Рішення № 130313168, 18.09.2025, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/3170/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2025 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі :

головуючого судді Гандзій Д.М.

секретарі Задеряка Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Фінансової компанії«Дніпрофінансгруп»,за участю3-оїособи безсамостійних вимогна предметспору :Приватного нотаріусаДніпровського міськогонотаріального округуКобельницького СергіяІвановича про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, -

ВСТАНОВИВ :

16 червня 2025 року, представниця ОСОБА_1 адвокат Мазур Н.С. звернулася до Овідіопольського райсуду Одеської області з вищевказаною позовною заявою, в якій просила суд визнати таким, що не підлягають виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського МНО Кобельницьким С.І. від 01.09.2021 р., зареєстрований в реєстрі за № 2669 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» заборгованість за кредитним договором № ОД10/11/2007/840-К/207 від 26.11.2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» у розмірі 673765,68 грн. (370446,51 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту, 337021,30 грн. прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом) та плати за вчинення виконавчого напису у розмірі 1700 грн., стягнувши з відповідачів на користь позивачки судові витрати по справі у виді судового збору у сумі 1211,20 грн. та витрат на правову допомогу 20000 грн., мотивуючи це рішенням Овідіопольського райсуду Одеської області від 02.10.2015 по справі №509/3231/15-ц, яким позов уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2 і ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь ПАТ КБ «Надра» борг за кредитним договором № ОД10/11/2007/840-К/207 від 26.11.2007 р., який станом на 01.07.2015 р. становить 26014,41 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 546438,39 грн, з яких: - заборгованість за тілом кредиту - 13421,44 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 281920,29 грн.; - заборгованість за відсотками - 2225,60 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 46747,22 грн.; - пеня за порушення строку виконання зобов?язання - 10367,37 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 217768,88 грн. та стягнуто з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на користь держави судовий збір по 1827 грн з кожного. На виконання зазначеного рішення видано виконавчий лист № 509/33231/15-ц.

Ухвалою Овідіопольського райсуду Одеської області від 12.05.2021 року по справі № 509/3231/1-ц замінено стягувача ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», які 01.06.2021 р. звернулись до суду із заявою у якій просили суд, поновити строк для пред?явлення до примусового виконання дублікату виконавчого листа по справі та видати дублікат виконавчого листа. Ухвалою Овідіопольського райсуду Одеської області від 28.09.2021 р., залишеною без змін постановою ОАС від 31.01.2023 р. - у задоволенні заяви відмовлено.

Так, Біляївським РВ ДВС в Одеському районі Одеської області було повідомлено, що станом на 2023 рік згідно пошукових даних АСВП виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 509/3231/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «КБ «Надра» відмовлено у відкритті виконавчого провадження № АСВП54465875 та надіслано ПАТ КБ «Надра» за вихідним номером № 15562/21 від 10.08.2017 р.

Управлінням забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області також повідомлено, що станом на 2023 рік виконавчі листи у справі №509/3231/15-ц видані Овідіопольським райсудом Одеської області про стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» на примусовому виконанні у відділах державної виконавчої служби Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не перебувають.

Моніторингом АСВП встановлено, що до Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області надходив виконавчий лист № 509/3231/15-ц від 22.06.2017 р., виданий Овідіопольським райсудом Одеської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» грошових коштів в розмірі 546438,39 грн. та 10.08.2017 р. винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання № 54466215 на підставі п. 8 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, до відділу надходив виконавчий лист № 509/3231/15-ц від 22.06.2017 р., виданий Овідіопольським райсудом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» грошових коштів у розмірі 546438,39 грн. та 10.08.2017 р. винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання № 54466215 на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строків для його пред?явлення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що строк пред?явлення виконавчого документу до виконання сплив, заявником не доведено наявність поважних причин пропуску такого строку, оскільки питання видачі дублікату виконавчого листа є похідним від вирішення питання про поновлення строку для пред?явлення його до виконання, то в цій частині заява також задоволенню не підлягає.

Так, у 2023 р. позивачка дізналась, що 28.09.2021 р.. постановою приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Шуляченко М.Б. відкрито виконавче провадження № 66959748 щодо виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Кобельницького С.І. № 2669 виданого 01.09.2021 р. щодо стягнення з ОСОБА_1 суми боргу 673765,68 грн., що складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту у сумі 370446,51 грн. та простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом у сумі 337021,30 грн.

В позові стверджується, що документи, які були надані нотаріусу для його вчинення, не містили доказів наявності заборгованості позивачки, а саме оригіналів нотаріально посвідчених кредитних договорів та документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржниці ОСОБА_1 та встановлюють прострочення нею виконання зобов`язання, враховуючи, що на момент звернення відповідачів (стягувачів) ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» до приватного нотаріуса та вчинення нотаріусом виконавчого напису, на розгляді в Овідіопольському райсуді Одеської області перебувала справа №509/3231/15-ц та заява щодо видачі повторно дублікату виконавчого листа по справі за позовом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2 і ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором задоволено і стягнуто з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь ПАТ КБ «Надра» борг за кредитним договором № ОД10/11/2007/840-К/207 від 26.11.2007 р. 26014,41 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 546438,39 грн, з яких: - заборгованість за тілом кредиту - 13421,44 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 281920,29 грн.; - заборгованість за відсотками - 2225,60 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 46747,22 грн.; - пеня за порушення строку виконання зобов?язання - 10367,37 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 217768,88 грн.

Як зазначено у оскаржуваному виконавчому написі, цей напис вчинено без зазначення відповідного пункту Переліку документів, що є порушенням статті 87 Закону України «Про нотаріат» та глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, а тому подані стягувачами нотаріусу документи не засвідчували безспірність заборгованості позивачки за кредитами, та нотаріус не отримав від відповідачів первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутніми підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, а також суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у виконавчому написі є безспірними, а розрахунок боргу, здійснений відповідачами щодо наявності грошового зобов`язання позивачки по кредиту, процентах річних та пені - не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог банку до боржника з огляду на те, що вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності судової справи в суді та вже виданого виконавчого листа щодо заборгованості, чим порушив вказану норму закону. Розрахунок розміру невиконаних зобов`язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом та пені у виконавчому напису зроблено відповідачами одноособово без урахування думки та позиції позивачки та не відповідає дійсній сумі заборгованості, так як розрахунок заборгованості, підготовлений працівниками відповідачів є відображенням їхніх односторонніх арифметичних розрахунків, а тому не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідачів до позивачки.

Отже, безспірність заборгованості підтверджується документами, передбаченими Переліком документів; нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів, чого останнім зроблено не було, у зв?язку з чим, оспорюваний виконавчий напис вчиненений нотаріусом з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами та ст.ст. 87,88 Закону України «Про нотаріат» і, як наслідок, неправомірно вжито заходів примусового виконання рішення щодо стягнення заборгованості з позивачки, так як у нотаріуса були відсутні повноваження на вчинення виконавчого напису на кредитних договорах, які не були посвідчені нотаріально та не відносилися до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а також, що відповідачами, в порушення вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат», пропущений строк звернення до нотаріуса із заявою про вчинення оскаржуваних виконавчих написів.

У визначений ухвалою суду від 17.06.2025 р., згідно з якою, розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, 15-ти денний строк з дня вручення даної ухвали та матеріалів позову з додатками в порядку ст. 178 ЦПК України, представник відповідачів надіслав до суду відзиву на позов, в якому просив суд, відмовити у задоволенні позову в частині відшкодування заявлених витрат на правничу (правову) допомогу (а.с. 39,40).

3-тя особа без самостійних вимог на предмет спору Приватний нотаріус Дніпровського МНОКобельницький С.І. в судове засідання повторно не з?явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином за місцем знаходження свого робочого кабінету зворотними поштовими повідомленнями з відмітками листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою», причини неявки суду не повідомив, заяви про слухання справи за його відсутності, заперечень чи пояснень до суду не надіслав (а.с. 37,38).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 95 ЦПК України передбачає, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Згідно зі ст. 18 ЦК України, ст.ст. 87,88 Закону України «Про нотаріат»- вчинення виконавчого напису це форма захисту цивільних прав кредитора, нотаріусом, за допомогою спрощеної, позасудової процедури, яка полягає у вчиненні на боргових документах напису про стягнення грошей або витребування майна на користь кредитора, за наявності між боржником і кредитором правовідносин, які визначаються Кабінетом Міністрів України шляхом встановлення переліку документів, що підтверджують ці правовідносини.

Відповідно до пунктів 1 та 2 Постанови КМУ від 29.06.1999 р. № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється вказаним Законом та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону).

Одним з таких законодавчих актів є «Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 Закону).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно ст. 87 Закону- для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим Постановою КМУ від 29.06.1999 р. № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому ст. 50 Закону передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Як зазначивВерховний СудУкраїни всвоїй Постановівід 05.07.2017року посправі № 754/9711/14-ц вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов?язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а лише підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов?язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само, на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника- це обов?язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознакаминаданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист правборжника впроцесі вчиненнянотаріусом виконавчогонапису відбуваєтьсяу спосіб,передбачений підпунктом2.3пункту 2Глави 16розділу ІІПорядку, шляхом надіслання іпотекодержаталем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобовязаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Так, Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, яка була залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, було визнано незаконною та нечинною Постанову КМУ від 26.11.214 р. № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у тому числі: «пункт 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Таким чином, починаючи з 01.11.2017 року законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин на підставі кредитного договору, який не посвідчений нотаріально.

Відповідно до Правової позиції ВС, викладеної у п. 83 Постанові ВП ВС від 21.09.2021 р. у справі № 910/10374/17 - оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Суд встановив, що рішенням Овідіопольського райсуду Одеської області від 02.10.2015 по справі №509/3231/15-ц, яким позов уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2 і ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь ПАТ КБ «Надра» борг за кредитним договором № ОД10/11/2007/840-К/207 від 26.11.2007 р., який станом на 01.07.2015 р. становить 26014,41 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 546438,39 грн, з яких: - заборгованість за тілом кредиту - 13421,44 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 281920,29 грн.; - заборгованість за відсотками - 2225,60 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 46747,22 грн.; - пеня за порушення строку виконання зобов?язання - 10367,37 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 217768,88 грн. та стягнуто з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на користь держави судовий збір по 1827 грн з кожного. На виконання зазначеного рішення видано виконавчий лист № 509/33231/15-ц (а.с. 14,16-17).

Ухвалою Овідіопольського райсуду Одеської області від 12.05.2021 року по справі № 509/3231/1-ц замінено стягувача ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», які 01.06.2021 р. звернулись до суду із заявою у якій просили суд, поновити строк для пред?явлення до примусового виконання дублікату виконавчого листа по справі та видати дублікат виконавчого листа. Ухвалою Овідіопольського райсуду Одеської області від 28.09.2021 р., залишеною без змін постановою ОАС від 31.01.2023 р. - у задоволенні заяви відмовлено (а.с. 22-27).

Так, Біляївським РВ ДВС в Одеському районі Одеської області було повідомлено, що станом на 2023 рік згідно пошукових даних АСВП виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 509/3231/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «КБ «Надра» відмовлено у відкритті виконавчого провадження № АСВП54465875 та надіслано ПАТ КБ «Надра» за вихідним номером № 15562/21 від 10.08.2017 р.

Управлінням забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області також повідомлено, що станом на 2023 рік виконавчі листи у справі №509/3231/15-ц видані Овідіопольським райсудом Одеської області про стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» на примусовому виконанні у відділах державної виконавчої служби Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не перебувають.

Моніторингом АСВП встановлено, що до Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області надходив виконавчий лист № 509/3231/15-ц від 22.06.2017 р., виданий Овідіопольським райсудом Одеської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» грошових коштів в розмірі 546438,39 грн. та 10.08.2017 р. винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання № 54466215 на підставі п. 8 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, до відділу надходив виконавчий лист № 509/3231/15-ц від 22.06.2017 р., виданий Овідіопольським райсудом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» грошових коштів у розмірі 546438,39 грн. та 10.08.2017 р. винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання № 54466215 на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строків для його пред?явлення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що строк пред?явлення виконавчого документу до виконання сплив, заявником не доведено наявність поважних причин пропуску такого строку, оскільки питання видачі дублікату виконавчого листа є похідним від вирішення питання про поновлення строку для пред?явлення його до виконання, то в цій частині заява також задоволенню не підлягає.

28.09.2021 р. постановою приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Шуляченко М.Б. відкрито виконавче провадження № 66959748 щодо виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Кобельницького С.І. № 2669 виданого 01.09.2021 р. щодо стягнення з ОСОБА_1 суми боргу 673765,68 грн., що складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту у сумі 370446,51 грн. та простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом у сумі 337021,30 грн. (а.с. 18).

Суд з?ясував, що документи, які були надані нотаріусу для його вчинення, не містили доказів наявності заборгованості позивачки, а саме оригіналів нотаріально посвідчених кредитних договорів та документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржниці ОСОБА_1 та встановлюють прострочення нею виконання зобов`язання, враховуючи, що на момент звернення відповідачів (стягувачів) ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» до приватного нотаріуса та вчинення нотаріусом виконавчого напису, на розгляді в Овідіопольському райсуді Одеської області перебувала справа №509/3231/15-ц та заява щодо видачі повторно дублікату виконавчого листа по справі за позовом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2 і ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором задоволено і стягнуто з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь ПАТ КБ «Надра» борг за кредитним договором № ОД10/11/2007/840-К/207 від 26.11.2007 р. 26014,41 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 546438,39 грн, з яких: - заборгованість за тілом кредиту - 13421,44 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 281920,29 грн.; - заборгованість за відсотками - 2225,60 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 46747,22 грн.; - пеня за порушення строку виконання зобов?язання - 10367,37 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 217768,88 грн.

Як зазначено у оскаржуваному виконавчому написі, цей напис вчинено без зазначення відповідного пункту Переліку документів, що є порушенням статті 87 Закону України «Про нотаріат» та глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, а тому подані стягувачами нотаріусу документи не засвідчували безспірність заборгованості позивачки за кредитами, та нотаріус не отримав від відповідачів первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутніми підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, а також суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у виконавчому написі є безспірними, а розрахунок боргу, здійснений відповідачами щодо наявності грошового зобов`язання позивачки по кредиту, процентах річних та пені - не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог банку до боржника з огляду на те, що вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності судової справи в суді та вже виданого виконавчого листа щодо заборгованості, чим порушив вказану норму закону. Розрахунок розміру невиконаних зобов`язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом та пені у виконавчому напису зроблено відповідачами одноособово без урахування думки та позиції позивачки та не відповідає дійсній сумі заборгованості, так як розрахунок заборгованості, підготовлений працівниками відповідачів є відображенням їхніх односторонніх арифметичних розрахунків, а тому не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідачів до позивачки.

Отже, безспірність заборгованості підтверджується документами, передбаченими Переліком документів; нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів, чого останнім зроблено не було, у зв?язку з чим, оспорюваний виконавчий напис вчинений нотаріусом з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами та ст.ст. 87,88 Закону України «Про нотаріат» і, як наслідок, неправомірно вжито заходів примусового виконання рішення щодо стягнення заборгованості з позивачки, так як у нотаріуса були відсутні повноваження на вчинення виконавчого напису на кредитних договорах, які не були посвідчені нотаріально та не відносилися до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а також, що відповідачами, в порушення вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат», пропущений строк звернення до нотаріуса із заявою про вчинення оскаржуваних виконавчих написів.

Так, на момент вчинення оспорюваних виконавчих написів нотаріуса, згідно з п. 3 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого2012 року та ч.1 ст. 88 ЗУ «Про нотаріат», необхідна наявність двох умов:

1)подані документи повинні підтверджувати безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;

2)з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

На думку суду, оспорюваний виконавчий напис нотаріуса № 2669 від 01.09.2021 р. вчинений з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, і, як наслідок, неправомірно вжито заходів примусового виконання рішень щодо стягнення заборгованості, з огляду на те, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка стовідсотково підтверджує наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі, яка зазначається.

Згідно підпункту 3.5 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172.

Суд при винесенні рішення про визнання вказаного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, повинен виходити з того, що документи, які були надані для його вчинення - не містили доказів наявності заборгованості, а саме оригіналу нотаріально посвідченого договору та документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання та доказів на підтвердження переходу прав вимоги до відповідача на момент його вчинення. Тому подані документи не засвідчували безспірність заборгованості за кредитом, та й взагалі самого факту наявності заборгованості, беручи до уваги існування цивільної справи на розгляду суду.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат»та п.п. 1.1,1.2 п. 1 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.п.3.1п.3Глави 16Розділу ІІзазначеного Порядкувчинення нотаріальнихдій нотаріусвчиняє виконавчінаписи,зокрема, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Підпунктом 3.5 п. 3 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені уПереліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Суд встановив, що у виконавчому написі нотаріус посилається на те, що вчинений він на підставі статей 34,87-91 Закону України «Про нотаріат», глави 16 Порядку вчиненнянотаріальних дійнотаріусами України,затвердженогонаказом Міністерстваюстиції Українивід 22.02.2012року за № 296/5 та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою КМУ від 29.06.1999 № 1172.

Пунктом 1 Переліку документів «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» (нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1цього переліку)) передбачено, що для одержання виконавчого напису подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів);

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Пункт 2Переліку документів(вредакції від12.06.2015року) «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями» визначає, що для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Однак, як встановив суд, в матеріалах виконавчих проваджень, відкритих на підставі оскаржуваних виконавчих написів містяться лише виконавчі написи та кредитні договори, які не посвідчені нотаріально, але жодних інших документів, на підставі яких вчинялися виконавчі написи не міститься.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Суд звертає увагу на те, що на час вчинення спірного виконавчого напису нотаріуса - чинне законодавство передбачало можливість вчинення виконавчого напису лише за умови подання оригіналу нотаріально посвідченого договору. Вчинення виконавчого напису на підставі оригіналу кредитного договору, нотаріально не посвідченого, чинним законодавством не передбачалось.

Таким чином, у нотаріуса були відсутні повноваження на вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який не був нотаріально посвідчений та не відносився до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Суд не погоджується з розміром заборгованості, який запропоновано стягнути з позивачки за виконавчим написом з підстав, описаних вище.

Аналогічні правові висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18).

Крім цього, однією з умов, яка має бути наявна в момент вчинення виконавчого напису є те, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до п. 3.4. Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

На період дії воєнного стану було внесено зміни в Закон України «Про виконавче провадження» і заборонено примусове виконання виконавчих написів нотаріуса. Сьогодні нотаріус може вчинити виконавчий напис, але стягувачу треба розуміти, що виконати його неможливо, як і розпочати процедуру виконання. Про це висловлюються судді ВСУ по справах про скасування та визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Так, у постанові від 23 жовтня 2024 року у справі № 953/510/23 Касаційний цивільний суд у складі ВС зазначив, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, є підтвердженням безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт не свідчить про відсутність спору щодо розміру заборгованості.

В іншій справі (постанова КЦС ВС від 11 вересня 2024 року у справі № 372/2174/22) Суд зауважив, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису, яка перевіряється нотаріусом за формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком. Нотаріус не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника.

Справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів. Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача (постанова КЦС ВС від 19 червня 2023 року у справі № 187/1718/20).

Наголошено на тому, що споживач, який звернувся до суду з позовом про захист своїх прав, звільнений від сплати судового збору як за подання позовної заяви про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, так і на наступних стадіях цивільного процесу (при поданні апеляційної та касаційної скарг). Такий висновок наведено в постанові КЦС ВС від 19 жовтня 2022 року у справі № 743/1481/21 .

Стосовно строку звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису Велика Палата Верховного Суду підтримала власний правовий висновок щодо строку звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, визначивши, що норми ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» варто застосовувати разом із нормами ч. 2 ст. 88 цього Закону та ст. 257 ЦК України, які передбачають трирічний строк від дня виникнення права вимоги, в межах якого вчиняється виконавчий напис (постанова ВП ВС від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17).

Стосовно процедури звернення стягнення на заставлене майно суддя висвітлила висновки, наведені в постанові ВП ВС від 16 травня 2018 року у справі № 320/8269/15 ц. Зокрема, виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню в разі недотримання вимог щодо процедури звернення стягнення на заставлене майно на підставі такого виконавчого напису, зокрема щодо повідомлення боржника про початок такої процедури, державної реєстрації відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження та невиконання вимог про доведення безспірності заборгованості.

Боржник може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса (постанова КЦС ВС від 25 січня 2023 року у справі № 523/1585/17).

Наявність спору в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за кредитним договором не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника та жодним чином не свідчить про неправомірність вчинення виконавчого напису. Також факт визнання виконавчого напису (на підставі якого у виконавчому провадженні було здійснено стягнення грошових коштів з боржника) таким, що не підлягає виконанню, є підставою для повернення коштів відповідно до ст. 1212 ЦК України (постанови ВП ВС від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц і КЦС ВС від 8 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20).

Із заявою про вчинення виконавчого напису по Кредитному договору № ОД10/11/2007/840-К/207 відповідачі звернулися лише у вересні 2021 р. - тобто після спливу трирічного строку із дня виникнення права вимоги, а саме повернення виконавчого документу виконавцем стягувачеві 10 серпня 2017 року. Тобто строк подання документів на отримання виконавчого напису, з урахуванням наявності судового рішення по справі 509/3231/15-ц сплинув 10.08.2020 року.

Відповідно до пункту 3.1 Порядку вчинення нотаріальних дій, нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років

Отже, суд вважає що виконавчий напис вчинено із грубим порушенням Порядку вчинення нотаріальних дій, і відповідачами пропущений строк, протягом якого вони мали звернутися із заявою про вчинення оскаржуваного виконавчого напису.

Відповідачами пропущений встановлений чинним законодавством України трирічний строк для звернення до нотаріуса з вимогами вчинити виконавчі написи за вказаними кредитними договорами. Однак, нотаріусом при вчиненні виконавчих написів не було враховано того, що відповідачі звернулися до останнього з пропущенням таких строків, та як наслідок було незаконно вчинено виконавчі написи.

Так, при вчиненні виконавчого напису приватний нотаріус Дніпровського МНО Кобельницький С.І. не отримав від відповідачів первинні документи щодо видачі кредиту позивачці, зняття сум з кредитного рахунку, квитанцій, платіжних доручень щодо погашення знятих сум, тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позивачки перед відповідачами за кредитом, а також суми процентів та відсотками, зазначені у виконавчому написі, є безспірними, так як розрахунок боргу, здійснений відповідачами щодо наявності грошового зобов`язання позивачки по кредиту, процентах - не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог до боржника.

Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо кредитної заборгованості позивачки перед відповідачами, чим порушив вказані вище норми Законів. Розрахунок розміру невиконаних зобов`язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом зроблено відповідачами одноособово без урахування думки та позиції позивачки та не відповідає вимогам Закону.

Виходячи з вищевикладеного, на підтвердження факту безспірності заборгованості позивачки, відповідачі мали б надати нотаріусу оригінал нотаріально посвідченого кредитного договору; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржниці та встановлюють прострочення виконання зобов`язання останньою.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновків про достатність правових підстав вважати оспорюваний виконавчий напис № 2669 від 01.09.2021 р., вчинений приватним нотаріусомДніпровського МНОКобельницьким С.І. щодо стягнення з позивачки на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» заборгованості, вчиненим з порушенням вимог законодавства та визнати його таким, що не підлягає виконанню, у зв?язку з чим, позов в цій частині є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню зі стягненням з відповідачів на користь позивачки в порядку ст. 141 ЦПК України сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн. за розгляд справи судом, як підтвердженого документально (а.с. 28).

За змістом ч.ч. 1,2 ст. 15 ЦПК України - учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога).

Частинами 1,3 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ст. 137 ЦПК України витрати, пов?язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат : 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги і встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом з вказанням часу процесуальних дій та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідачів на користь позивачки витрат на правничу (правову) допомогу з огляду на відсутність в матеріалах справи акту виконаних робіт (найменування робіт, процесуальних дій, вчинених адвокатом), витраченого адвокатом часу та об?єму робіт.

Керуючись ст.ст. 3-7,10-13,18,11,76-83,95,133,137,141,174,213,228,229,241-246,258,259,263-268,272,273 ЦПК України, Законом України «Про нотаріат», «Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженим Наказом Мінюсту України 22.01.2012 р. № 296/5, суд, -

ВИРІШИВ :

1.Позов ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Фінансової компанії«Дніпрофінансгруп»,за участю3-оїособи безсамостійних вимогна предметспору :Приватного нотаріусаДніпровського міськогонотаріального округуКобельницького СергіяІвановича про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню задовольнити частково;

2.Визнати таким, що не підлягає виконанню : виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського МНО Кобельницьким С.І. від 01.09.2021 р., зареєстрований в реєстрі за № 2669 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» заборгованості за кредитним договором № ОД10/11/2007/840-К/207 від 26.11.2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» у розмірі 673765,68 грн. (370446,51 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту, 337021,30 грн. прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом) та плати за вчинення виконавчого напису у розмірі 1700 грн. ;

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Дніпрофінансгруп» (ЄДРПОУ : 40696815) на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у сумі 1211,20 грн. ;

4.В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 18.09.2025 р.

Суддя Гандзій Д.М.