Ухвала суду № 130341036, 18.09.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/18036/25

Провадження № 1-кп/761/3300/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2025 року м. Київ

Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні угоду про визнання винуватості, укладену в рамках кримінального провадження № 22025000000000523 від 25.04.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Кошелево Закарпатської обл., зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно не працевлаштованого, одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 332 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості в рамках кримінального провадження № 22025000000000523 від 25.04.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 332 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор просив затвердити укладену угоду.

Обвинувачений у судовому засіданні просив затвердити угоду та вказав, що визнає себе винним в інкримінованих йому кримінальним правопорушеннях.

Захисник у підготовчому судовому засіданні просив затвердити угоду, зазначивши, що угода про визнання винуватості була укладена в присутності захисника, жодних порушень під час складання угоди винуватості не було.

Заслухавши думку учасників провадження, дослідивши обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості, суд приходить до наступного висновку.

Згідно п.1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 КПК України.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена, зокрема, у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів.

Сторони угоди (незалежно від її виду) зобов`язані, крім іншого, узгоджувати міру покарання та звільнення від його відбування з випробуванням (якщо домовленості щодо такого звільнення мали місце та сторони дійшли згоди).

Домовленості сторін угоди при узгодженні покарання не мають виходити за межі загальних та спеціальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність.

Частиною 4 ст. 474 КПК України встановлено, що перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості суд під час судового засідання повинен з`ясувати в обвинуваченого, чи цілком він розуміє:

1) що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права:

мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення;

мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно;

допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь;

2) наслідки укладення та затвердження угод, передбачені статтею 473 цього Кодексу;

3) характер кожного обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим;

4) вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Крім того, варто вказати, що суд перевіряє угоду на відповідність вимогам КПК України (зокрема, щодо змісту та порядку укладення угоди) і закону України про кримінальну відповідальність (зокрема, щодо узгодженої міри покарання, звільнення від його відбування з випробуванням), наявність підстав для відмови в її затвердженні (ч.7 ст.474 КПК України), заслуховує думку сторін щодо можливості затвердження угоди, яка розглядається.

Так, відповідно до обвинувального акта ОСОБА_4 обвинувачується у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, а також у сприянні вчиненню незаконного переправлення особи через державний кордон України порадами, вказівками та усуненням перешкод, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 332 КК України.

Згідно ст. 12 КК України інкриміновані ОСОБА_4 кримінальні правопорушення є тяжкими злочинами.

Відповідно до угоди між прокурором та підозрюваним про визнання винуватості від 30.04.2025 сторони погодились на призначення ОСОБА_4 згідно з ч. 1 ст. 69 КК України основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкціях ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 332 КК України, визначивши остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 2 роки, із застосуванням ст. 75 КК України звільнення ОСОБА_4 від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням.

Згідно ст. 470 КПК України прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобов`язаний враховувати такі обставини: ступінь тяжкості та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб; характер і тяжкість обвинувачення (підозри), наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень; наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.

Крім цього, частиною першою ст. 472 КПК України, передбачений зміст угоди про визнання винуватості, який полягає у визначенні наступних даних, зокрема: сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов`язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.

Відповідно до п.п. 1,2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінально покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялися у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки.

Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

Статтею 2 КПК України визначено, що одними із завдань кримінального провадження є захист суспільства та держави від кримінальних правопорушень, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.

Згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

Так, частиною 1 ст. 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд, умотивуваши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті КК України.

Разом із тим, на переконання суду, сторонами угоди не було належним чином мотивовано та обґрунтовано застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання обвинуваченому, ані в укладеній угоді, ані в судовому засіданні.

Крім того, виходячи з положень ч. 1 ст. 75 КК України, обов`язковою умовою прийняття судом рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням є наявність обставин, які б переконливо свідчили про можливість його виправлення без відбування покарання. Такі обставини мають давати підстави для висновку, що передбачені ст. 76 цього Кодексу наглядові та соціально-виховні заходи будуть ефективними й достатніми для досягнення вищевказаної мети.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в абз. 5 п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 23.12.2005 «Про практику розгляду судами справ про звільнення особи від кримінальної відповідальності», згідно з якими щире каяття характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює бажання виправити ситуацію, відшкодовує заподіяну злочином шкоду.

