Рішення № 130315942, 17.09.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2025 рокуСправа №160/20264/25 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Царікової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

11.07.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) № 047050031578 від 22.04.2025 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за віком на пільгових умовах за Списком № 2;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до страхового стажу період роботи з 15.09.1995 по 01.01.1998 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до пільгового стажу за Списком № 2 період навчання з 01.09.1985 по 19.07.1988;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до пільгового стажу за Списком № 2 період проходження строкової військової служби з 15.11.1988 по 15.11.1990;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 27.07.1988 по 28.10.1988 та з 10.04.1991 по 24.03.1993 у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до пільгового стажу роботи за Списком № 1 період з 03.10.2019 по 31.01.2025 (вибірково 03 роки 01 місяць 22 дні) та за Списком № 2 період з 03.10.2019 по 31.01.2025 (вибірково 02 роки 00 місяців 28 днів).

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), відповідно до п. б)ст. 13 Закону № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», в редакціїРішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, за його заявою від 14.04.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, так як останній має необхідну кількість пільгового стажу роботи за Списком № 2, страхового стажу та досяг необхідного пенсійного віку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Однак, позивачу рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.04.2024 № 047050031578 відмовлено в призначені пенсії за віком з підстави відсутності необхідного пільгового стажу.

Крім того, пенсійним органом протиправно не зараховано до пільгового стажу періоди трудової діяльності:

- з 03.10.2019 по 21.02.2019 (вибірково), оскільки в переліку посад до наказу про атестацію №184 від 22.02.2019 відсутні дані по цеху ремонту устаткування;

- з 27.07.1988 по 28.10.1988, та з 10.04.1991 по 24.03.1993, оскільки відповідно до п.п. 5 п. 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 27.12.2005 №1566/11846, у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника пільговий стаж підтверджується комісіює з питань підтвердження стажу роботи.

Не погоджуючись з прийнятим пенсійним органом рішенням, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

17.07.2025 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

Однак, відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Обґрунтувань неможливості подання відзиву у строк, встановлений судом, клопотань про продовження строку на подання відзиву надано не було.

За приписами частини шостоїстатті 162 Кодексу адміністративного судочинства України(даліКАС України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини п`ятої та восьмоїстатті 262 КАС Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Відповідно дост.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Поряд з цим, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст.257,262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

14.04.2025 ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

22.04.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянуло заяву ОСОБА_1 від 14.04.2025 та рішенням за №047050031578 відмовило в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2.

В даному рішенні зазначено наступне:

Пенсійний вік визначений п. 2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Список №2) становить 55 років.

Вік заявника 55 років 02 місяці 03 дні.

Необхідний страховий стаж визначений п. 2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Список №2) становить 30 років.

Страховий стаж особи становить 31 рік 03 місяці 10 днів.

Необхідний пільговий стаж визначений п. 2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Список №2) становить 12 років 06 місяців.

Пільговий стаж особи становить 07 років 03 місяці 11 днів.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці відсутня дата заповнення, що є порушення вимог Інструкції про порядок ведення трудових канижок працівників, затвердженої спільним наказом Мін`юсту України, Мінпраці України, Міністерства соцзахисту України №58 від 29.07.1993, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 №3110 (до цього Порядок, затверджений постановою Держкомітету СРСР з праці та соціальних питань №162 від 20.06.1974).

До пільгового стажу не зараховано періоди трудової діяльності:

- з 03.10.2019 по 21.02.2019 (вибірково), оскільки в переліку посад до наказу про атестацію №184 від 22.02.2019 відсутні дані по цеху ремонту устаткування;

- з 27.07.1988 по 28.10.1988, та з 10.04.1991 по 24.03.1993, оскільки відповідно до п.п. 5 п. 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 27.12.2005 №1566/11846, у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника пільговий стаж підтверджується комісіює з питань підтвердження стажу роботи.

Працює.

Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату 12.02.2028.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Не погоджуючись з означеним рішенням, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Згідно ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Статтею 46 Конституції Українипередбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно із преамбулоюЗакону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. № 1058-IV(далі - Закон №1058-IV) цейЗакон, розроблений відповідно доКонституції Українита Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цимЗаконом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з ч.1ст.114 Закону №1058-IVправо на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням нормстатті 28 цього Закону.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.114РозділуXIV-1 Закону №1058-IVпрацівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно з п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні пенсії за віком на пільгових умовах, затвердженогонаказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383(далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення"визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженимПостановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п.20 Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Стосовно зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 15.09.1995 по 01.01.1998, суд зазначає наступне.

Щодо спірного періоду у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 містяться наступні записи:

- 15.09.1995 прийнятий в ТОВ Днепрометекс на посаду експедитора на підставі наказу №2 від 15.09.1995 (запис №3);

- 30.12.1999 звільнений за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України на підставі наказу №18 від 30.12.1999 (запис №4).

У період внесення записів №3-4 до трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110.

Відповідно до п. 2.3Інструкції №58записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Відповідно до п. 2.4Інструкції №58всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохоченнявносяться власником або уповноваженим ним органом післявидання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільненняу день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується « 05.01.1993». Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткоюзапис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно п. 2.8Інструкції №58якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутностіоблархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Відповідно до п. 4.1Інструкції №58у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Отже, з вищенаведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 у справі №654/890/17 (провадження № К/9901/22832/18).

Крім того, в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 Верховний Суд зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Також суд зазначає, що законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.

Водночас суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача в частині спірних періодів містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому, зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні спірних періодів роботи позивача до стажу роботи, що враховується у призначенні пенсії.

Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а.

Згідно ч. 3ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Крім того, частиною 1ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення»передбачено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Таким чином суд зазначає, що при виникненні у відповідача сумнівів щодо права позивача на отримання пенсії, відповідач має право перевіряти достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Однак, матеріали справи не містять доказів щодо здійснення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевірки достовірності відомостей про позивача.

Враховуючи викладене, записами трудової книжки серії НОМЕР_2 в повній мірі підтверджується трудова діяльність позивача з 15.09.1995 по 01.01.1998.

Згідно інформації з Форми РС-право, період роботи позивача з 01.01.1998 по 30.12.1999 зарахований до загального страхового стажу позивача.

Враховуючи викладене, суд частково задовільняє позовні вимоги в частині зарахування до загального страхового стажу період роботи позивача з 15.09.1995 по 31.12.1997.

Стосовно зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 періодів роботи з 27.07.1988 по 28.10.1988 та з 10.04.1991 по 24.03.1993 у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат», суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що спірний період роботи позивача з 27.07.1988 по 28.10.1988 не внесений до трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 .

В матеріалах справи містяться довідки Публічного акціонерного товариства Дніпровського металургійного комбінату від 26.09.2019 №023-2238 та архівного управління Кам`янської міської ради Дніпропетровської області від 06.03.2025 №К-21/2-09/320 про те, що наказом (розпорядженням) від 20.07.1988 №579 по Дніпровському ордена Леніна металургійному комбінату ім. Ф.Е. Дзержинського ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийнятий електрозварювальником ручного зварювання 3 розряду цеху ремонту металургійного устаткування №2 з 27 липння 1988 року. Вказаними довідками також підтверджуються реорганізації вказаного підприємства.

Розпорядженням від 01 жовтня 1988 року №528 переведений електрозварювальником ручного зварювання 4 розряду цеху ремонту металургійного устаткування №2 з 01 жовтня 1988 року.

Наказом (розпорядженням) від 02 листопада 1988 року №943 по Дніпровському ордена Леніна металургійному комбінату ім. Ф.Е. Дзержинського ОСОБА_1 звільнений у зв`язку з призовом на військову службу з 26 жовтня 1988 року.

Наказом (розпорядженням) від 04 квітня 1991 року №239 по Дніпровському ордена Леніна металургійному комбінату ім. Ф.Е. Дзержинського ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийнятий електрозварювальником ручного зварювання 5 розряду цеху ремонту металургійного устаткування №2 з 10 квітня 1991 року.

Наказом (розпорядженням) від 25 березня 1993 року №280 по Дніпровському ордена Леніна металургійному комбінату ім. Ф.Е. Дзержинського ОСОБА_1 звільнений за власним бажанням з 24 березня 1993 року.

Вказані довідки видані на основі архівних особистих справ №1605 за 1988 рік та №1797 за 1993 рік.

Відповідно до абз. 1 п. 1 Порядку №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Щодо спірного періоду роботи позивча з 10.04.1991 по 24.03.1993 у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 містяться наступні записи:

-10.04.1991 прийнятий до Дніпровського металургійного комбінату до цеху ремонту металургійного устаткування №2 електрозварювальником ручного зварювання 5 розряду на підставі розпорядження №239 від 04.04.1991 (запис №1);

-24.03.1993 звільнений згідно ст. 38 КЗпП України на підставі розпорядження №280 від 25.03.1993 (запис №2).

Тобто, вказаний період з 10.04.1991 по 24.03.1993 також підтверджується записами в трудовій книжці.

Суд зауважує, що саме виконання робіт на посадах, що дають право позивачу на зарахування до його пільгового стажу таких робіт, а посилання відповідача що у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника пільговий стаж підтверджується комісіює з питань підтвердження стажу роботи, місця не може позбавити його права на зарахування таких робіт на посаді електрозварювальником ручного зварювання до пільгового стажу.

Наведена посада передбачена Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників із шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за вікомна пільгових умовах.

Враховуючи викладене, суд частково задовільняє позовні вимоги в цій частині, оскільки наказом (розпорядженням) від 02 листопада 1988 року №943 по Дніпровському ордена Леніна металургійному комбінату ім. Ф.Е. Дзержинського ОСОБА_1 звільнений у зв`язку з призовом на військову службу з 26 жовтня 1988 року, то вищевказаними документами підтверджено періоди роботи позивача з 27.07.1988 по 26.10.1988 та з 10.04.1991 по 24.03.1993, які входять до Списку №2.

Стосовно незарахування пенсійним органом до пільгового стажу періоду навчання позивача з 01.09.1985 по 19.07.1988 року в середньому професійно-технічному училищі № 22 м. Дніпродзержинська, суд зазначає наступне.

Пунктом «д» ст.56 Закону УкраїниПро пенсійне забезпеченняпередбачено, що до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації.

Відповідно до п. 8 Порядку №637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Отже, навчання у вищих та середніх спеціальних навчальних закладах до 01 січня 2004 року зараховується лише період з денною формою навчання і підтверджується дипломами та іншими вищеперерахованими документами.

Як встановлено судом, позивач з 01.09.1985 по 19.07.1988 навчався в середньому професійно-технічному училищі № 22 м. Дніпродзержинська за кваліфікацією електрогазозварник 3 розряду, та отримав професію лектрогазозварник, що підтверджується копією диплому серії НОМЕР_3 від 19.07.1988.

Згідно зістаттею 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту», час навчання в професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, в тому числі у безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Як встановлено судом, згідно довідки Публічного акціонерного товариства Дніпровського металургійного комбінату від 26.09.2019 №023-2238 та архівного управління Кам`янської міської ради Дніпропетровської області від 06.03.2025 №К-21/2-09/320 підтверджено період роботи позивача з 27.07.1988 по 26.10.1988, а саме: прийнятий електрозварювальником ручного зварювання 3 розряду цеху ремонту металургійного устаткування №2 з 27 липння 1988 року.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що означені підстави для незарахування до пільгового стажу позивача періоду навчання є необґрунтованими, а отже суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно не зарахування відповідачем періоду проходження строкової військової служби з 15.11.1988 по 15.11.1990 до пільгового стажу за Списком №2, суд зазначає наступне.

Як вже встановлено судом, згідно довідки Публічного акціонерного товариства Дніпровського металургійного комбінату від 26.09.2019 №023-2238 та архівного управління Кам`янської міської ради Дніпропетровської області від 06.03.2025 №К-21/2-09/320 позивач працював електрозварювальником ручного зварювання 3 розряду цеху ремонту металургійного устаткування №2 з 27 липння 1988 року у Дніпровському металургійному комбінату. Як вже зазначено, наведена посада передбачена Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників із шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за вікомна пільгових умовах.

Судом встановлено, що згідно із записами військового квитка та наказу (розпорядження) від 02 листопада 1988 року №943 по Дніпровському ордена Леніна металургійному комбінату ім. Ф.Е. Дзержинського ОСОБА_1 звільнений у зв`язку з призовом на військову службу з 26 жовтня 1988 року.

Позивач проходив військову службу з 15.11.1988 по 15.11.1990 в Збройних Силах України, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_4 від 14.10.1988.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 8 Закону Закон №2011-ХІІ час проходження строкової військової служби зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Враховуючи викладене, позивача було призвано під час роботи на Дніпровському металургійному комбінаті електрозварювальником ручного зварювання 3 розряду, тому період проходження військової служби з 15.11.1988 по 15.11.1990 підлягає зарахуванню до пільгового стажу за Списком №2.

Стосовно зарахування до пільгового стажу роботи за Списком № 1 період з 03.10.2019 по 31.01.2025 (вибірково 03 роки 01 місяць 22 дні) та за Списком № 2 період з 03.10.2019 по 31.01.2025 (вибірково 02 роки 00 місяців 28 днів), суд зазначає наступне.

В рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) № 047050031578 від 22.04.2025 вказано, що період роботи позивача з 03.10.2019 по 21.02.2019 (вибірково) не зарахований до пільгового стажу, оскільки в переліку посад до наказу про атестацію №184 від 22.02.2019 відсутні дані по цеху ремонту устаткування.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Так, згідно з статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушеннявстановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі, якщо не проведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності застаттею 271 Кримінального кодексу України.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442, проведення атестації робочих місць, відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1,2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Відповідно до пункту 1 частини 1статті 29 Кодексу законів про працю Українидо початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Частинами 1 та 2статті 153 Кодексу законів про працю Україниустановлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до частини 1статті 7 Закону України від 14.10.1992 № 2694-XII "Про охорону праці"працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Вищезазначене дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення п. аст. 13 Закону № 1788-XII- за результатами атестації робочих місць як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).

У розглядуваному випадку матеріалами справи підтверджено, що атестацію робочого місця за професією (посадою), яку займав позивач у спірний період, було проведено відповідно до наказу про атестацію робочих місць від 22.02.2019 №184 за період роботи позивача з 03.10.2019 по 31.01.2025 у ТОВ МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС філія №3 м. Кам`янське, що підтверджено записом в трудовій книжці позивача.

У записі №24 трудової книжки позивача вказано, що За результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1,2 вибірково згідно наказу №184 від 22.02.2019.

Вказане підтверджується довідками від 13.02.2025 №№72,73, які видані ТОВ МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС, про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній.

Суд зазначає, що з метою уникнення подвійного зарахування пільгового страхового стажу, та у зв`язку з тим, що згідно Форми ПС-право період роботи позивача з 22.02.2024 по 14.12.2024 зарахований до Списку №1, а період роботи з 15.12.2024 по 23.01.2025 до Списку №2, суд частково задовільняє позовні вимоги в частині зарахування періоду роботи позивача з 03.10.2019 по 21.02.2024 та з 24.01.2025 по 31.01.2025 до пільгового стажу за Списком №2.

Суд звертає увагу, що у рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський Суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсудутобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, суди не наділені повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що вирішення питання щодо здійснення розрахунку стажу позивача, а також вирішення питання щодо призначення позивачу пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» віднесено до дискреційних повноважень пенсійного органу, а тому, суд позбавлений можливості вручатися у дискреційні повноваження відповідача та зобов`язувати його призначати пенсію, у зв`язку з чим вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо необхідності захисту прав позивача шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровогорадській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 14.04.2025, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

Стосовно зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію відповідно до п. б)ст. 13 Закону № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», в редакціїРішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, суд зазначає наступне.

Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1р/2020 визнано такими, що не відповідаютьКонституції України(є неконституційними), стаття13, частина друга статті14, пункти «б»-«г» статті54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XIIзі змінами, внесенимиЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII. Конституційним Судом України зроблено висновок щодо неконституційності підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах.

Позивач зазначає, що у спірних правовідносинах підлягають застосуванню саме нормиЗакону №1788-ХІІ, в редакції до внесення змінЗаконом №213-VIII, а неЗакону №1058-ІV.

Суд відхиляє доводи позивача, оскільки на момент звернення позивач досяг пенсійного віку, який визначений п. 2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Список №2), вік заявника на момент звернення за призначенням пенсії до пенсійного органу становив 55 років 02 місяці 03 дні, тому необхідності у застосуванні вказаної норми немає.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно достатті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цьогоКодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню судом.

Відповідно до ч. 1ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 3статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статями2,9,77,78,90,139,241-246,262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії -задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) № 047050031578 від 22.04.2025 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до страхового стажу період роботи з 15.09.1995 по 31.12.1997 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до пільгового стажу за Списком № 2 період навчання з 01.09.1985 по 19.07.1988.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до пільгового стажу за Списком № 2 період проходження строкової військової служби з 15.11.1988 по 15.11.1990.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 27.07.1988 по 26.10.1988 та з 10.04.1991 по 24.03.1993 у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до пільгового стажу роботи за Списком № 2 період з з 03.10.2019 по 21.02.2024 та з 24.01.2025 по 31.01.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 14.04.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 605 ( шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 17.09.2025.

Суддя О.В. Царікова