Рішення № 130330663, 18.09.2025, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/52/25

Номер провадження № 2/194/311/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2025 року м.Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді Корягіна В.О.,

за участю секретаря судового засідання Коркіної Т.С.,

позивача ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції)

представника позивача Остапенко С.Ю. (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тернівка Дніпропетровської області в загальному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Орган опіки та піклування Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області, служба у справах дітей Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Остапенко С.Ю., звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , треті особи: Орган опіки та піклування Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області, служба у справах дітей Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. Свою позовну вимогу мотивує тим, що позивач деякий час проживав спільно з відповідачем ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу. За час спільного проживання в них народилося троє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Всі діти з народження і до сьогодні проживають з позивачем та перебувають на його утриманні. Відповідач, є матір`ю неповнолітніх дітей, але не проживає з дітьми з травня 2023 року, не спілкується з ними, не займається їх вихованням, не надає матеріальної допомоги, тобто свідомо і умисно не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, не забезпечує необхідного харчування та медичного догляду, не створює умов для отримання дітьми освіти. Вихованням дітей займається позивач та його мати ОСОБА_7 , яка доводиться дітям бабусею. Діти наразі мешкають разом з бабусею, бо позивач є годувальником сім`ї та зараз несе службу в Збройних Силах України. Він постійно контролює навчання дітей і їх поведінку. В їх сім`ї близькі, дружні стосунки. Аліменти на утримання дітей відповідач не сплачує, участі у їх вихованні не приймає, виявляє байдужість до своїх дітей. Просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та стягнути на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/2 частини заробітку доходу відповідача, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, з дати подання позовної заяви і до досягнення дітьми повноліття.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити, зазначив, що він є військовослужбовцем та проходить службу в Збройних Силах України, і на його утриманні перебувають троє неповнолітніх дітей, вихованням та матеріальним забезпеченням яких займається він, як батько. У вихованні дітей йому допомагає його мати, яка доводиться дітям бабусею. Мати дітей ОСОБА_3 останні три роки участі у вихованні дітей не бере, їх життям та здоров`ям не цікавиться.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила позов задовольнити, зазначає, що позивач є військовослужбовцем з 02.02.2023 року та проходить службу в Збройних Силах України та на його утриманні перебуває троє неповнолітніх дітей, вихованням та матеріальним забезпеченням яких займається позивач і допомагає у вихованні дітей їх бабуся, з якою діти мешкають на період відсутності батька. Відповідач, мати дітей не приймає участі у вихованні та матеріальному утриманні дітей, тобто самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином. Відзив на позовну заяву не надала.

Відповідно до ч. 1ст. 131 Цивільного процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч.1ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Тому, суд дійшов висновку, що відповідач повідомлена належним чином про дату, час і місце судового засідання, та зі згоди сторони позивача у судовому засіданні було прийнято рішення про ухвалення рішення при заочному розгляді справи відповідно дост. 280 Цивільного процесуального кодексу України.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області, в судове засідання не з`явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи без участі їх представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі. Також надано висновок про доцільність позбавлення батьківських прав матері відносно малолітніх дітей.

Представник третьої особи служби у справах дітей Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області всудовезасідання не з`явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи без участі їх представника, позовні вимоги позивача підтримують в повному обсязі.

Суд, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши та оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних по справі доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Суд, вислухавши позивача, представника позивача, з`ясувавши думку дитини, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши та оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних по справі доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є: батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про народження НОМЕР_1 , видане повторно 18.10.2018 року Тернівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №228.

Батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є: батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 видане повторно 22.04.2021 року Тернівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), актовий запис №61.

Батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є: батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 видане 01.04.2020 року виконавчим комітетом Криштопівської сільської ради Близнюківського району Харківської області.

Відповідно до довідки №18-27/235 від 07.10.2024 року виданої Близнюківською селищною радою Лозівського району Харківської області, ОСОБА_1 , 1988 р.н., зареєстрований на території Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області за адресою: АДРЕСА_1 , та має наступний склад сім`ї: ОСОБА_4 , 2013 р.н. донька, ОСОБА_5 , 2019 р.н. донька, ОСОБА_6 , 2020 р.н. син.

