Рішення № 130333246, 17.09.2025, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2025 рокуСправа № 495/11044/24 Номер провадження 2/495/161/2025

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

у складі головуючого - судді Мишка В.В.,

при секретарі судового засідання Федоровій Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Орган опіки та піклування в собі Сергієвської селищної ради про позбавлення батьківських прав, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 13.12.2024 року звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Орган опіки та піклування в собі Сергієвської селищної ради про позбавлення батьківських прав.

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільну неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до рішення Білгород-дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10.02.2020 року шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано. Дитина проживає з позивачем, та перебуває на повному її утриманні і вихованні. Батько ОСОБА_2 з дитиною не бачиться, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, не спілкується з дитиною взагалі, аліментів на утримання дитини не сплачує, має заборгованість по аліментах, остання сплата аліментів відбулась ще у листопаді 2023 року.

Рух справи у суді

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28.01.2025 /суддя Анісімова Н.Д./ було відкрито загальне позовне провадження по даній справі. Призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.02.2025 /суддя ОСОБА_4 / відмовлено у задоволенні клопотання начальника Служби у справах дітей Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області про залучення третьої особи. Витребувано у органу опіки та піклування Сергіївської селищної ради висновок про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно розпорядження В.о. керівника апарату щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ №1115 від 06.05.2025 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2025, цивільна справа №495/11044/25 передана на розгляд судді Мишка В.В.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.05.2025 прийнято цивільну справу №495/1140/25 до свого провадження. Призначено судове засідання в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.07.2025 року було закрито підготовче провадження по справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

Короткий виклад позицій сторін по справі

В судове засідання представник позивача ОСОБА_1 адвокат Каланжов В.І. не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення поштових повідомлень за місцем його реєстрації, причини неявки суду невідомі, клопотань про відкладення судового засідання до суду не надходило.

В судове засідання представник Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Орган опіки та піклування в собі Сергієвської селищної ради не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, просили провести розгляд справи з урахуванням висновку органу опіки та піклування, затвердженого рішенням виконкому Сергіївської селищної ради від 26.02.2025 року №52.

Відповідно дост. 44 ЦПК Україниучасники справи зобов`язані добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Зловживанням процесуальними правами в розумінні процесуального закону є, крім іншого, вчинення (або не вчинення) дій, спрямованих на безпідставне затягування розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції та Кодексу.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду слідує, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

У справах «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03 від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки

Враховуючи, що справа тривалий час перебуває на розгляді в суді, матеріали містять необхідні докази для її розгляду, суд вирішив розглянути справу без участі відповідача.

Відповідно до ч.2ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Фактичні обставини встановлені судом, позиція суду та нормативно-правове обґрунтування

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис про народження від 23.04.2015 року № 370, місце державної реєстрації: відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області).

Шлюб між батьками дитини розірвано на підставі заочного рішення Білгород-Дністровського міжрайонного суду Одеської області від 10.02.2020 року, справа №495/9849/19.

Малолітня ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю, ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , умови проживання добрі, дитина забезпечена усім необхідним для комфортного проживання, навчання та проведення дозвілля.

Мати дитини, ОСОБА_1 , перебуває у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років.

Відповідно довідки, наданої адміністрацією Сергіївського опорного закладу загальної середньої освіти «Сергіївський ліцей» 04.12.2024 року №265 ОСОБА_5 навчається в 4-Б класі. Батько дитини ОСОБА_2 не бере участі у вихованні та навчанні дитини.

Батько дитини ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Службою у справах дітей Сергіївської селищної ради 04.02.2025 року за №13/01-09/15 направлено листа до служби у справах дітей Мологівської сільської ради з проханням провести бесіду з батьком дитини та надати пакет документів, які свідчать про поважні причини або свідоме злісне ухиляння від виконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 .

Згідно відповіді служби у справах дітей Мологівської сільської ради від 05.02.2025 року №01-12/31 ОСОБА_2 , зареєстрований але фактично за адресою реєстрації не проживає. Отримано інформацію про його проживання в м. Одесі разом з матірю ОСОБА_6 , яка в телефонній розмові з представником ССД Мологівської сільської ради повідомила, що її син перебуває в СІЗО м. Запоріжжя.

Відповідно до розрахунку заборгованості по сплаті аліментів станом на 30.11.2024 року заборгованість по виконавчому провадженню №64927517 становить 47391,43 грн.

Батько дитини, ОСОБА_2 , не звертався до Сергіївської селищної ради, як органу опіки та піклування, щодо розв`язання спору стосовно його участі у вихованні дитини.

Питання про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно малолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розглядалось 20.02.2025 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини за участю матері, ОСОБА_1 .

Виконавчий комітет Сергіївської селищної ради, як орган опіки та піклування, подав до суду висновок затверджений рішенням виконавчого комітету Сергіївської селищної ради від 26.02.2025 року №52, про доцільність вирішення питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3ст. 51 Конституції України).

Згідно ч. 7, ч. 8ст. 7 СК Українидитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установленихКонституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно ст. ст.3,4,5,7 СК України, кожна особа має право на проживання в сім`ї. Сім`я створюється, в тому числі, і на підставі усиновлення. Держава створює пріоритет сімейного виховання дитини. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установленихКонституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини першої, другоїстатті 12 Закону України «Про охорону дитинства»виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до ч. ч. 2, 3ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно ч. 1ст. 164 СК Українимати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно дост. 165 СК Україниправо на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

В п. 15Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» №3 від 30.03.2007 рокузазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто права на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

В п. 16 зазначеної Постанови роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуютьсяпро фізичний та духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Вказане також узгоджується з позицію ВСУ, викладеної у постанові від 06.05.2020 року у справі № 753/2025/19, провадження №61-1344св20.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно зПостановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява №2091/13).

Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц, провадження №14-327цс18.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Хант проти України» сказав, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

Відповідно до положень ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідност. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як передбачено ч.1ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимогст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

В матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків по відношенню до дитини.

З огляду на наведені обставини, суд визнає його поведінку ухилянням від виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини, що згідно п. 2 ч.1 ст. 164 СК України є підставою для позбавлення його батьківських прав. Позбавлення батьківських прав відповідача є засобом захисту прав дитини та як крайній захід впливу через невиконання ним батьківських обов`язків є виправданим і співмірним та в інтересах дитини.

Оцінка аргументів сторін, висновки суду

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши надані докази в їх сукупності, беручи до уваги висновок виконавчого комітет Сергіївської селищної ради, як орган опіки та піклування, приділяючи першочергову увагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, враховуючи, що матеріали справи містять належні та допустимі докази ухилення відповідача ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до своєї неповнолітньої дитини, суд приходить до обґрунтованого висновку що, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Орган опіки та піклування в собі Сергієвської селищної ради про позбавлення батьківських прав є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.ст.15,150,152,155,164,165,166,171 СК України, ст.ст.7,8,19,76-81,128,211,223,247,258-259,263-265,280-281,284,289 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Орган опіки та піклування в собі Сергієвської селищної ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав по відношенню до неповнолітньої дитини доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складений 18.09.2025 року.

Повне найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Третя особа Орган опіки та піклування в собі Сергієвської селищної ради, місцезнаходження: вул. Гагаріна, 3, смт. Сергіїка, Білгород-Дністровський район, Одеська область, код ЄДРПОУ: 05383649.

Суддя Віталій МИШКО