На думку суду, лише визнання своєї винуватості у скоєнні інкримінованих злочинів та його згода із видом та мірою покарання, вказаною в угоді, є недостатньою підставою для затвердження зазначеної угоди.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши зміст наданої сторонами угоди про визнання винуватості, суд доходить до висновку про те, що прокурором під час укладення угоди про визнання винуватості не були враховані, як обставини, визначені у ст. 470 КПК України, так і істотні умови угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 472 КПК України.

Таким чином визначене покарання із застосуванням ст. 69 КК України та умови звільнення від його відбування на підставі ст. 75 КК України не відповідають вимогам Кримінального кодексу України та інтересам суспільства.

Крім того, в угоді визначено обов`язок ОСОБА_4 у подальшому співпрацювати з прокурором та органом досудового розслідування у викритті інших кримінальних правопорушень, а саме: перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, а також незаконного переправлення осіб через державний кордон України.

Однак, даний обов`язок неконкретизований, що позбавляє суд можливості перевірити згідно п. 5 ч. 7 ст. 474 КПК України чи існує очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань.

Так, не може бути укладена угода, якщо сприяння підозрюваного слідству полягало лише у повідомленні відомостей про його власну участь у злочинній діяльності.

Відповідно прокурором в угоді необґрунтовано наявність в діях обвинуваченого обставин активного сприяння розкриттю кримінального провадження, не наведено фактів надання обвинуваченим будь-якої допомоги у встановленні невідомих обставин справи, а відтак, у суду відсутні належні правові підстави вважати, що умови угоди відповідають суспільним інтересам.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України в підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити у її затвердженні та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468-475КК України.

Пункт 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 13 від 11.12.2015 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» визначає, що якщо угоди (незалежно від її виду) досягнуто під час досудового розслідування, після виконання процесуальних дій, передбачених статтями 290, 291 КПК України, складений слідчим та затверджений прокурором обвинувальний акт разом із підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду.

Відповідно до п. 18 зазначеної Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ, за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні (під час підготовчого судового провадження або під час судового розгляду) суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону і закону про кримінальну відповідальність, врахувавши доводи сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження, має прийняти одне із таких рішень: затвердити угоду про визнання винуватості чи про примирення, або відмовити у затвердженні угоди в разі встановлення підстав, передбачених ч. 7ст. 474 КПК України, та: повернути кримінальне провадження прокурору, якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, для його продовження у порядку, передбаченому розділом ІІІ КПК України; або продовжити судовий розгляд у загальному порядку, якщо угоду було укладено під час його здійснення; або призначити судовий розгляд для проведення судового провадження в загальному порядку, якщо до суду надійшов обвинувальний акт, а угоду було укладено під час підготовчого провадження, а також у випадку подання прокурором відповідного клопотання, пов`язаного з відсутністю необхідності продовження досудового розслідування внаслідок його фактичного закінчення.

Враховуючи вище викладене, беручи до уваги не відповідність укладеної угоди вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, суд приходить до висновку про відмови в її затвердженні.

Частиною 4 ст. 314 КПК України передбачено можливість оскарження повернення обвинувального акта. Між тим, у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-47 5цього Кодексу, та така ухвала оскарженню не підлягає, що узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним в ухвалі від 25 квітня 2024 року по справі № 308/7233/23 (провадження № 51-1735ск24).

Також суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам ч. 8 ст. 474 КПК України, згідно якого повторне звернення з угодою з тим самим підозрюваним, обвинуваченим в одному кримінальному провадженні допускається одноразово у разі усунення підстав, на основі яких суд відмовив у затвердженні такої угоди. У разі повторної відмови судом у затвердженні угоди наступне звернення з угодою з тим самим підозрюваним, обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні не допускається.

Керуючись Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 13 від 11.12.2015 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», ст. ст. 314,369-372,468,470,472,474 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У затвердженні угоди про визнання винуватості, укладеної 30.04.2025 між прокурором - заступником начальника другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участю захисника ОСОБА_5 , в рамках кримінального провадження № 22025000000000523 від 25.04.2025 - відмовити.

Повернути кримінальне провадження № 22025000000000523 від 25.04.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 332 КК України, яке надійшло до суду з обвинувальним актом та угодою про визнання винуватості, прокурору Офісу Генерального прокурора для продовження досудового розслідування.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.

Суддя ОСОБА_1