Рішення № 130350606, 09.09.2025, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/15163/24

Провадження № 2/369/3492/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

09.09.2025 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Скрипник О.Г.,

при секретарі судових засідань Гребенюк Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Києво- Святошинського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Представник ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» за довіреністю Тараненко А.І. звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 463703902 від 25.12.2022 року у розмірі 61188,42 грн.

В обґрунтування позову представник зазначив, що 25.12.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Манівео" швидка фінансова допомога» та відповідач уклали Кредитний договір № 463703902 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Одночасно з підписанням договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Манівео" відправило на електронну адресу вказану відповідачем у Заявці на кредит, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та вкладеним в нього примірником електронного договору, у формі що унеможливлює зміну його змісту. З наданого Позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим.

Отже, заповненням анкети-заяви Позивальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений Кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Після чого, 25.12.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 13100, 00 грн. на банківську картку відповідача, що в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця Товариства з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога".

Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі.

28.11.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118/01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року.

28.11.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін.

31.12.2020 року між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2021року. В даній додатковій угоді Договір факторингу № 28/1118/01 від 28.11.2018 року викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118/01.

31.12.2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін.

Предметом Договору факторингу № 28/1118/01 від 28.11.2018 є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 1.3. Договору під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 128 від 28.02.2023 року до Договору факторингу № 28/1118-01, Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 28 396,50 грн.

23.02.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 23/0224-01, строк дії якого закінчується 31 грудня 2024 року.

Предметом даного Договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 23.02.2024 року до Договору факторингу № 23/0224-01 від 23.02.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 61188,42 грн.

17.07.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ЕЙС») уклали Договір факторингу № 17/07/2024 від 17.07.2024 року, відповідно до умов якого Позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповдача за Кредитним договором.

За цим договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 17/07/2024 від 17.07.2024 року, від Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 61188,42 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.09.2024 року відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився. В позовній заяві зазначив, що підтримує позовні вимоги позивача та просить розглянути справу за відсутністю представника позивача. Не заперечує щодо розгляду справи у заочному порядку.

Відповідач в судові засідання не з`явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином. Подав заяву про розгляд справи за відсутності позивача, позов позов визнає частково в частині стягнення тіла кредиту.

Відповідно до ч. 1ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача без повідомлення причини, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло відзиву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення спору.

Враховуючи, що позивач та відповідач не заперечують щодо розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача в порядкуст. 280 ЦПК Українита ухвалити заочне рішення по справі.

У відповідності до ч. 5ст. 268 ЦПК Українидатою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Так, судом встановлено, що 25.12.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Манівео" швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір № 463703902 від 25.12.2022 року, у формі електронного документа з використанням електронного підпису в розмірі 13100,00 грн.

28.11.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118/01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року.

28.11.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін.

31.12.2020 року між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2021року. В даній додатковій угоді Договір факторингу № 28/1118/01 від 28.11.2018 року викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118/01.

31.12.2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін.

Предметом Договору факторингу № 28/1118/01 від 28.11.2018 є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 1.3. Договору під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 128 від 28.02.2023 року до Договору факторингу № 28/1118-01, Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 28 396,50 грн.

23.02.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 23/0224-01, строк дії якого закінчується 31 грудня 2024 року.

Предметом даного Договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 23.02.2024 року до Договору факторингу № 23/0224-01 від 23.02.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 61188,42 грн.

17.07.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ЕЙС») уклали Договір факторингу № 17/07/2024 від 17.07.2024 року, відповідно до умов якого Позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповдача за Кредитним договором.

За цим договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 17/07/2024 від 17.07.2024 року, від Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 61188,42 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1ст. 513 ЦК Українивстановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно дост. 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Згідно із ч. 1ст. 1077 ЦК Україниза договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ч. 1ст. 1078 ЦК Українипредметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Враховуючи вищевикладене, відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав та на підставі договору факторингу.

Разом з тим, з аналізу вказаних договорів факторингу вбачається, що право вимоги від первісного кредитораТовариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» перейшло до нових кредиторів, ще 28.11.2018 року, тобто з моменту укладення Договору факторингу № 28/1118/01 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс». Пізніше, 23.02.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 23/0224-01. 17.07.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ЕЙС») уклали Договір факторингу № 17/07/2024 від 17.07.2024 року

Однак, сам кредитний договір № 463703902 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем був укладений 25.12.2022 року, тобто майже через чотири роки після укладення договору факторингу, що взаємовиключає одне одного, оскільки за договором факторингу права вимоги є похідними від кредитного договору, а отже не може бути укладеним раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги.

У зв`язку з наведеним, хоча чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, але це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 914/868/17).

Відповідно дост. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів. Жодний доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт відступлення права грошової вимоги відносно ОСОБА_1 за кредитним договором № 463703902 від 25.12.2022 року від первісного кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ЕЙС».

Відтак, із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 463703902 від 25.12.2022 року в розмірі 61188,42 грн. слід задовольнити частково, а саме стягнути заборгованість тільки за тілом кредиту.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другоїстатті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Згідно ч.5, 6 ст.137ЦПК Україниу разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Між тим, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.3,4,5ст.141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч.3,4,5ст.141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно сказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. ( правова позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 11 листопада 2021 року у справі № 873/137/21).

У постановах Верховного Суду від 7 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 8 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи складність справи та об`єм виконаних адвокатами робіт (наданих послуг),суд вважає можливим стягнути пропорційно заявленим вимогам, а саме: 1260,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Крім того, ч. 1ст. 141 ЦПК Українипередбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1, 2ст.141 ЦПК Українисудовий збір та інші судові витрати покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 518,62 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.12,13,81,89,128,141,223,264,265,268,272,280-283,288,289 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» суму заборгованості у розмірі 13100,00 грн.(тринадцять тисяч сто гривень 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»» витрати на правничу допомогу у розмірі 1260,00 грн. (тисячу двісті шістдесят гривень 0 коп.) та судовий збір у розмірі 518,62 грн. (п`ятсот вісімнадцять гривень 62 коп.).

Інформація про учасників:

Інформація про позивача:Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»(зареєстроване місцезнаходження: 02090, місто Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005; код ЄДРПОУ 42986956.

Інформація про відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт: НОМЕР_2 виданий 8036, від 18.12.2018.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами.

Суддя Оксана СКРИПНИК