Рішення № 130316003, 18.09.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2025 рокуСправа №160/16169/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

02.06.2025р. через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, даних про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , правил військового обліку.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він перебуває на обліку як військовозобов`язаний у ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно відомостей з військово-облікового документу (далі ВОД) у мобільному застосунку «Резерв+» йому стало відомо про те, що ним вчинено порушення правил військового обліку, три адвокатські запити з даного питання відповідачем були проігноровані, а із відповіді органу поліції, наданої на адвокатський запит, йому стало відомо, що станом на 21.03.2025р. за даними системи ІПНП наявне електронне звернення відповідача, зареєстроване за №6371 від 26.02.2025р. щодо порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Позивач у позові стверджує, що згаданого вище законодавства не порушував, оскільки повісток чи будь-яких повідомлень від ІНФОРМАЦІЯ_5 не отримував, до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.ст.210,210-1 КУпАП не притягувався у встановленому порядку, тому вважає, що відповідачем, як органом, який уповноважений на ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, внесені відомості до цього реєстру про порушення правил військового обліку безпідставно та всупереч пункту 20-1 ч.1 ст.7 Закону №1951-УІІІ. На переконання позивача внесення до реєстру даних про позивача призвело до порушення його права, відновлення якого належить здійснити шляхом зобов`язання відповідача, як орган ведення реєстру, вчинити певні дії. У відповіді на відзив від 28.07.2025р. представник позивача зазначив, що факт неприбуття по повістці не є відомостями, які вносяться до реєстру; позивач не притягувався до адміністративної відповідальності за ст.ст.210, 210-1 КУпАП, такі докази у відповідача відсутні про що зазначено і у відзиві на позов, тому у відповідача були відсутні підстави для внесення даних до реєстру про вчинення позивачем адміністративного правопорушення; на вимогу суду відповідачем доказів електронного звернення про порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 26.02.2025р. скерованого до органів поліції, відповідачем не надано, що свідчить про протиправність дій відповідача, що є предметом спору, які прямо суперечать принципам законності, обгрунованості та пропорційності дій відповідача, як суб`єкта владних повноважень, закріплених у ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України.

Ухвалою суду від 02.07.2025р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази правомірності дій відповідача у даних спірних правовідносинах, виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, згаданою ухвалою суду в порядку ст.80 Кодексу адміністративного судочинства України у відповідача були витребувані наступні документи, а саме:

- копію електронного звернення ІНФОРМАЦІЯ_5 до Криворізького РУ ГУПН в Дніпропетровській області від 26.02.2025р. щодо порушення гр. ОСОБА_1 законодавства про оборону і мобілізаційну підготовку та мобілізацію;

- копії всіх документів, що були підставами для подання звернення до ГУНП в Дніпропетровській області та документів, які підтверджують порушення позивачем правил військового обліку та внесення до системи «Резерв+» інформації про порушення правил військового обліку позивачем.

Вказана ухвала суду була отримана учасниками справи, у тому числі і відповідачем у його електронному кабінеті 03.07.2025р. про що свідчить зміст довідки про доставку електронного листа, наявної в матеріалах справи.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали суду відповідачем станом на момент розгляду даної справи вищезгадані копії документів суду не надані, про причини їх не надання суд не повідомлено.

В той же час, через систему «Електронний суд» відповідачем 23.07.2025р. було подано відзив на позов, у якому останній просив у задоволенні позову позивачеві відмовити посилаючись на те, що пунктом 56 Порядку №1487 передбачено право керівника ІНФОРМАЦІЯ_5 на звернення до органів поліції як підставу порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, підписаного кваліфікаційним електронним підписом уповноваженої особи, надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників та єдиною інформаційною системою МВС з метою затримання та доставлення, призовників, військовослужбовців та резервістів, які вчинили адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210, 210-1 КУпАП, до найближчого ІНФОРМАЦІЯ_5 . У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі (додаток 20). Пунктом 20-1 ч.1 ст.7 Закону №1951-УІІІ передбачено, що до персональних даних призовника, військовослужбовця резервіста належить, зокрема, відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП, відповідно, законодавець визначив чітку процедуру щодо розшуку, притягнення та внесення відомостей про притягнення за адміністративне правопорушення за статтями 210, 210-1 КУпАП, а саме: подання звернення до органів Національної поліції про розшук та доставлення військовозобов`язаного до ІНФОРМАЦІЯ_5 ; складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно військовозобов`язаного згідно ст.254 КУпАП, винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності або постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення; внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів: дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення. А відтак, представник відповідача вважає, що без розшуку, доставки та складання протоколу про адміністративне правопорушення неможливо внести відомості про притягнення військовозобов`язаного до адміністративної відповідальності. Також представник відповідача вказав, що протоколи про адміністративне правопорушення не складаються у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.210, 210-1 КУпАП, розгляд яких віднесено до компетенції ТЦК та СП у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними та резервістами, якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик ІНФОРМАЦІЯ_6 згідно ст.258 КУпАП. Разом з тим, представник відповідача зазначила, що в ІНФОРМАЦІЯ_5 можливість належним чином, а саме: рекомендованим поштовим відправленням повідомити особу про дату, час і місце виклику до ІНФОРМАЦІЯ_5 , відсутня, через відсутність фінансування поштових відправлень, тому всі поточні відправлення здійснюються за рахунок службовців ІНФОРМАЦІЯ_5 . За викладених обставин, відповідач вважає, що у діях відповідача відсутні ознаки бездіяльності відносно позивача, тому, на його переконання, позовні вимоги позивача є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

Окрім того, 23.07.2025р. відповідачем через систему «Електронний суд» було подано клопотання, у якому відповідач просив поновити строк на подання відзиву на позов у даній справі посилаючись на те, що відповідач ознайомився із позовною заявою 22.07.2025р. та у зв`язку із терористичними обстрілами ТЦК та СП, які стали, частішими, представник відповідача деякий час не мав доступу до технічного забезпечення та документообігу, тому строк подання відзиву на позов було пропущено.

Розглянувши згадане вище клопотання, вивчивши докази, подані на його підтвердження, суд приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

За приписами ч. 1 ст.121 Кодексу адміністративного кодексу України визначено, що поновленню підлягає пропущений строк, який встановлений законом.

Частина 2 ст.121 вказаного Кодексу передбачено, що строк, встановлений судом може бути тільки продовжений за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку чи за ініціативи суду.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою суду від 02.07.2025р. відповідачеві було встановлено відповідний строк для надання відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162, 261 КАС України, а саме: 15 календарних днів після отримання цієї ухвали суду.

Зі змісту Довідки про доставку зазначеної ухвали суду до електронного кабінету відповідача у системі «Електронний суд» установлено, що дана ухвала суду отримана відповідачем 02.07.2025р. 23:13, тобто, фактично вважається отриманою 03.07.2025р. у відповідності до вимог ст.18 КАС України.

Таким чином, із аналізу встановлених судом обставин слідує, що відповідач, отримавши 03.07.2025р. ухвалу суду мав процесуальний обов`язок надати відзив на позов у строк, встановлений судом, тобто у строк з 04.07.2025р. до 19.07.2025р. включно.

Разом з тим, відповідачем відзив на позов був поданий поза межами цього строку, а саме: 23.07.2025р. про що свідчить відповідна відмітка про дату його надходження, сформована у системі «Електронний суд».

Є безпідставними та необгрунтованими посилання представника відповідача на те, що він ознайомився з позовом лише 22.07.2025р., оскільки зазначене спростовується змістом довідки про доставку ухвали суду до електронного кабінету відповідача 03.07.2025р., а відтак, відповідач вважається ознайомленим з позовом саме з 03.07.2025р.

Також не беруться судом до уваги і посилання представника відповідача на те, що почастішали обстріли ТЦК та СП, представник відповідача не мав доступу до технічного забезпечення та документообігу, оскільки жодних доказів терористичного обстрілу саме ІНФОРМАЦІЯ_5 у згаданий період з 03.07.2025р. по 19.07.2025р., обмеження доступу до технічного забезпечення, суду не надано, тому ці обставини є неспроможними.

А отже, враховуючи те, що вказане клопотання подане поза межами строку, встановленого ч.2 ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України, викладені вище обставини щодо не подання відзиву на позов у встановлений судом строк не прийняті до уваги судом та не визнані поважними, суд приходить до висновку, що у його задоволенні відповідачеві слід відмовити.

Разом з тим, оскільки у зазначений вище період суддя Конєва С.О. перебувала у щорічній відпустці, з метою всебічного та об`єктивного розгляду даної справи зазначений відзив на позов, поданий відповідачем 23.07.2025р., тобто, до дати прийняття рішення у даній справі, тому доводи відзиву на позов відповідача враховується судом при розгляді цієї справи.

Згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 18.09.2025р. у зв`язку з великим навантаженням справ та, як наслідок, об`єктивну неможливість вирішення спору, даний строк судом продовжено до 18.09.2025р. на підставі ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, рішення у даній справі приймається судом 18.09.2025р., тобто, у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Позивач у справі - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку як військовозобов`язаний у ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується відомостями, які містяться у копії Витягу з реєстру територіальної громади №2025/008336704 від 23.06.2025р. та у копії військово-облікового документу (далі ВОД) у мобільному застосунку «Резерв+», сформованому 02.03.2025р., наявних у справі.

За даними копії вказаного ВОД, сформованого у мобільному додатку «Резерв+» 02.03.2025р., дійсного до 02.03.2026р. видно, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 як військовозобов`язаний, дані постанови та дати ВЛК відсутні, звання відсутнє, ВОС -956647, номер в реєстрі Оберіг 240720231425953600042, зазначено, що «Дані уточнено вчасно, дата уточнення даних 01.07.2024р.».

Також зі змісту копії наведеного ВОД ОСОБА_1 вбачається, що у ньому наявна графа у чорному кольорі «Порушення правил військового обліку».

Надалі, 04.03.2025р. за вих. №04-03, від 24.03.2025р. №24/03, від 23.04.2025р. за вих. №23-04 представником позивача засобами поштового зв`язку згідно опису вкладень та накладних про відправку, було подано до ІНФОРМАЦІЯ_7 запити, у яких останній просив надати інформацію про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та інформацію про порушення позивачем правил військового обліку, зазначити яке порушення було вчинено, дату його вчинення та підтвердження чого надати належним чином засвідчені копії, що підтверджують таке порушення про що свідчать копії адвокатських запитів, наявні у справі.

Вказані запити були проігноровані ІНФОРМАЦІЯ_5 про що свідчать відповідні відповіді від 13.03.2025р. №4/2660, від 30.04.2025р. №4/4344, оскільки їх зміст жодної відповіді на питання представника позивача, які були викладені у його адвокатських запитах, відповідачем не надані.

Надалі, у відповідь на звернення позивача від 04.03.2025р. за вих. №04-03 відділення поліції №3 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області листом №45-3/2-31пз від 21.03.2025р. повідомило представника позивача про те, що згідно даних ІКС "Інформаційний портал Національної поліції України" станом на 21.03.2025р. за даними системи ІПНП наявне електронне звернення ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо порушення гр. ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яке зареєстроване за №6371 від 26.02.2025р. та внесено до ІПНП відділення поліції №3 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області, одночасно повідомлено, що позивач станом на 21.03.2025р. у державному розшуку не перебуває та підстави для видалення персональних даних позивача, що містяться в інформаційних ресурсах Національної поліції відсутні про що свідчить зміст наведеної відповіді органу поліції.

З метою з`ясування судом причин та обставин, що слугували підставами для направлення ІНФОРМАЦІЯ_5 електронного звернення від 26.02.2025р. щодо порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, судом було вжито заходів для витребування цього електронного звернення та копій всіх документів, що були підставами для подання згаданого звернення до органу поліції, які підтверджують порушення правил військового обліку позивачем у порядку ст.80 КАС України, про що було постановлено ухвалу суду від 02.07.2025р.

Вказана ухвала суду була отримана відповідачем у його електронному кабінеті у системі «Електронний суд» 03.07.2025р. згідно даних довідки про доставку електронного листа, проте, відповідачем проігнорована.

Станом на момент розгляду даної справи копія такого електронного звернення ІНФОРМАЦІЯ_5 від 26.02.2025р. та наведених вище доказів, що підтверджують порушення правил військового обліку позивачем, відповідачем суду не надано, про причини їх не надання суд не повідомлено.

Позивач, вважаючи протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_5 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовослужбовців та резервістів даних про порушення ним правил військового обліку без притягнення його до адміністративної відповідальності у встановленому законодавством порядку, звернувся з цим позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Також, цим же Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено проведення загальної мобілізації.

На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-ХІІ) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Абзацом 5 статті 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У відповідності до вимог ст.22 Закону №3543-ХІІ встановлено, що громадяни (військовослужбовці) мають обов`язок з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, зокрема, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25.03.1992 №2232-XII Про військовий обов`язок і військову службу (далі- Закон №2232-ХІІ).

Згідно з частинами першою, третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Частиною п`ятою статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону №2232-ХІІ).

На виконання частини п`ятої статті 33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №1487, пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16 березня 2017 року №1951-VIII Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).

За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Таким чином, із аналізу наведених приписів чинного законодавства слідує, що відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію бази даних, які до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У свою чергу, пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII передбачає що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Згідно до п.2 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, яким є Додаток 2 до Порядку №1487 до правил військового обліку віднесено, зокрема, прибуття військовозобов`язаного за викликом РТЦК та СП.

А статтею 210 КУпАП саме за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку передбачено адміністративну відповідальність.

Повноваження щодо притягнення до такої адміністративної відповідальності має керівник ІНФОРМАЦІЯ_5 шляхом складання відповідної постанови за ст.210 КУпАП.

Так, у відповідності до положень п.56 Порядку №1487 передбачено, що Національна поліція, за зверненням районних (міських) РТЦК та СП, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі (додаток 20).

Таким чином, із наведеного можна зробити висновок, що затримання та доставлення військовозобов`язаних осіб, які вчинили адміністративне правопорушення, до ІНФОРМАЦІЯ_5 відбувається за зверненням таких ІНФОРМАЦІЯ_5 , яке оформлюється (за відсутності технічної можливості передачі даних) у паперовій формі, встановленою додатком 20 Порядку №1487.

А після затримання і доставлення такого військовозобов`язаного саме до повноважень відповідача ІНФОРМАЦІЯ_5 належить притягнення військовозобов`язаного до відповідальності за порушення правил військового обліку з прийняттям відповідної постанови у спосіб та порядку, що наведений вище, а також і внесення відповідачем до Реєстру таких даних про притягнення військовозобов`язаного до адміністративної відповідальності та даних про порушення ним правил військового обліку.

Відтак, саме посадові особи відповідача наділені повноваженнями вносити наведені вище дані до електронної системи (реєстру) «Оберіг», які у подальшому відображаються у мобільному додатку військовозобов`язаного «Резерв+».

А за наведеною процедурою, такі відомості про порушення правил військового обліку до реєстру «Оберіг» мають бути внесені посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_5 лише після притягнення особи до адміністративної відповідальності за постановами, складеними за ст.210, ст.210-1 КУпАП.

