Рішення № 130320762, 18.09.2025, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/3864/25

Провадження № 2/159/1406/25

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2025 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Денисюк Т.В.

з участю секретаря судового засідання Пустової А.Ф.

представника позивача Морозової В.В. (дистанційно)

представника відповідача Колєснік Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

У червні 2025 року до Ковельського міськрайонного суду Волинської області надійшов скерований за підсудністю позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі - ТОВ «Коллект Центр») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №5034066 від 27.08.2021 в розмірі 22397,61 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27.08.2021 ТОВ «Мілоан» і відповідач ОСОБА_1 уклали у формі електронного документа з використання електронного підпису договір про споживчий кредит №5034066, на підставі якого відповідач отримала кредит в розмірі 4700 грн, строком на 30 днів, зі сплатою комісії в розмірі 155,10 грн та процентів від 0,38% до 5% в день.

28.12.2021 ТОВ «Мілоан» згідно з договором №28-12/2021-72 відступило право вимоги до відповідача ТОВ «Вердикт Капітал», останнє 10.01.2023 згідно з договором №10-01/2023 відступило право вимоги ТОВ «Коллект Центр».

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_1 взятих на себе кредитних зобов`язань, позивач просив стягнути заборгованість в розмірі 22397,61 грн, з яких: 4242,00 грн основна сума боргу, 18155,61 грн заборгованість за процентами розрахованими на дату придбання позивачем права вимоги, а також стягнути 2422,20 грн судового збору і 9000 грн витрат на правничу допомогу.

Ухвалою від 16.06.2025 позов залишено без руху (а.с.65)

23.06.2025 позивачем подана позовна заява в новій редакції. ТОВ «Коллект Центр» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 22397,61 грн, з яких: 4242,00 грн основна сума боргу, 18155,61 грн заборгованість за процентами розрахованими на дату придбання позивачем права вимоги, а також стягнути 2422,20 грн судового збору і 13000 грн витрат на правничу допомогу (а.с.72).

Ухвалою від 23.06.2025 року суд відкрив провадження у справі, на підставі пункту 1 частини шостої статті 19, частини першої статті 274 ЦПК України визначив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У заявах по суті справи (а.с.94-97, а.с.118-119) представник відповідача адвокат Колєснік Н.В. заперечила факт укладення відповідачкою кредитного договору з ТОВ «Мілоан» та приналежність їй картки з номером НОМЕР_1 , вказала на відсутність доказів належної ідентифікації відповідачки та доказів отримання нею кредитних коштів, зокрема у договорі вказаний паспорт позичальника з номером НОМЕР_2 , а відповідач користується паспортом з номером НОМЕР_3 . Ураховуючи наведене у задоволенні позову просила відмовити.

У відповіді на відзив (а.с.104-110) представник позивача ОСОБА_2 вказала на безпідставність доводів відповідача, оскільки у Заяві - Анкеті на отримання кредиту відповідачем зазначені коректні дані щодо прізвища, імені, по батькові, РНОКПП, номер банківської карти, на який кошти перераховані, а також номер ID карти до її заміни на паспорт у червні 2024 року. Одночасно позивач подав клопотання про витребування доказів в АТ КБ «ПриватБанк» щодо власника банківської картки, зарахування коштів, фінансового мобільного номеру.

Ухвалою від 30.07.2025 суд витребував запитувану інформацію.

02.09.2025 від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла відповідь з підтвердженням зарахування 27.08.2021 на емітовану на ім`я відповідачки ОСОБА_1 карту № НОМЕР_4 від платника Мілоан коштів на суму 4700 грн.

В судовому засіданні 10.09.2025 представник позивача Морозова В.В. позовні вимоги підтримала повністю з підстав, наведених у позовні заяві. Просила врахувати особливості нарахування заявлених до стягнення процентів, а саме: в період з 27.08.2021 до 26.09.2021 проценти нараховані за ставкою 0,38% в день, як передбачено п.1.5.2 договору. 27.09.2021 відповідач вчинила дії для пролонгації строку кредитування на 5 днів, частково повернула тіло кредиту, у зв`язку з цим в період з 27.09.2021 до 01.10.2021 проценти нараховані на пільгових умовах за ставкою 0,38 % на підставі п.2.3.1.1 договору. 02.10.2021 відповідач пролонгувала строк кредитування ще на 10 днів, у період з 02.10.2021 до 11.10.2021 проценти нараховані на залишок тіла кредиту за ставкою 0,38 % в день. Наступні 60 днів до 09.12.2021 мала місце автопролонгація, проценти нараховані за ставкою 5% в день як передбачено п.1.6, п.2.3.1.2 договору. Загальний розмір заборгованості відповідача перед ТОВ «Мілоан» склав 10095,81 грн, з них 4242,00 грн основного боргу, 5853,81 грн проценти. Після придбання права вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» додатково здійснило нарахування за період з 28.12.2021 до 23.02.2022 процентів на підставі ч.2 ст.625 ЦК України за обумовленою в п.4.2 кредитного договору ставкою 5% в день, однак некоректно відобразило це у розрахунку заборгованості (а.с.23), вказавши у графі нараховані проценти.

Представник відповідача адвокат Колєснік Н.В. після ознайомлення із наданою АТ КБ «ПриватБанк» інформацією позов визнала частково на суму заборгованості за тілом кредиту і процентів в межах обумовленого строку кредитування 30 днів. Не погоджується із діями первісного кредитора щодо пролонгації строку кредитування. Також вважає, що за змістом позовної заяви та долучених до позову розрахунків заборгованості вимога про стягнення з відповідачки процентів на підставі ч.2 ст.625 ЦК України не заявлена, а нарахування процентів за користування кредитом поза межами обумовленого в договорі строку кредитування є безпідставною. Ураховуючи наведене просила позов задовольнити частково, зменшити заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу як непропорційно високі відносно ціни позову.

Дослідивши письмові докази, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Датою ухвалення рішення є 18.09.2025.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

27.08.2021 ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 дистанційно в електронній формі уклали договір про споживчий кредит №5034066.

Згідно з наданими позивачем даними з Особистого кабінету ОСОБА_1 (а.с.15) відповідач через веб-сайт кредитодавця ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом введення ОСОБА_3 ) і паролю ввійшла до особистого кабінету, ознайомилася з умовами кредитування, пройшла ідентифікацію в базі БКІ, подала заявку на отримання кредиту, і підписала договір №5034066 одноразовим ідентифікатором F30862, який направлений на номер мобільного телефону НОМЕР_5 (а.с.19).

За умовами договору (а.с.8) кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 4700 грн (п.1.2), строком на 30 днів з 27.08.2021 до 26.09.2021(п.1.3,1.4). Кредитні кошти надаються в безготівковій формі шляхом переказу на вказаний позичальником картковий рахунок (п.2.1). Позичальник зобов`язаний сплатити одноразову комісію в розмірі 3,30% від суми кредиту, тобто 155,10 грн (п.1.5.1). За користування кредитом встановлена стандартна процентна ставка - 5 % в день, пільгова - 0,38 % в день (п.1.5.2, п.1.6).

Згідно з п.2.2.3 договору проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена у п.1.6 договору і є незмінною протягом усього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, визначена в п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного у п.1.3, є меншою за стандарту. Після спливу строку кредитування з урахуванням пролонгації нарахування процентів припиняється.

Строк користування кредитом може бути продовжений на пільгових і на стандартних умовах.

Згідно з п.2.3.1.1 договору позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування на пільгових умовах, виконавши визначені у розділі 6 Правил надання фінансових кредитів (розміщені на сайті товариства і є невід`ємною частиною договору) дії, в тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частину заборгованості за наведеними у таблиці ставками: для продовження на 3 дні - 3%, на 7 днів - 5%, на 15 днів - 10%. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, то проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк нараховуються за ставкою, передбаченою в п.1.5.2 договору.

Пролонгація на стандартних умовах (п.2.3.1.2 договору) відбувається автоматично. Позичальник може збільшити строк кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, з урахуванням усіх періодів пільгової пролонгації, але не більше ніж на 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних умовах, проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною ставкою. У випадку, якщо позичальник в цей період вчинить дії для пролонгації договору на пільгових умовах, зупиняється строк пролонгації на стандартних умовах.

Детальна інформація про умови кредитування відображена у Паспорті споживчого кредиту, з яким відповідач ознайомлена (а.с.12).

ТОВ «Мілоан» виконало зобов`язання за договором і перерахувало 27.08.2021 на відкриту в АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1 платіжну карту НОМЕР_6 кошти у розмірі 47000 грн, що підтверджено квитанцією платіжної системи Liqpay (а.с.20) і випискою по рахунку АТ КБ «Приватбанк» (а.с.170-171).

Як вбачається з відомості про щоденні нарахування (а.с.21) ОСОБА_1 за перших 30 днів строку кредитування в період з 28.08.2021 до 26.09.2021 нараховані проценти за пільговою ставкою 0,38% в день.

27.09.2021 відповідач вчинила дії для пролонгації строку кредитування на 3 дні, сплативши 235 грн на повернення тіла кредиту, 235 грн комісії за пролонгацію, 185 грн процентів.

02.10.2021 відповідач вчинила дії для пролонгації строку кредитування на 10 днів, сплативши 223 грн на повернення тіла кредиту, 223 грн комісії за пролонгацію, 165 грн процентів.

В період пролонгації договору на пільгових умовах до 11.10.2021 відповідачу нараховані проценти за ставкою 0,38 % в день.

Починаючи з 12.10.2021 і упродовж наступних 60 днів до 09.12.2021 нараховані проценти за стандартною ставкою 5% в день (по 212,10 грн в день до 26.10.2021) і 1% в день (з 27.10.2021), що є диспозитивним правом позичальника.

Загальний розмір заборгованості відповідачки перед ТОВ «Мілоан» склав 10095,81 грн, з них 4242,00 грн тіло кредиту, 5853,81 грн проценти за правомірне користування кредитом.

28.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу № 28-12/2021-72, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №5034066, порядковий номер у реєстрі боржників 420, із сумою заборгованості 10095,81 грн (а.с. 35).

ТОВ «Вердикт Капітал» донарахувало відповідачу за період з 28.12.2021 до 23.02.2022 проценти за користування кредитом за ставкою 5% в день на суму 12301,80 грн. Загальний розмір заборгованості визначено 22397,61 грн, з яких 4242,00 грн тіло кредиту, 5853,81 +12301,80 грн проценти.

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Цент» укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, за яким ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до боржників, в тому числі за вищевказаним Договором про споживчий кредит, що підтверджується Договором про відступлення (купівлю продаж) прав вимоги № 10-01/2023, реєстром боржників до Договору, актом прийому-передачі реєстру боржників (а.с.36-44). У реєстрі боржників (а.с.44) заборгованість ОСОБА_1 визначена як 4242,00 грн тіло кредиту, 18155,61 грн заборгованість за процентами, всього 22397,61 грн.

Після набуття права вимоги ТОВ «Коллект Цент» додаткових нарахувань не проводило.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Позов підлягає до часткового задоволення з таких мотивів.

Згідно зі ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України та статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони (ст.207 ЦК України).

Договір укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закону).

Відповідно до статті 3 Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Правилами надання споживчих кредитів в ТОВ «Мілоан» і пунктами 6.1-6.6 Договору передбачено, що особа, ознайомившись на веб-сайті товариства з умовами надання кредитів, може заповнити електронну анкету, пройти реєстрацію і для взаємодії створити Особистий кабінет позичальника. Доступ до Особистого кабінету здійснюється після авторизації, паролем входження є унікальний набір електронних даних, які обирає споживач, та одноразовий ідентифікатор, направлений заявнику.

Без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна Особистого кабінету і пароля Особистого кабінету, кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не міг би бути укладений (висновок Верховного Суду у постановах від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/16, від 31.01.2024 у справі №671/1832/20).

Частиною4 статті 14 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що ідентифікація особи за допомогою електронного підпису, визначеного статтею 12 цього Закону, має здійснюватися під час кожного входу в інформаційну систему суб`єкта електронної комерції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронна ідентифікація - це процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. При цьому ідентифікаційні дані особи - це унікальний набір даних, який дає змогу однозначно встановити фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. А сама процедура ідентифікації особи є використанням ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.

Ідентифікаційні дані фізичної особи підпадають під визначення персональних даних. Правовий статус персональних даних установлює Закон України «Про інформацію» та спеціальний Закон України «Про захист персональних даних».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Підставою для ідентифікації резидентів - громадян України є: паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України із штампом реєстрації місця проживання особи (відміткою про прописку).

Як вбачається із договору про надання споживчого кредиту, ідентифікаційні дані позичальника відповідають персональним даним ОСОБА_1 (прізвище, ім`я, по батькові, РНOКПП, номер мобільного телефону). Що стосується розбіжностей у номері паспорту, то слушними є зауваження представника позивача ОСОБА_4 з приводу дати оформлення кредитного договору в 2021 році, в той час як особу відповідача встановлено за ID картою № НОМЕР_2 , а на час розгляду справи особа відповідача посвідчена паспортом громадянина України, виданим у 2024 році № НОМЕР_3 . Крім того, в системі УКБІ відповідач ОСОБА_1 обліковується за обома цими персональними документами.

Укладений між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 кредитний договір №5034066 від 27.08.2021 підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, який є аналогом власноручного підпису і за формою відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».

У постанові від 07.04.2021 у справі №623/2936/19 Верховний Суд сформував висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора.

Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідач, підписавши договір, не лише погодила його умови, але й скористалася кредитними коштами, які перераховані на вказаний нею картковий рахунок, а також здійснювала платежіна повернення тіла кредиту і для пролонгації строку кредитування.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

За матеріалами справи суд встановив, що позивач ТОВ «Коллект Центр» на підставі договору факторингу № 28-12/2021-72 від 28.12.2021 укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал»,та наступного договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 ТОВ «Коллект Центр»набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №5034066 від 27.08.2021.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторони.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач довів суду використання та неповернення відповідачем кредитних коштів в розмірі 4242,00 гривень.

Відповідач розмір заборгованості за тілом кредиту не спростувала.

Позивач, крім тіла кредиту, просив стягнути з відповідача заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частинами першої - четвертої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Таким чином, при вирішенні вимог щодо стягнення процентів має значення строк виконання відповідного зобов`язання і природа нарахованих процентів.

У постановах від 05.03.2023 у справі № 910/4518/16, від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів за користування коштами може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Позивачем згідно з наданим розрахунком заявлена до стягнення заборгованість з процентів в розмірі 18155,61 грн, з яких 5853,81 грн нараховані первісним кредитором в межах строку кредитування (30 днів первісного строку + пролонгованого періоду 3 дні + повторно пролонгованого періоду 10 днів, та протягом 60 днів автопролонгації до 09.12.2021), а також 12301,80 грн, нарахованих фактором ТОВ «Вердикт Капітал» в період з 28.12.2021 до 23.02.2022.

З урахуванням умов Договору №5034066 від 27.08.2021 максимальний строк автопрлонгації кредитного договору завершився 09.12.2021, отже подальше нарахування процентів за користування кредитом не відповідає вимогам законодавства.

Не узгоджуються із змістом позовної заяви та долученими до позову розрахунками заборгованості доводи представника позивача Морозової В.В. з приводу правомірного включення до розміру заборгованості з процентів додаткових нарахувань, проведених фактором ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі ч.2 ст.625 ЦК України за час прострочення виконання зобов`язання за погодженою в пунктах 4.2, 1.6 кредитного договору ставкою 5% в день.

ВП ВС у постанові від 24.04.2024 у справі №657/1024/16ц зазначила, що «позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів - предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає в позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частин другої та третьої статті 49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу; позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі».

У позовній заяві ТОВ «Коллект Центр» наведений перелік складових заявленої до стягнення кредитної заборгованості, який включає лише заборгованість за тілом кредиту і процентами, водночас графа «нараховані 3% річних» відображена без нарахувань.

Аналогічним чином сформований розрахунок заборгованості, долучений до позовної заяви.

Зміст позовних вимог, предмет і підстава позову не можуть бути скореговані усними поясненнями представника під час судового розгляду справи.