Відповідно до акту обстеження матеріально побутових умов проживання від 07.10.2024 року, за адресою: АДРЕСА_2 , було встановлено, що за вказаною адресою мешкають діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом зі своєю бабусею ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 з травня 2023 року по теперішній час. Мати дітей ОСОБА_3 , за даною адресою не проживає, участі у вихованні дітей не приймає.

Відповідно до акту №185 обстеження умов проживаннявід 24.04.2025року, за адресою: АДРЕСА_2 , було встановлено, що за вказаною адресою мешкають діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом зі своєю бабусею ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Умови проживання відповідають санітарно гігієнічним нормам, будинок у гарному стані, кімнати обладнані сучасними меблями. Діти ОСОБА_8 та ОСОБА_9 мають окрему кімнату з власними ліжками, шафою для одягу, місцем для навчання та великою кількістю іграшок. Назар має власну кімнату з ліжком та місцем для навчання. Батько дітей військовослужбовець, дітей виховує бабуся, зі слів дітей та бабусі мати участі у житті та вихованні дітей не бере, батько спілкується та фінансово забезпечує дітей. В сім`ї панує взаєморозуміння.

Згідно довідки №1-18-45 від 07.10.2024 року виданої КЗ «Самійлівський ліцей Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається в 6 класі вказаного ліцею.

З психолого - педагогічної характеристики на дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що дитина навчається в ОСОБА_10 ліцеї з 5 класу. За час навчання зарекомендувала себе як здібна, розумна дитина. Має достатній рівень навчання, є учасником учнівського самоврядування в ліцеї, бере активну участь у позаурочному житті класу та ліцею, має хист до малювання. Дружня, комунікабельна, скромна, дисциплінована, відповідальна, товариська, добра дитина. Тато ОСОБА_1 , бере активну участь у житті класу, регулярно відвідує батьківські збори, цікавиться життям дитини, моніторить поводження дитини в мережі інтернет та інформаційну гігієну, забезпечує дитину всіма необхідними речами для навчання. Мати, ОСОБА_3 , із дитиною не спілкується, з сім`єю не проживає. У вихованні дитини участі не бере. З класним керівником на зв`язок не виходила, на батьківські збори не з`являлася.

Відповідно до довідки №08 від 08.10.2024 р. виданої Смайлівським закладом дошкільної освіти (я/с) Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області, діти

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відвідують Самійлівський заклад дошкільної освіти (ясла-сад). У вихованні дітей приймають участь тато ОСОБА_1 та бабуся ОСОБА_7 . Мати дітей - ОСОБА_3 участі у їх вихованні не приймає.

З довідки №1 від 08.10.2024 року виданої КП «Близнюківська центральна районна лікарня» Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області, вбачається, що діти спостерігаються сімейним лікарем та батько ОСОБА_1 старанно виконує медичні рекомендації щодо стану здоров`я дітей. Мати, ОСОБА_3 участі у їх вихованні не приймає.

Відповідно до витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , станом на 30.10.2024 року є особою, стосовно якої відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості відсутні.

Відповідно доакту опитуваннясусідів від17.04.2025року складеногочленами комісіїу складіначальника ССДТернівської міськрадиДніпропетровської областіСніжко О.О.,т.в.оначальника СЮП Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області Бузовської В.В., інспектора СЮП Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області Костенка Ю.О., головного спеціаліста ССД Ватаг О., за місцем мешкання відповідача ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 , було встановлено, що остання мешкає за вказаною адресою, веде асоціальний спосіб життя, в квартиру постійно приводить сторонніх осіб з якими вживає спиртні напої. З квартири чутно сварки та нецензурну лайку. Постійно до квартири приходять неповнолітні дівчата, зі слів сусідів вживають наркотичні речовини в квартирі.

Відповідно до Акту обстеження умов проживання станом на дату його складання гр. ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 , встановлено, що житло розташоване на 5 поверсі, право власності на житло після смерті матері ОСОБА_3 не переоформлене, умови проживання незадовільні. В квартирі відсутнє електропостачання, квартира устаткована меблями старого вжитку, які мають занедбаний вигляд. Шпалери на стінах місцями обідрані, скрізь повно сміття та непотрібу. Для дітей не створені умови для проживання. Санітарний стан квартири незадовільний. Житло потребує проведення ремонтних робіт, підключення електроенергії, прибирання та інше.

З письмових пояснень ОСОБА_3 наданих 17.04.2025 року вбачається, що вона є матір`ю дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які більше двох років мешкають зі своїм батьком ОСОБА_1 в м. Лозова, точної адреси не пам`ятає. Вона ніде не працює, матеріальної допомоги своїм дітям не надає, їх вихованням не займається, в телефонному режимі не спілкується. Про життя дітей їй нічого не відомо. Наміру забрати дітей до себе не має. Вважає, що діти з нею спілкуватися не бажають. Вона проти позбавлення батьківських прав, хоча розуміє, що свої батьківські обов`язки наразі не виконує.

З протоколу бесіди з малолітньою дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 24.04.2025 року в присутності баби ОСОБА_7 , встановлено, що дитина пам`ятає як звати матір, з нею не спілкується, мати не цікавиться життям дитини, на дні народження подарунків не дарувала та не вітала. Зі слів дитини, мати участі у її вихованні та розвитку не приймає.

З протоколу бесіди з малолітньою дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 24.04.2025 року в присутності баби ОСОБА_7 , встановлено, що дитина матір свою не знає і ніколи не бачила. З нею не спілкується, мати на дні народження подарунків не дарувала та ніколи не вітала. Зі слів дитини, мати її життям та розвитком не цікавиться.

З протоколу бесіди з малолітньою дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від 24.04.2025 року в присутності баби ОСОБА_7 , встановлено, що дитина матір свою не знає і ніколи не бачив. З нею не спілкується, мати на дні народження подарунків не дарувала та ніколи не вітала. Зі слів дитини, мати його життям та розвитком не цікавиться.

Відповідно до висновку Органу опіки та піклування Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , відносно її малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки матір ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, неналежним чином піклується про здоров`я, фізичний та моральний розвиток дітей, з дітьми не підтримує тісного емоційного контакту.

У судовому засіданні, за участю педагога була з`ясована думка дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зазначила, що мешкає з татом, бабусею, братиком та сестричкою. Мама з ними не спілкується вже три роки, причини вона не знає. Подарунки мати не дарує, та не спілкується з ними. Їх вихованням займається тато та бабуся. Однак мати їх не била та погано з ними не поводилася.

У відповідності дост. 2 ЦПК Українизавданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. ст.12,13 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Згідност. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідност. 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності дост. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до п.2 ч.1ст.164 Сімейного Кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно п.п. 16,18постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» №3 від 30.03.2007 року, особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбаченихст. 164 СК.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавленняцих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначати при цьому конкретний заклад.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У Принципі 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року зазначено, що дитина для повного та гармонічного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна зростати у піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості.

Згідно із статями 18, 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, чинної для України з 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання та розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини.

У частині 1 статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях що до дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 27 Конвенції, передбачено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Держави-учасниці відповідно до національних умов і в межах своїх можливостей вживають необхідних заходів щодо надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, у здійсненні цього права і у випадку необхідності надають матеріальну допомогу і підтримують програми, особливо щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, в якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Згідно з ч. 1ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»- виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно дост. 150 СК Українибатьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант протии України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованоїпостановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІпередбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно з вимогами ч. ч. 4, 5, 6статті 19 СК Українипри розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

В постанові Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 243/13191/19-ц зазначено, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, який повинен містити відомості щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування батьком/матір`ю своїми обов`язками і були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що найкраще відповідатиме інтересам дітей.

В даному випадку висновок Органу опіки та піклування Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , відносно її малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування ОСОБА_3 своїми обов`язками та які б були законною підставою застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення її батьківських прав, а тому суд не погоджується з зазначеним висновком, оскільки він є передчасним, обставини, які б вказували на наявність підстав для застосування відносно відповідача такого крайнього заходу, відсутні.

Також судом було встановлено, що діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , тривалий час проживають разом з бабусею, яка фактично займається вихованням, навчанням дітей, а батько дітей іноді бере участь у її вихованні, оскільки проходить військову службу в Збройних Силах України. Крім того, мати дітей точно не знає де мешкають діти, тому вказаний факт є об`єктивною причиною того, що мати не може приймати участь у вихованні дітей у тому обсязі, який бажає позивач.

Крім того, суд звертає увагу, що проживання дитини впродовж тривалого часу в новій сім`ї, створеній її батьком чи матір`ю, відсутність побачень дитини з тим із батьків, з яким не проживає, не є підставами для позбавлення останнього батьківських прав, оскільки це є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого потрібно довести.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17.

Будь-яких доказів, що мати ОСОБА_3 притягалася до адміністративної або кримінальної відповідальності стороною позивача суду не надано.

Також, суду не надано будь-яких звернень до служби у справах дітей щодо нехтування ОСОБА_3 своїми обов`язками як матері дітей.

Надані позивачем до суду докази не свідчать про злісне ухилення відповідача від виховання дітей, свідоме нехтування нею батьківськими обов`язками, її вину поведінку щодо дітей.

Суд може не погодиться з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дітей (частина шостастатті 19 СК України).

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, та з урахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Судом було запропоновано стороні позивача повторно здійснити перевірку умов проживання відповідача та її знаходження в м. Тернівка, однак сторона позивача категорично відмовилася від цього та зазначила, що вони проти цього.

Враховуючи викладене, суд, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов висновку про те, що підстави, передбачені статтею 164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав, відсутні.

Суд наголошує, що непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки в рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їхніх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків.

Вищевикладене узгоджується з постановою Верховного Суду від 6 жовтня 2021 року у справі № 320/5094/19.

Враховуючи вищевикладене, суд враховує, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Належних та допустимих доказів винної поведінки та ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків, які б були законною підставою для позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітніх дітей, позивачем не надано.

Матеріали справи не містять негативні характеристики, докази винної поведінки відповідача, та умисного ухилення її від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, а посилання позивача щодо ухилення від виконання відповідачем батьківських обов`язків не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

При цьому, суд бере до уваги, що позивач ОСОБА_1 проходить військову службу, тому фактично вихованням дітей тривалий час займається бабуся.

Щодо доказу як Акту обстеження умов проживання ОСОБА_3 суд ставиться критично, оскільки вихід за її місцем проживання був здійснений одноразово та не перевірено чи усунула остання недоліки, про які їй повідомили представники служби у справах дітей та чи виправилася остання. Окрім того, ОСОБА_3 в своїх поясненнях наданих службі у справах дітей заперечувала проти її позбавлення батьківських прав, а представники служби у справах дітей не проводили з нею жодної бесіди про виправлення її поведінки тощо.

На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем його тверджень про те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по утриманню та вихованню дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому в задоволені позову про позбавлення батьківських прав, слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання дітей, суд приходить до наступного.

На підставіст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Положеннями ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція) передбачено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Статтею 18 Конвенції передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно дост. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

В силу ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

При визначенні розміру аліментів суд враховує обставини, передбаченіст.182 СК України.

Відповідно до ч. 1ст. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Надані та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмету позовних вимог.

За результатами розгляду справи та дослідження наданих доказів, судом встановлено, що відповідач є матір`ю дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та у відповідності до закону повинна нести обов`язок матеріального забезпечення дітей. Суд вважає розмір аліментів, який просить стягнути позивач, цілком виправданий та необхідний для забезпечення гармонійного розвитку дітей.

Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання дітей підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 430 ЦПК Українисуд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав, суд вважає за необхідне відмовити в стягненні судових витрат понесених позивачем.

Крім того, згідно ст.141 ЦПК України, ст. ст. 4, 5 Закону України «Про судовий збір» з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати по справі у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст. 164 Сімейного Кодексу України, ст. ст.12,13,76,77,81,142,258,265,280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

В задоволені позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Орган опіки та піклування Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області, служба у справах дітей Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області, про позбавлення батьківських прав, відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Орган опіки та піклування Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області, служба у справах дітей Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області, про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей задовольнити в повному обсязі.

Стягувати щомісяця з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), аліменти в розмірі 1/2 частини всіх видів її доходів на утримання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 15 січня 2025 року та до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ), судовий збір у розмірі 1211,20 грн. на користь держави на р/р UA908999980313111256000026001 в Казначействі України (ЕАП), код ЄДРПОУ 37993783, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, призначення платежу: судовий збір.

Згідно зі ст.430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині виплати аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільно процесуальним Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заява про перегляд цього рішення може бути подана відповідачем в Тернівський міський суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повне судове рішення складено 18 вересня 2025 року.

Головуючий суддя: В.О. Корягін