Ухвала суду № 130317800, 18.09.2025, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

18 вересня 2025 р.№ 400/9125/25

м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Біоносенко В. В., ознайомившись з матеріалами адміністративної справи

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , доГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005 простягнення середнього заробітку за час затримки виконання постанови,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з Головного управління ДПС у Миколаївській області середнього заробітку за час затримки виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2025 у справі №400/286/25 з 24.07.2025 до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі .

Ухвалою суду від 01.09.2025 відкрито провадження у справі №400/9125/25 за цим позовом.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, надав відзив, у якому, серед інших аргументів вказав на те, що позивач не звільняється від сплати судового збору за подання позову про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

При зверненні до суду, позивачка вказала про звільнення її від сплати судового збору відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", яка передбачає звільнення від сплати судового збору позивачів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Тобто, в даному випадку для вирішення питання щодо наявності у позивачки пільги сплати судового збору, передбаченої п. 1ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" необхідно вирішити питання чи охоплює поняття заробітної плати - середній заробіток в разі затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Статтею 2 Закону України "Про оплату праці" встановлено структуру заробітної плати. Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

З огляду на зазначене, якщо працівник був незаконно звільнений, трудовий договір з ним був незаконно припинений роботодавцем в односторонньому порядку. Виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника полягає у відновленні трудового договору, який раніше існував і був незаконно припинений роботодавцем.

До моменту фактичного виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника трудові правовідносини, які існували до порушення з боку роботодавця, не виникають. У зв`язку з цим, виплати, які мають бути здійснені роботодавцем на користь незаконно звільненого працівника, у тому числі середній заробіток за час вимушеного прогулу або різниця у заробітку за час виконання нежчеоплачуваної роботи, не можуть вважатись заробітною платою та не витікають із трудового договору як підстави для виплат. Ці виплати не можуть кваліфікуватись як плата за виконану роботу.

Отже, за змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

Вказаний правовий висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 31.05.2001 по справі № 200/10640/20-а, у постанові від 30.01.2019 по справі № 910/4518/16, у постанові від 10.10.2019 у справі № 522/13736/15, у постанові від 21.04.2021 по справі № 461/1303/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, а також ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", на який послалась позивачка як підставу для звільнення її від сплати судового збору, не підлягає застосуванню в даному випадку. А відтак, суд вважає доцільним твердження відповідача про не відповідність позовної заяви вимогам ст. 161 КАС України, та приходить до висновку про залишення позовної заяви без руху.

Згідно ч. 13 ст. 171 КАС України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

При цьому, суд вважає необхідним зауважити, що за подання фізичною особою до адміністративного суду позову майнового характеру ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлена ставка судового збору - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи, що в даному випадку неможливо наперед розрахувати суму середнього заробітку, то суд виходить з того, що в середніх розмірах ставка судового збору не перевищуватиме 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Таким чином, суд встановлює суму судового збору за подання цього позову в межах мінімальної ставки, встановленої ЗУ " Про судовий збір" - 1211,20 гривень.

Отже, для усунення вказаних недоліків позивачці необхідно надати до суду документ про сплату судового збору за подання позову майнового характеру у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у 2025 році дорівнює 1211,20 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. 160, 161, ч. 13- 15 ст. 171 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви у п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Ухвала про залишення позовної заяви без руху набирає законної сили з моменту її підписання суддею, оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Біоносенко