Тобто, із аналізу вищенаведених приписів, можна зробити висновок, що внесення таких відомостей до електронної системи «Оберіг» на підставі листів ІНФОРМАЦІЯ_5 чи/або електронних звернень керівника ІНФОРМАЦІЯ_5 про порушення правил військового обліку чинним вищенаведеним законодавством (без складання керівником РТЦК та СП постанови про притягнення до адміністративної відповідальності військовозобов`язаного) не передбачено.

Так, судом із матеріалів справи встановлено, що згідно відомостей, які містяться у військово-обліковому документі позивача у мобільному застосунку «Резерв+», сформованих 02.03.2025р., 17:34 год. міститься графа «Порушення правил військового обліку», що підтверджується копією електронного ВОД позивача, наявної у справі.

Як свідчить зміст проаналізованого судом відзиву на позов, відповідач у ньому не навів жодних обставин в чому саме полягало порушення правил військового обліку з боку позивача, а саме: не зазначено та не надано доказів формування відповідної повістки, вручення чи направлення її на адресу позивачеві у встановленому законодавством порядку, наявності у відповідача відомостей про її отримання позивачем та не з`явлення до ІНФОРМАЦІЯ_5 у зазначений у ній строк, що віднесено до повноважень відповідача в силу п.27, п.28, п.29, п.30, п.п.30-1 30-3 Порядку № 560 від 16.05.2024р., що є основними підставами для притягнення військовозобов`язаного до адміністративної відповідальності.

За процедурою, встановленою вказаними п.п.27, п.28, п.29, п.30, п.п.30-1 30-3 Порядку №560 відповідач зобов`язаний направити повістку військовозобов`язаному за таких умов, а саме: 1) взяття на військовий облік; 2)проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; 3) уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); 3) призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

А у відповідності до п.п.2 п.41 Порядку №560 передбачено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу є, зокрема, у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Проте, доказів формування керівником ІНФОРМАЦІЯ_5 та направлення повістки позивачеві, доказів, які підтверджують її отримання позивачем у встановленому порядку, відповідачем до відзиву на позов не надано.

Як зазначив представник відповідача у відзиві на позов для відправлення поштової кореспонденції у відповідача фінансування відсутнє.

З огляду на наведені встановлені обставини та аналіз норм чинного законодавства у їх сукупності, можна зробити висновок, що відповідачем на адресу позивача повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 не направлялась, всупереч вищенаведеної процедури, встановленої п.п.27-30-3 Порядку №560 від 16.05.2025р.

Тобто, зі змісту відзиву на позов (інших доказів до нього суду не надано) слідує, що підставою внесення відомостей до відповідного Реєстру про порушення позивачем правил військового обліку було лише Електронного звернення ІНФОРМАЦІЯ_5 від 26.02.2025р. про затримання та доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

З метою з`ясування викладених у вказаному Електронному зверненні ІНФОРМАЦІЯ_5 від 26.02.2025р. обставин порушення позивачем правил військового обліку, відомості про які відображені вище у мобільному застосунку «Резерв+» та які були підставами для вчинення посадовими особами відповідача дій щодо подання затримання та доставки позивача до ІНФОРМАЦІЯ_5 , ухвалою суду від 02.07.2025р. у відповідача було витребувано копію електронного звернення від 26.02.2025р. щодо порушення позивачем правил військового обліку, а також всі копії документів, які були підставами для формування цього електронного звернення та докази, які свідчать про порушення позивачем правил військового обліку в порядку ст. 80 КАС України.

Відповідачем ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) вимоги ухвали суду від 02.07.2025р. у частині надання вказаних вище доказів (надання копії електронного звернення від 26.02.2025р., доказів, які свідчать про порушення правил військового обліку позивачем) не були виконані, станом і на момент розгляду даної справи, таких доказів суду без поважних причин не надано.

А із листа відділення поліції №3 Криворізького РУП поліції ГУНП в Дніпропетровській області за №45.3/2-31пз від 21.03.2025р. судом встановлено, що відповідне електронне звернення ІНФОРМАЦІЯ_5 від 26.02.2025р. щодо порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію було зареєстроване за №6371 та внесено до ІПНП відділення поліції №3 у порядку, встановленому наказом МВС України від 08.02.2019р. №100 та згідно п.7 розділу І Інструкції від 14.06.2019р. №508 за категорією: заяви і повідомлення про кримінальне правопорушення та інші події, тобто, шляхом повідомлення на телефонну лінію органу поліції №«102».

Разом з тим, такої форми звернення керівника ІНФОРМАЦІЯ_5 про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію позивачем ( а фактично про затримку та доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_5 ) шляхом передачі даних посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_5 на лінію «№102» ні вищезгаданими приписами Порядку №1487, ні Постановою КМУ №560 не передбачено.

Тобто, слід дійти висновку, що Електронне звернення керівника ІНФОРМАЦІЯ_5 про затримання та доставку позивача, як особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.ст.210-, 210-1 КУпАП, у електронній формі із накладенням КЕП уповноваженої особи та у паперовій формі, встановленій додатком 20 до вимог Порядку №148, вимог п.56 Порядку №1487 відповідачем не формувалось та до органів поліції не направлялось.

А відтак, із аналізу встановлених обставин та вищенаведеного чинного законодавства, суд приходить до висновку, що, у даному випадку, саме відповідач ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) допустив порушення процедури призову на військову службу під час мобілізації, встановленої вищенаведеними нормами чинного законодавства, що призвело до порушення прав та інтересів позивача в частині не дотримання останнім процедури звернення до органів поліції про затримку та доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_5 за формою та у порядку і у спосіб, встановлених п.56 Порядку №1487 та додатком 20 до Порядку №1487, та як наслідок, подальшому внесенні відомостей про позивача щодо порушення ним правил військового обліку без дотримання процедури притягнення його до адміністративної відповідальності на підставі лише електронного звернення керівника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 26.01.2025р до електронної системи «Оберіг», яке фактично не складалося та не підписувалося уповноваженою особою за допомогою КЕП, що суперечить вищенаведеним вимогам чинного законодавства.

Також судом критично надає оцінку аргументам відповідача з приводу порушення правил військової обліку позивачем, оскільки жодних доказів, які б підтверджували яке саме порушення правил військового обліку мало місце з боку позивача (неявка до ІНФОРМАЦІЯ_5 за повісткою, відмова у проходженні ВЛК тощо) суду не надано.

Представник відповідача у відзиві на позов зазначила, що на поштові відправлення у ІНФОРМАЦІЯ_5 фінансування відсутнє, що свідчить про те, що відповідач визнав факт не направлення повістки на адресу позивача.

Відсутність доказів направлення ІНФОРМАЦІЯ_5 повістки засобами « ІНФОРМАЦІЯ_8 » на адресу позивача свідчить про ігнорування відповідачем своїх повноважень та порушення з боку відповідача процедури призову позивача на військову службу під час мобілізації в особливий період, у порядку та у спосіб встановлений п.27-30, п.30-1, п.30-2, п.30-3 Постанови КМУ 560, п.56 і Додатку 20 Порядку №1487 та ці обставини спростовують доводи відповідача про порушення позивачем правил військового обліку (наприклад: неявку за викликом за повісткою, відмову у отриманні повістки та інше).

Є неспроможними аргументи викладені у відзиві на позов відповідача про те, що будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце виклику, та за наявності у ТЦК та СП підтвердних документів про отримання особою виклику, така особа має з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки наявності у відповідача вказаних доказів (належного повідомлення повісткою позивача, підтвердних документів про її отримання позивачем, які мають бути наявні у ІНФОРМАЦІЯ_5 ) представником відповідача суду не надані.

Таким чином, доказів порушення позивачем правил військового обліку до 26.02.2025р. (до дати формування ІНФОРМАЦІЯ_5 електронного звернення від 26.02.2025р. про порушення правил військового обліку позивачем зареєстрованого у поліції за вх. №6371), що могло б бути обрано підставами для звернення до правоохоронних органів на лінію 102 саме 26.02.2025р. про затримку позивача та доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_5 внаслідок порушення останнім правил військового облікау, відповідачем суду не надано, а судом не встановлено.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що зазначені дії відповідача є грубим порушенням процедури проведення призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, вчинені посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_5 всупереч вимогам вищенаведеного проаналізованого судом чинного законодавства, призвели до порушення прав та інтересів позивача, тому не можуть бути визнані судом правомірними.

Відтак, слід дійти висновку, що докази, які б свідчили про вжиття заходів відповідачем у порядку та у спосіб, встановлений п.56 Порядку №1487 та додатком 20 до Порядку №1487 в частині звернення відповідача до органів національної поліції з метою адміністративного затримання та доставлення позивача, який вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення (порушення правил військового обліку), до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки із дотриманням встановленої вище процедури та форми звернення, відповідачем суду не надані.

А отже, факт порушення позивачем правил військового обліку та необхідність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за таке правопорушення у встановленому законодавством порядку у ході судового розгляду відповідачем не доведений.

При цьому, суд вважає, що наведені вище встановлені описані судом обставини у цій справі щодо порушення відповідачем процедури призову позивача на військову службу під час мобілізації на особливий період, є суттєвими та грубими порушеннями, які призвели до протиправних дій відповідача, мають негативний вплив на права та інтереси позивача при перевірці його документів, а тому такі дії відповідача не можуть бути визнані судом формальними.

Роблячи такі висновки судом враховується і правові висновки п.п.70,71 рішення Європейського суду з прав людини «Рисовський проти України», де Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», за яким на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Таким чином, із аналізу встановлених вище обставин та приписів чинного законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку, що дії посадових осіб відповідача, які полягають у внесенні відомостей до Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (електронної системи «Оберіг») про порушення позивачем правил військового обліку, які у подальшому були відображені у графі «Порушення правил військового обліку» у електронному ВОД позивача у його мобільному застосунку «Резерв+», без дотримання процедури, встановленої вищенаведеними нормами законодавства, були вчинені всупереч вищенаведених положень законодавства, а відтак, такі дії відповідача беззаперечно підлягають визнанню судом протиправними.

За приписами ч.1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 наведеного Кодексу, визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, у ході судового розгляду справи правомірність дій відповідача щодо внесення даних в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (електронну систему «Оберіг») про порушення позивачем правил військового обліку, без притягнення позивача до адміністративної відповідальності у встановленому законом порядку, з урахуванням встановлених судом обставин та аналізу чинного законодавства, що наведений вище, жодними належними, достатніми та допустимими доказами, представником відповідача не доведена.

При цьому, є слушними аргументи представника відповідача з приводу того, що законодавець визначив чітку процедуру щодо притягнення військовозобов`язаних, які порушили правила військового обліку та внесення відомостей про притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП України, а саме: подання звернення до органів поліції про затримку і доставку( а не розшук) до ІНФОРМАЦІЯ_5 ; складання постанови про адміністративне правопорушення; внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про таке порушення.

Разом з тим, описуючи наведене процедуру, представник відповідача безпідставно проігнорував таку важливу складову цієї процедури, яка передує направленню електронного звернення до органів поліції (за підписом із застосуванням КЕП), а саме: обов`язок РТЦК та СП сформувати повістку на адресу позивача із зазначенням підстав, перелічених у п.27 Порядку №560, направити її на поштову адресу позивача, дочекатися її вручення/невручення, повернення відправлення до ІНФОРМАЦІЯ_5 згідно до вимог п.41 Порядку №560, що і могло б бути підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку.

Жодних доказів, які б свідчили про вжиття наведених вище заходів ІНФОРМАЦІЯ_5 стосовно позивача, відповідачем суду не надано.

А відтак, представник відповідача у відзиві на позов, не надавши жодних доказів суду виконання вимог п.27, п.41 Порядку №560, фактично визнала порушення вищеописаної процедури призову на військову службу під час мобілізації, в особливий період стосовно позивача, яка мала місце з боку відповідача.

Також судом враховується і те, що представник відповідача взагалі не навів у відзиві на позов, які саме дії/бездіяльність позивача призвели до порушення правил військового обліку (наприклад: неявка за викликом, відмова у отриманні повістки, відмова від проходження ВЛК тощо), що не відповідає вимогам ст.162 КАС України, оскільки відсутність порушень правил військового обліку позивачем є підставою цього позову, які представник відповідача мав би спростувати у відзиві на позов та долучити до нього відповідні докази.

А отже, суд приходить до висновку, що обставини звернення відповідача до органів поліції на лінію «№102» про затримку і доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_5 за порушення правил військового обліку (порушення законодавства про мобілізацію та мобілізаційну підготовку) 26.02.2025р. без направлення відповідачем на адресу позивача повістки, без складання керівником РТЦК та СП Електронного звернення за встановленою формою (додаток 20 до Порядку №1487), без накладення на нього КЕП (п.56 Порядку №1487), що стало наслідком внесення даних до Єдиного реєстру стосовно порушення позивачем правил військового обліку (що є предметом даного спору), судом визнається суттєвими порушеннями з боку відповідача процедури призову позивача на військову службу під час мобілізації, що призвело до порушення відповідачем прав та інтересів позивача, які тепер підлягають судовому захисту у межах даної справи.

Інші доводи відповідача уважно вивчені судом, проте не заслуговують на увагу, оскільки висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного, перевіривши правомірність вчинення відповідачем дій щодо внесення даних в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення позивачем правил військового обліку, як суб`єктом владних повноважень, без дотримання встановленої законодавством процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд приходить до висновку, що відповідач та його посадові особи, вчиняючи такі дії, діяли не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, судом встановлено, що, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, вчиняючи дії щодо внесення даних в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення позивачем правил військового обліку, без дотримання встановленої процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, які судом визнані протиправними, допустив порушення прав та інтересів позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання таких дій відповідача протиправними.

Враховуючи наведене та те, що судом встановлено протиправність дій відповідача щодо внесення даних в Єдиний державний реєстр призовників резервістів про порушення позивачем правил військового обліку, без дотримання встановленої процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, то ефективним відновленням порушеного права позивача має бути саме зобов`язання відповідача відновити становище позивача з урахуванням приписів ч.3 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.

При вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняті рішення про, зокрема, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів - ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, щодо того, що суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі повноважень суду, визначених законодавцем.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах Закону, зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Адміністративний суд під час розгляду справи та вирішення публічно-правових спорів перевіряє чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підміняти рішення суб`єкта владних повноважень.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 та від 22.01.2020 у справах № 1640/2594/18 та № 826/9749/17 відповідно.

Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Оскільки судом встановлено протиправність дій відповідача, яка полягає у внесенні даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення позивачем правил військового обліку без дотримання встановленої законодавством процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень та/або вчинення дій.

Отже, за викладених обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані щодо наявності порушень правил військового обліку позивачем , що є, на переконання суду, найбільш ефективних способом захисту, який призведе до відновлення порушеного права позивача у даних правовідносинах з урахуванням приписів ст.13 Конвенції.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з наведеного, наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі, слід стягнути з бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача понесені ним згідно квитанцій №3606-1256-2226-5091 від 02.06.2025р., №4700-3440-9346-5930 від 24.06.2025р. судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 968,96 грн. з урахуванням коефіцієнту 0,8 (подання позову через систему «Електронний суд») у розмірі, встановленому ст.4 Законом України «Про судовий збір».

Керуючись статтями ст.ст. 2-10, 11,12, 47, 52, 72-77,94,122,132,139,193,241-246,250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, дані про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Рішення суду може бути може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва