Рішення № 130324750, 17.09.2025, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/2324/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2025 р. Здолбунівський районний суд

Рівненської області

у складі: головуючого судді Шуляка А.С.,

при секретарі судового засідання Солдатовій О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Здолбунів Рівненської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Айконс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

ТОВ "ФК Айконс" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 3588209971/523021 від 17.06.2020 року у розмірі 8500 грн., а також понесені судові витрати.

В обґрунтуваннясвоїх вимогпозивач покликаєтьсяна те,що 17 червня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТНА УСТАНОВА «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» та відповідачем було укладено договір №3679205819/527157 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який було укладено в електронному вигляді та підписано за допомогою електронного підпису, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису). За вказаним договором відповідач отримав позику у розмірі 2000 грн. строком на 30 днів шляхом переказу на його банківську картку. Стандартна процентна ставка склала 2.50 % в день. 20 серпня 2021 року ТОВ «КРЕДИТНА УСТАНОВА «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» передала право вимоги за кредитним договором №3679205819/527157 товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС ГРУП» у порядку передачі прав вимоги за договором факторингу №1-20/08/2021. 25 серпня 2021 року товариство з обмеженоювідповідальністю «Фінансова компанія «СІТІФІНАНС ГРУП» передало право вимоги за кредитним договором №3679205819/527157 товариству зобмеженою відповідальністю «ФК «АЙКОНС» за договором факторингу №1-25/08/2021. Станом на 28 березня 2025 року відповідач борг та нараховані відсотки не погасив, наявне прострочення за договором споживчого кредитування. На підставі викладеного представник позивача прохав стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 8500 грн., з яких: 2000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу та 6500 грн. - заборгованість за відсотками.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, згідно поданого до позовної заяви клопотання позовні вимоги підтримує повністю та просить розглянути справу без її участі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, у відповідності з ст.128 ЦПК України.

Враховуючи те, що у справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання.

Оцінивши зібрані по справі докази в сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, з наступних підстав.

За частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, 611, частини 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладенимз моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язаніз нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписанняє використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінетуі пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки в статті 629ЦК України встановлюється принцип безумовності та обов`язковості виконання договору.

Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Судом встановлено, що 17 червня 2020 року між ТОВ «КРЕДИТНА УСТАНОВА«ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНАГРУПА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3679205819/527157, відповідно до умов якого позикодавець надав відповідачу кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на його платіжну картку в розмірі 2000 грн., строком на 30 днів, зі стандартною процентною ставкою 2.50 % в день в межах всього строку кредиту.

Відповідно до умов п.п. 1.1 п. 1 кредитного договору, банк надає позичальнику грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

У відповідності до п.п. 6.1 кредитного договору договір укладається шляхом підписання електронним підписом позичальника.

ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ «КРЕДИТНА УСТАНОВА «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» за допомогою одноразового ідентифікатора R23318, відправленого 17червня 2020 року, про що свідчить відповідна довідка.

20 серпня 2021 року між ТОВ «КРЕДИТНА УСТАНОВА «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» та товариством зобмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №1-20/08/2021, у відповідності до умов якого ТОВ «КРЕДИТНА УСТАНОВА «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» передав (відступив) товариству зобмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС ГРУП» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС ГРУП» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 3588209971/523021 від 17 червня 2020 року у розмірі у розмірі 8500 грн., з яких: 2000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу та 6500 грн. - заборгованість за відсотками.

Крім цього, 25 серпня 2021 року між товариством зобмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНСГРУП» та товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «АЙКОНС» укладено договір факторингу №1-25/08/2021, у відповідності до умов якого товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС ГРУП» передав (відступив) товариству з обмеженою відповідальністю «ФК «АЙКОНС» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно довитягу зРеєстру боржниківдо Договоруфакторингу товариствозобмеженоювідповідальністю «ФК«АЙКОНС»набуло правагрошової вимогидо відповідача закредитним договором № 3588209971/523021 від 17.06.2020 року.

Позивачем надано розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором, за яким загальний розмір заборгованості відповідає 8500 грн., з яких: 2000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу та 6500 грн. - заборгованість за відсотками.

Оскільки відповідач належним чином не виконав вказане зобов`язання, не повернув ТОВ «КРЕДИТНА УСТАНОВА «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА», а в подальшому - позивачу суму кредиту, то з нього на користь позивача необхідно стягнути заборгованість по тілу кредиту в розмірі 2000 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача відсотків за договором позики, укладеного між ТОВ «КРЕДИТНА УСТАНОВА «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» та відповідачем, суд зазначає наступне.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого ч.1 ст.1048 ЦК Українипро щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч.2 ст.625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).

Отже, з урахуванням викладеного, слід дійти висновку, що за умовами договору позики, укладеного з відповідачем, проценти за користування кредитними коштами можуть бути нараховані лише протягом 30 днів, тобто протягом строку, на який були надані такі кошти і, враховуючи визначену фіксовану процентну ставку за кредитом, нарахування процентів має проводитися на рівні фіксованої процентної ставки.

Позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування кредитними коштами як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку. При цьому, позивач не заявив до відповідача вимоги про стягнення процентів, які передбачені ч.2 ст.625 ЦК України, як міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

За умовами Договору сторони встановили строк кредитування до 16 липня 2020 року, однак позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування кредитними коштами як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку по 28 березня 2025 року.

Оскільки договором позики визначений строк його дії, який становить 30 днів, саме протягом даного строку ТОВ «КРЕДИТНА УСТАНОВА «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» мало право нараховувати відповідачу передбачені цим договором відсотки.

Згідно з додатку № 1 до договору розмір відсотків складає 1500 грн.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про те, що з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 17 червня 2020 року у розмірі 3500 грн., що складається із заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 2000 грн. та заборгованості за нарахованими процентами 1500 грн.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення понесені ним судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 997 грн 46 коп. (3500 грн 00 коп. х 2422 грн 40 коп./8500 грн 00 коп.).

Крім того, позивачем заявлена вимога на відшкодування понесених судових витрат на правничу допомогу у розмірі 10500,00 грн., на підтвердження яких надані наступні докази: договір №16/06/2025 про надання правової допомоги від 16 червня 2025 року, акт про отримання правової допомоги від 24.07.2025 року, у яких здійснено детальний опис робіт, виконаних для надання правничої допомоги та платіжну інструкцію кредитового переказу коштів №11926 від 24.07.2025 року. Статтею 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою. Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 року у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 року у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 року у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є обґрунтованим. У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755\9215\15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Враховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, значення справи для сторони, з відповідача на користь позивача слід стягнути 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 82, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 273 280-284 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Айконс" задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ,місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Айконс" (Код ЄДРПОУ 44334170, місцезнаходження: 01042, м.Київ, вул.Саперне Поле,12, інше нежитлове приміщення 1008) заборгованість за кредитним договором № 3588209971/523021 від 17.06.2020 року в сумі 3500 (три тисячі п`ятсот) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю"ФКАйконс" витрати по сплаті судового збору в сумі 997грн 46коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000, 00 грн.

У решті вимог позивача відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскарженим в Рівненський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя