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади №259 від 20.03.2025 позивач з 17.11.1978 по 27.11.2012 та з 16.05.2013 по теперішній час зареєстрована та проживає в селі Заріччя Луцького району Волинської області (арк. спр. 9), яке відноситься до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Позивач, відповідно до паспортних даних (арк. спр. 4-5) зареєстрована з 28.11.2012 по 30.04.2013 в місті Луцьк, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106, не віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Відповідач листом від 01.05.2025 №5647-4594/П-02/8-0300/25 повідомив позивача про те, що постановою від 27.12.2024 №1524 «Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення» передбачено, що відповідно до статті 45 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік від 19.11.2024 №4059-IX (далі Закон №4059-ІХ), у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв`язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.

Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов`язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру станом на 01.05.2025 підтверджено факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення з 16.05.2013. Відповідно, для встановлення доплати в сумі 2361,00 грн з урахуванням норм статті 45 Закону №4059-ІХ, правових підстав немає (арк. спр. 7-8).

Уважаючи таку бездіяльність ГУ ПФУ у Волинській області протиправною позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Статтею 45 Закону №4059-ІХ установлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв`язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.

Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26.04.1986) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов`язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.

Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов`язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.

Для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.

Відповідно до статті 45 Закону №4059-IX Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 27.12.2024 №1524 «Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення», яка набрала чинності з 01.01.2025 (далі - Постанова №1524), пунктами 1, 1-1 якої установлено, що у 2025 році факт проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 р. чи у період з 26 квітня 1986 р. до 1 січня 1993 р. для встановлення, продовження чи припинення доплат, передбачених статтею 45 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік, у разі відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби, Реєстрі територіальної громади та в інших державних реєстрах встановлюється органами Пенсійного фонду України за сукупності таких обставин:

особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;

у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 1 січня 1993 року.

Установлено, що у 2025 році виплата за проживання на забруднених територіях встановлюється у розмірі, передбаченому статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», як самостійна доплата до пенсії, на яку має право особа згідно із законом.

Отже, у зв`язку із набранням чинності з 01.01.2025 Законом №4059-ІХ, змінилося правове регулювання правовідносин щодо здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення. Статтею 45 Закону №4059-ІХ чітко регламентовано розмір та підстави виплати у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення. При цьому особам, які після 01 січня 1993 року змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов`язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.

З матеріалів справи убачається, що позивачу з 01.01.2025 не була встановлена доплата в сумі 2361,00 грн відповідно до статті 45 Закону №4059-ІХ.

У листі від 01.05.2025 №5647-4594/П-02/8-0300/25 ГУ ПФУ у Волинській області роз`яснило позивачу умови встановлення з 01.01.2025 доплати у сумі 2361,00 грн відповідно до статті 45 Закону №4059-ІХ.

Як було встановлено судом вище, згідно із витягом з реєстру територіальної громади №259 від 20.03.2025 позивач з 17.11.1978 по 27.11.2012 та з 16.05.2013 по теперішній час зареєстрована та проживає в селі Заріччя Луцького району Волинської області (арк. спр. 9), яке відноситься до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Водночас, відповідно до паспортних даних (арк. спр. 4-5) ОСОБА_1 зареєстрована з 28.11.2012 по 30.04.2013 в місті Луцьк, яке до зони гарантованого добровільного відселення не відноситься.

Отже, наявними у справі доказами підтверджується, що після 01.01.1993 позивач змінила місце проживання за межі зони гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулася на постійне місце проживання до цієї зони, та вказана обставина відповідно до абзацу другого статті 45 Закону №4059-ІХ не дає підстав для встановлення позивачу у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення.

Разом із тим суд критично відноситься до наданих заяв ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які підтвердили, що ОСОБА_1 в період з 28.11.2012 по 15.05.2013 проживала без реєстрації в селі Заріччя Маневицького району Волинської області, оскільки із вказаного періоду пройшло понад 12 років, що не дає суду однозначно підтвердити достовірність таких заяв та погодитися з показами свідків.

Також суд звертає увагу і на похилий вік ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , які з 1949 та 1947 року народження, тобто на момент складання даних заяви, їм виповнилося 75 та 78 років відповідно. Наведені факти ставлять під сумнів її реальну обізнаність та достовірність даних, щодо фактичного проживання ОСОБА_1 в період з 28.11.2012 по 15.05.2013 в селі Заріччя.

При цьому той факт, що Постанова №1524 ставить у залежність відсутність відомостей про зміну місця проживання у період після 01.01.1993 у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби, для встановлення позивачу з 01 січня 2025 року доплати відповідно до статті 45 Закону №4059-ІХ.

В даному ж випадку наявний факт зміни ОСОБА_1 місця проживання за межі зони гарантованого добровільного відселення, а саме з 28.11.2012 по 30.04.2013 в місті Луцьк, а тому у відповідача відсутні законодавчі підстави для встановлення позивачу з 01.01.2025 зазначеної доплати.

За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 72-77, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І. Смокович