Рішення № 130328913, 01.09.2025, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/3928/25

Категорія 69

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2025 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Годованюк Ю.Р., позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про зменшення розміру аліментів

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 (надалі за текстом - відповідач) про зменшення розміру аліментів та звільнення від сплати заборгованості.

Позовні вимоги обгрунтовані наявністю підстав для зменшення аліментів, з огляду на що, позивач просить суд:

1. Зменшити розмір аліментів, що стягуються з позивача на користь відповідача аліменти на утримання дитини: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі за текстом - син) в твердій грошовій сумі в розмірі 3.000 тисячі гривень, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку з наступною індексацією відповідно до закону, щомісячно, починаючи з дачі подання позову та до досягнення сином повноліття, але не менш 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 3000 тисячі гривень, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили і досягнення сином повноліття.

2. Звільнити позивача від сплати заборгованості за аліментами на користь відповідача на утримання дітей: доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (надалі за текстом - донька) та сина аліменти у розмірі 113 частини його заробітку (доходу),

Відповідач заперечує проти позову виходячи з його необгрунтованості.

Ухвалою Суду від 24.03.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд в загальному позовному провадженні та призначено підготовче засідання.

У підготовчому засіданні 21.05.2025 судом закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні взяли участь сторони.

Позивач підтримав позовні вимоги, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та дослідивши докази, суд встановив наступне.

17.02.06 між сторонами було укладено шлюб.

Від шлюбу сторони мають доньку та сина.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 03.04.2018 у справі № 758/188/18 шлюб між сторонами розірвано.

Судовим наказом Подільського районного суду міста Києва від 24.10.2022 у справі № 758/9023/22 стягнуто з позивача на користь відповідача на утримання доньки та сина, у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів на обох дітей щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 06 жовтня 2022 року і до досягнення дітьми повноліття.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Державним виконавцем відкрито ВП НОМЕР_3 щодо виконання Судового наказу виданого Господарським судом міста Києва по справі №910/8002/23 від 25.07.2023 про стягнення боргу у сумі 225 326,56 грн. та судового боргу у розмірі 268,40 грн.

Відповідно до Листа ВДВС від 24.01.2025 постановою від 19.09.2023 накладено арешт на рахунки позивача у межах виконавчого провадження НОМЕР_3.

Державним виконавцем відкрито ВП НОМЕР_4 щодо виконання Судового наказу виданого Подільським районним судом міста Києва по справі №758/9023/22 від 24.07.2024.

Згідно Довідки ПФ України форми ОК-7 від 16.02.2025 позивач отримав останній дохід у сумі 13 000,00 грн у січні та лютому 2022 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач, зокрема, вказує, що проживає разом з новою дружиною, на їх утримання перебувають її діти від попереднього шлюбу. Також, після смерті тестя, він несе додаткові витрати по утриманню тещі-пенсіонерки.

Водночас, позивач погоджується продовжувати сплачувати щомісяця 3000 грн на утримання неповнолітнього сина до його повноліття, оскільки після всіх витрат вже донька ІНФОРМАЦІЯ_3 досягла повноліття.

Позивач зазначає, що коштів, які залишаються, не є достатнім для утримання і забезпечення двох дітей, дружини та частково батьків, інших джерел доходу позивач не має. Утримання квартири, оплата платежів, забезпечення продуктами харчування, одягом, оплата необхідного медичного огляду та інше, повністю знаходиться в зоні відповідальності позивача.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

У відповідності до частини другої статті 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно із частинами другою, третьою статті 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У пункті 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні.

Підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень статей 183, 184 СК України.

Сімейний Кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України).

Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

У Постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.ст. 182, 183, 184).

Аналогічні висновки містяться в Постанові Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) та Постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 536/1557/17 (провадження № 61-7584св18), від 30 червня 2020 року у справі № 343/945/19 (провадження № 61-2057св20).

Статтею 182 СК України визначені обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів.

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів не дозволяє йому утримувати дитину, він може зменшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів.

Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї.

Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні.

З урахуванням викладеного, відповідач має не лише зазначити про зміну матеріального становища в бік погіршення, а й надати докази про зміну свого матеріального становища.

При визначенні розміру аліментів, суд прагне не до зрівняльного становища платника та одержувача аліментів, а й до того, щоб одержувач у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги.

Зменшення розміру аліментів є правом суду, а не його обов`язком, виходячи з диспозиції ст. 192 СК України, тобто навіть за умови доведеності факту зміни матеріального стану платника аліментів, суд, який розглядає справу, може не задовольняти вимоги останнього про зменшення розміру аліментів, зважаючи на інші обставини справи, зокрема, у разі, якщо зменшення розміру аліментів не відповідатиме інтересам малолітніх дітей, які мають право на рівень життя, достатній для їх фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред`явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред`явлених вимог, то у випадку їх неспростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню.

Доводи позивача не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду щодо відсутності підстав для зміни способу стягнення аліментів.

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про те, що належних та допустимих доказів того, що змінились обставини, що існували на момент постановлення рішення стягнення аліментів, визначені ст.192 СК України, що дають підстави для зміни способу стягнення аліментів, позивачем, суду не надано.

Крім того, позивачем не заперечується факт досягнення повноліття його старшою дитиною, а відтак, зменшення тягаря утримання щодо своїх дітей.

Позовні вимоги про звільнення від сплати заборгованості суд залишає без задоволення, адже позивачем не доведено відсутності обов`язку сплачувати заборгованість визначену та судовими наказами по справам №910/8002/23 та №758/9023/22.

Відтак, суд відмовляє у задоволенні позову у зв`язку з його недоведеністю та необгрунтованістю.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати позивача покладаються на позивача у зв`язку з відмовою в позові.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 18, 133, 141, 259, 263-265, 280-282, 289, ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про зменшення розміру аліментів- залишити без задоволення;

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 );

Третя особа: Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (04208, Україна, м. Київ, пр. Гонгадзе, будинок, 5б; код ЄДРПОУ 34482497);

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч. 2 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України. Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя В.В. Гребенюк