Рішення № 130334123, 15.09.2025, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/6474/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2025 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова в складі:

головуючого судді Кітова О.В.,

при секретарі судового засідання Петрушки І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ;РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції України (адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646), інспектора Управлінняпатрульної поліціїу Львівськійобласті Департаментупатрульної поліціїМарії Шпитко (адреса: 79053, м. Львів, вул. Перфецького, 19) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції України, інспектора Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Марії Шпитко, в якому просить скасувати постанову ЕНА № 5389409 від 04.08.2025 року інспектора 1 взводу 4 роти 3 батальйону УПП у Львівській області Марії Шпитко, якою його, ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено штрафу розмірі 510 гри.

В обґрунтування позову покликається на те, що постановою серії ЕНА № 5389409 від 04.08.2025 року інспектором 1 взводу 4 роти З батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Марією Шпитко його, ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн за ч. 2 ст. 122 КУпАП. У постанові інспекторка зазначила, що позивач, керуючи автомобілем KIA Sportage, д.н.з. НОМЕР_2 , начебто порушив п. 16.4 ПДР, а саме: виїхав на перехрестя, де утворився затор, що змусило його зупинитись на перехресті та створити перешкоду для інших учасників руху. Позивач зазначає, що 04.08.2025 року близько 09:13 він керував автомобілем KIA Sportage, д.н.з. НОМЕР_2 , у напрямку пл. Івана Франка. Перехрестя вул. Франка вул. Зарицьких пл. Франка було вільним. Попереду та позаду авто позивача заторів не було. Водій, який рухався попереду, зупинився біля світлофора. Щоб уникнути блокування перехрестя, позивач звернув ліворуч на вул. Зарицьких. Інспекторка М. Шпитко зупинила позивача на вул. Зарицьких, навпроти будинку №9, та повідомила йому, що він порушив вимоги знаку 4.1 рух прямо. Вказує, що під час розгляду справи він пояснив, що змушений був звернути, аби не заблокувати перехрестя. Разом з інспекторами Шпитко і Онуфером було переглянуто відео, на якому видно, що перехрестя було вільним, позивач не зупинявся на ньому, а здійснив поворот ліворуч у русі. Інспектор Онуфер визнав, що дії позивача були логічними, проте зазначив, що формально відбулося порушення поворот ліворуч при знакові "прямо". Незважаючи на обставини, які підтверджуються відео, інспекторка Шпитко винесла постанову про притягнення до відповідальності за п. 16.4 ПДР, зазначивши, що обирає це порушення, оскільки штраф за нього більший, ніж за порушення знаку. Позивач наголошує, що його автомобіль зупинили на відстані 40-60 метрів від перехрестя. Під час всієї ситуації затору на перехресті не було, що підтверджується відеозаписамн з нагрудних камер інспекторів. Крім того, позивача не було належним чином ознайомлено з правами, зокрема правом на правову допомогу.

Ухвалою суду від 14 серпня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

19 серпня 2025 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 22 серпня 2025 року відкрито провадження у справі.

15 вересня 2025 року від представника відповідача Департаменту патрульної поліції Терлецького А. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з їх безпідставністю. Зазначає, що Інспектор мав законні підстави для винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, була дотримана процедура та порядок складання адміністративних матеріалів, постанова є обгрунтованою, винесена на підставі та у порядку передбаченому законодавством.

Позивач в судове засідання повторно не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції, згідно відзиву, просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Відповідач - інспектор Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Марія Шпитко в судове засідання не з`явилася. Про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч.4 ст. 229 КАС України).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

За умовами ч.1ст.5 КАС Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5389409 від 04 серпня 2025 року, інспектором 1 взводу 4 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області старшим лейтенантом поліції Шпитко Марією Олегівною, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

Згідно вищевказаної постанови, ОСОБА_1 , 04.08.2025 о 08:56 на вул. Франка, 79 у м. Львові, керуючи транспортним засобом марки «Kia Sportage» д.н.з. НОМЕР_2 , не виконав вимоги дорожнього знаку 4.1 «рух прямо», здійснив рух ліворуч, виїхав на перехрестя на якому утворився затор, який змусив водія зупинитися на перехресті, що створило перешкоду для руху іншим транспортним засобам, чим порушив вимоги п.16.4 ПДР.

Відповідно до ст. 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Оскільки предметом оскарження є постанова про притягнення до адміністративної відповідальності суд повинен перевірити законність та обґрунтованість винесення постанови та дослідити, чи було дотримано порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності, чи не пропущено строки, встановлені для розгляду справи та накладення адміністративного стягнення, чи виконано вимоги закону щодо обов`язкової присутності особи при розгляді її справи та своєчасного повідомлення цієї особи про місце та дату розгляду справи, та інше.

Відповідно до ч. 5ст. 14 Закону України «Про дорожній рух»учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно дотримуватися вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно зп. 1.1 Правил дорожнього руху(далі -ПДР), затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, Правила відповідно доЗакону України «Про дорожній рух»встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Пунктом 1.3 ПДРвизначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно доп. 1.4 ПДРкожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Відповідно до п. 16.4 ПДР забороняється виїжджати на будь-яке перехрестя, у тому числі при сигналі світлофора, що дозволяє рух, якщо утворився затор, який змусить водія зупинитися на перехресті, що створить перешкоду для руху інших транспортних засобів і пішоходів.

Частиною 1 ст.122Кодексу Українипро адміністративніправопорушення передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Частиною 2 ст.122Кодексу Українипро адміністративніправопорушення передбачено відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, тобто за порушення п.16.4 ПДР.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядають органи Національної поліції.

Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, зачастиною 2статті 122 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частиною 4 статті 258 КУпАП передбачено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постановау справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

В силу вимог ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Позивач у позовній заяві наполягає на тому, що 04.08.2025 року близько 09:13 він керував автомобілем KIA Sportage, д.н.з. НОМЕР_2 , у напрямку пл. Івана Франка. Перехрестя вул. Франка вул. Зарицьких пл. Ів. Франка було вільним. Попереду та позаду авто позивача заторів не було. Водій, який рухався попереду, зупинився біля світлофора. Щоб уникнути блокування перехрестя, позивач звернув ліворуч на вул. Зарицьких. Таким чином, позивач заперечує порушення вимог п. 16.4 Правил дорожнього руху.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ст. 96 КАС України зазначено, щоречовими доказами є предмети матеріального світу, які своїм існуванням, своїми якостями, властивостями, місцезнаходженням, іншими ознаками дають змогу встановити обставини, що мають значення для справи.

Однак, стороною відповідача на підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, не було надано суду жодного доказу, які б підтверджували факт порушення позивачем вимог п. 16.4 Правил дорожнього руху.

До відзиву на позовну заяву відповідачем було долучено відеозапис з нагрудних реєстраторів поліцейських.

Дослідивши та проаналізувавши зазначений відеозапис судом встановлено, що ним не зафіксовано порушення ОСОБА_1 п. 16.4 Правил дорожнього руху. Даним відеозаписом зафіксовано лише обставини зупинки автомобіля в момент коли він рухався вулицею Зарицьких у м. Львові та винесення оскаржуваної постанови. На даному відеозаписі не відображено обставин проїзду позивачем будь-якого перехрестя.

Суд зауважує, що відеозаписи з нагрудних реєстраторів поліцейських не можуть вважатися належними доказами по даній справі в силу приписів ч. 1 ст. 73 КАС України, тому що не можуть міститиінформацію щодо предмета доказування, оскількиподії, що на них можуть бути зафіксовані відбуваються під час спілкування поліцейського з водієм транспортного засобу. В той же час, обставинами, які підлягають встановленню та доказуванню, є факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, тобто відомості на підставі яких може бути зроблений єдино можливий висновок про те, що позивачем були порушені ПДР України. Однак, таких належних та переконливих доказів матеріали справи не містять.

Також, суд звертає увагу, що в оскаржуваній постанові за зазначено про те, під час проїзду перехрестя яких вулиць (проспектів, площ тощо) позивачем допущено порушення Правил дорожнього руху, оскільки місцем вчинення правопорушення зазначено м. Львів, вулиця Франка, 79.

Таким чином, стороною відповідача суду не надано жодних переконливих доказів на підтвердження обставин, зазначених у оскаржуваній постанові, хоча в даній категорії справ обов`язок доводити правомірність прийнятого рішення та наявність обставин, які стали підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, покладено саме на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивачем 04.08.2025 року було порушено вимоги п. 16.4 Правил дорожнього руху, тобто не доведено факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, тому суд приходить до переконливого висновку, що позовні вимоги слід задовольнити та скасувати оскаржувану постанову.

Статтею 286 КАС України передбаченіособливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України в рамках розглядусправи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Тому, керуючись приписами наведених норм законодавства, оцінивши надані до матеріалів справи докази, враховуючи, що відповідачем не доведено правомірність встановлення адміністративного правопорушення, законність дії щодо складання адміністративної постанови, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід задовольнити, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5389409 від 04 серпня 2025 року та закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, судом встановлено, що при зверненні до суду з позовною заявою ОСОБА_1 на підставі п.9 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір»звільнений від сплати судового збору, оскільки такий є особою з інвалідністю ІІ групи.

Частиною першоюстатті 139 КАС Українипередбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.5ст.139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, враховуючи, що позов підлягає задоволенню, а позивач при зверненні до суду був звільнений від сплати судового збору, за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 605,60 грн.

Керуючись ст.ст. 241-246,286 КАС України,суд,

ухвалив:

адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульноїполіції уЛьвівській областіДепартаменту патрульноїполіції України,вособіінспектора 1взводу4роти3батальйонустаршоголейтенанта поліціїМаріїШпитко про скасуванняпостанови пронакладення адміністративногостягнення задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5389409 від 04.08.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульноїполіції на користь держави 605,60 грн судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

позивач ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції України, в особі інспектора 1 взводу 4 роти 3 батальйону старшого лейтенанта поліції Марії Шпитко (адреса: 79053, м. Львів, вул. Перфецького, 19, ЄДРПОУ 40108646);

відповідач - інспектор Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Марія Шпитко (адреса: 79053, м. Львів, вул. Перфецького, 19)

Повний текст рішення складено та підписано 15 вересня 2025 року.

Суддя Олександр КІТОВ