Відтак, суд задовольняє вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами в межах пролонгованого строку кредитування на суму, нараховану первісним кредитором - 5853,81 грн.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача щодо правомірного нарахування процентів лише в межах первісного строку 30 днів кредитування.

ОСОБА_1 , як сторона кредитного договору, погодила передбачену у п. 2.3.1.1, п.2.3.1.2 договору можливість пролонгації строку на пільгових умовах і автопролонгацію на строк 60 днів.

Свобода договору дозволяє сторонам визначати особливі (не типові) умови врегулювання правовідносин з дотриманням загальних вимог, необхідних для чинності договору (стаття 203 ЦК України).

Умови договору щодо автопролонгації не суперечать вимогам частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки є чіткими, дозволяють спрогнозувати позичальнику наслідки неповернення боргу в межах 60 днів, і крім того, дозволяють позичальнику скористатися зниженою процентною ставкою у разі сплати частини боргу в межах пролонгованого строку кредитування.

Пролонгація строку кредитування на 3 днів, на 10 днів, і на 60 днів була правомірною, а отже є правомірним нарахування позивачем передбачених статтею 1048 ЦК України процентів за пільговою ставкою 0,38% і 5% відповідно.

Таким чином, загальний розмір задоволеної до стягнення заборгованості за кредитом становить 10095,81 грн, з них 4242,00 грн тіло кредиту, 5853,81 грн проценти за правомірне користування кредитом.

Щодо судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути пропорційно до задоволених позовних вимог витрати зі сплати судового збору.

Позивач сплатив судовий збір за ставкою 0,8 в розмірі 2422,40 грн. Позов задоволений на 45%, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1090,08 гривень (2422,40х45/100).

ТОВ «Коллект Центр» також просило стягнути 13000 грн витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» на підставі договору від 01-07/2024 від 01.07.2024.

Фактично послуги адвоката позивачем на час ухвалення судового рішення не оплачені.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 137 ЦПК України зазначені витрати на професійну правничу допомогу несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами (ст.133, ст. 141 ЦПК України).

Обсяг і розмір витрат на правничу допомогу входить в предмет доказування.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Однак для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

-чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

- поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

- дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Крім того, відповідно до статті 137 ЦПК України суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони за критерієм співмірності із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі визначених у статтях137, 141 ЦПК України критеріїв.

Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат наведений позивачем при поданні позовної заяви (а.с.1-6) і становив 9000 грн, в позовній заяві в новій редакції розмір збільшено до 13000 грн, додаткові докази не долучені (а.с.72-77).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду: договір про надання правничої допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024 (а.с.52), прас-лист послуг АО «Лігал Ассістанс» (а.с.54), заявку на надання юридичної допомоги по супроводу стягнення заборгованості з ОСОБА_1 (а.с.55), витяг з акту №6 про надання правової допомоги від 31.03.2025 (а.с.56) на суму 13000 грн, в якому визначено, що вартість складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду становить 9000 гривень за 3 години, вивчення матеріалів справи - 4000 грн за 2 години.

Приймаючи до уваги клопотання представника відповідача, подане в порядку ч.4 ст.137 КПК України про зменшення судових витрат, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, характер спірних правовідносин, малозначність справи, розмір заявленої кредитної заборгованості, обсяг правничої допомоги, яка реально та фактично була необхідною для захисту інтересів позивача, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача 5 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 12, 13, 19, 76-81, 89, 137, 141, 263, 265, 268, 274 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 3,6, 207, 509, 512, 514, 526, 530, 626, 628, 638, 639, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, Законом України «Про електронну комерцію»,суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором №5034066 від 27.08.2021 в розмірі 10095 (десять тисяч дев`яносто п`ять) грн, з яких 4242,00 грн основного боргу, 5853,81 грн проценти.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 1090 (одну тисячу дев`яносто) гривень 08 копійок судового збору та 5000 (п`ять тисяч) гривень витрат на правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, адреса: м.Київ, вул.Мечнікова, 3, офіс 306.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складене 18.09.2025.

ГоловуючийТ. В. ДЕНИСЮК