Рішення № 130314927, 17.09.2025, Носівський районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 740/3316/25

Провадження № 2-а/741/38/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Носівка 17 вересня 2025 року

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Киреєва О.В.,

з участю секретаря судового засідання Герасимчук Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом, мотивуючи його тим, що постановою поліцейського Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області Кончус Олександром Антоновичем про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 4939675, її було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 340 грн. Суть правопорушення відповідно до зазначеної постанови полягає в тому, що 10 червня 2025 року о 15:45:05 в м. Ніжин, вул. Заньковецької, 4, вона (позивач) здійснила зупинку ТЗ на посадковому майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів, чим порушила п.15.9 «е» ПДР України. Із оскаржуваною постановою вона (позивач) категорично не погоджується та вважає, що поліцейськими грубо порушені принципи всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність моєї вини. Її (позивача) діти на час літніх канікул відвідують табір центру «Успіх» з 09-00 години до 17-00 години в будні дні. У молодшого сина ОСОБА_2 спеціалістами ІРЦ комісійно встановлено 2-й рівень підтримки та, зокрема, рекомендовані заняття для виправлення порушення мовлення. За графіком щовівторка о 16-00 годині вони відвідують заняття у логопеда ІРЦ по вул. Шевченка. З метою відвідування ІРЦ у вівторок 10 червня 2025 року вона(позивач) подзвонила працівникам центру «Успіх», щоб вони допомогли зібратися дітям. Під`їхала, зупинила свій автомобіль «RENAULT Scenic» поза межами зупинки маршрутних транспортних засобів вздовж дороги на пл. Заньковецької, оскільки під будівлею, з якої вона (позивач) мала забрати своїх дітей з літнього табору, парковка відсутня. Жодного умислу порушувати правила дорожнього руху і неї (позивача) не було. Коли вона під`їхала до бордюру, зупинилася, двигун не глушила, щоб якомога швидко посадити дітей до автомобіля і не спізнитися на заняття, однак це було не на посадковому майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів, як про це зазначено у постанові, а значно далі. У цей час підійшли працівники поліції та сказали, що відносно неї буде винесено постанову. Вона (позивач) розгубилася в той час, адже з їх слів «я нагло і цинічно припаркувалася, хоча бачила що вони стояли попереду з включеними мигалкам і чекали іншого водія - порушника ПДР». Щоб морально не травмувати дітей та не провокувати конфлікт з поліцейськими, які булі налаштовані на складення хоча б на когось постанови, вона (позивач) віддала документи на перевірку та повідомила, що дуже поспішаю на заняття. Однак вони втрьох продовжили з`ясовувати мою особу та вносити дані до планшету, наполягаючи на винесенні постанови. Один із поліцейських вводив дані у планшет, інший стояв поряд, а третій просто ходив біля патрульної машини, саме він у подальшому підписався у вказаній постанові. Хто саме з цих поліцейських автор постанови вказати неможливо. Зважаючи на те, що екіпаж поліції складався з трьох чоловіків, вони мали змогу здійснити заміри відстані мого транспортного засобу від посадкового майданчику маршрутних ТЗ, однак жоден із них цього не зробив. Вона (позивач) вважає, що складена постанова має протиправний характер, оскільки зупинка була здійснена поза межами посадкового майданчика для зупинки маршрутних ТЗ. Чому замір відстані від місця зупинки ТЗ та зупинки громадського транспорту поліцейськими не здійснювався їй (позивачу) невідомо. Працівниками поліції було грубо порушено вимоги ст.ст. 278, 279 КУпАП, під час розгляду справи їй (позивачу) не було роз`яснено права, в тому числі, і на професійну допомогу, а також не було дотримано процедури розгляду адміністративної справи. Такі дії грубо порушують принцип законності, що закріплений у ст. 19 Конституції України. Факт вчинення адміністративного правопорушення ґрунтується лише на припущеннях поліцейського, постанова не є беззаперечним доказом на підтвердження її (позивача) вини у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП, оскільки жодних допустимих, належних доказів у постанові не зазначено, не надано на місці винесення постанови, а обставини, викладені у оскаржуваній постанові, не відповідають дійсності, оскільки жодне припущення чи візуальна оцінка працівника поліції не може вважатися належним доказом у справі про адміністративне правопорушення.

Голодна К.І. просила суд:

- скасувати постанову серії ЕНА № 4939675 від 10 червня 2025 року про накладення на неї адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340 грн. та справу закрити;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП в Чернігівській області на її користь судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 484,80 грн. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5000 грн.

У судове засідання позивач та її представник адвокат Шатілова Л.С. не з`явилися, подали до суду заяви, в яких зазначили, що позовні вимоги підтримують у повному обсязі, просили їх задовольнити, розгляд справи проводити без їх участі. Представник позивача подала також відповідь на відзив, суть якого зводиться до того, що із відеозапису вбачається, що жоден із працівників поліції належним чином не представився, патрульний автомобіль стояв і чекав на правопорушника, про що зазначив сам поліцейський, який підвищеним тоном висловлювався з приводу того, що позивачка зупинилася за їх автівкою з увімкненими проблисковими маячками. Судячи з висловлювань поліцейського, він із самого початку був налаштований на розгляд справи упереджено та нерозсудливо, бо образився. Позивачка зупинилася та увімкнула аварійну сигналізацію, щоб виконати вимогу ПДР, де зазначено, що у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити діяти згідно з вимогами пунктів 9.9, 9.10, 9.11 цих Правил. Позивач зазначила працівникам поліції, що здійснила вимушену зупинку. Зйомка поліцейським велася таким чином, щоб увімкнену аварійну сигналізацію не було видно. Поліцейський, що спілкувався із позивачкою, не попередив, що веде відеозапис, а на відеозаписі дата, час та рік вказані не вірно і не співпадають із указаними в постанові, чим порушено Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затверджену наказом Департаменту патрульної поліції НПУ від 03 лютого 2016 року № 100. Поліцейський під час розгляду справи не ознайомив позивачку із наявним доказом порушення пункту ПДР України, зафіксованим на нагрудну бодікамеру поліцейського. У цьому конкретному випадку в діях поліцейських, які гуртом розглядали справу про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, вбачається формальний підхід до розгляду справи.

У судове засідання представник відповідача не з`явився, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив розгляд справи проводити без їх участі, у задоволенні позову відмовити у зв`язку із тим, що позов є необґрунтованим та спрямований лише на уникнення позивачем відповідальності за вчинене правопорушення. Вчинення позивачем правопорушення підтверджується відеозаписом з місця події, з якого вбачається, що автомобіль «RENAULT Scenic» стоїть ближче ніж 30 м від дорожнього знаку 5.45.1 «Пункт зупинки автобуса». Під час розгляду поліцейським справи жодних заперечень щодо здійснення зупинки автомобіля із порушенням вимог п. 15.9 «е» ПДР України позивач не висловлювала. Твердження позивача про те, що їй не роз`яснили право на оскарження винесеної постанови, спростовується відеозаписом. Прохання позивача про відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн. є явно безпідставним, не відповідає критеріям розумності, не є співмірним із складністю справи та обсягом наданих послуг.

Суд вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності учасників справи за наявними у ній доказами, оскільки відсутні підстави для його відкладення або оголошення перерви.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України суд розглядає справу без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що основними повноваженнями патрульної поліції є, зокрема, виявлення та припинення адміністративних правопорушень, а також регулювання дорожнього руху та контроль за дотриманням Правил дорожньою руху його учасниками.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У судовому засіданні встановлено, що 10 червня 2025 року поліцейським Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області Кончусом О.А. відносно ОСОБА_1 було винесено постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме за те, що 10 червня 2025 року о 15 годині 46 хвилин в м. Ніжин Чернігівської області, площа Заньковецької, 4, водій автомобіля «RENAULT Megane Scenic», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив зупинку ТЗ на посадковому майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів, чим порушив п. 15.9 «е» ПДР України.

Зазначеною постановою на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Відповідно до п. 15.9 «е» ПДР України зупинка забороняється ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.

Частиною 1 ст. 122 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність, зокрема за порушення правил зупинки, стоянки у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З дослідженого у судовому засіданні відеозапису з нагрудної камери поліцейського, який було додано представником відповідача до відзиву, вбачається, що 10 червня 2025 року ОСОБА_1 дійсно порушила вимоги п. 15.9 «е» ПДР України, а саме керуючи автомобілем «RENAULT Megane Scenic», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснила зупинку ближче 30 метрів від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів. У ході складання адміністративних матеріалів ОСОБА_1 жодних заперечень щодо правопорушення не висловлювала, пояснювала, що зупинилася лише на 2 хвилини та не створила перешкоду для руху, просила швидше розглянути справу тому, що вона поспішала.

Зазначений відеозапис суд визнає належним та допустимим доказом, оскільки він добутий відповідно до чинного законодавства, підтверджує обставини, які зазначені у оскаржуваній постанові.

Крім цього, достовірність відеозапису підтверджується іншими доказами, зокрема, обставинами, зазначеними позивачем у позовній заяві.

Не вірна часова мітка на відеозаписі не спростовує факту правопорушення та не може бути безумовною підставою для визнання доказу недопустимим.

При цьому суд бере до уваги, що в пункті 7 оскаржуваної постанови зазначено: «До постанови додається: відео м505», що на думку суду, з урахуванням змісту відеозаписів, ці файли зроблені за допомогою нагрудної бодікамери поліцейського.

Доводи позивача та її представника про те, що позивач здійснила вимушену зупинку, що працівниками поліції було порушено порядок розгляду справи та безпідставно винесено оскаржувану постанову, що у діях позивача відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що спростовуються доказами по справі.

У судовому засіданні встановлено, що справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 була розглянута від імені Національної поліції уповноваженою особою у порядку, встановленому чинним законодавством, адміністративне стягнення накладено в межах санкції ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Проаналізувавши докази по справі в їх сукупності суд приходить до висновку, про те, що позов є необґрунтованим, 10 червня 2025 року ОСОБА_1 допустила порушення пункту 15.9 «е» ПДР України, її дії містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст.ст. 77, 243-246, 255, 286 КАС України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Киреєв